АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД   КІРОВОГРАДСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

  УХВАЛА  

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

  Справа № 11-а- 928                                                                                                       Головуючий у суді І-ї інстанції  Кричун А.О.  

Категорія:  ч.1 ст. 121 КК України                                                                                   Доповідач у суді 2-ї інстанції  Нікітін О.С.  

  11  листопада  2010 року.                          Колегія   суддів  судової  палати   у  кримінальних  справах  апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

                            головуючого - судді   Новіцького  Е.Й.,

суддів   Деревінського  С.М., Нікітіна  О.С.,

за участю прокурора    Замороза  О.Р.,

захисника-адвоката   ОСОБА_3,

захисника    ОСОБА_4

та   засудженого    ОСОБА_5

 розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді кримінальну  справу  за апеляцією   засудженого ОСОБА_5 на  вирок   Кіровоградського  районного суду  Кіровоградської  області  від  12   серпня   2010 року,   яким

  ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровограда та жителя  АДРЕСА_1,  громадянина України, освіта середня професійно технічна,  не одруженого,  судимого 26.01. 2006 року  за ч. 3 ст. 185, ст. 75 КК  України  на  3  роки  позбавлення  волі  з іспитовим  строком  на  3  роки  

засуджено   за ч. 1 ст. 122 КК  України  на   2 років позбавлення  волі, за ч. 1 ст. 121  КК  України  на 6  років  позбавлення  волі  і  на  підставі  ст. 70  КК   України за  сукупністю  злочинів  шляхом поглинення    менш  суворого  покарання  більш суворим   призначено  покарання  у  виді  6   років  позбавлення  волі  та  згідно ст. 71  КК  України  за  сукупністю  вироків   до  призначеного  покарання   приєднано  частково  не відбуте  покарання  за  вироком  від    26. 01. 2006 року і остаточно  призначено  йому  покарання  у  виді 7  років  позбавлення  волі.  Також   з  засудженого  стягнуто 3520 грн. понесених  витрат  на  користь  Кіровоградської  обласної  лікарні  за  лікування  потерпілих  у  цьому  закладі.  

              Вказаним вироком   ОСОБА_5   визнано винним та засуджено за те, що він у  приміщені  Миколаївської   загальноосвітньої  середньої  школи  у с. Миколаївка,  Кіровоградського  району,  де  працював охоронцем, після  розпиття  спиртних  напоїв з охоронцем цієї  школи потерпілим ОСОБА_6, на  грунті  раптового виниклих   неприязних  стосунків,  близько  23  години   10. 02. 2010 року,  умисно побив  руками  і  ногами   цього  потерпілого,  якому  заподіяв  умисно  середньої  тяжкості  тілесні  ушкодження.

Також  цим   вироком   ОСОБА_5   визнано  винним   у  тому,  що  він  у  стані  алкогольного сп’яніння   біля мосту   по  вул. Чапаєва у с.  Карлюгівка, Кіровоградського  району, близько 2 години  30 хвилин  ночі 19. 04. 2010 року   наздогнав  потерпілого ОСОБА_7, якому  на грунті  сварки і неприязних  стосунків умисно  наніс металевою  пластиною   декілька  ударів  з-заді  по  голові і тулубу, внаслідок  чого   заподіяв  йому  умисно  тяжкі  небезпечні  для  його життя  і  здоров’я  тілесні  ушкодження.  

                   Прокурор, який  брав  участь  у  розгляді  справи  судом  1-ї  інстанції, подав на  вирок апеляцію  з  вимогою  його  скасування  через  м’якість  призначеного  засудженому  покарання,  яку  відкликав  до  початку  апеляційного розгляду  справи.

         В  апеляції   та  в  доповненнях  до  неї  засуджений   ОСОБА_5, не   оспорюючи юридичну  кваліфікацію   вчиненого  ним  злочину  за ч. 1 ст. 122 КК   України,    просить  вирок   скасувати,   прийняти  правильне  рішення  по  справі,  пом’якшити йому  покарання   і  не  позбавляти його  волі.  При  цьому   просить   перекваліфікувати його  дії  з  ч.1 ст. 121 КК   України  на  іншу  норму  закону,   посилаючись  на те,  що  згідно  висновків судмедекспертизи № 881(а.с. 115-116)  у потерпілого  ОСОБА_7 загальний стан  після нанесених   йому  ударів  був середньої тяжкості  і   тому  вважає  що  потерпілому   він заподіяв середньої тяжкості тілесні  ушкодження.  При  цьому   також   зазначив,   що справа  судом    розглянута  неповно і  однобічно  з  обвинувальним  нахилом,   вирок  суду   грунтується   на  неправдивих і суперечливих показаннях потерпілого ОСОБА_7 і свідків,   що  суд  невірну   дав  оцінку   обставини  справи   та   не  врахував,   що потерпілий  ОСОБА_7 разом  з ОСОБА_8 до  вчинення   ним злочину  спочатку   щодо  нього   вчинили незаконні дії  і  тому  він   не  згідний   з   кваліфікацією   його  дії  за  ч. 1 ст. 121  КК  України.  Також  зазначив,  що суд призначив йому занадто суворе  покарання   та  при цьому  не  врахував  дані  про  його  особу    і   що  він  хворіє  на туберкульоз.

                    Заслухавши  при  апеляційному  розгляді   справи  доповідача, думку прокурора  про  залишення  вироку  без  зміни  і  апеляції  засудженого  без  задоволення,  пояснення  засудженого ОСОБА_5,  який  підтримав  свою  апеляцію  та  просить  вирок  скасувати,    не  позбавляти  його  волі,   перекваліфікувати   його  дій з  ч.1 ст. 121  КК  України  на  іншу  норму кримінального  закону, оскільки  він  ОСОБА_7 заподіяв  середньої  тяжкості  тілесні  ушкодження  і  злочин щодо  нього  вчинив  внаслідок  неправомірних його  дій  і свідків  та  в  стані  душевного  хвилювання,   пояснення  захисника  ОСОБА_4,  яка  підтримала  апеляцію  засудженого,  пояснення захисника-адвоката  ОСОБА_3, який  підтримав апеляцію  засудженого  і просить перекваліфікувати    дій засудженого  з  ч.1 ст. 121  КК  України  на  іншу  норму кримінального  закону,  оскільки засуджений  заподіяв  ОСОБА_7 тілесні  ушкодження    внаслідок  неправомірних його  дій і  у  стані душевного хвилювання,   перевіривши   матеріали кримінальної справи   та   обговоривши  доводи апеляції,  колегія  суддів   вважає,   що  апеляція  не  підлягає  задоволенню  за  таких  підстав.

              Так,  дослідивши  матеріали справи  встановлено, що  досудове і судове слідство по справі  проведено  з дотриманням вимог КПК України.  Висновок суду  1-ї  інстанції про  доведеність вини засудженого ОСОБА_5  у  вчиненні  інкримінованих злочинів  за обставин, вказаних у вироку суду, ґрунтується на зібраних  і  досліджених  достовірних  доказах, яким  дана  належна  правова  оцінка,  насамперед:

            -  показаннями потерпілого  ОСОБА_6, як на досудовому  слідстві,  у   тому  числі   і  під  час  очної ставки  з засудженим,  так  і  у судовому  засіданні,  з  яких  вбачається,   що саме  ОСОБА_5  10. 02. 2010 року  після   спільного  вживання  спиртних  напоїв  у  приміщені  загальноосвітньої  середньої  школи  у с. Миколаївка несподівано  умисно його побив  руками  і  ногами   і  заподіяв   йому  середньої  тяжкості  тілесні  ушкодження (а.с. 6, 15-16, 124-125, 204-205),

              -  показаннями свідка  ОСОБА_9 на  досудовому  слідстві та  у  судовому засідання,  з яких  вбачається,   що близько  24  години  10. 02. 2010 року   додому  прийшов її  чоловік  потерпілий  ОСОБА_6, який   був  роздягнений,  побитий,   закривавлений, ледь  розмовляв  і  втратив  свідомість,   що ранком  її чоловік   був  доставлений  у   лікарню,  а  вона,  коли прийшла  до школи  у с. Миколаївка, де  її  чоловік  і  ОСОБА_5 працювали охоронцями,  побачила  у  приміщені школи  ОСОБА_5, сліди   крові і закривавлену  одежу  чоловіка  (а.с. 27, 207),  

         -   показаннями  засудженого  на  досудовому  слідстві,  у  тому числі   згідно  протоколу  відтворення  обстановки   і обставин  події  від  11.05. 2010  року, з  яких вбачається,   що  він  дійсно  у  приміщенні школи  10.02. 2010 року   після спільного  розпиття  спиртних  напоїв  та  під час конфлікту умисно побив  руками  і  ногами по  голові,  обличчю  і  тулубу     потерпілого  ОСОБА_6  та  під час  вказаної  слідчої  дії  також  добровільно  показав,  яким  чином  наносив удари   і   заподіяв   потерпілому   тілесні  ушкодження ( а.с. 38-39, 132),  

- висновком судово медичної  експертизи № 880,  з якої  вбачається, що  потерпілому  ОСОБА_6 10.02. 2010 року    дійсно заподіянні  середньої тяжкості  тілесні ушкодження   у  виді рани  ніжної  губи, гематоми  лівої  половини   обличчя,  двойного  перелому   нижньої  щелепи  та  які  могли  утворитися  за  обставин,  вказаних  засудженим  під  час   відтворення   обстановки і   обставин  події   згідно   протоколу  від  11.05. 2010 року( а.с.38-39, 110-111),

         -  показаннями потерпілого  ОСОБА_7, як на досудовому  слідстві,  у   тому  числі   і  під  час  очної ставки  з засудженим  і свідком  ОСОБА_8,  так  і  у судовому  засіданні,  з  яких  вбачається,   що  ОСОБА_5 близько 2 години  30 хвилин  ночі 19. 04. 2010 року біля  містка  неподалік  с.  Карлюгівки наздогнав  потерпілого ОСОБА_7,  якому  під час  розмови  несподівано умисно  наніс металевим  предметом    декілька  ударів  з-заді  по  голові і тулубу, внаслідок  чого   заподіяв  йому  умисно  тяжкі   тілесні  ушкодження( а.с. 96, 122-123, 126-127, 205-206),  

           -  показаннями свідків  ОСОБА_10  і  ОСОБА_8 як  на досудовому  слідстві,  у тому  числі  на  очних  ставках   з  засудженим,   так   і  у судовому засіданні,  з  яких  вбачається, що   після  сварки  і конфлікту  ОСОБА_5 з ОСОБА_10 і  ОСОБА_8, які відбулися приблизно о  1  годині  ночі   19.04. 2010 року  у будинку  ОСОБА_5   в  с.  Карлюгівка  та    коли   після  цього ОСОБА_10 з своїм малолітнім  сином ОСОБА_11  і разом  зі  своїм  братом ОСОБА_8  і  ОСОБА_7     йшли  додому  в  сторону  с. Миколаївки,  то  біля  містка неподалік  с.  Карлюгівки   відбулася  сварка   між ОСОБА_5  і   ОСОБА_7  Потім  через  деякий  час  ОСОБА_5  наздогнав   ОСОБА_10  і  її   брата,  яким  наніс  удари якимось  металевим предметом  та  при  цьому  сказав своїй співмешканці  ОСОБА_10,  що  “один  вже  подихає  і  ти  будеш  подихати”.  Через  деякий  час  працівника  міліції  разом  з ОСОБА_10  і  ОСОБА_8 біля  містка неподалік  с.  Карлюгівки  знайшли  ОСОБА_7,  який  був закривавлений  і   у якого  була  розбита  голова   та  який  був  доставлений у  лікарню(а.с.78-79, 80-81, 82-83,  84-85, 201-203),  

             -    показаннями  засудженого  на  досудовому  слідстві,  у  тому числі   згідно  протоколу  відтворення  обстановки   і обставин  події  від  21.04. 2010  року, з  яких вбачається,   що  він  дійсно   приблизно  о 2 годині  ночі  19.04. 2010 року  біля  містка  неподалік  с.  Карлюгівки потерпілому ОСОБА_7  під час  сварки умисно  наніс металевою  пластиною   декілька  ударів  з-заді  по  голові і тулубу  та  під час  вказаної  слідчої  дії  також  добровільно  показав,  яким  чином  наносив удари   і   заподіяв   потерпілому   тілесні  ушкодження  (а.с.70, 77, 132),

          -   висновком судово - медичної  експертизи № 881,  з якої  вбачається, що  потерпілому  ОСОБА_7  19. 04. 2010 року   заподіянні  тяжкі небезпечні  для  його  життя  і  здоров’я  тілесні ушкодження   у  виді  відкритої  черепно  мозкової  травми,  забою  головного мозку,  епідурального  крововиливу   лівої  скроневої  ділянки,  лінійних переломів тім’яної, потиличної  та  скроневої  кісток  з переходом   на  основу  черепа,  множинних  ран  голови, обличчя,  кінцівок,  розриву акромально-ключиничного  сочленіння   та могли  утворитися  за  обставин,  вказаних  засудженим  під  час   відтворення   обстановки і   обставин  події   згідно   протоколу  від  21.04. 2010 року (а.с.70, 115-116),

                    Враховуючи  викладене  колегія  суддів  вважає кваліфікацію  злочинних дій засудженого  ОСОБА_5  судом  1 - ї  інстанції    за  ч. 1  ст. 122  КК  України   в   умисному  заподіяння  потерпілому  ОСОБА_6   середньої  тяжкості тілесних   ушкоджень  та  за   ч. 1 ст. 121  КК  України  в умисному заподіянні   потерпілому  ОСОБА_7  тяжких  небезпечних  для   його  життя  і  здоров’я  тілесних  ушкоджень  правильною   та  такою,  що  відповідає  матеріалам  справи.

                     Доводи  засудженого ОСОБА_5  в  апеляції   та  під  час  апеляційного  розгляду  справи   про     скасування  вироку,  про  перекваліфікацію  його  дій  з ч. 1 ст. 121  КК  України на  іншу  норму  кримінального  закону,  про  те  що  потерпілому ОСОБА_7 заподіяні   середньої  тяжкості  тілесні  ушкодження, про розгляд  судом  справи  неповно  і  однобічно з обвинувальним нахилом,   про  те  що  висновок  суду   ґрунтується   на  неправдивих  і  суперечливих  показання  потерпілих  і свідків,   про  те  що  суд дав   не  вірну  оцінку  обставинам  і  доказам  по  справі  стосовно заподіяння  потерпілим  ОСОБА_6  і  ОСОБА_7  тілесних  ушкоджень,   про  те  що  він  злочин щодо  ОСОБА_7  вчинив  внаслідок  неправомірних  його дій   і  свідків  ОСОБА_10  та  в  стані  душевного  хвилювання,   колегія  суддів  вважає   надуманими  та такими,  що  не  знайшли свого підтвердження   матеріалами  справи  та  спростовуються переліченими  вище   дослідженими  судом  1-ї  інстанції  достовірними  доказами, з  точки  зору  їх  допустимості   і  достатності,   які  узгоджуються   між  собою   та   на  підставі  яких обґрунтовано   доведена  вина  засудженого  у  вчиненні   ним  інкримінованих   злочинів,  передбаченого   як  ч. 1 ст. 122 КК  України  в   умисному  заподіяння  потерпілому  ОСОБА_6   середньої  тяжкості тілесних   ушкоджень,  так  і    за   ч. 1 ст. 121  КК  України  в умисному заподіянні   потерпілому  ОСОБА_7  тяжких  небезпечних  для   його  життя  і  здоров’я  тілесних  ушкоджень  за  обставин  вказаних  у  вироку  суду.   При  цьому  колегія суддів  відмічає,   що    згідно  висновку судово медичної  експертизи № 880  потерпілому  ОСОБА_6 10.02. 2010 року    дійсно заподіянні  середньої тяжкості  тілесні ушкодження   ( а.с. 110-111), а  також  не підтверджено  матеріалами  справи   вчинення ОСОБА_5  злочину  проти  потерпілого  ОСОБА_7   внаслідок  його  неправомірних  дій  та  у  стані  сильного  душевного  хвилювання.

                При призначенні   засудженому  ОСОБА_5 покарання    суд  1 - ї інстанції   відповідно  до  вимог  ст. 65  КК України   враховав  як характер та ступінь   тяжкості  і суспільну   небезпечность   вчиненого злочину,  насамперед  те,  що  він  вчинив два  злочини  у  період  іспитового  строку,  один  з яких  відноситься  до  категорії тяжких,   та  обставини,   які  обтяжують,  так  і  пом’якшують  йому  покарання,   а  також   характеризуючі  дані  про  його  особу,  у  тому  числі  ті,  про які  зазначив  засуджений  у  своїй  апеляції,  у  зв’язку  з  чим  колегія  суддів вважає,  що   суд  правильно  дійшов   висновку   про   призначення   йому   покарання   у  виді  позбавлення  волі  на  певний  строк,  яке  є необхідним та достатнім для його виправлення,  та  яке  відповідає   вимогам ст. ст. 65, 70 і  71 КК України,  а  тому  апеляція   засудженого   у  цій  частині   про  пом’якшення   йому покарання   задоволенню  не  підлягає.

Істотних  порушень   кримінально – процесуального  закону,  що  тянуть  зміну чи  скасування  вироку,   по   справі  не  встановлено.

Керуючись ст.ст.  362, 365, 366 КПК України,  колегія  суддів

                                                           УХВАЛИЛА

   Апеляцію  засудженого  ОСОБА_5  на  вирок  Кіровоградського  районного суду  Кіровоградської  області  від  12   серпня   2010 року    залишити без задоволення.

Вирок Кіровоградського  районного суду  Кіровоградської  області  від  12   серпня   2010 року   стосовно   засудженого ОСОБА_5 залишити   без зміни.

  Судді: