Справа №2- 5166/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі :
головуючого судді Антонової Н.В.
при секретарі Кавун І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, треті особи: Голосіївська районна у місті Києві державна адміністрація, Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності про визнання права власності на самовільне будівництво, -
в с т а н о в и в:
Позивачі звернулись до суду з позовом про визнання права власності на об’єкти самовільного будівництва та просили визнати за ОСОБА_1 право власності на корпус типу В1 за №12 в оздоровчому комплексі сімейного типу, розташованому за адресою: АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_2 право власності на корпус типу А1 за №10 в оздоровчому комплексі сімейного типу, розташованому за адресою: АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_3, право власності на корпус типу А за №8 в оздоровчому комплексі сімейного типу, розташованому за адресою: АДРЕСА_1.
В судовому засіданні представник позивачів уточнив позовні вимоги та просив визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитловий будинок загальною площею 592, 6 кв. м., основною площею 115, 9 кв.м. допоміжною площею 476,7 кв. м., розташованому за адресою: АДРЕСА_1, літ. «1Г»; за ОСОБА_2 право власності на нежитловий будинок загальною площею 657, 0 кв. м., основною площею 79, 4 кв.м. допоміжною площею 577, 6 кв. м., розташованому за адресою: АДРЕСА_1, літ. «1В»; за ОСОБА_3, право власності на нежитловий будинок загальною площею 632, 8 кв. м., основною площею 124, 2 кв.м. допоміжною площею 508, 6 кв. м., розташованому за адресою: АДРЕСА_1, літ. «1Б».
Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовували тим, що будучи власниками об’єктів незавершеного будівництва 16.10.08 уклали з відповідачем договір будівельного підряду, згідно якого відповідач мав виконати на об’єктах незавершеного будівництва будівельні роботи у відповідності до наданої йому проектної документації, здійснити необхідні оздоблювальні роботи у будинках, отримати всю, необхідну для цього дозвільну документацію та забезпечити введення об’єктів в експлуатацію у відповідності до вимог діючого законодавства України. Однак, роботи відповідач виконав з відступленнями від наданої йому проектної документації, а отже, у відповідності до ст. 376 Цивільного кодексу України побудовані об’єкти нерухомого майна є самочинним будівництвом, через що позивачі не мають можливості належним чином оформити право власності на такі об’єкти нерухомості. Разом з тим, позивачі зазначали, що при будівництві об’єктів на земельних ділянках, що знаходяться у користуванні позивачів було дотримано будівельні норми та правила та інші містобудівні нормативи, а роботи були проведені з незначним відхиленням від проекту будівництва, що підтверджується висновками спеціалістів, у зв’язку з чим, будівництво об’єктів не суперечить суспільним інтересам та не порушує прав інших осіб, а тому відповідно до ст. 376 ЦК України за ними може бути визнано право власності на такі об’єкти за рішенням суду.
У судовому засіданні представник позивачів підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити з врахуванням уточнень.
Відповідач проти задоволення позову не заперечував, посилаючись на те, що з його боку не чиниться перешкод позивачам.
Представник третьої особи: Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації проти позову заперечував у зв’язку з тим, що позивачами не виконано вимог щодо введення об’єктів в експлуатацію, а також з тих підстав, що позивачі не звертались до Головного управління комунальної власності за отриманням свідоцтв на право власності на зазначені об’єкти нерухомості.
Представник третьої особи: Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно в судове засідання не з’явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з таких підстав.
У відповідності до ст. 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
У відповідності до ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.08 між позивачами та відповідачем укладено договір будівельного підряду, згідно якого відповідач був зобов’язаний виконати на об’єктах незавершеного будівництва будівельні роботи у відповідності до наданої йому проектної документації, здійснити необхідні оздоблювальні роботи у будинках, отримати всю, необхідну для цього дозвільну документацію та забезпечити введення об’єктів в експлуатацію у відповідності до вимог діючого законодавства України.
Згідно актів здачі-приймання виконаних робіт від 29.04.09, 17.04.09, 28.03.09 відповідач на об’єктах виконав всі будівельні роботи, однак, зазначені роботи були виконані ним з відступленнями від наданої йому проектної документації, введення в експлуатацію відповідних об’єктів не забезпечено, про що свідчать зокрема, листи від 30.40.09 та від 05.05.09.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачами здійснено повне фінансування об’єктів нерухомості за інвестиційними договорами. При цьому, замовником реконструкції об’єктів фінансування було Закрите акціонерне товариство «Київгума», якому земельна ділянка, на якій проводяться роботи з реконструкції, належала на підставі Договору оренди земельної ділянки, посвідченого Щербаковим В.З. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 20.08.2003р. під реєстровим №830.
Будівельні роботи проводились на підставі затвердженого Проекту реконструкції дитячого дошкільного оздоровчого табору під дитячий оздоровчий комплекс сімейного типу на АДРЕСА_1, та Дозволу на виконання будівельних робіт №1260-Гл/Т від 30.11.2004р., виданого Управлінням державного архітектурного-будівельного контролю м. Києва.
В подальшому, у зв’язку з невчасним закінченням будівництва, за позивачами було зареєстроване право власності на об’єкти незавершеного будівництва на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва.
Зокрема, право власності ОСОБА_1 на об’єкт незавершеного будівництва - корпус типу В1 за №12 в оздоровчому комплексі сімейного типу, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав на нерухоме майно у реєстровій книзі 11з-43 за реєстровим № 744-з 15 жовтня 2008 року, реєстраційне посвідчення № 012652. Згідно даних технічної інвентаризації загальна площа будинку становить на 592, 6 кв. м., основна площа 115, 9 кв.м. допоміжна площа 476,7 кв. м.
Право власності ОСОБА_2 на об’єкт незавершеного будівництва - корпус типу А1 за №10 в оздоровчому комплексі сімейного типу, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав на нерухоме майно у реєстровій книзі 11з-42 за реєстровим № 744-з 16 жовтня 2008 року, реєстраційне посвідчення № 012649. Згідно даних технічної інвентаризації загальна площа будинку становить 657, 0 кв. м., основна площа 79, 4 кв.м. допоміжна площа 577, 6 кв. м.
Право власності ОСОБА_3 на об’єкт незавершеного будівництва - корпус типу А за №8 в оздоровчому комплексі сімейного типу, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав на нерухоме майно у реєстровій книзі 11з-42 за реєстровим № 744-з 16 жовтня 2008 року, реєстраційне посвідчення № 012653. Згідно даних технічної інвентаризації загальна площа будинку становить 632, 8 кв. м., основна площа 124, 2 кв.м., допоміжна площа 508, 6 кв. м.
Відповідно до ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Отже, у зв’язку з набуттям права власності на об’єкти незавершеного будівництва, позивачі також набули прав на земельні ділянки, на яких розміщені такі об’єкти та здійснювали їх добудову.
Таким чином об’єкти самочинного будівництва, що є предметом спору побудовані на земельних ділянках, які були відведені саме для здійснення на них відповідної реконструкції.
Згідно експертних висновків Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІПРОЕКТРЕКОСНТРУКЦІЯ» про технічний стан та можливість введення в експлуатацію об’єктів – встановлено, що загальний стан основних несучих елементів об’єктів, а також інженерних мереж оцінюється як добрий, об’єкти споруджені у відповідності до державних стандартів, будівельних норм і правил і відповідає санітарно-гігієнічним та протипожежним вимогам, що діяли на момент закінчення будівництва, за станом несучих конструкцій та інженерних мереж об’єкти придатні для безпечної експлуатації та можуть бути введені в експлуатацію.
З урахуванням наведеного, суд погоджується з доводами представника позивача стосовно того, що допущені при будівництві відхилення від проекту не суперечать суспільним інтересам, не порушують права інших осіб.
У відповідності до ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, при будівництві об’єктів на земельних ділянках, що знаходяться у користуванні позивачів було дотримано будівельні норми та правила та інші містобудівні нормативи, а роботи були проведені з незначним відхиленням від проекту будівництва, будівництво об’єктів не суперечить суспільним інтересам та не порушує прав інших осіб, на підставі чого, суд прийшов до висновку, що вимоги позивачів щодо визнання за ними права власності на об’єкти самочинного будівництва не суперечить чинному законодавству України.
На підставі викладеного, ст. 375, 376 Цивільного кодексу України, керуючись ст. 60, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов – задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитловий будинок загальною площею 592, 6 кв.м., основною площею 115, 9 кв.м. допоміжною площею 476,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, літ. «1Г».
Визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитловий будинок загальною площею 657, 0 кв.м., основною площею 79, 4 кв.м. допоміжною площею 577, 6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, літ. «1В».
Визнати за ОСОБА_3 право власності на нежитловий будинок загальною площею 632, 8 кв.м., основною площею 124, 2 кв.м. допоміжною площею 508, 6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, літ. «1Б».
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу
протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя