Справа №2-3388/1
2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
23 листопада 2010 року Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого – судді Чех Н.А.
при секретарі – Кузьменко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго", Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про врегулювання питання стосовно заборгованості за послуги з енергопостачання та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и в :
Позивачка звернулася до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що 03.05.2007 року їй було відключено електроенергію в її квартирі, де вона мешкає. До цього їй було надіслано попередження про наявність ніби-то боргу в сумі 157 грн. 17 коп. У зв"язку з цим вона звернулася до міжрайонної сервісної дільниці АК "Київенерго" №7, де їй повідомили, що вказаний борг значиться за нею з 2000 року. З метою врегулювання цієї віртуальної заборгованості вона звернулася до Київської міської державної адміністрації, в результаті отримала лист від СВП "Енергозбут Київенерго" з зазначенням заборгованості, проте вже в іншій сумі – 144 грн. 21 коп. 10.05.2007 року енергопостачання в її квартирі було відновлено. Інформація щодо вказаної заборгованості, яка також міститься в наданому відповідачем акті звіряння розрахунків, протирічить даним наявних у неї квитанцій, згідно яких оплата послуг з постачання електроенергії її квартири проводилася вчасно та в повному обсязі. Таким чином, відповідачем порушено її права як споживача, дані відповідача про наявність боргу не відповідають дійсності. Наявність боргу спростовує і те, що їй в зазначені періоди призначалися субсидії, що підтверджено відповідними листами Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації. Підтвердженням відсутності заборгованості є і надісланий їй АЕК "Київенерго" бланк квитанції, на зворотній стороні якої міститься текст їх вибачень перед споживачами електроенергії за помилкове повідомлення щодо виниклої заборгованості через збій в комп"ютерній системі. Вважає дії АЕК "Київенерго" неправомірними, такими, що завдали їй моральної шкоди. Недивлячись на те, що можливістю користуватися послугами з електропостачання на даний час вона не позбавлена, до нормального ритму життя через постійний моральний дискомфорт вона повернутися не в змозі, оскільки питання стосовно невідомо звідки виниклої заборгованості на даний момент не врегульовано і залишається відкритим, а неодноразові спроби вирішити його з відповідачем АЕК "Київенерго" виявилися безрезультатними, внаслідок чого вона змушена вирішувати його в судовому порядку, враховуючи також незадовільний стан свого здоров"я, який внаслідок переживань погіршується ще більше. Розмір моральної шкоди оцінює грошовою сумою в 10 000 грн. В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги, надані уточнення і в загальному просила суд визнати неправомірною нараховану їй відповідачем АЕК "Київенерго" заборгованість за послуги електропостачання; зобов"язати відповідача АЕК "Київенерго" не вказувати неправомірно нараховану заборгованість за послуги з енергопостачання в наступних розрахункових документах; стягнути з відповідача АЕК "Київенерго" на її користь моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.; відмінити борг, зазначений в листах-відповідях від АЕК "Київенерго" в сумі 162 грн. 24 коп., так як в попередженні про борг не зазначалося за який період він виник і на 01.04.2007 року він становив 157 грн. 17 коп. Додатково зазначила, що різницю боргу вона сплатила, відповідач відключав електроенергію не подаючи до суду позов до неї про сплату заборгованості. Вважає, що у разі наявності боргу ще з 2000 року вона б не отримувала субсидії. Не заперечувала, що заяви про надання субсидій, які вона писала до Управління праці та соціального захисту населення, містять вимогу щомісячної сплати обов"язкової частки, і що у неї були випадки несплат щомісяця визначених часток. Просила врахувати, що це було в періоди, коли вона хворіла, була в лікарнях, але після цього сплачувала більшу суму, з урахування обов"язкової частки попереднього місяця. Не заперечувала, що в розрахункових документах на сплату послуг за енергопостачання не вказували і на цей час не вказують про наявність у неї заборгованості.
Представники відповідача АЕК "Київенерго" позовні вимоги не визнали, просили відмовити в їх задоволенні. Просили врахувати, що вже розглядалися судами спори позивачки про стягнення моральної шкоди, аналогічні спори. Стосовно наявності боргу позивачки за послуги енергопостачання зазначили, що вимоги щодо визнання неправомірним нарахування заборгованості та не зазначення цієї заборгованості в наступних платіжних документах – не відповідають жодному із способів захисту цивільних прав та інтересів судом, викладених в ст.16 ЦК України. З позову не слідує яке саме право порушено позивача, яка шкода їй нанесена ними. Не заперечували того, що по розрахунках, що вони мають, по акту звірки у позивачки існує заборгованість. Всі позовні вимоги, враховуючи і доповнені є безпідставними, бездоказовими. Просили врахувати їх письмові заперечення.
Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні. Зазначила, що позивачці з 1998 року по 2007 рік надавалися субсидії, ними не виставлялися позивачці заборгованості по сплаті за послуги електроенергії, це не їх компетенція. Пояснила, що у випадку призначення субсидії особа зобов"язана щомісячно сплачувати: обов"язкову частку плати в межах норми споживання (10 або 15% сукупного доходу); оплату послуг понад норму споживання (якщо така існує); щомісячну плату відповідної частки боргу (визначену угодою); плату за послуги, на які не призначається субсидія (радіо, телефон тощо). З наданого акту, з яким ними було зроблено звірку і все співпало з даними АЕК "Київенерго", слідує, що з 2000 року мали місце порушення позивачкою вимог видачі субсидій – не здійснювалися оплати обов"язкової частки щомісяця. В таких випадках субсидія за такі місяці знімалася.
Вислухавши пояснення позивачки, представників відповідачів, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в суді та не підлягають задоволенню.
В суді встановлено, що позивачка проживає в АДРЕСА_1. Згідно до листа Управління праці та соціального захисту населення від 01.04.2008 року позивачці призначалися субсидії з грудня 1998 року по грудень 2007 року. Згідно до вимог законодавства – Постанови КМУ №848 від 21.10.1995 року "Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива" для оформлення субсидії громадянин заповнює заяву, в якій визначено його (громадянина) обов"язок щомісячно сплачувати обов"язкову частку плати в межах норми споживання (10 або 15% сукупного доходу); оплату послуг понад норму споживання (якщо така існує); щомісячну плату відповідної частки боргу (визначену угодою); плату за послуги, на які не призначається субсидія (радіо, телефон тощо). В суді було встановлено та підтверджено самою позивачкою, що за час отримання субсидії були випадки, що вона здійснювала оплати, в тому числі і обов"язкові частки, не щомісяця, тобто порушувала умови видачі субсидій. Посилання позивачки на те, що вона в наступних місяцях сплачувала і за попередні, судом не може бути прийнято до уваги, так як несплата щомісяця обов"язкової частки є підставою для зняття субсидії за цей місяць, результатом чого є обов"язок сплачувати всю суму за послугу за такий місяць. Позивачка ж здійснювала оплати за попередні місяці з урахуванням субсидій, у зв"язку з чим і виникала заборгованість. Дані обставини, крім матеріалів справи, підтвердила в суді і свідок ОСОБА_3 Враховується і те, що відповідачами було проведено звірку, було складено акт звіряння розрахунків, і всі дані обох відповідачів стосовно нарахованої, знятої сум субсидій повністю співпали. Враховуючи викладене вище, слідує, що вимоги позивачки про визнання неправомірною нараховану їй відповідачем АЕК "Київенерго" заборгованість за послуги електропостачання; зобов"язання відповідача АЕК "Київенерго" не вказувати неправомірно нараховану заборгованість за послуги з енергопостачання в наступних розрахункових документах; відмінити борг, зазначений в листах-відповідях від АЕК "Київенерго" в сумі 162 грн. 24 коп., так як в попередженні про борг не зазначалося за який період він виник і на 01.04.2007 року він становив 157 грн. 17 коп. – є безпідставними та не підлягають задоволенню. Враховується і те, що відповідачем АЕК "Київенерго" в жодній із розрахункових документів на ім"я позивачки не зазначало про наявність боргу, що підтвердила і сама позивачка в суді.
Безпідставною є і вимога про стягнення з відповідачів моральної шкоди з урахуванням викладеного вище, та враховуючи те, що свідок позивачки ОСОБА_4 надавала пояснення щодо моральних страждань позивачки, що мали місце в травні 2007 року, коли позивачці було відключено електроенергію. При тому, що даний спір вже був розглянутий судом, підтвердженням чого є рішення Печерського районного суду міста Києві від 28.01.2009 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 03.06.2009 року.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.16, 23 ЦК України, ст.ст. 60, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України,
В и р і ш и в :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго", Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про врегулювання питання стосовно заборгованості за послуги з енергопостачання та відшкодування моральної шкоди – відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: