|
|
|
В Е Р Х О В Н И Й С У Д У К Р А Ї Н И
Справа № 11-856. Головуючий у 1 інстанції - Карнаух А.С.
Категорія: ст. 187 ч.1 КК Доповідач - Рудомьотова С.Г.
У Х В А Л А
І М” Я М У К Р А Ї Н И
2007 року листопада місяця 15 дня колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Чернігівської області в складі :
Головуючого - судді Кузюри М.М.
Суддів - Рудомьотової С.Г., Антипець В.М.
З участю прокурора -Щербака О.В.
Та адвоката -ОСОБА_2
Засудженого - ОСОБА_1
Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_3на вирок Чернігівського районного суду від 25 вересня 2007 року, яким засуджено
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, громадянина України, уродженця с.Кархівка, мешканця АДРЕСА_1, з середньою освітою, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина 28.06.1990 року народження, непрацюючого, несудимого згідно ст. 89 КК України,
- за ст. 187 ч.1 КК України до 3 років позбавлення волі,
В С Т А Н О В И Л А :
Вироком суду визнано виновним і засуджено ОСОБА_1 за те, що він, 07 квітня 2007 року у вечірній час, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у будинку АДРЕСА_2, де мешкає громадянка ОСОБА_4, з метою заволодіння чужим майном, напав на потерпілогоОСОБА_3, та погрожуючи ножем, з застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, відкрито викрав гроші в сумі 100 грн.
В апеляції засудженого ОСОБА_1 ставиться питання про зміну вироку суду з пом'якшенням покарання, посилаючись на те, що суд допустив неповноту та необ'єктивність розгляду справи, порушив вимоги КПК, не дослідив належним чином показання потерпілого, який на протязі досудового слідства їх змінював, не взяв до уваги показання свідків в тій частині, де вони не вказують на розбій і взагалі заперечують будь-яке насильство щодо потерпілого, суд не зазначив, чому взяв до уваги одні показання свідків та потерпілого і відкинув інші, а також не врахував пом'якшуючі вину обставини і призначив занадто суворе покарання.
В апеляції потерпілого ОСОБА_3ставиться питання про зміну вироку суду з пом'якшенням покарання засудженому, з посиланням на те, що суд постановив неправильний вирок, невірно кваліфікував дії ОСОБА_1, не взяв до уваги ті його показання, де говорилось про відсутність насильства і висловлювань реальних погроз щодо нього, а також те, що суд призначив занадто суворе покарання засудженому.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію і згоден з апеляцією потерпілого, пояснив, що насильства до потерпілого не застосовував, ножа не було; адвоката ОСОБА_2, яка згодна з апеляціями та просила перекваліфікувати дії підзахисного на ст. 186 ч.1 КК України з призначенням менш суворого покарання, із застосуванням акту амністії із звільненням від відбування покарання, бо у нього є неповнолітня дитина, думку прокурора про задоволення апеляцій із зміною вироку, з перекваліфікацією дій ОСОБА_1 на ст. 186 ч. 1 КК України і пом'якшенням покарання, перевіривши матеріали справи в обсягу апеляцій, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню.
У судовому засіданні ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_3не визнав.
Показав, що дійсно, ввечері 07.04.2007 року, під час вживання спиртних напоїв в домі ОСОБА_4 у с. Кархівка Чернігівського району разом з нею, ОСОБА_4,ОСОБА_5, ОСОБА_6та ОСОБА_3, до останнього ніяких погроз та насильницьких дій не застосовував, і грошей у нього не відбирав, ножа в руках не було.
З досліджених у судовому засіданні показань потерпілогоОСОБА_3, які він давав на досудовому слідстві / а.с.14, 46-47/ , на очній ставці з ОСОБА_1 /а.с. 26/, вбачається, що вони непослідовні, суперечливі, мінялись в ході всього досудового слідства, а суд не дав їм належної оцінки.
Так, у заяві на ім'я начальника Чернігівського РВВС від 13.04.2007 року, ОСОБА_3 просив притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_4, які 07.04.2007 року в домі громадянки ОСОБА_4, погрожуючи ножем, забрали у нього приблизно 100 грн./ а.с. 5/.
У поясненнях від 13.04.2007 року /а.с. 9/, ОСОБА_3 вказував, що у нього ввечері 07.04.2007 року ОСОБА_1 вимагав гроші, витягнувши ніж з кишені, а потім забрав із книжки - блокнота 100 грн.
Під час очної ставки 14.04.2007 року з підозрюваним ОСОБА_1 / а.с. 26/, потерпілий ОСОБА_3 вказував, що останній дістав ніж, звідки, він не зрозумів; з внутрішньої кишені його піджака дістав книжку -блокнот, де було 100 грн., і забрав.
Під час допиту як потерпілого 14.04.2007 року /а.с. 14/, ОСОБА_3 показав, що ОСОБА_1 зайшов до нього у кімнату, сказав „давай гроші”, і в цей момент, точно сказати не може, дістав ніж, схожий на кухонний, але в якій руці тримав, точно сказати не може, і забрав з внутрішньої кишені піджака блокнот із 100 гривнями.
Під час додаткового допиту / а.с. 46-47/ потерпілий ОСОБА_3 показав, що разом з усіма випивав; коли сварились ОСОБА_4 із ОСОБА_1, зробив останньому зауваження, а він, ідучи в кімнату, сказав „давай гроші”, і в цей момент в його руках помітив лезо ножа. ОСОБА_1, в одній руці тримаючи лезо ножа, другою рукою забрав блокнот із 100 гривнями. Також пояснив, що про маску сказав з ляку.
Під час додаткового допиту 08.06.2007 року /а.с. 65/, ОСОБА_3 відмовився від дачі показань згідно ст. 63 Конституції.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показала, що у її будинку в вечірній час 07.04.2007 року вживали спиртні напої вона, ОСОБА_1,ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 Коли горілка скінчилась, ОСОБА_1 сказав їй ”давай гроші”, а коли вона відмовила - почалась сварка, а потім він її побив. Коли на ранок із другої кімнати вийшов ОСОБА_3, побачив її побиту, розповів, що в нього забрали гроші і погрожували ножем двоє чоловіків у масках. / а.с. 137-138 зв./.
З показань свідка ОСОБА_4 на досудовому слідстві / а.с. 15, 48/ доводиться, що коли її побив ОСОБА_1, і із другої кімнати озвався ОСОБА_3, то туди ОСОБА_1 пішов без нічого в руках. Від ОСОБА_3 вранці взнала, що йому ОСОБА_1 погрожував ножем і забрав 100 грн.
У судовому засіданні свідокОСОБА_4 / а.с. 139-140/, показав, що 07.04.2007 року у домі ОСОБА_4 вживали спиртні напої він, ОСОБА_1, ОСОБА_5, та ОСОБА_6. Коли між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 виникла сварка, ОСОБА_3 зробив зауваження, після чого ОСОБА_1 пішов до нього в кімнату. Погроз з боку підсудного / ОСОБА_1/ до ОСОБА_3 не було.
На досудовому слідстві свідокОСОБА_4 показав, що ножа у ОСОБА_1 не бачив і чи забрав він у потерпілого гроші і у якій сумі - не знає /а.с. 16, 45, 50-51, 53/, зрозумів, що тільки 2 грн.
Місцевий суд також дослідив і інші докази по справі.
Разом з тим, аналізуючи наявні докази по справі, місцевий суд дав їм невірну юридичну оцінку.
Кваліфікуючи дії ОСОБА_1 за ст. 187 ч.1 КК України, місцевий суд припустився помилки.
Показання засудженого ОСОБА_1 узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_4та ОСОБА_4, що у нього не було в руках ножа, і погроз насильства щодо ОСОБА_3 також не було.
З матеріалів справи також вбачається, що при огляді місця події 23.04.2007 року, будинку громадянки ОСОБА_4 у с.Кархівка Чернігівського району /а.с. 7-8/ - ножа виявлено не було. Сам потерпілий про ніж вказував вірогідно, описання ножа не надавав, ножа вилучено не було.
Тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_3виявлено не було і він сам не говорив про насильство, подія відбувалась у окремій кімнаті підсудного і потерпілого віч - на -віч, ніякого крику чи бійки свідки не чули, засуджений і потерпілий були у нетверезому стані, в апеляції потерпілий вказує, що ножа і погроз вчинити насильство дійсно не було.
За таких обставин місцевий суд дав невірну оцінку наявним і перевіреним у судовому засіданні доказам, а тому неправильно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_1 за ст. 187 ч.1 КК України як розбій, а саме: в діях ОСОБА_1 відсутній напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу.
В діях засудженого вбачається відкрите викрадення чужого майна - грабіж, тобто, засуджений ОСОБА_1 вилучив майно в присутності власника, потерпілогоОСОБА_3, і останній це усвідомлював, а сам мав можливість і розпорядився цим майном.
Тому дії засудженого ОСОБА_1 необхідно перекваліфікувати на ст. 186 ч.1 КК України.
Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_1, місцевий суд не врахував пом'якшуючі вину ОСОБА_1 обставини, а саме : він позитивно характеризується за місцем проживання, на утриманні має неповнолітню дитину та дитину співмешканки, що в певній мірі впливає на обрання міри покарання.
Разом з тим, наявність у засудженого ОСОБА_1 неповнолітньої дитини не дає підстав для застосування до нього акту амністії, на чому наполягає адвокат, бо відповідно до довідки про судимість /а.с. 71/, до засудженого була застосована ст. 4 Закону України „Про амністію” від 24.07.1998 року, а відповідно до ст. 7 п. „ж” Закону України „Про амністію” від 19.04.2007 року, така не застосовується до осіб, до яких протягом 1997-2007 років було застосовано амністію.
За даних обставин, а також з огляду на думку потерпілогоОСОБА_3, який не бажає засудженому ОСОБА_1 суворого покарання і просить не позбавляти його волі, колегія суддів вважає за можливе зменшити призначене місцевим судом покарання ОСОБА_1 до 1 року позбавлення волі, застосувати ст. 75 КК України, звільнивши від покарання з випробуванням на один рік, встановивши обмеження згідно ст. 76 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 356, 365-367, 373, 377, 379, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляції засудженого ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_3задовольнити.
Вирок Чернігівського районного суду від 25.09.2007 року щодо ОСОБА_1 змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_1 із ст. 187 ч.1 на ст. 186 ч. 1 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 1 /одного/ року позбавлення волі.
Застосувати ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком один рік.
Згідно ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 такі обов'язки :
не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
В іншій частині цей же вирок залишити без змін.
Головуючий -
Судді -