Справа № 22ц-6611/2010 р. Головуючий у першій інстанції Хандога В.М.
Категорія – цивільна Доповідач – Шемець Н.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: Позігуна М.І.,
суддів: Шемець Н.В., Мамонової О.Є.,
при секретарі: Кравченко В.В.,
за участю: сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
в с т а н о в и в:
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 листопада 2010 року і винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Оскаржуваним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено, визнано ОСОБА_6 такою, що втратила право користуватися житловою площею в будинку, належному на праві особистої власності ОСОБА_7
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не враховані як доказ на підтвердження її заперечень пояснення сторін та надані докази, а саме пояснення свідків, які підтверджували психологічний та фізичний тиск на неї позивачем та третьою особою щодо перебування за місцем реєстрації та звільнення житлової площі.
На думку апелянта, суд першої інстанції не повинен був враховувати пояснення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо її добровільного не користування житловою площею, оскільки суд ухвали про визнання відмови від визнаних обставин не постановляв.
Крім того, вважає, що суд неналежно оцінив доказ щодо перебування її речей, зокрема, скутера, за місцем реєстрації.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступного.
Згідно ч.2 ст.405 ЦК України член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом в разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
По справі встановлено, що спірний будинок по вул. Піонерській, 72 в м. Ніжині на праві власності належить ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.7,8). Відповідач ОСОБА_6 зареєстрована в спірному будинку, що підтверджується записом в домовій книзі (а.с.29-30). Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 (сином позивачки ОСОБА_7.) з 1988 року по січень 2009 року, що підтверджується рішенням суду про розірвання шлюбу (а.с. 9). Судом встановлено, що відповідач вселилася до спірного житла як член сім”ї позивача і сторонами зазначений висновок суду не оспорюється.
Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_6 не проживає в даному будинку більше року (з жовтня 2008 року), і втратила інтерес до використання житлового приміщення в спірному будинку.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі перевірив правові підстави заявлених позовних вимог, доводи сторін і обставини справи, зокрема відсутності у відповідача поважних причин непроживання у спірному житловому будинку.
Суд критично оцінив твердження відповідача про створення їй неможливих умов для проживання та змушування до виселення з будинку, оскільки розлучення з сином позивача не є доказом неправомірної поведінки позивача та підставою поважності причин тривалого непроживання відповідача за місцем реєстрації.
Не спростований апелянтом і висновок суду про самостійне залишення будинку відповідачем, можливість вільного доступу до будинку
Крім того, встановлено, що відповідач з вимогами про усунення перешкод у користуванні спірним будинком або з іншими вимогами щодо усунення порушень її прав до суду або інших правоохоронних органів не зверталась.
Виходячи з наведеного, апеляційній суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачка втратила право користування житлом позивача, оскільки більше року не проживає в будинку позивача без поважних причин.
Посилання апелянта на ту обставину, що за місцем проживання позивача залишилось належне їй майно, а саме скутер, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки доказів про належність його саме відповідачу матеріали справи не містять, а документ на це майно свідчить, що він придбаний в період перебування відповідача у шлюбі з колишнім чоловіком, відповідно, є спільним майном колишнього подружжя.
Також не є обґрунтованими посилання апелянта на порушення судом першої інстанції положень ст.ст.61, 178 ЦПК України як підставу для скасування рішення суду.
Апеляційний суд вважає, що д оводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і спростовуються матеріалами справи, тому оскаржуване рішення належить залишити в силі, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – відхилити.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 листопада 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: