Справа: № 22ц-5254/10 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П.
Категорія: 27 Доповідач: Гапончук В.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
9 грудня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді Шевчук Л.Я.,
суддів Гапончука В.В., Подолюка В.А.,
при секретарі Матюхіній О.Г.,
з участю: представника відповідачів - ОСОБА_1,
представника позивача – Гея В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 та дочірнього підприємства «Волинська софтова компанія» товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанії «Біо-радіо» про стягнення боргу за кредитним договором
за апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_2 та дочірнього підприємства «Волинська софтова компанія» товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанії «Біо-радіо» на заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 19 липня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
Позивач ПАТ «УкрСиббанк» звернулося в суд з вказаним позовом зазначивши, що 26 вересня 2007 року між Банком і відповідачем – ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту №11223963000, за умовами якого відповідачу надано кредит в сумі 88700,00 доларів США, що на день укладення договору еквівалентно за курсом НБУ 447935,00 грн., а останній зобов’язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит у порядку і на умовах, зазначених в договорі.
26 вересня 2007 року між Банком та дочірнім підприємством «Волинська софтова компанія» товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанії «Біо-радіо» укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель взяв на себе зобов’язання відповідати по зобов’язаннях ОСОБА_2, які виникають з умов Кредитного договору.
У зв’язку з тим, що позичальником – відповідачем ОСОБА_2 порушено строки та планові суми погашення кредиту та відсотків за кредитом, позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ДП «Волинська софтова компанія» ТзОВ телерадіокомпанії «Біо-радіо» на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 599836,38 грн.
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 19.07.2010 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ДП «Волинська софтова компанія» ТзОВ телерадіокомпанії «Біо-радіо» на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту в сумі 599836,38 грн., а також по 850,00 грн. судового збору та по 60,00 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи з кожного.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідачами по справі 16.08.2010 року було подано заяву про перегляд заочного рішення. Ухвалою від 14.10.2010 року дана заява була залишена без задоволення.
В апеляційній скарзі відповідачі просять змінити рішення суду першої інстанції, а саме відмовити у солідарному стягненні з ДП «Волинська софтова компанія» ТзОВ телерадіокомпанії «Біо-радіо» боргу за договором про надання споживчого кредиту та зменшити розмір стягнутої заборгованості з ОСОБА_2, з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, яка брали участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Так, виходячи з встановлених судом обставин справи, які викладені в заочному рішенні Луцького міськрайонного суду від 19.07.2010 року, між АКІБ «УкрСіббанк» та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11223963000, за умовами якого відповідачу надано кредит в сумі 88700,00 доларів США, що на день укладення договору еквівалентно за курсом НБУ 447935,00 грн. Відповідач в свою чергу зобов’язався прийняти, належним чином використовувати і погашати Банку кредит у порядку і на умовах, зазначених в додатку №1 до договору.
З метою виконання взятих на себе зобов’язань банк перерахував позичальнику вказану суму кредитних коштів, згідно виписки за особовим рахунком від 26.09.2007 року.
Пунктом 1.3.4. договору передбачено, що строк сплати процентів за користування коштами встановлений з 01 по 10 число кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані Банком такі проценти.
Відповідачем було порушено умови договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за використання кредитних коштів, а саме станом на 07.04.2010 року ОСОБА_2 порушив терміни повернення кредиту та відсотків на 268 днів.
Відповідно до п.3.1.2. договору про надання споживчого кредиту банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення, у разі порушення позичальником умов цього договору.
Враховуючи факт та термін порушення відповідачем умов договору, банк вимогою від 13.05.2009 року за №37-238/2973 визнав термін погашення кредиту таким, що настав достроково в повному обсязі.
Станом на 07.04.2010 року за розрахунками позивача сума боргу ОСОБА_2 становила 599836,38 грн. з яких 72594,64 дол. США – основний борг, що еквівалентно 575312,52 грн.; 2552,06 дол. США– проценти за користування кредитом, що еквівалентно 20225,08 грн.; 483,21 дол. США – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, що еквівалентно 3829,44 грн.; 59,22 дол. США – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах, що еквівалентно 469,34 грн.
Для забезпечення виконання зобов’язань за договором між позивачем та ДП «Волинська софтова компанія» ТзОВ телерадіокомпанії «Біо-радіо» був укладений договір поруки №11223963000/1 від 26.09.2007 року.
Відповідно до п.1.4. договору поруки відповідальність поручителя та позичальника є солідарною. Згідно п. 1.3. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в тому числі, за повернення основної суми боргу, процентів за використання кредитних коштів, відшкодування можливих збитків, за сплату пені і інших штрафних санкцій, передбачених у вказаному кредитному договорі.
Позивач повідомляв відповідачів про необхідність сплати простроченого боргу, проте позичальник та поручитель ухиляються від добровільного виконання взятих на себе зобов’язань за договорами.
За таких підстав, керуючись положеннями ст.ст. 509, 510, 526, 530, 533, 536, 553, 554, 599, 610, 625, 651, 1049, 1054, 1055 ЦК України суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що в даному випадку слід стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту, проценти за користування кредитом та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентів.
Крім того в апеляційній скарзі зазначається, що суд з належною повнотою не перевірив правомочність договору поруки № 11223963000/1 від 26.09.2007 року, оскільки відповідно до положень статуту ДП «Волинська софтова компанія» ТзОВ телерадіокомпанії «Біо-радіо» директор не вправі був без згоди власника підприємства укладати дану угоду, що свідчить про її недійсність внаслідок порушення обсягу цивільної дієздатності.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. В ч. 3 вказаної статті зазначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Тобто, виходячи зі змісту положень ст.215 ЦК України, якщо відповідачі вважають, що є встановлені законом підстави для визнання недійсним договору поруки № 11223963000/1 від 26.09.2007 року, то в цьому випадку вони мають право звернутися до суду з відповідним позовом. На час розгляду даної справи суду не надавалося відповідне рішення з цього приводу, що свідчить про дійсність договору поруки, укладеного між АКІН «УкрСіббанк» та ДП «Волинська софтова компанія» ТзОВ телерадіокомпанії «Біо-радіо».
Не є обґрунтованими твердження апелянтів з приводу того, що вимоги позивача до ДП «Волинська софтова компанія» ТзОВ телерадіокомпанії «Біо-радіо» повинні розглядатися за правилами господарського судочинства.
Так, відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України та роз’яснень п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст.124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за ст.15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чим інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.
Оскільки основною підставою для звернення позивача до суду стало невиконання ОСОБА_2 умов договору про надання споживчого кредиту, то, відповідно, позов до ДП «Волинська софтова компанія» ТзОВ телерадіокомпанії «Біо-радіо», що виник з договору поруки, є пов’язаним та похідним від зазначених правовідносин між ПАТ «УкрСіббанк» та ОСОБА_2 за кредитним договором і на думку колегії суддів повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства. Крім того розгляд позовних вимог за правилами різних видів судочинства ускладнить процес виконання рішення суду.
Посилання апелянтів на факт допущення описки в рішенні суду першої інстанції в назві відповідача - ДП «Волинська софтова компанія» ТзОВ телерадіокомпанії «Біо-радіо» , не є підставою для зміни рішення, але у визначеному ст.219 ЦПК порядку дає їм право звернутися до суду першої інстанції із заявою про виправлення допущеної описки.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, оскільки вони були предметом дослідження суду і суд їм дав правильну юридичну оцінку.
Рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та дочірнього підприємства «Волинська софтова компанія» товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанії «Біо-радіо» відхилити.
Заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 19 липня 2010 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: