Судове рішення #12402695

Цивільна справа № 2-3711/1-2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

12 жовтня 2010 року  Дніпровський  районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді:                                                                                           БАРТАЩУК   Л.П.

при секретарі:                                                                                                               Клименко І.М.

з участю представника позивача: Манчук В.М.,

відповідача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

                                                             

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом  Державного видавництва «Преса Україна» Державного управління справами до ОСОБА_2 про стягнення грошей, -

ВСТАНОВИВ:

         Відповідно до  ст.ст. 208,  218  ЦПК України, суд може оголосити вступну та резолютивну частину рішення, з повним текстом рішення сторони можуть ознайомитися через 3 дні з моменту оголошення вступної та резолютивної частин рішення в судовому засіданні

       Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 61, 209, 210, 212-215, 218, 222, 223, 294 ЦПК України,  суд, -

ВИРІШИВ :

           В задоволенні позовних вимог Державного видавництва «Преса Україна» Державного управління справами до ОСОБА_2  про стягнення грошей - відмовити.

             Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду  м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги, а учасниками судового розгляду, які не брали участь в судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

           СУДДЯ:

Цивільна справа № 2-3711/1-2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2010 року  Дніпровський  районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді:                                                                                           БАРТАЩУК   Л.П.

при секретарі:                                                                                                               Клименко І.М.

з участю представника позивача: Манчук В.М.,

відповідача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

                                                             

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом  Державного видавництва «Преса Україна» Державного управління справами до ОСОБА_2 про стягнення грошей, -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач – Державне видавництво «Преса України» Державного управління справами звернувся  з позовною заявою  про стягнення з Відповідача – ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 5 500, 00 гривень.

        Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 працює у Державному видавництві «Преса України». Між Національним технічним університетом України «Київський політехнічний інститут» ( НТУУ «КПІ») та Відповідачем було укладено Договір № СТм № 31/212 від 18 вересня 2007 на навчання Відповідача в НТУУ «КПІ» з 9 семестру 5 курсу по 12 семестр 6 курсу. 06.02.2008 року Відповідач, як працівник Видавництва, який поєднує роботу з навчанням, звернувся до Позивача з письмовою заявою про оплату Позивачем вартості навчання Відповідача в НТУУ «КПІ» в період з лютого 2008 року по червень 2009 року. На прохання Відповідача 28 лютого 2008 року між НТУУ «КПІ», Позивачем    і   Відповідачем    було    укладено    Додаткову    угоду до Договору № СТм №31/212 від 18 вересня 2007 року. Вартість навчання Відповідача згідно Договору становить 11 000  грн. 00 коп. за один навчальний рік (10 місяців). На виконання своїх зобов'язань за Договором Позивачем з лютого 2008 року по червень 2009 року було сплачено 16500 грн. 00 коп. за навчання Відповідача в НТУУ «КПІ».

       Пункт 7.19 Колективного договору Позивача передбачає можливість оплати за рахунок підприємства вартості навчання у вищих навчальних закладах працівників. Оплата за навчання здійснюється лише щодо осіб, які навчаються на оцінки «добре» та «відмінно».

  Згідно пункту 4 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 28 лютого 2008 року Позивач  зобов’язується здійснювати оплату вартості навчання Відповідача у разі, якщо Відповідач навчається на оцінки «добре» і «відмінно». У разі навчання Відповідача на оцінки нижчі, ніж оцінки «добре» Позивач має право припинити оплату вартості освітньої послуги.

      За результатами складання іспитів у 10 семестрі 2008-2009 навчального року ОСОБА_2 отримано три оцінки «задовільно».

      На виконання своїх зобов'язань за Договором Позивачем у березні 2008 року було сплачено 5 500 грн. 00 коп. за навчання Відповідача в НТУУ «КПІ» (платіжне доручення  від 19 вересня 2008 року) впродовж 11 семестру 2008-2009 навчального року. Згідно пункту 6 Договору в редакції Додаткової угоди № 1, - у разі навчання Відповідача на нижчі, ніж оцінки «добре», Відповідач зобов'язується відшкодувати Позивачеві грошові , сплачені Позивачем НТУУ «КПІ» в якості вартості навчання.

      Таким чином, на думку Позивача,  Відповідач безпідставно набув грошові кошти в сумі 5 500  грн. 00 коп. в якості оплати навчання в 2008-2009 навчальному році, тому у відповідності до п. 3 ч. 3, ч. 2, ч. 1 ст. 1212 ЦК України та п.6 Договору зобов'язаний повернути їх Позивачеві у повному обсязі.

      Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконувалися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов'язання підлягає виконанню у строк встановлений у Договорі.

      Згідно ч. 1 ст.9 Закону України «Про колективні договори і угоди», положення колективного договору поширюється на всіх працівників підприємства і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства.

      Оскільки на письмові вимоги Позивача Відповідач не виконав свого зобов'язання за Договором і не повернув Позивачеві грошей, що були сплачені Позивачем за його навчання в НТУУ «КПІ», Позивач просить стягнути з Відповідача 5 500 грн. 00 коп., а також понесені ним судові витрати у даній справі.

       В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, просив їх задовольнити.

      Відповідач та його представник позовні вимоги не визнали, надали суду письмові заперечення та просили відмовити в задоволенні позову з наступних підстав.

           Відповідач, являючись працівником Видавництва, на підставі Колективного договору між адміністрацією та профспілковою організацією Державного видавництва «Преса України» на 2005 - 2010 року (п.7.19 Колективного договору), 17.07.2006 року звернувся до Позивача з письмовою заявою про можливість навчання його доньки ОСОБА_4 в НТУУ «КПІ» за рахунок Видавництва.

      За результатами розгляду вказаної заяви між НТУУ «КПІ», Позивачем та Відповідачем 17 липня 2006 року було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №СЕ-61/40 від 17 липня 2006 року.

      Позивач посилається на п.7.19 Колективного договору між адміністрацією та профспілковою організацією Державного видавництва «Преса України» на 2005 - 2010 року зареєстрованого 28 березня 2005 року, згідно з яким «оплата за навчання здійснюється лише щодо осіб, які навчаються на оцінки «добре» та «відмінно». Також на  п. 4 Договору (зміст якого повністю взятий з п.7.19 Колективного договору), відповідно до якого, - «у разі навчання відповідача на оцінки нижчі ніж оцінки «добре» Позивач має право припинити оплату вартості освітньої послуги».

       Проте, на думку Відповідача, такі твердження Позивача є необгрунтованими.

       18     серпня 2005 року відбулося засідання профкому Державного видавництва «Преса України», на порядок денний якого було поставлено розгляд питання про оплату Видавництвом вартості навчання у вищих навчальних закладах. За результатами розгляду вказаного питання було прийнято рішення, згідно з яким вирішено оплачувати вартість навчання у вищих навчальних закладах тих осіб, які за результатами екзаменаційно-залікової сесії не мають заборгованості та їх знання оцінені «позитивно», тобто в т.ч. і «задовільно».

        Того ж дня – 18 серпня 2005 року, Профком Видавництва письмово повідомив про прийняте рішення адміністрацію Видавництва та впродовж 2005 - 2010 років адміністрація Видавництва фактично виконувала рішення Профкому від 18 серпня 2005 року.

       З невідомих причин вказані зміни до Колективного договору не були належним чином зареєстровані в 2005 році, в  результаті чого 31 травня 2010 року Профком звернувся з листом до адміністрації Видавництва про необхідність приведення умов Колективного договору до фактичних правовідносин, які існують на підприємстві.

      31 травня 2010 року було прийнято рішення про внесення змін до Колективного договору та п.7.19 Колективного договору викладено в новій редакції, згідно якої «За рахунок коштів підприємства оплачувати вартість навчання тих осіб, які за результатами екзаменаційно-залікових сесій не мають заборгованості та їх знання оцінені позитивно».

      В п. 2 вказаного Рішення зазначено, що умови п. 7.19 Колективного договору в новій редакції застосовуються до відносин, які виникли з 18 серпня 2005 року.

     З вищенаведених підстав, Відповідач вважає, що добросовісно виконував  умови укладених з Позивачем договорів і підстав для повернення грошових коштів, сплачених за своє навчання, немає.

      Вислухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

     В судовому засіданні встановлено, що  пунктом 7.19 Колективного договору передбачена можливість оплати за рахунок підприємства вартості навчання у вищих навчальних закладах працівників підприємства та дітей працівників.

     Сторонами визнається і не підлягає доказуванню (ст. 61 ЦПК України) те, що ОСОБА_2 є працівником Державного видавництва «Преса України».

     18 вересня 2007 року між Національним технічним університетом України «Київський політехнічний інститут» та Відповідачем було укладено Договір № СТм № 31/212 на навчання Відповідача в НТУУ «КПІ» з 9 семестру 5 курсу по 12 семестр 6 курсу.

     06.02.2008 року Відповідач, як працівник Видавництва, який поєднує роботу з навчанням, звернувся до Позивача з письмовою заявою про оплату Позивачем вартості навчання Відповідача в НТУУ «КПІ» в період з лютого 2008 року по червень 2009 року.

      28 лютого 2008 року між НТУУ «КПІ», Позивачем    і   Відповідачем    було    укладено    Додаткову    угоду до Договору № СТм №31/212 від 18 вересня 2007 року. Вартість навчання Відповідача згідно Договору становить 11 000  грн. 00 коп. за один навчальний рік (10 місяців).

      На виконання своїх зобов'язань за Договором, Позивачем з лютого 2008 року по червень 2009 року було сплачено 16 500 грн. 00 коп. за навчання Відповідача в НТУУ «КПІ».

      З матеріалів справи вбачається, що за результатами складання іспитів у 10 семестрі 2008-2009 навчального року ОСОБА_2 отримано три оцінки «задовільно».

      На виконання своїх зобов'язань за Договором Позивачем у березні 2008 року було сплачено 5 500 грн. 00 коп. за навчання Відповідача в НТУУ «КПІ» (платіжне доручення  від 19 вересня 2008 року - впродовж 11 семестру 2008-2009 навчального року).

       З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов Колективного договору в редакції від 28.03.2005р., (пунктом 7.19 Колективного договору) було передбачено оплату за навчання лише щодо осіб, які навчаються на оцінки «добре» та «відмінно».

       Згідно протоколу засідання Профкому Державного видавництва «Преса України» від 18 серпня 2005 р., до порядку денного було внесено питання оплату Видавництвом вартості навчання працівників підприємства та їх дітей у вищих навчальних закладах

      За результатами розгляду вказаного питання було прийнято рішення, згідно з яким вирішено оплачувати вартість навчання у вищих навчальних закладах тих осіб, які за результатами екзаменаційно-залікової сесії не мають заборгованості та їх знання оцінені позитивно (а.с. 38-39).

      Як пояснили представники сторін в судовому засіданні, причини, по яких вказані зміни не були своєчасно внесені до Колективного договору та зареєстровані у встановленому Законом порядку в 2005 році, пояснити на даний час ніхто не може.

      Як вбачається з матеріалів справи, 31 травня 2010 року було прийнято Рішення про внесення змін до Колективного договору та п.7.19 Колективного договору викладено в новій редакції, згідно якої, - за рахунок коштів підприємства вирішено оплачувати вартість навчання тих осіб, які за результатами екзаменаційно-залікових сесій не мають заборгованості та їх знання оцінені позитивно.  

      В п. 2 вказаного Рішення зазначено, що умови п. 7.19 Колективного договору у викладеній  редакції застосовуються до відносин, які виникли з 18 серпня 2005 року – дати прийняття вищезазначеного рішення профкомом (а.с. 33).

      Відповідні зміни до Колективного договору були зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку 01.06.2010р. (а.с. 34-35).

      Посилаючись на ст.ст. 638, 639 ЦК України, представник Позивача стверджує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору та з моменту підписання його сторонами.

      Відповідно, Позивач зазначає, що п. 7.19 Колективного договору в редакції, затвердженій 01.06.2010р., набрав  чинності тільки  з 01.06.2010р.  і не може застосовуватися до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі за попередні періоди.

      Проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд вважає, що такі твердження представника Позивача є необґрунтованими і оцінює їх критично, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

      Згідно зі ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди», - колективний договір, угода набирають чинності з дня їх підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі, угоді.

     Таким чином, законодавець наділив сторони колективного договору правом визначити період часу для застосування тих умов договору, про які сторони домовилися.

     Відповідно, положення п. 2 Рішення про внесення змін до Колективного договору на 2005-2010рр. від 31.05.2010р. суд оцінює як таке, що відповідає вимогам чинного законодавства.

     З листа Профкому Видавництва «Преса України» від 11.10.2010р. вбачається, що на час розгляду даної справи,  пункт 7.19 Колективного договору в редакції, затвердженій спільним рішенням профкому та адміністрації Державного видавництва «Преса України» від 31.05.2010р., яким фактично відтворені  положення протоколу засідання профкому Державного видавництва «Преса України» від 18.08.2005р., є чинним.

     З навчальної картки студента ОСОБА_2 (а.с. 15-17) вбачається, що за результатами екзаменаційно-залікових сесій студент не має заборгованості та його знання оцінені позитивно.

     За таких обставин, суд дійшов до висновку про те, що правових підстав для повернення грошових коштів, сплачених Позивачем за навчання Відповідача немає і в задоволенні позовних вимог Державного видавництва «Преса України» до  ОСОБА_2  про стягнення грошових коштів слід відмовити.

     Керуючись ст. 627, 631 ЦК України, ст.ст. 9, 13, 14 Закону України «Про колективні договори і угоди», ст.ст. 10, 11, 57-60, 61, 209, 210, 212-215, 218, 222, 223, 294 ЦПК України,  суд, -

ВИРІШИВ :

      В задоволенні позовних вимог Державного видавництва «Преса Україна» Державного управління справами до ОСОБА_2  про стягнення грошей - відмовити.

      Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду  м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги, а учасниками судового розгляду, які не брали участь в судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

      СУДДЯ:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація