КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-6357/09 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.
Суддя-доповідач: Ізмайлова Т.Л.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"25" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Ізмайлової Т.Л.
суддів Троян Н.М., Шостака О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2009 року у справі за позовом Приватного підприємства «Солекс»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИЛА:
ПП «Солекс»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.01.2009 року № 0000292330 на суму 7140 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2009 року позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції ряду норм матеріального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Сторони в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
За таких підстав, колегія суддів вважає, що справу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявній у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи , доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, працівниками ДПІ в м. Вінниці 24.12.2008 року було проведено перевірку відокремленої філії позивача, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Тарногородського 39-А щодо дотримання суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. За результатами перевірки складено акт від 24.12.2008 року № 0049/26/57/23/24102644, згідно до якого встановлено порушення вимог п.1,2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (далі –Закон) зі змінами та доповненнями.
На підставі акту перевірки було прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000292330/0 від 28.01.2009 року в розмірі 7140,00 грн.
Не погоджуючись з даним податковим рішенням про застосування штрафних (фінансових)санкцій в розмірі 7140,00 грн. за надання послуг у сфері грального бізнесу із застосуванням гральних автоматів, які не переведені у фіскальний режим роботи, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва № 0000292330/0 від 28.01.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача є незаконним. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 3 Закону, суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів (надання послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або із застосуванням у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.
Згідно зі п. 2 ст. 17 Закону України про РРО, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має 21 гральний автомат, які не переведені у фіскальний режим роботи як РРО, проте відповідно до внутрішнього наказу № 52-д від 29.12.2006 року «Про порядок прийняття ставок та виплати виграшів гравцям, які користувалися послугою гри на гральному автоматі, обладнаному купюро приймачем»було встановлено порядок прийняття ставок та виплати виграшів гравцям, відповідно до якого, після закінчення гри гравець повідомляє про даний факт касира-оператора, останній проводить вилучення грошових коштів із купюро приймача грального автомата та вносить їх у касу проводячи відповідну розрахункову операцію через РРО, який включений до державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, про що гравцеві видається чек.
З цього приводу слід зазначити, що пунктом 1 частини другої додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року N 121 "Про переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" встановлено, що до 31 грудня 2006 року всі гральні автомати повинні бути переведені в режим застосування РРО.
У зв'язку з цим з 1 січня 2007 року у суб'єктів господарювання, що надають послуги у сфері грального бізнесу, виникає обов'язок застосовувати гральні автомати, що виконують фіскальні функції.
Невиконання цього обов'язку може бути підставою для накладення на суб'єкта господарювання штрафу, передбаченого статтею 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
За своєю правовою природою зазначені штрафні санкції є адміністративно-господарськими санкціями (стаття 238 Господарського кодексу України).
Відповідно до вимог статті 218 цього Кодексу підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.
Таким чином, вина суб'єкта господарювання у недотриманні вимог щодо використання гральних автоматів, які виконують фіскальні функції, може бути наявна лише в тому випадку, коли існувала об'єктивна можливість ужити всіх заходів для забезпечення використання таких пристроїв.
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року N 121 "Про переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" на Міністерство промислової політики було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 липня 2008 року N 430 "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції" (наказ втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 10 вересня 2008 року N 581) до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено комп'ютерно-касову систему "Фіскал", яка призначена для фіскалізації гральних автоматів.
Отже, до вказаної дати у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій України не було РРО, який би забезпечував технічну можливість виконувати фіскальні функції гральним автоматом, а у суб'єктів господарювання була відсутня об'єктивна можливість дотримання приписів Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у частині використання гральних автоматів, оснащених фіскальною функцією.
За таких обставин наявність вини суб'єктів господарювання у порушенні ними порядку використання РРО під час надання послуг у сфері грального бізнесу виключалася.
Як було вже зазначено вище, перевірка була проведена 24.12.2009 року, а тому застосована штрафна санкція в розмірі 7140 грн. є правомірною, оскільки вина у суб’єктів господарювання презюмується з 01 липня 2008 року.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач правомірно використовував реєстратор розрахункових операцій, який внесений до Державного реєстру розрахункових операцій як такий що призначений до використання в казино та залах ігрових автоматів, переведений у фіскальний режим роботи та належним чином опломбований, оскільки відповідно до Закону та постанови КМУ від 07.02.2001 року № 121 розрахункові операції в сфері грального бізнесу із використанням 21 грального автомату повинен проводити через 21 реєстратор розрахункових операцій, які повинні бути зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи, що не було зроблено позивачем, а тому рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій є законним і обґрунтованим.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2009 року у справі за позовом Приватного підприємства «Солекс»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції –без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196, 197, 198, 200, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва –задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2009 року –скасувати та постановити нову, якою в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Солекс»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ч. 2 ст. 212, ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий суддя
Суддя