Справа №22ц-6463/2010
Категорія – цивільна Головуючий у першій інстанції – Цибенко І.В.
Доповідач – Заболотний В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
30 листопада 2010 року місто Чернігів
А п е л я ц і й н и й с у д Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Шарапової О.Л.
суддів - Заболотного В.М., Євстафіїва О.К.
при секретарі - Штупун О.М., Зіньковець О.О.
з участю – представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, представника третьої особи ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у приватизації земельної ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та про усунення порушень правил добросусідства,
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2009 року ОСОБА_6, звернувшись до суду з позовом, зазначав, що він на підставі договору дарування є власником житлового будинку АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці площею 0,0427 га, що перебуває на даний час в його користуванні. Відповідач ОСОБА_3, який є суміжним землекористувачем, безпідставно відмовляється підписати акт погодження меж земельної ділянки в натурі, чим перешкоджає у здійсненні права на приватизацію земельної ділянки. А тому позивач просив визнати погодженими межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 без згоди ОСОБА_3
У січні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просив зобов?язати ОСОБА_6, ОСОБА_7 повернути йому земельну ділянку площею 12 кв.м. по АДРЕСА_2, якою вони безпідставно користуються, перенести з належної йому частини земельної ділянки самовільно збудований відповідачами двоповерховий гараж, привівши земельну ділянку у первинний стан, придатний для використання її за призначенням, перенести самовільно збудований від вул. Віхніна до гаража суцільний металевий паркан та паркан із сітки „рябиця”, розташований від гаража до початку домоволодіння АДРЕСА_3, а також стягнути з відповідачів понесені по справі судові витрати.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 січня 2010 року позови були об’єднані в одне провадження.
26 липня 2010 року ОСОБА_3 подав до суду заяву про уточнення та збільшення позовних вимог і просив зобов’язати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повернути йому земельну ділянку площею 62,6кв.м, яка незаконно перебуває у їхньому користуванні.
Оскаржуваним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено. Визнано погодженими межі земельної ділянки без згоди ОСОБА_3 в акті погодження меж до технічної документації по складанню державного акту на право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1. В задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду, яким відмовлено в задоволенні його позову, та задовольнити його вимоги в повному обсязі згідно уточненої позовної заяви, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт вказує, що ОСОБА_6 користується надлишками земельної ділянки, проте він не звертався до міської ради про їх узаконення, а тому суд не мав права самовільно визнавати погодженими межу земельної ділянки без такого узаконення. ОСОБА_3 наполягає на тому, що основні правовстановлюючі документи підтверджують факт самовільного захвату ОСОБА_6 та ОСОБА_7 межі та частини його земельної ділянки.
В письмових запереченнях ОСОБА_6, ОСОБА_7 просять рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Розглядаючи справу та задовольняючи позов в частині визнання погодженими меж спірної земельної ділянки, суд першої інстанції виходив із положень ст.ст. 96, 103 Земельного кодексу України та того, що пояснення ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 здійснили самовільний захват частини належної йому земельної ділянки площею 62,6 кв.м. є спростованими.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.
По справі встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 є суміжними землекористувачами. ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом і просив постановити рішення, яким визнати погодженими межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 без згоди суміжного землекористувача ОСОБА_3
Проте, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не підлягає захисту, виходячи з наступного.
Правовідносини, пов’язані із приватизацією земельних ділянок, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про місцеве самоврядування в України” та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Згідно положень ст.56 Закону України "Про землеустрій" та ст.198 ЗК України передбачено погодження меж із сусідніми землекористувачами за відсутності кадастрової зйомки - комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.
З метою захисту порушеного права не виключається можливість надання дозволу на проведення приватизації земельної ділянки за відсутності згоди суміжного землекористувача, але за умови встановлених меж і доведеності безпідставної відмови в такому погодженні.
Згідно з ч.ч.2-3, 5 ст.158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками громадян. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж район у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів із рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.
Статтею 26 Закону України „Про місцеве самоврядування” та ст.12 ЗК України визначено, що до виключної компетенції міської ради у галузі регулювання земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності.
У пункті 4 постанови Пленуму ВСУ від 16 квітня 2004 року №7 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” роз’яснено, що згідно зі ст.158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян - заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів.
Статтею 106 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Порядок відновлення меж визначається центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
На виконання вказаної статті наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686, затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, якою визначено механізм відновлення меж земельних ділянок на місцевості, який здійснюють виконавець – юридична або фізична особа, яка отримала ліцензії на проведення робіт із землеустрою та топографо-геодезичних робіт; замовник - орган місцевого самоврядування, власник (користувач) земельної ділянки, який замовляє роботи із встановлення (відновлення ) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Таким чином, виходячи з наведених положень земельного законодавства, роз’яснень постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 року №7, суду не підвідомчий спір про встановлення чи відновлення меж земельних ділянок, а за умов недотримання визначеного Порядку їх встановлення та відновлення, заявлені ОСОБА_6 вимоги про визнання меж погодженими не підлягають судовому захисту, як передчасно заявлені.
Крім того, відповідно до ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування земельної ділянки, можуть замовляти проектну документацію із землеустрою лише після отримання рішення органу місцевого самоврядування, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
По справі встановлено, що ОСОБА_6 не звертався до Чернігівської міської ради за дозволом на розроблення проекту землеустрою і такого рішення Чернігівською міською радою не приймалося.
Таким чином, ОСОБА_6 розпочав виготовлення технічної документації в порушення вимог ст.118 ЗК України, без отримання належного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
За таких обставин, відмова суміжного землекористувача ОСОБА_3 погодити межі земельної ділянки не порушує земельних прав ОСОБА_6, оскільки виготовлення проектної технічної документації на земельну ділянку останній розпочав з порушенням чинного земельного законодавства.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд виходив із того, що згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 31.05.2010 року розмір земельної ділянки ОСОБА_3 зменшився за рахунок збільшення земельної ділянки, якою користуються суміжні співвласники житлового будинку АДРЕСА_2.
Апеляційний суд повністю погоджується з даним висновком суду, оскільки він відповідає фактичним обставинам справи. Рішення суду першої інстанції в цій частині є законним і обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 118, 158, 198 ЗК України, ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити частково .
Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 22 жовтня 2010 року в частині задоволення позову ОСОБА_6 – скасувати .
У задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у приватизації земельної ділянки - відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді :