Справа №2- 5166/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29 листопада 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі :

головуючого                 судді Антонової Н.В.

при секретарі             Кавун І.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Головного управління юстиції у місті Києві про визнання недійсними з моменту укладення договорів купівлі-продажу квартири, визнання недійсною довіреності, визнання недійсним договору іпотеки;

      За позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Макаренко Валерій Михайлович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Охендовська Катерина Володимирівна, Комунальне підприємство Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об?єкти нерухомого майна про визнання недійсним договору купівлі-продажу;

За позовом ОСОБА_1 до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об?єкти нерухомого майна про визнання права власності та зобов?язання поновити реєстрацію права власності на квартиру, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2007 року ОСОБА_6  звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору  купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_9, посвідченого 05.10.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаренко В.М. Обґрунтовуючи позовну вимогу, посилалася на те, що зазначена квартира  була  придбана її чоловіком ОСОБА_2 під час перебування в шлюбі і є спільною сумісною власністю подружжя. Тому для укладення ОСОБА_2 договору купівлі-продажу квартири необхідна її письмова згода, якої вона не давала.

В листопаді 2007 року ОСОБА_10, який діяв в інтересах ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору  купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_9, посвідченого 05.10.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаренко В.М. та договору  купівлі-продажу цієї ж квартири, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_11, посвідченого 06.11.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Охендовською К.В. Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на те, що ОСОБА_2 квартири ОСОБА_9 не продавав, договір не підписував, а в день оформлення договору знаходився за межами України.

В листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсними договору  купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між продавцем ОСОБА_5, який діяв згідно довіреності ОСОБА_1, та покупцем ОСОБА_2, посвідченого 11.08.2007 року державним нотаріусом Другої Київської державної нотаріальної контори Кунгуровою О.С., договору  купівлі-продажу цієї ж квартири, укладеного між продавцем ОСОБА_2 і покупцем  ОСОБА_9, посвідченого 05.10.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаренко В.М., договору купівлі-продажу цієї ж квартири, укладеного між продавцем ОСОБА_13 та покупцем ОСОБА_11, посвідченого 06.11.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Охендовською К.В. та договору  іпотеки цієї ж квартири, укладеного між ОСОБА_11 та Акціонерним банком «Синтез» та посвідченого 06.11.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Охендовською К.В. В попередньому судовому засідання позивач подав нову редакцію позовної заяви, в якій змінив позовні вимоги і просить суд визнати нікчемним договір  купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, посвідчений 11.08.2007 року, застосувати наслідки нікчемності договору, визнати недійсним дублікат  цього договору, визнати його  право власності на квартиру, яке оспорюється ОСОБА_11, визнати недійсним договір  іпотеки від 06.11.2007 року та застосувати наслідки недійсності цього договору.  В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він є єдиним власником квартири на підставі договору купівлі-продажу від 16.06.2000 року. Він не мав наміру продавати квартиру, з ОСОБА_5 не знайомий і не домовлявся з ним про надання йому довіреності на право продажу квартири, такої довіреності ОСОБА_5не видавав,  ОСОБА_5 її не отримував, а також не отримував дубліката договору від 16.06.2000 року. ОСОБА_5 не укладав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу від 11.08.2007 року. Довіреність і договір є підробленими. Жоден із покупців не заходив у квартиру для її огляду, також в квартиру не заходили працівники БТІ для проведення технічної інвентаризації та працівники банку для її оцінки при видачі кредиту. Без його відома жодна особа не мала можливості зайти до квартири, так як ключі від неї нікому не передавав, в під’їзді будинку є постійно діюча охорона, а в самій квартири встановлена індивідуальна звукова сигналізація.

У грудні 2007 року ОСОБА_11 звернувся до суду з позовом про визнання його добросовісним набувачем  права власності на квартиру  АДРЕСА_1, а також визнання за ним права власності на зазначену квартиру. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що став власником квартири згідно договору купівлі-продажу від 06.11.2007 року.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 25 лютого 2008 року вище зазначені позови були об’єднані в одне провадження.

Ухвалою Голосіївського районного  суду м. Києва від 19 серпня 2008 року закрито провадження за позовною заявою ОСОБА_2 та за позовними заявами ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_11 в частині вимог до ОСОБА_2, в зв?язку зі смертю ОСОБА_2

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_6, ОСОБА_14, а також їх представники, свої вимоги підтримали і просили суд задовольнити їх.

Від Комунального підприємства Київського міського БТІ (т. 1, а.с. 222-223), Головного управління юстиції у м. Києві (т. 4 а.с.127-128), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Охендовської К.В. (т.1 а.с.38), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Макаренка В.М. (т. 2 а.с. 80), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозової С.В. (т. 4 а.с. 103) ОСОБА_5 (т.4 а.с.140),  надійшли клопотання про розгляд справи у відсутності даних учасників процесу.

    ОСОБА_4 в судове засідання не з?явився. Про час та місце повідомлявся належним чином, зокрема судовою повісткою, направленою рекомендованим листом, а також кур?єрською поштою, а також шляхом здійснення публікації в ЗМІ. Причини неявки суду не повідомив. До початку судового засідання клопотання про розгляд справи у його відсутності чи про відкладення розгляду справи суду не подав.

    В такий самий спосіб повідомлялися і інші учасники судового процесу, які з невідомих суду причин  в судове засідання не з?явилися, клопотань про відкладення розгляджу справи суду не надали.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу, укладеного між ним як покупцем та ОСОБА_16 і ОСОБА_17 як продавцями, посвідченому 16.06.2000 року державним нотаріусом Другої Київської державної нотаріальної контори. Квартира була зареєстрована в Київському міському БТІ на праві приватної власності за ОСОБА_1 і 23 червня 2000 року занесена у реєстрову книгу №Д 392-304  за реєстраційним №7699 (а.с.65 т.1).  

24 липня 2007 року Другою Київською державною нотаріальною конторою була посвідчена довіреність від імені ОСОБА_1 на ім’я ОСОБА_5 (а.с.113 т.3).

28 липня 2007 року Другою Київською державною нотаріальною конторою був виданий дублікат договору купівлі-продажу вказаної квартири від 16.06.2000 року (а.с.42 т.1).

11 серпня 2007 року Другою Київською державною нотаріальною конторою був посвідчений договір купівлі-продажу вказаної квартири, укладений між продавцем ОСОБА_5, який діяв на підставі вищезазначеної довіреності від імені ОСОБА_1, та покупцем ОСОБА_2 (а.с.109 т3).

5 жовтня 2007 року приватний нотаріус КМНО Макаренко В.М. посвідчив договір купівлі-продажу вказаної квартири, укладений між продавцем ОСОБА_2  та покупцем ОСОБА_3 (а.с.129 т.1).

6 листопада 2007 року приватний нотаріус КМНО Охендовська К.В. посвідчила договір купівлі-продажу вказаної квартири, укладений між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_11  (а.с.7 т.1).

Того ж 6 листопада 2007 року приватний нотаріус КМНО Охендовська К.В. посвідчила договір іпотеки, укладений між ОСОБА_18 та Акціонерним банком «Синтез», за умовами якого квартира передавалась банку як іпотекодержателю в забезпечення кредиту, виданого банком ОСОБА_18 (а.с.114 т.1).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що він є єдиним власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу цієї квартири від 16.06.2000 року. Квартири він не продавав і не відчужував будь-яким іншим чином. З ОСОБА_5 та покупцями квартири ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_11 не знайомий. Не домовлявся з ОСОБА_5 про видачу йому довіреності на право продажу квартири і такої довіреності йому не видавав. Підписи в довіреності, в другому примірнику довіреності та в двох квитанціях про сплату державного мита та за реєстрацію в ЄРД не виконував. ОСОБА_5 та покупці ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_18 не заходили в квартиру для її огляду, також не заходили в квартиру працівники БТІ для проведення технічної інвентаризації квартири, необхідної для оформлення договору купівлі-продажу, а також не заходили працівники банку для оцінки квартири, необхідної для укладення кредитного договору та договору іпотеки. Ключі від квартири він нікому не передавав, в під’їзді будинку знаходиться постійно діюча охорона, а в самій квартирі встановлена індивідуальна звукова сигналізація, тому без його відома жодна особа не мала можливості зайти в квартиру. Він має оригінал договору купівлі-продажу квартири від 16.06.2000 року, тому  дублікат він не отримував.

Також позивач ОСОБА_1 пояснив, що  як єдиний власник квартири, лише він має право продажу цієї квартири. ОСОБА_2 не набув права власності на квартиру, тому він не мав права  продавати її ОСОБА_3

Крім того, позивач ОСОБА_1 пояснив,  що квартира вибула із його володіння не з його волі, а іншим шляхом, а саме була у нього викрадена шляхом підроблення довіреності, незаконного отримання дубліката договору купівлі-продажу від 16.06.2000 року та незаконного оформлення договору купівлі-продажу від 11.08.2007 року.  ОСОБА_11 придбав квартиру у ОСОБА_3,  який не набув права власності на квартиру і не мав права її продавати. Тому він, ОСОБА_1, має право витребувати квартиру навіть у добросовісного набувача, в зв’язку з чим  ОСОБА_11 також не набув права власності на квартиру.

Також позивач ОСОБА_1 пояснив, що квартира на протязі кількох місяців продавалася тричі, ОСОБА_11 знав про неодноразове накладення на неї арешту, був присутнім при оформленні договору між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та при їх суперечках про несплату вартості квартири. ОСОБА_11 мав можливість отримати витяг із реєстру правочинів і дізнатися від нього, ОСОБА_1, про незаконність придбання квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і відсутність у них права її продажу.

Також позивач ОСОБА_1 пояснив, що ОСОБА_11 не набув права власності на квартиру, тому він не мав права передавати її в іпотеку.

Позивач ОСОБА_6 пояснила, що квартира була придбана її чоловіком ОСОБА_2 під час перебування в шлюбі і є спільною сумісною власністю подружжя.  Для укладення ОСОБА_2 договору купівлі-продажу квартири необхідна її письмова згода, якої вона не давала. Тому договір купівлі-продажу є недійсним.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він не був знайомий з ОСОБА_1, не домовлявся з ним про продаж квартири та про довіреність на право її продажу, такої довіреності не отримував. Дубліката договору купівлі-продажу квартири від 16.06.2000 року не отримував. З ОСОБА_2, ОСОБА_19 та ОСОБА_11 також не був знайомий, в квартирі ОСОБА_1 не бував і не показував її покупцям, ключів від квартири не мав і не передавав їх ОСОБА_2.  Договору від 11 серпня 2007 року про продаж квартири ОСОБА_2 не укладав і не підписував його, також не підписував різні документи, необхідні для укладення такого договору. В Другій Київській державній нотаріальній конторі ніколи не був.

Згідно висновку почеркознавчої експертизи, проведеної в рамках розслідування кримінальної справи, порушеної по факту незаконного заволодіння квартирою ОСОБА_1, підписи в довіреності від 24.07.2007 року, в другому примірнику цієї довіреності, в квитанції про сплату державного мита та в квитанції про сплату за реєстрацію в ЄРД від імені ОСОБА_1 виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

Згідно висновку цієї ж експертизи, підпис в заяві від 28.07.2007 року про видачу дубліката договору від 16.06.2000 року, підпис в другому примірнику договору купівлі-продажу квартири від 11.08.2007 року та підписи в  шести квитанціях, які видавались при оформленні договору від 11.08.2007 року, від імені ОСОБА_5 виконані не ОСОБА_5, а іншою особою.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 червня 2008 року довіреність, посвідчена 24 липня 2007 року Другою Київською державною нотаріальною конторою, видана від імені ОСОБА_1 на ім’я ОСОБА_5, визнана недійсною з моменту її нотаріального посвідчення.

Згідно ч.1 ст.28 ЦК України фізична особа набуває прав та обов’язків і здійснює їх під своїм ім’ям.

Згідно ч.3 ст.244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що оформлення довіреності на право продажу квартири від імені ОСОБА_1 на ім’я ОСОБА_5, посвідченої 24 липня 2007 року Другою Київською державною нотаріальною конторою, отримання дублікату договору купівлі-продажу квартири від 16.06.2000 року, а також оформлення договору купівлі-продажу квартири між продавцем ОСОБА_5 і покупцем ОСОБА_2, посвідченого 11.08.2007 року тією ж нотаріальною конторою, відбулися з участю невстановлених осіб, які всупереч закону діяли не під своїм ім’ям, а під ім’ям позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_5 з метою незаконного заволодіння квартирою  ОСОБА_1, порушуючи при цьому встановлений законом публічний порядок видачі довіреності і дублікату договору та укладення договору купівлі-продажу.

Згідно з ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, незаконне заволодіння цим майном.

Встановленими судом обставинами підтверджується, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1  між продавцем ОСОБА_5 та покупцем ОСОБА_2, посвідчений 11.08.2007 року Другою Київською державною нотаріальною конторою, був укладений з порушенням публічного порядку.

Згідно ч.2 ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, суд встановив, що оспорюваний договір є нікчемним. Відповідно до вимог ст.228, ч.2 ст.215 ЦК України договір купівлі-продажу квартири від 11.08.2007 року є недійсним на підставі закону у зв’язку з нікчемністю даного договору і визнання його судом недійсним не вимагається. Тому провадження в справі за позовною вимогою про визнання цього договору нікчемним має бути закрито з підстав, встановлених п.1 ст.205 ЦПК України.  

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює правових наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Суд вважає, що позов ОСОБА_11 про визнання його права власності на квартиру, є  оспорюванням права ОСОБА_1 на квартиру та встановив, що в зв’язку з недійсністю (нікчемністю) договору купівлі-продажу квартири від 11.08.2007 року, позивач ОСОБА_1 не втратив   права власності на квартиру, а ОСОБА_2 не набув такого права. Тому підлягає задоволенню позовна вимога ОСОБА_1 про визнання його права власності на квартиру.

Згідно з Тимчасовим порядком державної реєстрації правочинів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2994 року, реєстраторами Державного реєстру правочинів проводиться державна реєстрація правочинів, змін, внесених до них, відомостей про припинення їх дії, у т.ч. на підставі рішення суду.

Згідно Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5, проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, змін права власності, в тому числі на підставі рішення суду.

Так як договір купівлі-продажу квартири від 11.08.2007 року є недійсним в зв’язку з його нікчемністю, підлягає задоволенню позовна вимога ОСОБА_1 про застосування  наслідків нікчемності цього договору про внесення до Державного реєстру правочинів запису про припинення дії цього договору, про скасування реєстрації права власності ОСОБА_11 на квартиру, про поновлення реєстрації права власності ОСОБА_1 на квартиру та про скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_11 в спірній квартирі.

Згідно ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Судом встановлено, що  ОСОБА_1 має оригінал договору купівлі-продажу квартири, посвідчений 16.06.2000 року, який є правовстановлюючим документом права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1. В зв’язку з наявністю оригіналу договору, його дублікат є недійсним.

Згідно ч.1 ст.658 ЦК України право продажу товару належить власнику товару.

Згідно ч.3 ст.368 ЦК України, ч.1 ст..60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Згідно ст.369 ЦК України, ч.1 та 3 ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 не набув права власності на квартиру по причині нікчемності договору купівлі-продажу квартири від 11.08.2007 року. Також судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на час придбання квартири перебували в шлюбі, що підтверджується відповідним штампом в її паспорті. Квартира є об’єктом спільної сумісної власності подружжя. Тому для укладення ОСОБА_2 договору купівлі-продажу  необхідна була нотаріально засвідчена згода його дружини ОСОБА_6, якої вона не давала. В силу зазначених обставин договір купівлі-продажу, укладений між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_3 недійсним, в зв’язку з чим ОСОБА_3 не набув права власності на квартиру і, відповідно, не набув права її відчужувати. Тому позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Суд не бере до уваги нотаріально посвідчену заяву про те, що ОСОБА_2 не перебуває у шлюбі з огляду на наступне: в копіях паспорта та свідоцтва про смерть його прізвище зазначене «ОСОБА_2», а в цій заяві зазначені різні прізвища заявника, зокрема «ОСОБА_2» та «ОСОБА_2», але не зазначене прізвище «ОСОБА_2», а також у заяві зазначені дві дати її нотаріального посвідчення – 5 жовтня 2007 року та 13 лютого 2007 року.

Згідно ст.330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1.   було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2.   було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3.   вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Судом встановлено, що квартира вибула із володіння ОСОБА_1 не з його волі, а іншим шляхом, а саме шляхом викрадення.  Також встановлено, що ОСОБА_11 придбав квартиру у ОСОБА_3, який не набув права власності на квартиру і не набув права на її відчуження. Тому ОСОБА_1 як власник квартири має право витребувати її у набувача ОСОБА_11, в зв’язку з чим ОСОБА_11 не набув права власності на квартиру.

Згідно ч.1 ст.388 ЦК України набувач майна вважається добросовісним, якщо він не знав і не міг знати, що набуває майно в особи, яка не мала права його відчужувати.

Суд вважає, що ОСОБА_11 міг знати, що ОСОБА_3 не мав права продавати йому квартиру, так як він мав можливість ознайомитись з витягом із Державного реєстру правочинів, в якому зазначені всі договори купівлі-продажу квартири, починаючи з договору від 16.06.2000 року. ОСОБА_11 міг отримати від ОСОБА_1 інформацію про те, що квартира була викрадена у нього і що ОСОБА_3 не має права її відчужувати. Однак, незважаючи на те, що на протязі кількох місяців він був третім покупцем квартири, знав про накладення на квартиру арешту, ОСОБА_11 проявив легковажність при придбанні квартири і не вчинив жодних дій, спрямованих на те, щоб дізнатися про відсутність у ОСОБА_3 права відчужувати квартиру. За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_11 про визнання його добросовісним набувачем квартири.

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий право чин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 року №410, реєстраторами Державного реєстру іпотек здійснюється реєстрація іпотек, внесення до реєстру відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна, в т.ч. на підставі рішення суду.

Суд встановив, що ОСОБА_11 не набув права власності на квартиру, тому він не мав права укладати договір іпотеки квартири і передавати її заставодержателю в забезпечення його зобов’язань перед банком по кредитному договору. Тому підлягає задоволенню позовна вимога ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки квартири АДРЕСА_1, укладеного  06.11.2007 року між ОСОБА_11 і Акціонерним банком «Синтез», а також підлягає задоволенню позовна вимога ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності цього договору.

Враховуючи викладене, керуючись ч.1 ст.28, ч.2 ст.215, ч.1 ст.216, ч.1 ст.228, ч.3 ст.244, ч.1 ст328, ст..330, ч.1 ст.388, ч.1 ст.658 ЦК України,  ч.1 ст.60, ч.1,3 ст.65 СК України, ч.1 ст.88, ст.208, 209, 212-217 ЦПК України суд,-

                                                В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Макаренко Валерій Михайлович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Охендовська Катерина Володимирівна, Комунальне підприємство Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об?єкти нерухомого майна про визнання недійсним договору купівлі-продажу – задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 5 жовтня 2007 року, укладений між продавцем ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

    Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 у відшкодування державного мита – 1700 грн. та у відшкодування витрат на ІТЗ – 30 грн.

Позов ОСОБА_1 до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об?єкти нерухомого майна про визнання права власності та зобов?язання поновити реєстрацію права власності на квартиру; Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Акціонерного банку «Синтез», треті особи: Головне управління юстиції у місті Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Охендовська Катерина Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська телекомунікаційна компанія» про визнання нікчемним договору купівлі-продажу квартири, застосування наслідків нікчемності правочину, про визнання недійсним дублікату договору купівлі-продажу, визнання недійсним договору іпотеки - задовольнити частково.

Визнати право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1.

Визнати недійсним дублікат договору купівлі-продажу квартири від 16 червня 2000 року за реєстром №7-1723, виданий Другою Київською державною нотаріальною конторою 28 липня 2007 року.

Провадження у справі за позовною вимогою про визнання договору нікчемним закрити в зв’язку з тим, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 11 серпня 2007 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 є нікчемним на підставі закону.

Застосувати наслідки нікчемного правочину від 11 серпня 2007 року:

Внести до Державного реєстру правочинів запис про припинення дії договору купівлі-продажу кв.АДРЕСА_1,  посвідченого нотаріусом Другої Київської державної нотаріальної контори Кунгуровою О.С. 11 серпня 2007 року, номер у реєстрі нотаріальних дій: 8-3864, за номером правочину 2277511;

Зобов’язати Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_11 на  квартиру АДРЕСА_1;

Зобов’язати Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна поновити реєстрацію права власності ОСОБА_1 на  квартиру АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу квартири від 16 червня 2000 року;

Скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_18  в квартирі АДРЕСА_1;

Визнати недійсним договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 від 6 листопада 2007 року, укладений між ОСОБА_11 та Акціонерним банком «Синтез».

Застосувати наслідки недійсного правочину - вилучити з Державного реєстру іпотек запис від 2 лютого 2009 року про зміну іпотекодержателя квартири АДРЕСА_1 з акціонерного банку «СИНТЕЗ» на товариство з обмеженою відповідальністю «Українська телекомунікаційна компанія».

    Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 державне мито у розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на ІТЗ – 30 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу
протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

    Суддя