№ 2-6859/10

Р І Ш Е Н Н Я

 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

30 листопада 2010 року                                                                      м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого-судді                                                       Мазурик О.Ф.,

секретаря                                                                       Коруни О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Комунальне підприємство «ЖЕО-109» про встановлення порядку користування житловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні майном та зміну договору найму житлового приміщення,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2010 року представник позивача ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідачів про встановлення порядку користування житловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні майном та зміну договору найму житлового приміщення.

В обґрунтування позовних вимог у позові зазначив, що квартира АДРЕСА_1 складається з двох ізольованих житлових кімнат площею 12,7 кв.м. та 16.3 кв.м., а також приміщень загального користування: кухні площею 8,5 кв.м., коридору площею 10,6 кв.м., лоджії – 8,8 кв.м., ванної кімнати – 2,6 кв.м. та збиральної кімнати – 1.) кв.м. Вказана квартира на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Зазначив, що позивач та відповідачка не перебувають у шлюбі з початку 2009 року. Також зазначив, що позивач не має іншого житла окрім спірної квартири, а відповідачка чинить перешкоди у користуванні майном, не бажає в добровільному порядку встановити офіційний порядок користування квартирою з розподілом особового рахунку, а тому він змушений звернутися до суду.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі.

Відповідачка у судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи КП «ЖЕО-109» при вирішення спору покладався на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, надіслав на адресу суду заяву, в якій зазначив, що своєї згоди на встановлення порядку користування квартирою, визначеного позивачем та  розподілу особового рахунку між власники він не дає. Просив розглядати справу у його відсутність.

За згаданих обставин, у відповідності до ст. 36 ЦПК України, суд вважає за можливе вирішення спору у відсутність третьої особи ОСОБА_3

Вивчивши надані письмові докази у сукупності, заслухавши сторони та представників позивача і третьої особи КП «ЖЕО-109», повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджено  наявними  у справі доказами,  що  спірне  житло, квартира АДРЕСА_1 розташована на п’ятнадцятому  поверсі шістнадцяти поверхового будинку і складається з двох кімнат жилою площею 29, 0 кв. м., у тому числі 1-а кімната жилою площею 12,7 кв.м., 2-а кімната жилою площею 16,3 кв.м. У тому числі квартира складається, відповідно до Технічного паспорта на квартиру, з кухні площею 8,5 кв.м., ванної кімнати 2,6 кв.м., вбиральні 1,0 кв.м., коридору 10,6 кв.м. Квартира обладнана лоджією 8,8 кв.м. Загальна площа квартири – 56,1 кв.м. (а.с. 11-12).

 З матеріалів справи вбачається, а саме зі свідоцтва про право власності на житло, виданого  Управлінням справами національної Академії наук України згідно з розпорядженням від 20.10.1998 р. № 2092, вище  зазначена квартира належить на праві спільної, сумісної власності ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в рівних долях (а.с. 10).

З довідки форми № 3, виданої ТКП «ЖЕО-109» 29.09.2010 року вбачається, що власником особового рахунку квартири    АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 Крім того, в квартирі зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.9).

Згідно ст. 358 ЦК України співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці  у праві спільної часткової власності.

На кожного  співвласника у спірній  квартирі  припадає  по  9,66 кв. м. (29,0  : 3 = 9,66)  жилої площі.

Саттею 41 Конституції України передбачено, що кожен може володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, не завдаючи при цьому шкоди правам інших осіб та не порушуючи їхніх інтересів.

Дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку про неможливість надання кожному із співвласників у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. При виділенні кімнати жилою площею 16,3 кв.м. позивачу, будуть суттєво порушені інтереси  третьої особи, який не згоден з виділом йому разом з позивачем  в користування  цієї кімнати.

Згідно  ч. 3 ст. 358 ЦК України, у разі неможливості надання співвласнику у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності, співвласник має право вимагати від інших співвласників, які володіють та користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

          В зв’язку з тим, що відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд  розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, позовні вимоги позивача про встановлення порядку користування житловим приміщенням не підлягають задоволенню.

          Оскільки відповідачу відмовлено в задоволенні позову про встановлення порядку користування житловим приміщенням відсутні правові підстави для задоволення позову в частині зобов’язання КП «ЖЕО-109» укласти з ним окремий договір найму житлового приміщення.

Щодо позовних вимог позивача про зобов’язання ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у користуванні житловим приміщенням, а саме спірною квартирою, суд виходив з наступного.

           В судовому засіданні відповідач пояснила, що не зважаючи на те, що шлюб між нею та відповідачем розірвано, вони продовжують проживати однією сім’єю. Спору, щодо порядку користування спірним житловим приміщенням між ними не існує. Відповідач користується всією квартирою.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

             Після з’ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами, суд надавав сторонам можливість надати  додаткові пояснення та докази.

             Своїми процесуальними правами  позивач  розпорядився на власний розсуд, зокрема, клопотання про надання додаткових доказів на підтвердження своїх доводів не заявляв, вважав, що можливо постановити рішення на підставі наявних у справі письмових доказів.

Оскільки відповідно до ст. 212, 213 ЦПК України рішення ґрунтується на дослідженні наявних в справі доказів, та враховуючи, що належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у користуванні житловою кімнатою площею 16,3 у квартирі АДРЕСА_1, позивачем не надано, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

  На підставі  п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 358, 360 ЦК України, керуючись  ст.ст. 3, 10, 57, 60, 88, 212-215, 218, 223, 224  ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Комунальне підприємство «ЖЕО-109» про встановлення порядку користування житловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні майном та зміну договору найму житлового приміщення – відмовити.

          Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти  днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

          Суддя