Справа  № 2-98\10  

РІШЕННЯ

Ім»ям України

23 листопада 2010 року                                                    Верхньодніпровський районний суд                                                                                                   Дніпропетровської області

У складі: головуючого – судді Дунай Л.В.

                                    при секретарі – Зубачевській О.А.

за участю адвоката ОСОБА_1

 розглянувши у  відкритому судовому засіданні  в місті  Верхньодніпровську цивільну  справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3  про визнання права власності на частину будинку з надвірними побудовами, розподілу його в натурі  та визначення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на будівельні матеріали та визнання права неподільної власності на 1\2 частку будинку ,-

                                          Встановив:

  До суду звернулася ОСОБА_2 з позовом про визнання права власності на частину будинку з надвірними побудовами, розподілу його в натурі  та визначення порядку користування земельною ділянкою,посилаючись на наступне:

   З 4 вересня  1993 року вона  вступила до Зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_3 ,від шлюбу мають дитину- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з нею та знаходиться на її утриманні. У серпні 2003 року шлюб поміж ними  за заявою ОСОБА_3  було розірвано у судовому порядку  і 9 вересня  2003 року органом ЗАГС було видане свідоцтво про розірвання шлюбу.

    У період зареєстрованого шлюбу та сумісного проживання з відповідачем вони побудували жилий будинок з господарськими будовами по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею  1500кв.м, який було виділено на ім.»я відповідача , а тому після завершення будівництва  будинок було зареєстровано на ім.»я ОСОБА_3 і 25 липня 2001року на підставі рішення Новомиколаївської селищної ради  №58 від 25 липня 2001року  на його ім.»я було видане Свідоцтво про право власності на цей жилий будинок. Вартість домоволодіння складає 56093 грн. Після введення будинку до експлуатації та одержання Свідоцтва про право власності на жилий будинок  вся їхня сім»я , тобто позивачка, відповідач та їхня донька , зареєструвалися та поселилися на проживання у будинок. Позивачка вважає,що у відповідності зі статтею 22 КпШС України спірний жилий будинок є їхньою спільною сумісною власністю  і вони з відповідачем мають рівне право на будинок. Посилаючись до неї з позовом про розірвання шлюбу, ОСОБА_3 у своєму позові вказував,що вимог до майна,яке вони придбали у період шлюбу, у нього немає. Вони з ним домовилися,що  він виселиться з будинку ,а вона з дитиною залишаться жити у будинку, сплачуючи за особовими рахунками на ім.»я ОСОБА_3  всі платежі за будинок , підтримуючи будинок у належному стані , а надалі відповідач зобов»язувався перед нею переоформити на її ім»я 1\2 частину будинку в добровільному порядку . Щорік після розлучення відповідач відтягував  переоформлення будинку,заспокоюючи її про чинність домовленості, досягнутої поміж ними. На час звернення до суду ( 17.07.2009 року) відповідач почав обмежувати позивачку у користуванні будинком тим, що під час зустрічей став заявляти,що він не дозволяє приходити до будинку її батькам, друзям,знайомим, а у червні 2009 року запропонував їй вирішити питання про інше місце проживання з дитиною, пояснивши,що спірний будинок має намір продати, у зв»язку з цим вона зрозуміла,що порушується її право власності на будинок  і змушена звернутися до суду. Посилаючись на те,що з 2001 року у спірному будинку проживають лише вона та її донька, до 2009 року відповідач не чинив їй перепон у користуванні спірним будинком, а з 2003 року вона навіть не знала місця проживання відповідача , позивачка вказує, що батько відповідача, ОСОБА_5, на початку 2009 року став вимагати від неї спочатку надати йому у спірному будинку  окрему кімнату для нього, а потім став вимагати ,щоб вона та донька  взагалі звільнили будинок. З цього моменту вона зрозуміла,що її права на спірний будинок  порушені. Прохає прийняти до уваги, що нею пропущений строк позовної давності з поважної причини, та прохає поновити їй строк позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання за нею права власності на частину домоволодіння та визначення порядку користування земельною ділянкою.

       До суду звернувся  із зустрічним позовом ОСОБА_3 ,посилаючись на наступне:

      Під час будівництва жилого будинку ,розташованого у АДРЕСА_1 ОСОБА_2 безпосередньої участі у будівельних роботах та закупівлі будівельних матеріалів не приймала, вона лише готувала їжу для людей ,які були зайняті на будівництві. Будівельні матеріали купував ОСОБА_3, що підтверджується доданими до позовної заяви рахунками . Датою розірвання шлюбу є 9 вересня 2003 року. За час будівництва будинку у 1992 році ОСОБА_3 приймав участь у цьому процесі, а саме: купував будівельні матеріали(цеглу, лінолеум, плити тощо) на загальну суму у переході на гривню- 2575,80 грн.  Ці будівельні матеріали були придбані до реєстрації шлюбу з позивачкою по первісному позову, 4.09.1993року.  Прохає визнати будівельні матеріали, вказані у наданих ним накладних  суду- на загальну суму 2575,80 грн його власністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на його користь вартість вищевказаних будівельних матеріалів. Крім того, подружжя ОСОБА_3 в 1993-1995 роках, коли проходило будівництво спірного будинкуз надвірними будівлями, навчалися в учбових закладах м.Дніпропетровська і ніяких доходів не мали. Більше того, подружжя проживало в оселі батьків ОСОБА_3 і було на їх повному  утриманні(їжа,комунальні послуги, плата за навчання,проїзд,одяг) ,у травні 1993 року було розпочате будівництво спірного будинку , на той час ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ще не перебували у шлюбі. Для планування площадки для розміщення будинку було найнято бульдозер, який виконував земляні роботи, погрузчик возив грунт ,а автомобілі  вивозили залишки землі. Потім по цій ділянці було відповідно до проекту зроблено розбивку . Після цього було найнято екскаватор  і автомобілі для виготовлення траншеї під фундамент та вивіз грунту. Після цього було проведено засипку траншеї  відвальним шлаком ,який позивач привозив з м.Дніпродзержинська найнятим автотранспортом ,було завезено і вкладено 100 куб.м відвального шлаку. Після чого було укладено угоду з підрядною організацією « Верхньодніпровський міжколгоспбуд» на виконання робіт по установці цоколя будинку і надвірних будівель зі своїх фундаментних блоків і цементного розчину. Було укладено 100 фундаментних блоків і витрачено 20 куб м цементного розчину. Працювала бригада з 5 чоловік. Використовувалися автокран, бензовоз,два вантажних автомобіля. Обвязка фундаменту виконувалася бригадою ОСОБА_7 з ОСОБА_8 З використанням своїх матеріалів: арматурної сталі діаметром 10мм-750м. У 1999 році було підведено газопровід.  А всього на будівництво було витрачено 92090 грн. Всі витрати по будівництву будинку весь час забезпечувалися за рахунок заощаджень батьків ОСОБА_3 Вважає,що придбані будівельні матеріали до шлюбу, а також витрати на будівництво ,які були надані в дар його батьками  йому особисто- є особистою власністю  ОСОБА_3  Прохає визнати за ним право неподільної власності на 1\2 частку будинку .

        У судовому засіданні  позивачка по первісному позову, ОСОБА_2, підтримала свої позовні вимоги, прохає їх задовольнити та  виділити їй у порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя 1 квартиру по 1 варіанту висновку судово-будівельної експертизи, а також відповідну частину земельної ділянки , визнавши за нею право власності на 1\2 частину  домоволодіння, поновивши строк звернення до суду через пропуск з поважної причини. Позовні вимоги ОСОБА_3вона не визнала, пояснила,що всі будівельні матеріали, на які посилається  відповідач, були придбані  та використані батьком її колишнього чоловіка для будівництва іншого будинку- своєму другому сину.

      Представник  відповідача за довіреністю по первісному позову, а позивача по зустрічному позову, ОСОБА_3, ОСОБА_5, у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2  визнав  частково, згоден на те,що  вона має право на 1\4 частку у спільному майні подружжя, яке складає собою 1\2 частку спірного домоволодіння, оскільки на його будівництво було затрачено будівельні матеріали, які були придбані  ОСОБА_3 до вступу у шлюб з ОСОБА_2, земельна ділянка  на ім.»я ОСОБА_3 також була наділена до його шлюбу з позивачкою і частина будівельних робіт( побудова фундаменту,риття траншеї під фундамент та ін..) також були проведені до вступу в шлюб . Підтримав  вимоги ОСОБА_3 щодо визнання за ним права особистої неподільної власності на 1\2 частину будинку у зв»язку з вкладом у будівництво коштів, наданих йому батьками , та щодо стягнення з ОСОБА_2 вартості будівельних матеріалів, які були використані у будівництву спірного будинку ,що є особистою власністю ОСОБА_3

      Вислухавши сторони, їх представників, показання свідків, дослідивши надані  по справі докази, суд прийшов до висновку про те,що позовні вимоги  ОСОБА_2 знайшли своє підтвердження  у судовому засіданні, тому вони повинні бути задоволені, а позовні вимоги ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, тому у їх задоволенні слід відмовити з таких підстав:

        Матеріалами справи  встановлено, що 4 вересня 1993 року у Новомиколаївській  селищній  раді Верхньодніпровського району Дніпропетровської області було зареєстровано  шлюб поміж ОСОБА_3 та ОСОБА_2, актовий запис за № 26 (л-с 9).

     Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу , виданого 9 вересня 2003 року відділом РАГС Верхньодніпровського РУЮ Дніпропетровської області на ім.»я ОСОБА_2(л-с 9) встановлено, що  шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2  було розірвано ,про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу  2003 року  вересня місяця 09 числа зроблено запис за № 148.

   ІНФОРМАЦІЯ_1  у подружжя народилася донька, ОСОБА_4.( л-с 10).

   Згідно рішення  виконавчого комітету Новомиколаївської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області №83\12 від 6 грудня 1993 року « Про виділення земельної ділянки у приватну власність» -за заявою ОСОБА_3 про виділення земельної ділянки у приватну власність для будівництва та обслуговування особистого житлового будинку, виконком вирішив виділити земельну ділянку у приватну власність для будівництва та обслуговування особистого житлового будинку ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 розміром 1500 кв.м за рахунок земель радгоспу» Верхньодніпровський». Зобов»язати ОСОБА_3 на протязі місяця оформити всю технічну документацію в архітектурному та землевпорядному відділах.

    11 липня 1996 року  між Новомиколаївською селищною радою в особі голови виконкому та ОСОБА_3  було укладено договір на будівництво житлового будинку на правах приватної власності згідно рішення виконкому від 6 грудня 1993 року №83\12 , за умовами якого  ОСОБА_3зобов»ячався  на наданій йому земельній ділянці для будівництва житлового будинку АДРЕСА_1  побудувати  двоповерховий жилий будинок .

    Згідно дозволу на проведення робіт ,виданого виконкомом Новомиколаївської міської ради  було дозволено будівництво житлового будинку  на земельній ділянці АДРЕСА_1 на підставі рішення №83\12 від 6 грудня 1993року  ОСОБА_3, встановлено ст. рок завершення робіт грудень 1997 року.

    Згідно Акта розбивки житлового будинку та господарчих споруд ,виданого представником районного архітектора Верхньодніпровського району 7 липня 1996 року на підставі рішення Новомиколаївської селищної ради  від 6 грудня 1993 року  №83\12  було виконано розбивку основних осей житлового будинку та дворових господарських споруд  ОСОБА_3 згідно з планом забудови. Площа присадибної ділянки складає 1500 кв.м, вона знаходиться  у селищі Новомиколаївка по АДРЕСА_1 .

    Згідно рішення  №60 від 6 липня 2001року  виконкому Новомиколаївської селищної ради на підставі поданих документів  та висновків комісії по прийомці  новозбудованого будинку , було  прийнято у експлуатацію  збудований жилий будинок  ОСОБА_3  по вулиці Українська №14 .

    Згідно Акта Державної технічної комісії по прийманню в експлуатацію індивідуального житлового будинку ,господарських та побутових споруд ,затвердженого рішенням виконкому Новомиколаївської селищної ради №60 від 6.07.2001року , комісією було встановлено, що  жилий будинок АДРЕСА_1 , забудовником якого є ОСОБА_3, розпочато будівництвом у 1996році, закінчено у 2001році. Увесь будинок заблокований з госпбудівлями  і складається з 2-х поверхів , квартира складається з 6 жилих кімнат ,житловою площею 122,6 кв.м, корисною площею 208,4 кв.м. Матеріал фундаменту та цоколя-бетонні блоки, стін- шлакоблок, обкладений цеглою, даху- шифер, зовнішнє оздоблення цегляна кладка з розшивкою, підлога лінолеум,керамічна плитка, опалення водяне від газового котла, надвірні будівлі складаються з літньої кухні та гаража, погреба, є огорожа,опоряджувальне бетонне вимощення.

      25 липня 2001року  виконкомом Новомиколаївської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області було видане Свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, розташований у АДРЕСА_1  на ім.»я ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Новомиколаївської селищної ради № 58 від 25 липня 2001року . Раніше правовий документ не видавався.(л-с 11).

      15 червня 2001 року Верхньодніпровським БТІ було виготовлено технічний паспорт на жилий будинок індивідуального житлового фонду  за адресою АДРЕСА_1 на ім.»я ОСОБА_3 (л-с 12).

       З показань допитаного у судовому засіданні у якості свідка  ОСОБА_11 встановлено, що він, будучи батьком  позивачки ОСОБА_2, після того, як ОСОБА_2 у 1992 році познайомилася з ОСОБА_3  та з літа 1992 року стала проживати з ним у громадянському шлюбі у батьків  чоловіка у селі Братському , у вересні 1993 року зіграли весілля, у 1994 році разом зі сватами вирішили побудувати молодим жилий будинок , взяли на ім.»я ОСОБА_3 земельну ділянку у АДРЕСА_1  і у 1995 році почали робити своїми силами шлакоблок , у цій роботі приймали участь чоловіки з обох сторін. І з вересня 1995 року почали роботи по будівництву жилого будинку по АДРЕСА_1, для роботи наймали людей ,розраховувалися за роботу порівно зі сватами , до кінця 1995 року  було складено перший поверх будинку, а з весни 1996 року  доклали другий поверх будинку ,перекрили , встановили вінка та двері . Потім настали фінансові труднощі. В цей час батько ОСОБА_12, ОСОБА_5, будував хату своєму другому сину, забив фундамент, а також будував будинок у місті Верховцево, де в той час працював головою колгоспу. ОСОБА_3 сам їздив у м.Дніпропетровськ по кирпи, завіз кирпи, а шлакоблоку вони  наробили самі , він лежав на території бази у селищі Новомиколаївка, звідти також завозили на будівництво будинку.  До 1998 року все йшло добре, а потім ОСОБА_3 пішов працювати у податкову міліцію  м.Дніпропетровська і стала розпадатися сім»я. До завершення будівництва будинку ОСОБА_2 з донькою жила у будинку сватів, разом з ними, вела у них велике господарство: у них було 10 корів,свині, вівці, бо всі дорослі були на роботі, а ОСОБА_2  вправлялася по господарству.  За час будівництва будинку вона готувала  робочим їжу, привозила на велосипеді на будівництво  разом з сестрою,вони з дружиною також в цей час  у його матері вирощували у господарстві свиней ,продавали їх і гроші віддавали дочці на будівництво будинку.  Він особисто наймав штукатурів ,заплатив їм за роботу  і возив їх із м.Вольногорська у сел..Новомиколаївку , вони оштукатурили весь будинок. У 2001 році  ОСОБА_2 з донькою перебралися у новий будинок ,деякий час у будинку жив у ОСОБА_3, але у 2002році він подав на розвод, у 2003 році їхній шлюб було розірвано . Після розводу  батьки ОСОБА_3 намагалися виселити ЯНУ з дитиною з будинку, обіцяли їй купити квартиру, вони навіть підшукували квартиру, але все це залишилося лише словами, а коли ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_2 закласти будинок в банк за кредит, він вмішався  у це і заборонив дочці покидати будинок. Після розірвання шлюбу  дочки з ОСОБА_3 він допомагав їй  у облаштуванні будинку: зварили ворота  залізні, встановили їх, у 2010році протягнули воду  від колодязя у хату, для чого найняв людей, які викопали траншею, під час вказаних робіт до будинку прийшов ОСОБА_5 і став виганяти людей . Зараз у ОСОБА_3 вже нова сім»я , він живе у іншому місті. До цього часу ОСОБА_2 не подавала на розподіл майна тому,що мала надію на примирення, а також їй обіцяли купити квартиру, але нічого не зробили. Спірний будинок будувався  для ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і їхньої сім»ї, а гроші у його будівництво вкладали батьки подружжя.

     З показань допитаної у судовому засіданні у якості свідка  ОСОБА_13 встановлено, що з 1992 року її дочка ,ОСОБА_2, стала жити з ОСОБА_3, у 1993 році вони розписалися , на той час дочці було 16 років, вона жила у батьків свого чоловіка, у яких було велике господарство:корови, свині та інше. Вона вправлялася з усім господарством. Потім дочка з чоловіком вирішили жити окремо і у 1994 році взяли землю і спільними коштами з сватами стали будувати дітям будинок.  Шлакоблок робився  чоловіками обох сімей на території бази у селищі Новомиколаївка, кирпич закупили. У 1995 році почали будівництво, вигнали перший поверх. У 1996 році  вигнали другий поверх. Потім поставили кришу ,привезли з м.Вольногорська штукатурів . Гроші для будівництва спірного будинку вони діставали завдяки тому, що тримали господарство: вирощували свиней, бичків, яких продавали і виручені гроші вкладали у будівництво будинку для сім»ї дочки.  У 1998 році ОСОБА_3 загуляв , будинок перестали будувати.  На час будівництва спірного будинку батько  чоловіка дочки, ОСОБА_5, у будівництво дуже не вникав, бо займався будівництвом  ще декількох будинків: собі у м.Верховцево та другому сину у АДРЕСА_1. А вони з чоловіком допомагали як фізично, так і матеріально. До останнього часу ОСОБА_2 не зверталася до суду з приводу розподілу будинку, бо надіялася на збереження сім»ї .

      З показань допитаної у судовому засіданні у якості свідка  ОСОБА_14 встановлено, що вони живуть по-сусідському з ОСОБА_2 і починали будівництво майже одночасно, їм хату будували батьки , але ОСОБА_2 сама всім допомагала, носила воду, бетон, землю, чи варила їм їсти, вона не бачила. Вона вселилася у свою хату у 1997 році, а ОСОБА_2 перед 2000 роком . Пам»ятає,що був такий рік, коли вони припиняли будівництво будинку. Батьки ОСОБА_2 приймали участь у будівництві будинку , а ОСОБА_3 періодично то з»являвся, то зникав , зараз він у будинку не живе.

      З показань допитаної у судовому засіданні у якості свідка  ОСОБА_6 встановлено, що вона є рідною сестрою батька ОСОБА_2 і пам»ятає, що ОСОБА_2 з ОСОБА_3 одружилися у 1993 році, вона з чоловіком допомагали їм будувати свій будинок : її чоловік та батько ОСОБА_2 допомагали робити шлакоблок  на території засолбази  АДРЕСА_1, у ОСОБА_5 в с.Братському було велике господарство, за яким доглядала ОСОБА_2, а у ОСОБА_2 бабусі у господарстві її батьки  також держали господарство: свиней, бичків, який продавали і допомагали ОСОБА_2 грошима на будівництво будинку. У будівництві будинку приймала участь і сама ОСОБА_2, яка тягала кирпи, землю,  потім ОСОБА_3 бросив сім»ю і виїхав у м.Дніпродзержинськ. Знає, що ОСОБА_3 пропонував ОСОБА_2 вийти жити на квартиру , вона звернулася до неї за совітом і вона їй не порадила цього робити. Ще батько  ОСОБА_3 , ОСОБА_5, пропонував ОСОБА_2 купити квартиру, але цього не зробив.

     З показань свідка  ОСОБА_15 у судовому засіданні встановлено, що вона є рідною сестрою ОСОБА_2  і знає,що вони з ОСОБА_3 зустрічалися у 1992році, а потім стали жити разом, у 1993 році вони одружилися,жили у сім»ї чоловіка ,де було велике господарство. У 1994 році їм дали земельну ділянку для будівництва будинку, у 1995 році ОСОБА_2 народила дочку. У будівництві будинку  приймали участь батьки ОСОБА_2, а вона варила їжу і на велосипеді возила до будинку. Їм допомагала ОСОБА_17 з чоловіком, а ОСОБА_3 спочатку навчався, потім працював, і бував дома наїздами.  ОСОБА_5 наймав із військової частини м.Верховцево солдат для допомоги у будівництві. Зараз у будинку проживає ОСОБА_2 з дочкою, зі слів ОСОБА_2 їй відомо,що до неї ходила свекруха і кричала,що у домі все належить їй, свекор поселився у будинку на неділю. Після чого ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про розподіл будинку.

      Із показань свідка ОСОБА_16 судом встановлено, що вона працювала разом з свекрухою ОСОБА_2 у « Верхньодніпровському міжрайснабі» і їй відомо, що ОСОБА_2 поселилася у них  до весілля і добре працювала  у господарстві , свекруха ОСОБА_2 працювала бухгалтером , і у них всі виписували будівельні матеріали . Їй відомо, що ОСОБА_3 ОСОБА_2 та її чоловік завжди купували будівельні матеріали за готівку.

          Із показань  допитаного у якості свідка ОСОБА_17 встановлено, що він дядько ОСОБА_2 і допомагав  робити у будинку фундамент, частково допомагав робити шлакоблок, привозив кирпи із м.Дніпропетровська з заводу, бо робив водієм  великої машини, будівельні матеріали : шлакоблок із м.Верховцево,пісок, доски,ліс ,возив ліс на пилораму у м.Верховцево.  Допомагав штукатурити будинок , стіни будинку клали наймані люди. Будувати допомагали  всі родичі  ОСОБА_2, а батько ОСОБА_3, ОСОБА_5 безпосередньо участі у будівництві не приймав, він міг лише керувати.  Він допомагав  стелити лінолеум , перевозив  речі у будинок, , у 2010 році у зв»язку з тим, що насос постійно ламався і вода до будинку не поступала, батько ОСОБА_2 переробив  підводку води , ввів воду у будинок , поміняв  труби . Ванної кімнати у будинку не було. Під час будівництва будинку ОСОБА_2 допомагала фізично: готувала їжу, розгружала кирпич з машини ночами,зараз живе у будинку з дочкою.

  З показань допитаного у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_7 встановлено, що він  приблизно влітку 1993 року на прохання  ОСОБА_5 проводив зварювальні та металічні роботи у будинку по АДРЕСА_1: На фундаменті зробив сейсмічний пояс, у підвалі робили стелажі, драбини, потім на криші варили по периметру  пояс з металу,  ставили металічні крокви,  метал для цього виписував у ПМК-10 ОСОБА_5 за власні кошти, за роботу з ним розраховувався також ОСОБА_5 На той час він працював на ПМК-10  і за розпорядженням керівництва грузили з ПМК-10 для ОСОБА_5 метал. Забор біля будинку він варив приблизно у 1996 році, а кришу- у 1995-1996 роках . Опалення і газифікацію в будинку він також допомагав робити , ці роботи проводилися близько 2000року. Їх кормили не завжди, подавала їжу ОСОБА_2, а кормилися у ОСОБА_5

       З показань допитаного у якості свідка  ОСОБА_8  судом встановлено, що він  був запрошений в числі інших  ОСОБА_5 для проведення робіт з металом на будівництві будинку , який будувався для ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Наймав їх ОСОБА_5, він же й платив за роботі. Вони встановлювали східці з балконами, каналізацію, заводили у будинок воду, робили карнизи на криші будинку та гаража, ставили  каркас на криші . ОСОБА_2 та її батьки допомагали фізично, були як підсобні робітники Точно сказати,коли це було, він не пам»ятає.

       У відповідності до статті 22 Кодексу про шлюб та сім»ю України в редакції 1969 року, який діяв на  час одруження  ОСОБА_2 з ОСОБА_3 та будівництва жилого будинку з господарськими спорудами, розташованого у АДРЕСА_1, майно, нажите подружжям під час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. Кожен із подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном.

  Дружини користуються рівними правами на майно і в тому випадку,якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми чи з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

   У відповідності до статті 28 вищезазначеного Кодексу  у випадку розподілу майна,що є спільною сумісною власністю подружжя, їхні долі  визнаються рівними . У окремих випадках суд може відступити від основ рівності долей подружжя ,враховуючи інтереси неповнолітніх дітей  чи інтересів  одного з подружжя, які заслуговують уваги.

   У відповідності до статті 60 Сімейного кодексу України, який діє на час розгляду справи у суді,  майно, набуте подружжям за час шлюбу,належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності  незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання,ведення домашнього господарства, догляд за дітьми,хвороба тощо) самостійного заробітку(доходу).

Вважається,що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування,є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.

   У відповідності до статті 69 Сімейного кодексу України  дружина і чоловік мають право на поділ майна ,що належить їм на праві спільної сумісної власності,незалежно від розірвання шлюбу.

   У відповідності до статті 70 Сімейного кодексу України  у разі поділу майна ,що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка  є рівними,якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

  У відповідності  до статті 71 Сімейного кодексу України майно, що є об»єктом права спільної сумісної  власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

   У відповідності до статті 72 Сімейного кодексу України позовна давність не застосовується до вимог  про поділ майна,що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя,якщо шлюб між ними не розірвано.

 До вимоги про поділ майна,заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

 Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

      Як встановлено у судовому засіданні , після розірвання шлюбу  9 вересня 2003року ОСОБА_2 з дитиною залишилася проживати у  спірному будинку, а ОСОБА_3  став проживати окремо. На протязі  минулих з того часу  шести років між  ОСОБА_2 та ОСОБА_3  спору відносно сумісно нажитого майна не виникало, ОСОБА_3 до суду не звертався з позовом про розподіл сумісно нажитого майна- жилого будинку, чи з позовом про виселення ОСОБА_2 з дитиною із належного йому  жилого будинку.  Як встановлено з  пояснень  позивачки ОСОБА_2 у судовому засіданні  ,на протязі всіх цих років  між ними існувала домовленість про те,що у домі будуть проживати вона з дитиною, а ОСОБА_3 згодом переоформить 1\2 частину будинку на її ім.»я, або ж  купить їй з дитиною квартиру , де б вони могли проживати. Тобто до  липня 2009 року  ніхто з подружжя ОСОБА_3 не вимагав поділу жилого будинку , не оспорював право кожного з подружжя на спільне сумісне майно.

     З цього суд робить висновок про те,що право кожного з подружжя до цього часу не порушувалося і  ніхто цього права не оспорював.

     Як встановлено у судовому засіданні з пояснень ОСОБА_2, показань свідків ОСОБА_11, ОСОБА_13,  ОСОБА_6, ОСОБА_15- право ОСОБА_2 на  частку у спільному сумісному майні подружжя- спірному будинку почало оспорюватися  у 2009 році , коли батьки її колишнього чоловіка стали  заявляти претензії до спірного будинку, при таких обставинах  суд  прийшов до висновку, що  лише у 2009 році право власності ОСОБА_2 на частину спірного будинку почало оспорюватися і вона з метою захисту  порушених прав звернулася до суду з позовом.

    При таких обставинах, суд прийшов до висновку,що існують підстави для поновлення ОСОБА_2 строку позовної давності з врахуванням поважності причини пропущення нею даного строку.

       Таким чином,  суд  прийшов до висновку про те, що  позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають повному задоволенню.

       У відповідності до висновку  судової будівельно-технічної експертизи  №434\435/436-10 від 29.04.2020року (л-с 85) – дійсна вартість жилого будинку з господарськими спорудами , розташованого у селищі Новомиколаївка  по АДРЕСА_1- складає  193635 грн(л-с 104).

      З варіантів , запропонованих експертом до розподілу , маються  варіанти розподілу  по 1\2 та 1\2 частині домоволодіння та по 1\4 та 3\4 частині домоволодіння.Оскільки домоволодіння придбане в період шлюбу,то ОСОБА_2 належить 1\2 частка у спільному майні подружжя.

    Вирішуючи питання про виділення ОСОБА_2 варіанту , запропонованому експертом при розподілі будинку, суд враховує, що  ОСОБА_2 є жінкою, у якої на утриманні перебуває неповнолітня дитина , вони іншого житла не мають,  постійно проживають у спірному домоволодінні, у них склався певний порядок користування частиною домоволодіння, а ОСОБА_3 у домоволодінні не проживає, має інше місце проживання, тому, на думку суду,  є підстави для виділення  ОСОБА_2  першої квартири по першому варіанту розподілу домоволодіння , згідно якого вартість виділеної їй частки перевищує  належну до виділу 1\2 частку на 6468,5 грн . Експерт зробив розрахунок  часток, які підлягають виділу у натурі , визначивши  першому співвласнику  до виділу  53\100 ідеальних долей у домоволодінні, а другому співвласнику- 47\100 ідеальних долей у домоволодінні.

     Відповідно до розподілу  домоволодіння по першому варіанту  підлягає розподілу і земельна ділянка, на якій розташований  жилий будинок з господарськими спорудами – по першому варіанту , згідно з яким першому співвласнику  виділяється 750 кв.м, другому співвласнику  виділяється також 750 кв.м, у загальному користуванні  співвласників  залишається  площа  розміром 271,4 кв.м .

        Варіант розподілу  домоволодіння та земельної ділянки узгоджений з Проектно-виробничим  архітектурно-планувальним бюро Верхньодніпровського району  (л-с 119) , Сектором з питань наглядово-профілактичної діяльності Верхньодніпровського району (л-с 120) та Новомиколаївською селищною радою Верхньодніпровського району (л-с 121), які не заперечують проти вказаного варіанту розподілу .

Вирішуючи позовні  вимоги ОСОБА_3 відносно визнання будівельних  матеріалів, згідно наданих ним накладних, його власністю та стягнення з  ОСОБА_2 вартості  будівельних матеріалів у сумі 2575,80 грн, суд встановив ,що  позивачем  по зустрічному позову ОСОБА_3  надані  у забезпечення своїх позовних вимог такі  документи: Накладна №189 від 3.12.1992 року  та Квитанція до приходного касового ордеру  від 3.12.1992 р (л-с 34), згідно яких «Верхньодніпровське Міжгосподарське підприємство по пташинництву» видало зі складу за готівку ОСОБА_3  плитку обліцовочну  у кількості 30 кв.м на суму 4755,40 одиниць, без вказівки назви грошової одиниці, згідно Накладної №74 від 30 липня 1992року   та Квитанції до приходного касового ордеру від 30.07.1992 року  , «Верхньодніпровське міжгосподарське підприємство по пташинництву» видало зі складу за готівку ОСОБА_3 шифер у кількості 40 штук на суму 5914 одиниць ,без вказівки назви грошової одиниці (л-с 35), Згідно Накладної №98 від 9 липня 1992 року та Квитанції до приходного касового ордеру  від 9.07.1992 року  « Верхньодніпровське міжгосподарське підприємство по пташинництву» зі складу було видано ОСОБА_3 за готівку кирпи силікатний у кількості 3480 штук на суму 7374,50 одиниць без вказівки грошової одиниці(л-с 36).

 При цьому  суд вбачає, що накладна від 9 липня 1992 року датована № 98 , а накладна від 30 липня 1992 року датована №74, тобто порушена нумерація  накладних, перевірити дійсність яких не дає можливим  ліквідація такого підприємства, як »Верхньодніпровське міжгосподарське підприємство по пташинництву».

  З накладної №97 від 6 серпня 1992 року ,виданої «Верхньодніпровським міжгосподарським підприємством по пташинництву» встановлено, що зі складу на ім.»я ОСОБА_3 за готівку було видано шифер у кількості 40 штук на суму  5914 одиниць, без вказівки грошової одиниці, з Квитанції до приходного касового ордеру встановлено, що 6.08.1992року було прийнято від  ОСОБА_18 за шифер  40 штук 5914 рублів (л-с 37). З накладної №108 від 3 листопада  без року, виданої Верхньодніпровським міжгосподарським підприємством по пташинництву» встановлено, що зі складу було видано ОСОБА_3 за готівку блоки віконні  у кількості 10 штук  на суму 42000 одиниць ,без вказівки на грошову одиницю, та згідно накладної №111 від 3 листопада 1992 року ,виданої тим же підприємством, встановлено, що зі складу  на ім.»я ОСОБА_3 за готівку було видано кирпи червоний у кількості 2100 штук на суму 50819 одиниць без вказівки грошової одиниці.(л-с 38).

    З товарної накладної  №3-1160 ,виданої  «Верхньодніпровським міжрайагроснаб» на ім.»я «Верхньодніпровського міжгосподарського підприємства по пташинництву»  24.11.1992р встановлено, що була відпущена стальна ванна  вартістю 1614,84  одиниць, а згідно квитанції до приходного касового ордеру №768 від 30.11.1992року «Верхньодніпровським міжгосподарським підприємством по пташинництву» було одержано від ОСОБА_3 за ванну  1695,58 руб (л-с 40).

   З наказу №1210 від 14.04.рік нерозбірливий, виданого ВАТ» Дніпропетровський силікатний завод» ,встановлено, що ОСОБА_3 за готівку було одержано силікатний кирпи у кількості 2058 на суму 1554990 одиниць, без вказівки грошової одиниці(л-с 41).

   З накладної №107 від 11.08.1992 року ,виданої «Верхньодніпровським міжгосподарським підприємством по пташинництву» встановлено, що був відпуск зі складу на ім.»я ОСОБА_3 за готівку кирпи силікатний у кількості 6146 штук на суму 13213,90 одиниць,без вказівки назви грошової одиниці. Згідно квитанції до приходного касового ордеру  бн від 17.08.1992 року було прийнято від ОСОБА_3 за кирпи силікатний (6146) 13213,90 руб(л-с 42).

   Згідно Накладної №86 від 14.08.1992року, виданої тим же підприємством про відпуск зі складу на ім.»я ОСОБА_3 кирпича силікатного у кількості 2000 шт на суму 10384,50 одиниць, та квитанції до приходного касового ордеру від 14.08.1992р – було прийнято від ОСОБА_3 за кирпич силікатний 2000 штук 10384,50 руб(л-с 43), згідно накладної №86 від 17.08.1992року, виданої тим же підприємством, на ім.»я ОСОБА_3 зі складу за готівку було видано шифер кількістю 40 штук вартістю 5796 одиниць, а згідно квитанції від 17.08.1992 р від ОСОБА_3 було прийнято за шифер  40 штук 5796 руб.(л-с 44),  при цьому суд зауважує,що  накладна від 11.08.1992 року  стоїть під номером 107, а накладна від  14.08.1992р має номер 86, тоді як накладна від 17.08.1992р має той же номер 86. Перевірити дійсність даних накладних немає можливості.

    З  квитанції, наданої Дніпродзержинським заводом залізобетонних виробів без дати та вказівки особи, кому вона видана, встановлено, що було видано 8 штук товару, а з квитанції №630 до приходного  касового ордеру , виданої ЗЖБІ 27.09.1994р встановлено, що на ім.»я ОСОБА_3 було відпущено  8 штук плит за 22 млн778 тисяч  (л-с 45).

     З накладної  №91 від 6.08.1992 р , виданої «Верхньодніпровським міжгосподарським підприємством по пташинництву»  встановлено, що зі складу було видано на ім.»я ОСОБА_3  за готівку шифер у кількості 40 штук на суму 5914 одиниць, а згідно квитанції до приходного касового ордеру  від 6.08.1992р на ім.»я ОСОБА_19 було  видано шифер у кількості 40 штук на суму 5914  руб (л-с 46).

    З  Товарного чека №38786 ,виданого Верхньодніпровською торгівельною базою «Укрторгстройматеріали» встановлено, що було відпущено цемент  на суму 22500 одиниць, згідно квитанції до приходного касового ордеру №603 від 2.07.1993р  ОСОБА_3 було сплачено за плити 210072,43 руб, а згідно квитанції до приходного касового ордеру №275  ОСОБА_3 було сплачено 19.04.1994р за ліс  500000 руб.(л-с 47).

              З  Накладної №56 від 16.04.1993р ,виданої підприємством ДКХЗ,встановлено,що на ім.»я ОСОБА_3 за готівку видано ліс 5 куб м вартістю 80000 одиниць, згідно квитанції до приходного касового ордеру №16 від 16.03.1993р ОСОБА_3 сплатив за ліс 109632  руб(л-с 48).Згідно накладної №26 від 29.03.1993р  невідомій особі було відпущено паркет у кількості 55 м-2 вартістю 102250 одиниць, згідно квитанції до приходного касового ордеру №62 від 29.03.1993р ОСОБА_3 сплатив підприємстві»Дніпрококсохімремонт»140940 ,10 руб.(л-с 49), згідно накладної №104 від 3.11.1992року зі склада Верхньодніпровського міжгосподарського підприємства по пташинництву» на ім.»я ОСОБА_3 було відпущено котел отоплювальний вартістю 7000одиниць, а згідно квитанції до приходного касового ордеру від 3.11.1992р ОСОБА_3 було сплачено за блоки, котел,водонагрівач 99800 руб (л-с 50).

       Дослідивши надані ОСОБА_3 докази,  судом встановлено, що  на його ім.»я дійсно було придбано будівельні матеріали  у 1992 році в період з  липня  по грудень місяці, у 1993 році в період з березня по квітень місяці та у 1994 році у період з квітня по вересень місяці.  

      Як встановлено у судовому засіданні з пояснень позивачки по первісному позовну ОСОБА_2 ,вона почала проживати сумісно з ОСОБА_3 з літа 1992 року . Дану обставину підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_11, ОСОБА_13,ОСОБА_6 та інші. Таким чином, судом встановлено, що на час придбання будівельних матеріалів ОСОБА_3 вони з ОСОБА_2 перебували у громадянському шлюбі і проживали сумісно.

    Ту обставину,що ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_3 за своїм віком та соціальним статусом на той час не мали заробітку чи іншого доходу підтвердили у судовому засіданні сторони по справі, свідки.Тобто, судом встановлено, що за придбання будівельних матеріалів  розплачувалися батьки  молодого подружжя.

   Перевірити дійсність наданих представником ОСОБА_3 накладних і квитанцій  із-за давності  строку їх  видання та  ліквідації « Верхньодніпровського міжгосподарського підприємства по пташинництву» немає  можливості.

    У судовому засіданні представником ОСОБА_3 не надано підтверджень тому,що будівельні матеріали, які згідно  наданих ним накладних  купував у період 1992-1994 років ОСОБА_3- були використані у будівництві  спірного домоволодіння. В той же час  доводи представника ОСОБА_3 щодо того, що спірне домоволодіння було збудоване за власні кошти ОСОБА_3 – спростовуються  показаннями свідків , допитаних у судовому засіданні, зібраними по справі доказами .

    У зв»язку з недоведеністю  позовних вимог ОСОБА_12 відносно використання придбаних ним будівельних матеріалів у будівництві спірного домоволодіння  суд прийшов до висновку про  відсутність підстав для задоволення  даної частини його позовних вимог.

    Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання за ним права неподільної власності на 1\2 частку будинку АДРЕСА_1 Верхньодніпровського району Дніпропетровської області , суд встановив,що ОСОБА_3 свої вимоги аргументує тим,що почав будівництво спірного домоволодіння у травні 1993 року і до початку сумісних робіт по будівництву будинку вже було встановлено фундамент та зроблена обв»язка фундамента. Однак, дані твердження ОСОБА_3 спростовуються  матеріалами справи, згідно яких  лише 6 грудня 1993 року ОСОБА_3 за рішенням Новомиколаївської селищної ради було надано земельну ділянку під будівництво жилого будинку по АДРЕСА_1 , а також показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які показали,що будівництво фундаменту під спірне домоволодіння ( зокрема металічна обв»язка фундаменту) проводилося за час проживання  ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2, точно час будівництва вони вказати не змогли .

   Таким чином, суд прийшов до висновку про те,що і дана  частина позовних вимог ОСОБА_3 не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні і у їх задоволенні потрібно відмовити.

    Вирішуючи питання у відповідності до статті 88 ЦПК України про розподіл судових витрат, понесених сторонами, судом встановлено, що ОСОБА_2 понесено витрати на оплату судових витрат у сумі 285 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді у сумі 252 грн,а також витрати за надання юридичної допомоги у сумі 1400грн, а всього -1937 грн. Вказані витрати підлягають стягненню на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3

  На підставі статей 22,29 КпШС України , 60,69,70,71,72 Сімейного кодексу України , керуючись ст.10, 88, 137,179  ЦПК України , - суд  

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити:

    Поновити ОСОБА_2 строк  позовної давності для звернення з позовом до суду  у зв»язку з пропуском його з поважної причини.

   Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя  на 53\100 частини жилого будинку з господарськими та побутовими спорудами, розташованого у АДРЕСА_1  , виділивши їй  у натурі:

   Квартиру №1  ( прим. 2 ( 28,2 кв.м), прим 3( 17,7 кв.м), прим 6 ( 17,9 кв.м), прим 7 ( 15,4 кв.м), 1\2 частину прим 9 ( 5,45 кв.м), прим 8 ( 5,45 кв.м) разом з  прибудовою  літ а-1, навіс літ а-ш-1, сарай літ Б(штрих)-1,гараж літ Б( два штриха)-1,сарай літ  Б( три штриха)-1, колодязь літ К, зливну яму  №7,паркан №2, частину паркану № 1, 1\2 частину  хвіртки №3, 1\2 частину водогону , всього вартістю  103286 гривнів.

     Визнати за  ОСОБА_3  право власності в порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя на 47\100 частини жилого будинку з господарчими та побутовими спорудами, розташованого у АДРЕСА_1, виділивши йому в натурі:

  Квартиру №2 ( прим 1(4,6 кв.м), 1\2 частина прим 9 (5,45 кв.м), прим 10( 8,8кв.м) ,прим 11(40,0 кв.м), прим 12 ( 17,6 кв.м), прим 13( 12,8 кв.м), прим 14(15,6 кв.м), прим 15 (5,0 кв.м) а також  навіс літ а( штрих)-1,балкон літ а(два штриха)-1, сарай літ Б-1,вхідний погріб літ В-1, зливна яма №6,паркан №4,частина паркана №1,1\2 частина хвіртки №3,1\2 частина водогону , а всього вартістю на 90349 гривнів.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 різницю у тій,що причиталася , та виділеній їй частині у сумі 6468 ,5 гривнів.

        Зобов»язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3  закласти дверний отвір між  прим 2 та прим 9, пробити дверний отвір між прим 6 та прим 2, встановити перегородку в прим 9.

        Виділити ОСОБА_2 у користування 750 кв.метрів площі земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1,  виділити ОСОБА_3 750 кв.метрів площі  вказаної земельної ділянки  у користування.

     Зобов»язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3  закласти вхід до підвалу , закласти дверний отвір між прибудовою літ а-1 та сараєм Б-1, влаштувати дверний отвір  до сараю літ Б-1,влаштувати вхід до підвалу .

Згідно розділу земельної ділянки по варіанту №1 співвласники мають загальний вхід до домоволодіння та мають зони загального користування на земельній ділянці(ЗК) .  ОСОБА_2 зобов»язана надавати тимчасову можливість ОСОБА_3 улаштувати на другому поверсі окремі мережі водопостачання та газопостачання.

      У  задоволенні  позовних  вимог  ОСОБА_3— відмовити.

Стягнути  з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2  витрати, понесені нею на  оплату судових витрат, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді та витрат за надання  юридичної допомоги у сумі 1937 грн.

   Рішення  суду може бути  оскаржене у десятиденний строк до Апеляційного  суду   Дніпропетровської області.

 Головуючий: