Справа № 22ц-6124/2010 Головуючий у 1 інстанції –
Категорія – цивільна Требух Н.В.
Доповідач – Шемець Н.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: Позігуна М.І.,
суддів: Шемець Н.В., Губар В.С.,
при секретарі:
з участю: Кравченко В.В.,
представника позивача ОСОБА_6,
представника відповідача Максурової І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 18 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_8 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” про відшкодування збитків, спричинених неякісним наданням послуг банківського кредиту, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 18 жовтня 2010 року, яким в задоволенні його позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що у разі виплати страхового відшкодування на користь відповідача як вигодонабувача за договором страхування, його борг перед відповідачем зменшився б на суму страхового відшкодування, він не сплачував би відсотки та зміг би економити кошти на ремонт автомобіля.
Проте внаслідок неправомірних дій банку він до цього часу сплачує кредит та відсотки за користування ним, але при цьому самим кредитом, тобто автомобілем, користуватися не має можливості. Тому апелянт вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність у нього права вимоги за даним позовом, оскільки за договором страхування страховик сплачує страхове відшкодування вигодонабувачеві, а не особисто страхувальнику, є помилковим та таким, що не відповідає обставинам справи.
Крім того, збитки відшкодовуються незалежно від того, чи передбачене їх відшкодування договором чи ні, так як таке відшкодування передбачене ЦК України, тому апелянт вважає, що суд неправильно застосував норми ст.ст. 22,610,611 ЦК України і безпідставно не застосував ст.ст. 623,624 ЦК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що 27 грудня 2007 року акціонерно-комерційний банк соціального розвитку „Укрсоцбанк” та ОСОБА_8 уклали договір відновлювальної кредитної лінії №935/6-372, згідно якого банк зобов”язався надати позичальнику грошові кошти на здійснення страхових платежів за договором добровільного страхування транспортного засобу № К3958-012/07/ СТ від 27 грудня 2007 року, укладеного між позичальником та ВАТ НАСК „Оранта”, відповідно до умов якого кредитор виступає вигодонабувачем (а.с.8-14), а згідно додатку №1 до договору добровільного страхування транспортного засобу від 27 грудня 2007 року страховий платіж в сумі 2060 грн. 77 коп. за період з 27 грудня 2008 року по 26 грудня 2009 року мав бути сплачений до 26 грудня 2008 року (а.с. 15-21), проте фактично перерахований банком страховій компанії 08 січня 2009 року (а.с.23).
За договором найму (оренди) транспортного засобу від 08 лютого 2008 року ОСОБА_8 передав ПП „Євроскло плюс” в найм належний йому автомобіль (а.с.88-93).
06 січня 2009 року в м.Прилуки відбулася ДТП за участю автомобіля позивача під керуванням водія ОСОБА_9 та автомобіля ВАЗ-21063, в результаті автомобіль позивача отримав механічні пошкодження і вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля згідно висновку авто товарознавчого дослідження від 01 липня 2009 року становить 31723 грн.52 коп.(а.с.61-75,25).
ОСОБА_8 06 січня 2009 року з заявою про страхову виплату звернувся до страхової компанії (а.с.26-27), проте йому у виплаті страхового відшкодування було відмовлено в зв”язку з тим, що оплата страхового платежу була здійснена з запізненням і договір в період з 24 години 26 грудня 2008 року припинив свою дію (а.с.28-29).
Позивач, як вбачається з позовної заяви, погоджується з висновком страховика про те, що останній не несе зобов”язання по виплаті страхового відшкодування за даною подією, а його вимоги до банку полягають у відшкодуванні 31 723 грн. 52 коп. як збитків, спричинених неналежним виконанням договору кредитної лінії, розмір яких відповідає розміру страхового відшкодування, яке він міг би отримати від ВАТ НАСК „Оранта” у випадку непорушення його прав банком.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив позивачеві у задоволенні його позовних вимог.
Згідно ст.526 ЦК України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, і зокрема, стягнення неустойки, відшкодування збитків.
За положеннями ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв”язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права(реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов”язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, і при цьому апеляційний суд враховує, що оскільки стягнення збитків, які виникли внаслідок порушення договору, є загальною формою відповідальності, то навіть якщо сторони в договорі не передбачили таку міру відповідальності, то її застосування є можливим і обґрунтованим.
Факт спричинення позивачеві збитків в результаті пошкодження належного йому автомобіля підтверджується матеріалами справи(а.с.25, 61-75).
Проте, апеляційний суд враховує, що для вирішення заявленого спору належить визначити, зокрема, характер спірних правовідносин та закон, який їх регулює.
Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов”язань за договором кредитної лінії, що спричинило йому реальні збитки, посилаючись при цьому на норми ЦК України, що регламентують договірні зобов”язання.
Але згідно вироку Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 червня 2009 року у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні злочину передбаченого ст. 286 ч.1 КК України автомобіль позивача пошкоджений в результаті ДТП, що відбулася 06 січня 2009 року в результаті винних дій ОСОБА_9, таксиста ПП „Євроскло плюс”, який керував закріпленим за ним автомобілем, належним позивачу у даній справі.
Тобто, майнова шкода позивачу спричинена не в результаті невиконання банком зобов”язань по кредитному договору, а в результаті винних дій третьої особи, що керувала джерелом підвищеної небезпеки, тобто, спірні правовідносини регулюються не нормами зобов”язального права, а главою 82 ЦК України – відшкодування шкоди, що регламентує позадоговірні правовідносини.
Оскільки суд першої інстанції розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, що беруть участь у справі – ч.1 ст.11 ЦПК України, а апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції –ч.1 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, вважає, що оскаржуване рішення ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин справи, на які позивач посилається як підставу своїх вимог і яким суд належну правову оцінку, а вимоги позивача правомірно відхилені судом першої інстанції.
Доводи апелянта про помилковість висновків суду першої інстанції та їх невідповідність матеріалам справи, неправильне застосування норм матеріального права та незастосування правових норм, які мають бути застосовані, є необґрунтованими і не можуть бути правовою підставою для скасування рішення суду першої інстанції ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 - відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 18 жовтня 2010 року- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: