Жовтневий районний суд міста Харкова  

  справа №2-1548/10  

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 01 грудня    2010 року  

 Жовтневий районний суд м. Харкова  у складі:

 головуючого -      судді Кицюка В.П.,

 при секретарях -       Черних Л.Є., Кондратенко ( Матерновській) Г.М., Редіної Ю.В.,  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні  у залі суду в м. Харкові  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  третя особа відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб  Жовтневого  РВ ГУМВС України в  Харківській  області,   про усунення  перешкод   у  користуванні  квартирою, зняття з реєстрації, -

  ВСТАНОВИВ:  

    В січні 2010 року  ОСОБА_1   звернувся до суду  з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,  ОСОБА_5  про усунення  перешкод   у здійсненні права власності   та зняття з реєстрації.  

В обґрунтування   позовних вимог  ОСОБА_1  зазначив, що у  порядку виконання   вироку Київського  районного  суду м. Харкова від 18 січня 2002 року за ним визнано право власності  на домоволодіння  АДРЕСА_1.  Зазначене домоволодіння  йому потрібно  для проживання, а відповідачі  до теперішнього  часу  зареєстровані  у вищезазначеному  домоволодіння,окрім того   ОСОБА_2 та  ОСОБА_3  фактично проживають  в ньому,  добровільно виселитися  з будинку не бажають , тим самим порушують  його  права  власника.  

Посилаючись на вищезазначені  обставини  та положення  ст.ст. 321, 383, 391  ЦПК  України,  ОСОБА_1  просив усунути перешкоди в користуванні домоволодінням  шляхом  зняття  відповідачів  з реєстраційного  обліку та виселення  їх з домоволодіння АДРЕСА_1.

В судовому засіданні  представник  позивача  - адвокат  ОСОБА_6  підтримав  позовні вимоги, просив  їх задовольнити  з підстав, викладених  у позовній заяві.

ОСОБА_2  приймала участь  у попередньому судовому засіданні 31 березня  2010 року, а також  в судових засіданнях 26 квітня 2010 року, 30 вересня 2010 року,  а   ОСОБА_5  -   у судовому засіданні  04 жовтня 2010  року,  позов  не визнали, посилаючись  на те, що проживають  у спірному домоволодінні   на законних  підставах,  в той час як  право власності  ОСОБА_1  на домоволодіння  АДРЕСА_1 визнано  з порушенням діючого законодавства. Відповідачі  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повідомлялися  про час  та місце розгляду  справи належним чином,  про що свідчать зворотні повідомлення  про  вручення  судових повісток, однак  в жодне  судове засідання  не з’явилися,  згідно пояснень ОСОБА_2 вони  не мали наміру  приймати участь  у розгляді справи.

В  судове засідання 01 грудня 2010 року  ОСОБА_2  та  ОСОБА_5 не з’явилися, при цьому  в цей же день  ОСОБА_5  подав  через   канцелярію  суду клопотання  про   перенесення  розгляду справи, мотивоване тим, що  ОСОБА_2  знаходиться у відрядженні,  при цьому жодних даних  підтверджуючих ці обставини  суду  не представив.  Зважаючи  на викладене,  а також  приймаючи  до уваги попередню  процесуальну  поведінку   відповідачів, які  неодноразово  просили  про перенесення  розгляду справи  з різних причин  ( надання  часу на правову допомогу на стадії  закінчення  з’ясування  обставин справи;   перебування  на  амбулаторному  лікуванні, незважаючи на те, що в цей же день  особисто  приходили  і отримували в суді  інформацію  про дату  перенесення  розгляду справи  ) і те, що  наявні у справі докази  були дослідженні  в судовому засіданні 30 вересня 2010 року  за участю  ОСОБА_2, суд  вважав  можливим   закінчити  розгляд  справи за відсутності відповідачів.

Третя  особа відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб  Жовтневого  РВ ГУМВС України в  Харківській  області свого  представника  в судове засідання  не делегував.  

 Заслухавши пояснення сторін,   розглянувши подані документи і матеріали,  всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного  висновку.

Відповідно до ст. 11  ЦПК  України, суд  розглядає  цивільні справи  не інакше як за зверненням  фізичних чи юридичних осіб,  поданим  відповідно  до цього  Кодексу, в межах  заявлених  ними вимог  і на підставі  доказів  сторін та інших осіб, які беруть  участь у справі.

Кожна  сторона зобов’язана довести  ті обставини, на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень   ( ст. 60  ЦПК  України).

Відповідачі  у справі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та  ОСОБА_5 зареєстровані  у АДРЕСА_1, що  підтверджується  відомостями будинкової  книги ( а.с. 11-12).

Факт  реєстрації  та фактично  проживання   в  спірному  домоволодінні  ОСОБА_2 та ОСОБА_5  в судовому засіданні  не заперечували.

Водночас,  судом достовірно  встановлено, що  домоволодіння  АДРЕСА_1 зареєстровано   на праві  приватної  власності  за    ОСОБА_1  згідно  дубліката свідоцтва  про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу,  виданого  03 грудня 2003  року  за № 3459  приватним нотаріусом ХМНО   Клопотовою Л.Ю.  ( а.с.10)..  

Жодних доказів, які  б свідчили про те, що право власності  ОСОБА_1 на  вищезазначене  домоволодіння  у встановленому законом  порядку  скасовано,  суду на час вирішення  спору  не  надано.  

Згідно зі ст. 9 ЖК  України ніхто не  може бути  виселений із займаного приміщення  або обмежений у праві користування  жилим приміщенням інакше як  з  підстав і в порядку, передбачених  законом.  Житлові  права охороняються  законом, за  винятком випадків,  коли вони здійснюються в суперечності  з  призначенням  цих  прав чи з  порушенням  прав інших  громадян або  прав державних і громадських організацій.

Відповідно вимог ст. 319 ЦК  України власник володіє, користується  та  розпоряджається  своїм  майном  на власний розсуд.

Статтею  321    ЦК  України  передбачено, що право власності  є непорушним. Ніхто не  може бути  протиправно позбавлений цього права  чи обмежений  у його здійсненні.

Статтею 41 Конституції України, а також ст.. 1 Першого  протоколу до  Конвенції  

« Про захист прав  людини і основоположних  свобод,   ратифікованого  Україною   також   закріплено  принцип непорушності  права  приватної власності,  право власника  володіти, користуватися  і  розпоряджатися  належним  йому майном, на власний розсуд  учиняти щодо  свого  майна  будь-які угоди, відповідно  до закону  за своїм внутрішнім  переконанням,  незалежно від волі  інших осіб.

Гарантуючи  захист  права власності, закон  надає власнику право  вимагати усунення  будь-яких порушень його права.  Обмеження чи втручання  в право  власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно  до ст. 150 ЖК   України ,  громадяни, які мають у приватній власності  будинок ( частину  будинку) користуються   ними  для особистого  проживання  і  проживання  членів  їх сімей і мають право розпоряджатися цією  власністю на  свій розсуд: продавати, дарувати,  заповідати,  здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші  заборонені  законом  угоди.

Суду  не представлено  жодних даних, які б  свідчили  про наявність  угоди між  власником   вищезазначеного домоволодіння  ОСОБА_1  та відповідачами щодо користування  будинком.  

Сама по собі реєстрація місця проживання  відповідачів,   не є підставою   вважати їх особами,  які набули  право користування  будинком, що  належить іншій особі.

Таким чином, твердження  відповідачів, що вони проживають  у спірному  домоволодінні  на законних  підставах,  необґрунтоване.

Приймаючи до уваги, що  ОСОБА_1  є власником  домоволодіння №  3  по  провулку  Дністровському  у  м. Харкові, суд вважає, що  реєстрація  та фактичне  проживання    в ньому відповідачів  перешкоджають  позивачу  у здійсненні   права власності,  а тому  вважає  необхідним усунути  перешкоди   ОСОБА_1 в реалізації  його права  власності  шляхом виселення   відповідачів з спірного домоволодіння  та скасування їх реєстрації  в  АДРЕСА_1

На підставі  ст. 88 ЦПК  України суд, задовольняючи  позов,  стягує з відповідачів  на користь  позивача  понесені  ним та документально  підтвердженні  судові  витрати.

Керуючись ст. ст. 11,60, 61, 213-215 ЦПК  України, ст. ст. 99, 150, 156 ЖК  України, ст.ст. 319, 321  ЦК  України,  суд -  

ВИРІШИВ:  

  Позов  ОСОБА_1   задовольнити.

  Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,  ОСОБА_5   із  житлового будинку №  3 по провулку  Дністровському у м. Харкові  без надання  іншого житлового  приміщення.

Зобов’язати відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб  Жовтневого  РВ  ГУМВС України в  Харківській  області зняти ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,  ОСОБА_5     з реєстраційного обліку   за адресою АДРЕСА_1

Стягнути  з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,  ОСОБА_5   в рівних  частинах на користь  ОСОБА_1  судовий збір  в розмірі 8.50 грн   та 37.50 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи.  

Рішення  суду може бути оскаржено   до апеляційного суду Харківської області через суд першої  інстанції шляхом подачі  апеляційної скарги  протягом десяти днів зі дня  проголошення рішення.  Особи, які брали  участь  у справі,  але не були  присутні у судовому засіданні  під час  проголошення  судового рішення, можуть  подати апеляційну скаргу  протягом десяти  днів  з дня  отримання копії  цього рішення.

 Суддя –