Справа № 2-1744-1/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
4 листопада 2010р. Святошинський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді Кириленко Т.В.
при секретарі Слободі Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, суд,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати наказ № 14-к від 13.01.2010р. недійсним, поновити його на роботі на посаді заступника директора департаменту господарського забезпечення Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 120 000грн., посилаючись на те, що він був звільнений з роботи по п. 1 ст. 40 КЗпП України з порушенням трудового законодавства, оскільки про скорочення штату працівників підприємства та про наступне звільнення його намагались попередити під час перебування у відпустці і не було вирішено питання про його переведення на іншу роботу.
Крім того, у зв’язку з діями відповідача щодо його попередження про звільнення він зазнав нервового стресу, який призвів до інсульту і він вимушений був тривалий час перебувати на лікуванні. Тому просить стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю та стражданнях у зв’язку з ушкодженням здоров’я в розмірі 120 000грн.
Представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на те, що наказами Центру ДЗК від 23.06.2009р. № 291, від 23.06.2009р. № 292 затверджено та введено в дію структуру Центру ДЗК, схеми посадових окладів і штатний розпис працівників Центру. Підставами скорочення чисельності стали зміни умов виробництва та праці внаслідок оптимізації діяльності Центру ДЗК, удосконалення системи управління персоналом, приведення витрат Центру у відповідність до обсягів роботи. 17 вересня 2009р. позивачу було надано попередження про звільнення, в якому був наведений перелік вакантних посад, однак позивач відмовився від ознайомлення з ним, про що складений відповідний акт. Позивач був звільнений 13.01.2010р., тобто через три місяці після попередження про звільнення і жодних порушень трудового законодавства відповідачем не допущено.
Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, наказом № 94-к від 18.03.2008р. ОСОБА_1 прийнятий на посаду заступника директора департаменту забезпечення діяльності підприємства «Центр державного земельного кадастру». Наказом № 161-к від 6.04.2009р. переведений на посаду заступника директора департаменту господарського забезпечення /ас 6/.
Наказом № 14-к від 13.01.2010р. ОСОБА_1 звільнений з роботи за скороченням штату працівників згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України /ас 38/.
Згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов’язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов’язані з’ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо зміни в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Згідно наказу № 90 від 3.03.2009р. введено в дію з 3.03.2009р. структуру Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» та затверджено штатний розпис працівників центрального апарату в кількості 198 штатних одиниць, відділ кадрів та підвищення кваліфікації зобов’язано вжити заходів щодо переведення працівників за їх згодою на новостворені посади, персонально письмово попередити працівників, посади яких скорочуються, щодо змін в організації виробництва і скорочення штату /ас 93/.
Наказом від 23 червня 2009р. № 292 «Про затвердження та введення в дію штатного розпису Центру ДЗК, схем посадових окладів та тарифних ставок» здійснені зміни в організації виробництва і праці та організаційній структурі підприємства із скороченням штату працівників, затверджено штатний розпис у кількості 160 штатних одиниць, зобов’язано відділ кадрів вжити заходів щодо переведення працівників за їх згодою на новостворені посади, персонально попередити працівників про зміну істотних умов праці або наступне вивільнення /ас 36-37/.
Як видно з витягів із штатного розпису працівників Центру ДЗК по департаменту господарського забезпечення станом на 17.09.2009р. та 13.01.2010р., посада заступника директора департаменту господарського забезпечення, яку займав позивач, в них відсутня /ас 101-103/.
Відповідно до попередження про звільнення, ОСОБА_1 повідомлено про скорочення посади заступника директора департаменту господарського забезпечення, запропоновані посади для працевлаштування та попереджено про наступне звільнення у разі відмови продовжити роботу /ас 39/.
Згідно акту від 17.09.2009р., ОСОБА_1 відмовився ознайомлюватись з попередженням про звільнення /ас 35/.
Посилання позивача на те, що його не попереджали про наступне звільнення та не пропонували інших посад спростовується вказаним актом, а також поясненнями свідків ОСОБА_2, яка пояснила, що 17.09.2009р. запропонувала ОСОБА_1 ознайомитись з попередженням про звільнення, в якому містилась і пропозиція інших робочих місць, однак він відмовився; свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які пояснили, що 17.09.2009р. ОСОБА_1 відмовився ознайомлюватись від попередження про звільнення, хоча вони його поставили до відома про це.
Також твердження позивача про те, що йому не було запропоновано інших посад для працевлаштування спростовується його ж поясненнями про те, що ознайомлення з запропонованими посадами потребувало затрат часу, однак він перебував у відпустці і не повинен був витрачати на це свій час.
Посилання позивача на те, що відповідач всупереч вимогам трудового законодавства намагався попередити його про скорочення штату та наступне звільнення під час перебування його у щорічній відпустці суд вважає безпідставним, оскільки чинне законодавство не передбачає виключення із строку попередження працівника про наступне звільнення (не менш ніж за 2 місяці) часу знаходження його у відпустці або тимчасової непрацездатності.
Таким чином в судовому засіданні не встановлено порушень відповідачем трудового законодавства при звільненні позивача, а тому підстав для визнання наказу про звільнення недійсним, поновлення позивача на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу немає.
Крім того, згідно ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Згідно журналу реєстрації та переміщення трудових книжок, ОСОБА_1 отримав трудову книжку в день звільнення, згідно акту від 13.01.2010р. від ознайомлення з наказом про звільнення відмовився /ас 32, 60-62/.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в постанові «Про практику розгляду судами трудових спорів» якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.
Згідно відмітки на конверті, позивач направив позов до суду 26.02.2010р., тобто з пропуском місячного строку, встановленого ст. 233 КЗпП України, доказів щодо поважності причин пропуску даного строку не надав, а тому законних підстав для його поновлення у суду немає.
Також суд вважає безпідставними вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди в розмірі 120 000грн., яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв’язку з ушкодженням здоров’я (повторний інсульт, який стався через нервовий стрес), оскільки позивач не надав доказів наявності причинного зв’язку між діями відповідача, спрямованими на ознайомлення його з попередженням про наступне звільнення відповідно до ст. 49-2 КЗпП України та настанням у позивача вказаного захворювання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40 п. 1, 49-2, 233 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 209, 212-218 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
В позові ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди – відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів.
Суддя