Справа №2-3807/1
2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
23 листопада 2010 року Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого – судді Чех Н.А.
при секретарі – Кузьменко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення грошей, що стягнені в якості аліментів, та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що з червня 1997 року він перебував з відповідачкою в цивільному шлюбі. 23.05.2000 року, після того як відповідачка завагітніла, шлюб був оформлений офіційно. В цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина – ОСОБА_3. В лютому 2005 року їх шлюбні стосунки були припинені з вини відповідачки, поведінка якої була несумісною з наявністю сім"ї. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 19.07.2005 року їх шлюб було розірвано. Ще перебуваючи в шлюбі відповідачка в нетверезому стані неодноразово заявляла йому про те, що син ОСОБА_3 не його дитина, робила це не соромлячись сторонніх людей. Неодноразово вона це стверджувала в розмовах з іншими людьми. Незважаючи на те, що відповідачка чудово знала, що він не є батьком дитина ОСОБА_3, вона в жовтні 2005 року подала до суду позов про стягнення з нього аліментів на утримання дитини ОСОБА_3, даний позов був задоволений і згідно рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28.12.2005 року з нього були стягнуті аліменти в розмірі ј частини його доходів. Базуючись на твердженнях відповідачки щодо його батьківства відносно дитини, він подав позов про оспорювання актового запису про батьківство. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 29.03.2010 року було встановлено, що він не є батьком дитини ОСОБА_3 і було зобов"язано РАЦС виключити запис про нього як батька дитини. Даний висновок суд зробив на підставі висновку генетичної експертизи. Ухвалою суду від 07.05.2010 року було зупинено виконавче провадження, ухвалою суду від 19.05.2010 року було скасоване рішення суду про стягнення з нього аліментів, а 04.06.2010 року позов про стягнення аліментів був залишений без розгляду. Все викладене свідчить про те, що з нього були стягнуті аліменти неправомірно. Свій позов про повернення стягнутих з нього сум в рахунок аліментів обгрунтував діючим законодавством – ст.ст.1212, 1215 ЦК України. Крім цього, просив стягнути і моральну шкоду, посилаючись на те, що він дуже любив ОСОБА_3, їх стосунки були стосунками батька і сина. Неймовірного душевного болю спричинила йому розлука з ним після розлучення з його матір'ю - відповідачкою. Але ще більших душевних страждань він зазнав, коли дізнався про результат генетичної експертизи, який однозначно встановив що він не є його батьком. Усвідомлення того, що з нього на протязі майже п'яти років стягувались аліменти на чужу дитину на фоні того, що відповідачка чудово про це знала і просто сміялася над ним на протязі десяти років, було шокуючим. Він і досі не може від цього оговтатись. Його честь та гідність вкрай принижені. Просив суд прийняти рішення про відшкодування завданої йому моральної шкоди в сумі 29141 грн., що дорівнює 100% суми, що стягнена з нього на користь відповідачки в якості аліментів д період з травня 2006 року по травень 2010 року чи визначити інший розмір відшкодування. В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, просив їх задовольнити. Підтримав всі викладені в позовній заяві обставини та факти.
Відповідачка в судове засідання не з"явилася, надала суду письмові пояснення та заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутності, проти позову заперечує.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку що позов підлягає задоволенню частково.
В суді встановлено, що сторони перебували в шлюбі з 23.05.2000 року. В цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина – ОСОБА_3. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 19.07.2005 року шлюб сторін було розірвано. Згідно до рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28.12.2005 року з ОСОБА_1 (позивача) були стягнуті аліменти в розмірі ј частини його доходів на користь ОСОБА_1 (відповідачки) на утримання сина ОСОБА_3. У зв"язку з тим, що ОСОБА_1 постійно говорила позивачу, знайомим про те, що син позивач ОСОБА_1 не є батьком дитини ОСОБА_3, позивач звернувся до суду з позовом про оспорювання батьківства і рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 29.03.2010 року було встановлено, що ОСОБА_1 не є батьком дитини ОСОБА_3, та було внесено відповідні зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_3. Підставою для такого рішення був висновок генетичної експертизи від 29.01.2010 року, в якому зазначено, що батьківство позивача відносно дитини ОСОБА_3 повністю виключається. Враховуючи дане рішення, ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про зупинення виконавчого провадження по стягненню з нього аліментів і відповідно до ухвали Дніпровським районним судом міста Києва від 07.05.2010 року заява ОСОБА_1 була задоволена, виконавче провадження було зупинено. Згідно до ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 19.05.2010 року рішення суду від 28.12.2005 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 було скасоване за нововиявленими обставинами, а відповідно до ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 04.06.2010 року справа про стягнення аліментів з ОСОБА_1 була залишена без розгляду у зв"язку з неявками позивачки ОСОБА_1 в судові засідання.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, ніякій воно було набуте, згодом віддала.
Статтею 1215 ЦК України передбачено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті:
1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти ш інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;
2) інше майно, якщо це встановлено законом.
По даній справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 не передавав відповідачці ОСОБА_1 гроші добровільно - їх з нього стягували в примусовому порядку за виконавчим листом. Будь-яких даних чи доказів добросовісності з боку набувача (ОСОБА_1) суду не було надано. Навпаки, з пояснень позивача слідує, що зі сторони відповідачки була недобросовісність – примусове стягнення аліментів на дитину, батьком якої позивач не є.
Враховуючи викладене слідує, що відповідачка набула майно – кошти в рахунок аліментів на утримання дитини на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасоване за нововиявленими обставинами, а саме у зв"язку з тим, що позивач не є батьком дитини і відповідно до вимог законодавства не має утримувати цю дитину. Тобто, є всі підстави для стягнення сплаченої відповідачці позивачем суми в рахунок аліментів, на користь останнього. Згідно до виписок з особового рахунку та довідок – позивачем було сплачено в рахунок аліментів на користь відповідачки на утримання дитини ОСОБА_3 суму 29 141 грн. за період з жовтня 2005 року по травень 2010 року.
Письмові заперечення відповідачки суд не може прийняти до уваги, так як вони є безпідставні, так як рішення суду про стягнення аліментів, на яке посилається відповідачка, скасоване, справа про стягнення аліментів залишена без розгляду, примусове стягнення аліментів за ухвалою суду зупинено. Крім цього, рішенням суду встановлено, що позивач не є батьком дитини і відповідні зміни внесені до актового запису про народження дитини ОСОБА_3.
Стосовно позовної вимоги про стягнення моральної шкоди суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. По даній справі встановлено, що відповідачка завдала позивачу моральних переживань, страждань, які полягають в тому, що вона, знаючи, що позивач не є батьком дитини ОСОБА_3, стягувала з нього в примусовому порядку аліменти на утримання цієї дитини. На думку суду розмір моральної шкоди має становити 2 000 грн.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 23, 1212, 1215 ЦК України, ст.ст. 60, 88, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України,
В и р і ш и в :
Позов задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 гроші в сумі 29 141 грн. з ОСОБА_2, які вона отримала в якості аліментів на утримання ОСОБА_3 по виконавчому листу №2-3959/1 від 28.12.2005 року за період з жовтня 2005 року по травень 2010 року, та моральну шкоду в розмірі 2 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави судові втрати в сумі 419 грн. 91 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: