Справа № 2-3084/2010
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 листопада 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого – судді Антонової Н.В.,
при секретарі – Кавун І.М,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «НЕВІРОС» про виконання умов договору та визнання майнового права на об’єкт інвестування, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою про визнання майнового права на об’єкт інвестування, а саме, квартира АДРЕСА_1, загальною площею 115, 88 кв.м.).
Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що 11 травня 2005 року між ТОВ «НЕВІРОС» (за договором «Організація») та громадянином ОСОБА_1 (за договором Інвестор) було укладено Договір №11-05/17 (із наступними додатками до нього) згідно з п.1.1. Організація зобов’язується своїми силами і засобами збудувати багатоповерховий житловий будинок (за договором Об’єкт будівництва) і передати Інвестору на підставі відповідного акту приймання–передачі після введення Об’єкта будівництва в експлуатацію частину новозбудованого житла, а саме Об’єкта інвестування (житлове приміщення за умовним номером, що розташована на певному поверсі Об’єкта будівництва з визначеною загальною площею).
Згідно п.1.2. Договору Інвестор в порядку пайової участі зобов’язується забезпечити перерахування власних та залучених грошових коштів пайової участі в обсязі, порядку та строки, визначені Договором та Додатком №1 прийняти Об’єкт інвестування.
Згідно з п.2.2. Додатку №1 до Договору поточна вартість вимірної одиниці загальної площі об’єкту інвестування, на день підписання Додатку №1, становить 6360,00 (шість тисяч триста шістдесят грн. 00 коп.) в т.ч. ПДВ 1060, 00 грн. за 1 кв.м.
Оплата, згідно з Договором та Додатком № 1 до нього проводилась поетапно.
21.04.2008 року Позивач повністю вніс кошти на будівництво об’єкту інвестування у розмірі 736 996, 80 грн., що відповідає 100 відсоткам загальної вартості квартири. Даний факт підтверджено квитанціями про сплату.
Позивач вважає, що в зв’язку з тим, що він повністю вніс кошти на будівництво зазначеного вище Об’єкту пайової участі, підтвердженням чому є квитанції про оплату та Довідка про оплату 100% загальної площі квартири, то в нього виникає майнове право на неї як на об’єкт інвестування.
В Додатку № 2 до Договору в п.1.6 встановлювалось, що запланована дата введення будинку в експлуатацію – ІV квартал 2007 року, а передача під заселення ІІ квартал 2008 року, проте на даний момент Об’єкт будівництва за адресою АДРЕСА_1 в експлуатацію не зданий.
Фактично Позивач виконав всі умови Договору, а Відповідач, в свою чергу, безпідставно не виконує умови, передбачені в Договорі, чим порушує права Позивача на своєчасне вселення в квартиру за яку ним були повністю сплачені в порядку пайової участі кошти.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, Договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 190 ЦК України майном як особливим об’єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визначаються речовими правами.
Зокрема, в ст.3 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 17.05.2001 року майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов’язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги. Таким чином законодавець не ототожнює право власності на квартиру і майнові права на квартиру, адже вони за своєю правовою суттю є відмінними один від одного
Враховуючи той факт, що Позивач повністю виконав умови Договору у встановлений в Договорі час, у нього виникають майнові права на об’єкт інвестування (квартира АДРЕСА_1, загальною площею 115, 88 кв.м.).
В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з?явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в зв?язку з чим суд за згодою представника позивача ухвалив проводити заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення суду.
Суд, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що Договір №11-05/17 від 11 травня 2005 року, укладений між Позивачем і Відповідачем, фактично виконаний Позивачем, зокрема ним повністю сплачено вартість об’єкту інвестування (квартира АДРЕСА_1, загальною площею 115, 88 кв.м.), підтвердженням чому є квитанції про оплату.
В Додатку № 2 до Договору в п.1.6 встановлювалось, що запланована дата введення будинку в експлуатацію – ІV квартал 2007 року, а передача під заселення ІІ квартал 2008 року, проте на даний момент Об’єкт будівництва за адресою АДРЕСА_1 в експлуатацію не зданий.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.
За даних обставин можна вважати, що Позивач набув майнові права на об’єкт інвестування (квартира АДРЕСА_1, загальною площею 115, 88 кв.м.), адже ним фактично виконані умови Договору.
Згідно зі ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Отже, цілком закономірним є висновок, що майнове право на об’єкт інвестування (квартира АДРЕСА_1, загальною площею 115, 88 кв.м.) набуте Позивачем на цілком законних підставах.
Право власності, згідно з ч.4 ст. 41 Конституції України є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Норми Конституції, як Основного закону є нормами прямої дії.
Суд вважає, що в нього достатньо законних підстав для ухвалення заочного рішення про задоволення позову повністю, адже вимоги позивача цілком обґрунтовані.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 41, 47 Конституції України, ст.ст. 181, 190, 316, 328, 526, 530, 629 ЦК України, ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», ст.ст. 174, 212 – 216 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 про визнання майнового права на об’єкт інвестування (квартира АДРЕСА_1, загальною площею 115, 88 кв.м.) задовольнити.
Зобов’язати ТОВ «НЕВІРОС» виконувати умови Договору №11-05/17 від 11 травня 2005 року, укладеного з ОСОБА_1.
Визнати ОСОБА_1 власником майнових прав на об’єкт інвестування (квартира АДРЕСА_1, загальною площею 115, 88 кв.м.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя