Справа №11-а-1063/ 2010 р.                                    Головуючий в суді І-ї інстанції – Краснопольська Л.П.  

Категорія - ст. 128 КК України                                                              Доповідач у апеляції – Палічук А.О.  

УХВАЛА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 7 грудня 2010  року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:  

                 головуючого судді      Драного О.П.,

                                                        суддів     Палічука А.О., Лещенка Р.М.,  

                           за участю прокурора       Єрьоменка О.В.,

                                   засудженого      ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією законних представників потерпілого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та   ОСОБА_6 на вирок Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2010 року, яким  

ОСОБА_3,   ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, не військовозобов’язаний, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, відповідно  до ст. 89 КК України такий, що не має судимостей

засуджений за ст. 128 КК України до покарання у виді 240 годин громадських робіт.

Вироком суду з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_5 4714  гривень 86 коп матеріальної шкоди, 4700 гривень – моральної шкоди та 500 гривень витрат за юридичні послуги.

 Згідно з вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що він 04.08.2009 року близько 20 год рухався на власному велосипеді «Аіст» по одній з вулиць         с. Синюха Новоархангельського району Кіровоградської області і зустрівши по дорозі малолітнього ОСОБА_4, жителя цього ж села, почав неодноразово піднімати свій велосипед на заднє колесо перед ОСОБА_4, доводячи останньому як він справно керує велосипедом, та при цьому не передбачив можливості настання небезпечних наслідків своїх дій, а саме отримання малолітнім ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, хоча повинен був та міг їх передбачити. Внаслідок своєї злочинної недбалості підсудний знехтував обов’язком бути уважним і розсудливим при вчиненні зазначених дій та передбачати настання від них шкідливих наслідків, в результаті чого небезпечно опустивши велосипед на два колеса, вдарив потерпілого ОСОБА_4 в праву ногу педаллю, від чого той отримав тілесні ушкодження у вигляді рани в ділянці нижньої третини правої гомілки, відкритого перелому обох кісток правої гомілки зі зміщенням відламків, які несуть ознаки тяжких як небезпечні для життя.

 В апеляції  законні представники потерпілого просять вирок Новоархангельського районного суду Кіровоградської області стосовно ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, мотивуючи тим, що дії засудженого неправильно кваліфіковані за ст. 128 КК України, оскільки злочин він вчинив не з необережності, а навмисно, перед цим залякуючи потерпілого ОСОБА_4 Крім того, наполягають, що міра покарання, призначена ОСОБА_3, є занадто м’якою, оскільки останній вину у скоєнні злочину не визнав, не розкаявся, не вибачився перед ними, під час лікування потерпілого не надав ніякої матеріальної допомоги.

 Заслухавши доповідача, прокурора, який просив вирок районного суду залишити без зміни, засудженого ОСОБА_3, який просив не задовольняти апеляцію законних представників потерпілого, вивчивши матеріали справи та зваживши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція не підлягає задоволенню за таких підстав.

 Як встановлено матеріалами справи, досудове і судове слідство по ній проведені  відповідно до вимог ст.22 КПК України. Викладені у вироку висновки про винність    ОСОБА_3 у скоєнні ним злочину, за який він засуджений, при обставинах, вказаних у вироку суду, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які у повному обсязі були досліджені судом першої інстанції, узгоджуються між собою і доповнюють один одного.  

 Дії засудженого правильно кваліфіковані за ст. 128 КК України як вчинення необережного тяжкого тілесного ушкодження.  

 Призначаючи міру покарання засудженому, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, що відноситься до категорії невеликої тяжкості, особу винного, який за місцем проживання характеризується посередньо, згідно зі ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимостей, та з урахуванням усіх обставин справи призначив засудженому покарання, передбачене санкцією ст. 128 КК України, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.  

Крім того, під час апеляційного розгляду справи засуджений ОСОБА_3 надав довідку з місця роботи та обіцяв у повному обсязі  відшкодувати потерпілому завдану шкоду.

           Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції, а вирок суду вважає законним та обґрунтованим.  

           Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів, -      

                                                         УХВАЛИЛА:

           Апеляцію законних представників потерпілого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та   ОСОБА_6  залишити без задоволення, а вирок Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_3  –  без  зміни.

  СУДДІ: