Справа № 2-4015/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

    22 листопада 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді -         Бірси О.В.

при секретарі -         Бушура Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  м. Києві цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом про визнання права власності посилаючись на те, що їй на праві спільної сумісної власності разом з двома синами та онуком належала квартира АДРЕСА_1.  22 грудня 2006 року  вищезазначена квартира була продана. Після продажу зазначеної квартири  вона  передала своєму сину  ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 59000 доларів США.  Отримавши зазначені кошти її син того ж дня придбав квартиру АДРЕСА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1 її син ОСОБА_3 помер. Після смерті сина їй стало відомо, що придбана сином квартира була оформлена  на нього та на відповідача ОСОБА_2, яка перебувала з сином у цивільному шлюбі, в рівних частинах. У встановлений законодавством шестимісячний строк вона звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлого сина, але їй повідомили, що вона, яка спадкоємець першої черги має право на Ѕ частину спірної квартири, яка належала йому на праві спільної часткової власності. Вважає, що відповідач ОСОБА_2 скористалась ситуацією, внаслідок чого фактично була вписана  в договір купівлі-продажу, хоча у шлюбі з її сином вона не перебувала, витрат по похованню сина не несла,  не зареєстрована та не проживає у спірній квартирі. Вважає що квартира фактично належить їй, оскільки  була придбана за її кошти, тому вона просить визнати за нею право власності на Ѕ частину  квартири, яка за договором купівлі-продажу належить ОСОБА_2, стягнути з відповідача понесені нею судові витрати та витрати на правову допомогу.

В судовому засіданні позивача ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_4 заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві, просили їх задовольнити, при цьому позивач доповнила, що відповідач не мала власних коштів, тому квартира була придбана саме за кошти, які вона передала своєму сину.

Відповідач ОСОБА_2, представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позову заперечували.

Відповідач ОСОБА_2  пояснила, що вона перебувала у  фактичних шлюбних стосунках, без реєстрації шлюбу, з померлим ОСОБА_3  більше 10 років. В грудні 2006 року позивач разом з синами та онуком дійсно продали квартиру АДРЕСА_1.  Після укладення договору купівлі-продажу  позивач дійсно передала ОСОБА_3 ј отриманих грошових коштів.  В той же день вона разом з померлим ОСОБА_3  придбали спірну квартиру, при цьому частину  коштів у розмірі 30000 доларів США для придбання квартири надала вона, іншу частину надав  ОСОБА_3. Кошти, які залишились він витратив на повернення своїх боргів та на власні потреби. Про спільну купівлю спірної квартири позивач була обізнана  фактично з дня  купівлі-продажу оскільки після  укладення зазначених договорів вони певний час продовжували всі разом проживати в АДРЕСА_1   Після смерті ОСОБА_3 вона не оспорює право позивача на частину квартири, яка належала її сину, особисто пропонувала позивачу спільно користуватись та розпоряджатись квартирою. Позивач не погодилась на її пропозицію, тому вона самостійно користується, квартирою, несе всі витрати по утриманню квартири, погашає заборгованість по комунальним послугам.

 Представник відповідача ОСОБА_5 також зазначив, що квартира була придбана відповідачем та померлим ОСОБА_3 у рівних частинах, про що зазначено в договорі. І звернув увагу на те, що ОСОБА_1 передала  померлому ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі, що відпадало вартості його частини квартири, тобто фактично померлий  отримав кошти за свою частину проданої квартири і мав право розпорядитись коштами, як власник, на власний розсуд. Позивач разом з іншим сином та онуком  придбали спільне житло. А також  просив застосувати наслідки пропущення строків звернення до суду, оскільки про наявність договору купівлі-продажу спірної квартири  позивачу фактично було відомо з грудня 2006 року, а з позовом про визнання права власності  позивач звернулась лише  в серпні 2010 року.

 Свідок ОСОБА_6 в судовому засідання пояснила, що вона на прохання позивача займалась  пошуком варіантів купівлі-продажу  належної їм квартири на АДРЕСА_1 та можливі варіанти придбання іншого житла. Свідок підтвердила, що відповідач ОСОБА_2 разом з померлим ОСОБА_3 також підшукували варіанти для придбання житла. Але вона особисто цим питанням не займалась.  Свідок підтвердила, що при підписанні договору купівлі-продажу  квартири по АДРЕСА_1  в її присутності померлому ОСОБА_3 передали грошові кошти у сумі пропорційний вартості її  ј частини в проданій квартирі. Після отримання коштів вона разом з позивачем та її іншим сином поїхали до м. Вишневе, де того ж дня була придбана квартира для позивача її сина та онука, а  померлий ОСОБА_3  разом з відповідачкою залишились в нотаріальний конторі  для оформлення  договору купівлі-продажу  квартири, яку вони купували для себе окремо. Яким чином проводились розрахунки за квартиру придбану відповідачем спільно з померлим ОСОБА_3 їй не відомо. Проте, через незначний проміжок часу зі слів позивача їй стало відомо, що її син ОСОБА_3 придбав спірну квартиру спільно з відповідачем і договір купівлі-продажу оформлено на сина та відповідача. При цьому  позивач висловлювала своє незадоволення такими  діями свого сина.

Вислухавши пояснення позивача та її представника, відповідача та представника відповідача, свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивача ОСОБА_3 (а.с.11).

Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить частина квартири АДРЕСА_2, яка належала йому на праві спільної часткової власності  разом з ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу  квартири від  22 грудня 2006 року (а.с.10).

В судовому засіданні встановлено, і не оспорюється сторонами, що спадкоємцем  майна померлого ОСОБА_3 є його мати позивач ОСОБА_1, яка в установлений законом строк звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини (а.с.14).

Право позивача на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2, як  спадкоємця першої черги після померлого ОСОБА_3  в судовому  засіданні визнано відповідачем та не оспорюється.

Разом з тим, позивач просить визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2, яка належить  відповідачу ОСОБА_2 посилаючись на те, що ця частина квартири була придбана за рахунок коштів, які вона передала своєму сину ОСОБА_3 після продажу квартири по АДРЕСА_1, (а.с.9), ј частина якої належала  ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло (а.с.8).

Сторонами в судовому засіданні не оспорюється факт отримання померлим ОСОБА_3 грошових коштів, яка відповідала  вартості належної йому частини проданої квартири.

Разом з тим, в судовому засіданні  відповідачем ОСОБА_2 заперечувався той факт, що спірна квартира була придбана  саме за кошти отримані від продажу  частини, яка належала померлому та пояснила, що  частину коштів на придбання  квартири у розмірі 30000 доларів США надала вона особисто, частину надав  померлий ОСОБА_3,  а решту коштів  що залишились він витратив на власні потреби та повернення боргів.

Заперечення відповідача ОСОБА_2 не були спростовані позивачем  в судовому засіданні, а також позивачем на надано будь-яких доказів на підтвердження того, що спірну квартиру було придбано за її кошти.

Відповідно до  ч. 2 ст. 59 ЦПК України  обставини справи, які за законом мають буди  підтвердженні  певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись  іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України  власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

В судовому засіданні встановлено, що  померлий ОСОБА_3 будучи співвласником квартири АДРЕСА_1  разом з іншими співвласниками продав зазначене нерухоме майно та отримав грошові кошти  пропорційно  розміру його частки у спільній сумісній власності.

В подальшому він розпорядився отриманими грошовими коштами  на власний розсуд, уклавши договір купівлі-продажу  квартири АДРЕСА_2 спільно з відповідачем  ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 627 ЦК України  сторони є вільними  в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов  договору з урахуванням  вимог цього Кодексу, інших  актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог  розумності та справедливості.

За нормою ст. 328 ЦК України  право власності  вважається набутим  правомірно, якщо інше прямо не випливає  із закону  або  незаконності  набуття права власності  не встановлена судом.

Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності,  враховуючи те, що позивачем в судовому засіданні не надано будь-яких доказів на підтвердження  того, що спірна квартира була придбана за належні їй кошти, відсутність доказів неправомірності набуття відповідачем права  власності на частину спірної квартири, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання за позивачем права власності на частину квартири, яка належить ОСОБА_2 є необґрунтованими.

Крім того, в судовому засіданні  представник відповідача просив застосувати наслідки порушення позивачем строків звернення до суду, оскільки  під час розгляду справи з пояснень відповідача та свідка  встановлено, що про придбання  спірної квартири   померлим  ОСОБА_3 спільно з відповідачем  ОСОБА_2 позивачу фактично стало відомо  відразу після укладення договору купівлі-продажу, і зазначені обставини не спростовані позивачем.

Відповідно до ч. 4. ст. 267 ЦК України  сплив позовної давності, про застосування якої  заявлено стороною у спорі, є підставою  для відмови у позові.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати  позивача по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи компенсації не підлягають.

На підставі  викладеного, керуючись ст.ст. 328, 392 ЦК України, ст.ст.10, 60, 88, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про  визнання права власності - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва. Особи, які брали участь  у справ, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом  десяти днів з дня отримання  копії цього рішення.

С у д д я:

Справа № 2-4015/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

    22 листопада 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді -         Бірси О.В.

при секретарі -         Бушура Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  м. Києві цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Враховуючи те, що для написання повного тексту рішення необхідно певний час, суд вважає за можливе, відповідно до ч.3 ст. 209, ч.1 ст. 218 ЦПК України, оголосити вступну та резолютивну частини рішення. З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, можуть ознайомитись через три дні після проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення.

Керуючись ст.ст. 328, 392 ЦК України, ст.ст.10, 60, 88, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про  визнання права власності - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва. Особи, які брали участь  у справ, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом  десяти днів з дня отримання  копії цього рішення.

С у д д я: