Справа № 22ц-6522/2010 Головуючий у 1-й інстанції – Пантелієнко В.Г.
Категорія – цивільна Доповідач – Лакіза Г.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2010 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого-судді Лакізи Г.П.,
суддів: Редьки А.Г., Скрипки А.А.,
при секретарі Марченко О.О.,
за участю: відповідача ОСОБА_5, його представника ОСОБА_6, представників позивача ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ніжинського міськрайонного суду від 02 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_5 про визначення порядку користування земельною ділянкою,
в с т а н о в и в:
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, просить скасувати рішення Ніжинського міськрайонного суду від 02 листопада 2010 року у зв’язку з порушенням місцевим судом норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вказаним рішенням позов ОСОБА_9 задоволено. Визначено порядок користування земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 Ніжинського району, відповідно до якого ОСОБА_9 виділено в користування земельну ділянку розміром 0,45 га, а ОСОБА_5 виділено в користування земельну ділянку площею 0,15 га, з яких під двором 7,95 кв.м., під городом 0,08 га, згідно з додатком № 3 до експертного висновку від 21.09.2010 року. З ОСОБА_5 стягнуто судові витрати: 2064 грн. за проведенення судової будівельно-технічної експертизи, 8,50 грн. судового збору та 37 грн. витрат з ІТЗ.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що експертний висновок № 1281-ц від 21 вересня 2010 року, виконаний експертами Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, складений з порушенням вимог чинного законодавства.
Так, відповідач вважає, що експертами не взято до уваги вимоги ч.4 ст.120 Земельного кодексу України та розподілено земельну ділянку між співвласниками домоволодіння без врахування розмірів їх часток у праві власності на будинок, а також не взято до уваги вимоги ст. 23 ЗК України щодо посвідчення права власності або постійного користування землею, внаслідок чого зроблено необґрунтований висновок про надання ОСОБА_9 земельної ділянки розміром 0,15 га відповідно до рішення Талалаївської сільської ради від 17 січня 1992 року, хоча таке рішення не є правовстановлюючим документом, а є лише підставою для оформлення відповідного права на земельну ділянку. Експертний висновок ґрунтується також на рішенні Талалаївської сільської ради від 08 серпня 2006 року про надання дозволу ОСОБА_9 на виготовлення технічної документації на отримання державного акту на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,15 га для ведення особистого селянського господарства, проте зазначене рішення сільської ради визнане незаконним постановою Ніжинського міськрайонного суду від 07 липня 2010 року.
Також апелянт вважає, що місцевим судом не було взято до уваги те, що вказаної в експертному висновку площі земельної ділянки 6800 кв.м. при домоволодінні немає, а в наявності є лише 6703 кв.м., і що розподіл земельної ділянки за експертним висновком призведе до самозахоплення земель запасу Талалаївської сільської ради.
Заявлене відповідачем в засіданні суду першої інстанції 02 листопада 2010 року клопотання про проведення повторної будівельно-технічної експертизи було відхилене, незважаючи на вказані вище порушення, допущені при проведенні експертизи.
Також відповідач зазначає, що суд першої інстанції порушив норм процесуального права, оскільки з власної ініціативи запропонував позивачу перед судовими дебатами уточнити позовні вимоги; суд не залучив до участі у справі третьою особою суміжного землекористувача ОСОБА_10
В засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_11 пояснили, що рішення місцевого суду належить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову про визначення порядку землекористування в зв’язку з відсутністю реального розподілу домоволодіння.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1 Ніжинського району, складається з двох окремих квартир, та належить на праві спільної часткової власності позивачу ОСОБА_9 – 7/10 частин, та відповідачу ОСОБА_5 – 3/10 частини. При цьому відповідач ОСОБА_5 набув право власності на зазначену частку домоволодіння на підставі договору дарування, укладеного з попереднім власником – ОСОБА_12 06.06.2003 року.
По справі також встановлено, що згідно з земельно-кадастровими книгами за співвласниками вказаного вище домоволодіння ОСОБА_9 і ОСОБА_12 земельні ділянки числились за кожним окремо, і на час укладення зазначеного вище договору дарування від 06.06.2003 р. за ОСОБА_9 числилась земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0,40 га, а за ОСОБА_12 – земельна ділянка площею 0,02 га по АДРЕСА_1, та 0,20 га ріллі в с. Талалаївка урочище „Подоли” для ведення особистого підсобного господарства – відповідно до рішення КСП „Обрій”, протокол № 1 від 12.02.1997 р. (а.с.7-8, 48-55)
Крім того, рішенням Талалаївської сільради від 30.06.2005р. ОСОБА_5 надано земельну ділянку площею 0.08 га ріллі по АДРЕСА_1, яка раніше була у користуванні ОСОБА_10
Таким чином, на час укладення ОСОБА_12 договору дарування 3/10 частин домоволодіння ОСОБА_5, земельна ділянка при домоволодінні по АДРЕСА_1 не перебувала у спільному користуванні ОСОБА_12 і ОСОБА_9, а навпаки, земельна ділянка для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд була надана компетентним органом кожному з них у користування окремо. За наведених обставин відсутні підстави для застосування положень ч.4 ст.120 Земельного кодексу України, на яку посилається відповідач в апеляційній скарзі.
Висновок судової будівельно-технічної експертизи № 1281-ц, складений 21.09.2010р. експертами Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, складений з врахуванням наявних у справі належних доказів розмірів земельних ділянок, які із законних підстав перебувають у користуванні сторін, та позиції Талалаївської сільської ради щодо згоди зарахувати лишки земельних ділянок - ОСОБА_9 0,05 га і ОСОБА_5 – 0,07 га (а.с.48-49-50). В засіданні суду першої інстанції 02.11.2010 р., в якому був досліджений також висновок експертизи, представник Талалаївської сільської ради Ніжинського району вважав, що позов ОСОБА_9 підлягає задоволенню, Талалаївською сільською радою судове рішення не оскаржується, а тому доводи апеляційної скарги щодо надання судовим рішенням у користування сторін лишків землі, які в установленому порядку не узаконені, не можуть бути підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у позові.
В суді першої інстанції відповідачем не наводилось доводів та заперечень з приводу обрання конкретного варіанту землекористування; клопотання про проведення повторної експертизи було заявлено відповідачем з мотивів неправильного визначення належних сторонам розмірів земельних ділянок.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності реального розподілу домоволодіння, яке належить сторонам на праві спільної часткової власності, не можуть бути підставою для відмови у визначенні порядку користування земельною ділянкою; згідно технічних паспортів зазначене домоволодіння складається з двох окремих ізольованих квартир, і спір між сторонами з приводу порядку користування домоволодінням відсутній.
Судом першої інстанції не допущено порушень вимог процесуального закону, які призвели б до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду від 02 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: