Справа №   2 - 491

2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

17 листопада   2010 р.                                                              м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської  області  в складі:  

головуючого судді            Ничик Г.І.,

секретаря                          Петруняк Н.А.,

розглянувши   в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городенка справу за    позовом  ОСОБА_1 до  управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі  про визнання  неправомірною бездіяльності  відповідача щодо невиплати їй в повному обсязі за період з 01.01.2006 р. по  31.12.2009 р.  підвищення  до  пенсії,   як дитині війни, стягнення    з відповідача заборгованості  з пенсії   разом з індексацією в розмірі 5893,9 грн. та  зобов’язання  відповідача проводити виплату даного підвищення до пенсії в майбутньому,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,   звернулась  в  суд   з позовом до управління  Пенсійного фонду України в Городенківському районі   про  визнання  неправомірною бездіяльності  відповідача щодо невиплати їй в повному обсязі за період з 01.01.2006 р. по  31.12.2009 р.  підвищення  до  пенсії,   як дитині війни, стягнення    з відповідача заборгованості  з пенсії   разом з індексацією в розмірі 5893,9 грн. та  зобов’язати  відповідача проводити виплату даного підвищення до пенсії в майбутньому.

Позовні вимоги   мотивувала  тим, що   відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона  має статус дитини війни і згідно з статтею 6  цього закону    з 01 січня  2006 р.  їй  повинна  виплачуватись пенсія  в   розмірі, збільшеному      на   30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак,  позивачці  в 2006-2007 роках таке підвищення до пенсії  не виплачувалось, а з 01.01.21008 р. по 31.12.2009 р.   їй  виплачувалась щомісячна надбавка до пенсії  в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які  втратили  працездатність. В позовній заяві позивачка покликається на  ст.ст. 3,21, 22 Конституції України,  на  Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, яким  визнано неконституційними  внесені Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зміни до ст.6 Закону України  «Про  соціальний захист дітей війни», на Рішення Конституційного Суду України від 22  травня 2008 року № 10-рп/2008, яким  були визнані  неконституційними положення, що призупиняли дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та зазначає, що  невиплата їй   соціальної допомоги, передбаченої  статтею 6 Закону України  «Про  соціальний захист дітей війни»,  є протиправною  і такою, що суперечить   Конституції та  законам України.

Позивачка також   вважає, що  відповідно до ст.  2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають  грошові доходи  громадян, одержані ними в гривнях на території України і не мають разового характеру, в т.ч.  пенсія. Позивачка  просить стягнути в її користь з відповідача заборгованість  з виплати пенсії разом з індексацією  в розмірі 5893,9 грн., що включає 30% мінімальної пенсії з індексацією: за 2006 рік  1440,3 грн. (1290,6 грн. – 30% від мінімальної  пенсії за рік 4302 грн., індекс інфляції 111,6), за 2007 рік  1694,8 грн. (1453,5 грн. – 30% від мінімальної  пенсії за рік 4875 грн., індекс інфляції 116,6), за 2008 рік  1416,9 грн. (1158,6 грн. – 20% від мінімальної  пенсії за рік 5793 грн., індекс інфляції 122,3), за 2009 рік  1341,9 грн. (1195,2 грн. – 20% від мінімальної  пенсії за рік 5976 грн., індекс інфляції 112,3). Крім того, позивачка просить зобов’язати відповідача проводити виплату даного підвищення до пенсії в майбутньому, а також   просить  справу розглядати в  її відсутності.

Представник відповідача  в судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив.  Відповідно до ч. 2 ст. 169 ЦПК України неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи. Оскільки до суду не поступали  клопотання сторін про відкладення розгляду справи, суд розглядає справу в їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши таким чином її обставини, суд приходить  до наступного.

Згідно  паспорта НОМЕР_1   позивачка ОСОБА_1 народилась  ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”,  позивачка, як особа, що   є громадянином України, якій на час  закінчення  (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років,   наділена  статусом дитини війни,  що стверджено тимчасовою довідкою № 6737 від 25.04.2007р. Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”      передбачено, що   дітям війни   пенсії або щомісячне довічне грошове  утримання чи державна соціальна  допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік»    встановлено,  що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. В 2006 році такого порядку Кабінет Міністрів України не запровадив і надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії не доплатив.  Таким чином, відповідач правомірно  не проводив нарахування та виплату    позивачці, як дитині війни, надбавки до пенсії в  2006р.-   2009 р.,   тому вимоги позивачки  щодо виплати їй надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в 2006 році не підлягають задоволенню.

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”        було зупинено на 2007 рік та  статтею 111  згаданого Закону про бюджет встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.  Рішенням Конституційного Суду України №6-рп від 09 липня 2007 року визнано неконституційними п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Пунктом 41 розділу І І Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та  про   внесення змін до деяких законодавчих актів України»    від 28.12.2007 р.   текст статті 6 Закону  України “Про соціальний захист дітей війни”  був викладений  в новій  редакції,  якою  передбачалось,  що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту")  до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  Згідно з частиною 4 ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"  розмір надбавки для   інших  учасників  війни  - 10 процентів прожиткового мінімуму для  осіб, які втратили працездатність.  22.05.2008 р. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008  визнано   такими, що не відповідають   Конституції України, в числі  інших,    положення      п.41 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України”,       яким   внесені  зміни  до  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.    Відповідно до пункту 6 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнанні неконституційними.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, право позивачки  на  отримання підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни у 2007 році виникло з 09.07.2007 року, у 2008 році – з 22.05.2008 року.

З матеріалів справи вбачається, що  Управління  ПФУ  виплачувало щомісячно позивачці, як дитині війни, підвищення до пенсії  в таких розмірах:  з 01.01. 2008 року – по  47 грн., з 01.04.2008 р. – 48,1 грн., з 22.05.2008 р. з 01 липня 2008р. – 48,20, з 01 жовтня 2008р. – 49,80 грн.  

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій   входить мінімальний розмір пенсії за віком, який  відповідно до статті 19 цього Закону  визначається виключно законами України.    Державні соціальні гарантії є обов’язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності.  

Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Матеріалами справи доводиться, що позивачка  звернулась до суду 03.06.2010 року. Оскільки позивачці  виплати  підвищення до пенсії проводились в розмірі меншому, ніж визначено  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,   тому  суд приходить до висновку,  що слід  визнати неправомірною бездіяльність  відповідача щодо невиплати позивачці в повному обсязі підвищення  до  пенсії, як дитині  війни, з 09.07.2007 р.

Так як   функцію нарахування  підвищення до пенсії позивачці, як дитині  війни,   законом покладено  на  Управління пенсійного  фонду в  районі,  тому суд вважає, що вірним способом  відновлення   порушеного права позивачки буде   покладення на відповідача обов’язку провести належне нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення  до пенсії  в розмірі, визначеному   ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,   за період з 09  липня  2007 року по 31 грудня 2007 року,  та з  22.05.2008 р. по 31.12.2009 р.,  з врахуванням  виплачених  ОСОБА_1  сум підвищення до пенсії за цей період. Вихідним критерієм обчислення розмірів щомісячного підвищення до пенсії є розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Оскільки  суд    не визначає  розмір нарахування позивачці підвищення до пенсії   у конкретній  сумі, тому  відсутні  підстави для  задоволення її позовних   вимог про застосування   індексів інфляції.  

Однією з позовних вимог   ОСОБА_1 згідно позовної заяви було  зобов’язати  відповідача проводити виплату даного підвищення до пенсії в майбутньому. Відповідно до ст.3 Цивільного процесуального кодексу захисту підлягають  порушені, невизнані або оспорювані  права, свободи чи інтереси. На час  розгляду справи  відповідно до положень статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»   пенсії або щомісячне довічне грошове  утримання чи державна соціальна  допомога, що виплачується замість пенсії, дітям війни підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. В  майбутньому  цей розмір       може  бути змінений   в сторону зменшення/збільшення шляхом внесення змін до закону.   Тому позовні    вимоги в цій  частині  суд вважає безпідставними.

На підставі  ст.ст. 1,3,6,7,8 Закону України «Про  соціальний захист дітей війни», ст.ст. 17,19 Закону України «Про  державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону  України  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами», Рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року, Закону  України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та  про   внесення змін до деяких законодавчих актів України», Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008  від 22.05.2008 року,   та      керуючись ст. ст. 11, 60, 88, 169, 209, 214-215 ЦПК України, суд  

  В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі щодо невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі недоплаченого   підвищення  до пенсії, як дитині війни, в  розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  за період з 09.07.2007 р. по  31.12.2009 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2009р.

Зобов’язати   Управління Пенсійного фонду  в Городенківському районі   Івано-Франківської області     нарахувати   та виплатити  на користь  ОСОБА_1 недоплачене   підвищення  до пенсії як дитині війни в  розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний  захист  дітей війни»  за період   з  09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2009 р., яке  обчислюється відповідно до  абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне  страхування», з врахуванням виплачених ОСОБА_1 сум  підвищення  до пенсії за вказаний  період, як дитині війни.

В задоволенні іншої частини позову -  відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

     Суддя                                                                                             Ничик Г.І.