У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
29.09.10 Справа №20/58/09-6/33/10
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Яценко О.М. судді Яценко О.М. , Зубкова Т.П. , Колодій Н.А.
при секретарі: Акімовій Т.М.
за участю представників:
від позивача: Губа С.М., протокол № 08-07/08 від 08.07.2008 року директор;
від позивача: Баранник М.Ю., довіреність № б/н від 16.04.2009 року;
від відповідача: Сивков Ю.С., довіреність № 02/10 від 01.02.2010 року;
від 3-ої особи-1: не з’явився;
від 3-ої особи-2: не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Динамо” м. Оріхів Запорізької області
на рішення господарського суду Запорізької області від 12.07.2010р.
по справі № 20/58/09-6/33/10
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Динамо” м. Оріхів Запорізької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агротех” м. Оріхів Запорізької області
за участю третьої особи -1 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство „ГОСТ” м. Оріхів Запорізької області
за участю третьої особи -2 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство „Торгівельний комплекс „Пронто Сервіс”
м. Оріхів Запорізької області
про визнання недійсним договору купівлі –продажу
Розпорядженням в.о. голови Запорізького апеляційного господарського суду за № 2418 від 29.09.2010 року справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий –Яценко О.М., суддів: Зубкова Т.П., Колодій Н.А.
Згідно ухвали Запорізького апеляційного господарського суду від 29.09.2010 року по справі № 20/58/09-6/33/10 вищезазначена колегія судів прийняла матеріали справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Динамо” м. Оріхів Запорізької області до провадження.
В судовому засіданні 29.09.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Постановою Вищого господарського суду від 06.10.2009 року рішення по справі № 20/58/09 скасовано та справа направлена на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.07.2010 року (суддя Місюра Л.С.) у задоволенні позову відмовлено. При прийнятті рішення, із посиланням на статтю 267 ЦК України суд зазначив, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24.10.2001р. без поважних підстав.
ТОВ „Динамо” м. Оріхів Запорізької області (позивач у справі) з рішенням господарського суду не погодилося та звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Зазначає, що судом першої інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. Суд порушив вимоги п.3 ч.1 ст.84 ГПК України та неправильно застосував п.2.17 Рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007р. № 04-5/14. Вказує на те, що під час розгляду справи господарським судом Запорізької області, апеляційним господарським судом та Вищим господарським судом України, жодна з цих судових інстанцій не виявила підстав для застосування строку позовної давності. Приймаючи рішення суд не надав належної правової оцінки тим обставинам, що спірний договір купівлі-продажу підписаний зі сторони позивача особою, яка не мала на це законних повноважень. Також заявник скарги зазначає, що суд не залучив до участі у справі Оріхівську державну нотаріальну контору Запорізької області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 12.07.2010р. по справі № 6/33/10 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги і визнати недійсним договір купівлі-продажу від 24.10.2001 року.
Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача заперечує проти доводів апеляційної скарги, на адресу суду надав відзив на апеляційну скаргу, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Зазначає, що суд правомірно на законних підставах відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог у зв’язку зі спливом строку позовної давності. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області залишити без змін.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у судове засідання не з'явилися. Про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Колегія суддів, враховуючи відсутність перешкод для перегляду справи, обмеженість розгляду апеляційної скарги визначеними законом процесуальними строками, дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників третіх осіб за наявними у справі матеріалами та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
24.10.2001р. між ТОВ “Динамо” (продавець за договором, позивач за даною справою) та ТОВ “Агротех” (покупець за договором, відповідач за даною справою) укладено договір купівлі-продажу нерухомості, згідно умов якого, позивач продав, а відповідач купив нерухоме майно майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Оріхів, вул. Запорізька. 61 та розташований на земельній ділянці площею 10000 м.кв.
Визнання недійсною зазначеної угоди з підстав передбачених статтею 48 ЦК УРСР з огляду на підписання договору неповноважною особою з боку продавця, було предметом розгляду у суді першої інстанції.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню на підставі наступного:
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов неправомірного висновку, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які регулюють перебіг строків позовної давності та наслідки пропуску цього строку з огляду на таке:
Як вище зазначалось, спірний договір укладено 24.10.2001р.. 01 січня 2004 року, тобто після укладення спірного договору, набув чинності ЦК України. Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 16 січня 2003 року до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше. Для того, щоб з'ясувати яке законодавство необхідно застосовувати до спірних правовідносин в цій частині, слід визначити з якого моменту у позивача виникло право на позов. Спірний договір укладений 24.10.2001р. року, а відтак саме з цього моменту будь-яка із сторін за договором не була позбавлена права звернутись до суду із позовними вимогами про визнання договору недійсним. Таким чином, до спірних правовідносин застосовуються законодавчі положення про позовну давність встановлені ЦК УРСР.
Згідно зі ст. 76 ЦК УРСР, за загальним правилом, право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Особами у розумінні глави 2 вищезазначеного Кодексу є громадяни та юридичні особи. Здатність бути позивачем і відповідачем в суді є однією з ознак самої юридичної особи, а не тих органів (єдиноначальних (директор, голова правління) чи колегіальних (загальні збори, тощо)), через які юридична особа реалізує свою правосуб'єктність. Чинне законодавство не містить виключень із загального правила визначення початку перебігу строку позовної давності у тих випадках, коли на підприємстві-учаснику судового процесу змінилось керівництво, наявний спір між учасниками, тощо. У зв'язку з цим, юридично неспроможним є твердження заявника апеляційної скарги про те, що право на позов виникло у позивача з дати, набрання законної сили рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29.11.2005р., а саме з 20.05.2008р..
Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР загальний строк позовної давності - три роки. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права (ст. 76 ЦК УРСР). Як зазначалось вище, право на позов виникло 24.10.2001р. року, з урахуванням трирічного строку позовної давності, останнім днем для звернення із позовними вимогами було 24.10.2004 року. Згідно штампу господарського суду Запорізької області, позивач звернувся до суду 03.02.2009 року (а.с. 2, т.1) тобто поза межами трирічного строку позовної давності. Згідно статті 80 ЦК УРСР, закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. За викладених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, але з метою дотримання права особи на судовий захист, на виконання основних цілей та задач судочинства, колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку всім обставинам справи.
Згідно із п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року, Цивільний кодекс України набирає чинності з 1 січня 2004 року. Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень цього ж Кодексу, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до ч. З ст. 5 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Предметом розгляду у даній справи є визнання недійсним договору купівлі-продажу який укладено 24.10.2001р. на момент чинності норм ЦК УРСР 1963 р., а відтак при розгляді даної справи слід застосовувати положення ЦК УРСР. Угода визнається недійсною з моменту її підписання та не породжує для сторін прав та обов'язків на майбутнє.
У відповідності до статті 41 Цивільного кодексу УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.
До судового засідання відповідачем надано документи у підтвердження того факту, що спірний договір виконаний сторонами в повному обсязі, надані документи бухгалтерського обліку, що підтверджують повну оплату за договором (а.с.75,76, т.1).
Тобто прийняті на себе за спірним договором купівлі-продажу зобов'язання сторонами виконанні у повному обсязі.
Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені статтею 48 Цивільного кодексу УРСР, за якою недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону. В якості підстав для визнання угоди недійсною, позивачем, зазначено порушення при укладенні договору положень статті 48 ЦК УРСР, а саме підписання договору неповноважною особою та скріплення його дублікатом печатки. Суд першої інстанції правомірно зазначив в рішенні, що позивачем не наведено норму законодавства, відповідно до якої, підлягає визнанню недійсним договору завіреного з боку будь-якої із сторін дублікатом печатки.
Стосовно наявності повноважень на підписання спірного договору у Костенко О.І. колегія суддів зазначає наступне:
Письмова угода укладається шляхом складання документа, що визначає її зміст, і підписується безпосередньо особою, від імені якої вона укладена або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для укладення угод органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють в межах повноважень, наданих законом, іншим правовим актом або установчими документами.
Як свідчать матеріали справи, договір купівлі-продажу з боку продавця підписаний директором Костенко О.І..
Відповідно до положень ст.ст. 41, 59 Закону України "Про господарські товариства " до компетенції зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, зокрема, належить обрання та відкликання членів виконавчого органу.
Згідно з ст.62 цього Закону у товаристві з обмеженою відповідальністю виконавчий орган може бути колегіальним (дирекція) або одноособовим (директор). Дирекція вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих. що належать до виключної компетенції зборів учасників. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.
Згідно з п.4.9 статуту ТОВ "Динамо"(в редакції, чинній станом на 24.10.2001р.) директор товариства здійснює оперативне керівництво поточною діяльністю товариства, представляє інтереси товариства у взаємовідносинах з іншими підприємствами, вирішує інші питання, які не входять до компетенції зборів засновників.
Костенко О.І., який з боку продавця підписав спірний договір, згідно з протоколом загальних зборів учасників №1 від 08.08.2001р. призначений на посаду директора ТОВ "Динамо".
До того ж, відповідно до довідки №24/7208 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої 04.10.2001р. Запорізьким обласним управлінням статистики, керівником ТОВ "Динамо" був Костенко О.І. .
Протокол №1 від 08.08.2001р. та третя редакція Статуту товариства, на підставі яких діяв Костенко О.В. укладаючи договір купівлі-продажу, було визнано недійсним рішенням Хортицького районного суду М.Запоріжжя від 29.11.2005р., а відтак на момент укладення оскаржуваного договору, зазначені документи були чинними.
Крім того, визнання рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29.11.2005р. недійним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Динамо", оформленого протоколом № 1 від 08.08.2001р., яким Костенко О.І. обраний на посаду директора, не є підставою для визнання недійсним спірного договору, оскільки звільнення з посади директора, не є підставою для визнання всіх право чинів, вчинених цим керівником від імені товариства.
Така саме правова позиція правова позиція викладена в п. 2.17 Рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007р. № 04-5/14.
Посилання заявника апеляційної скарги на протокол зборів учасників ТОВ "Динамо" № 3 від 27.09.2001 року, згідно з яким Костенко О.І. знято з посади директора товариства, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки позивачем не надано оригінали цього документу та доказів внесення відповідних змін до установчих документів. Крім того, у судовому засіданні колегія суддів запросила у позивача докази розірвання трудового контракту з директором ТОВ "Динамо" Костенко О.І. та доказу кладення трудового договору з іншою особою. Зазначені документи надані не були.
Отже, на момент укладення оскаржуваного договору, Костенко О.І. директором ТОВ "Динамо" та діяв від імені товариства і мав право на укладення договору від імені позивача.
Колегія суддів наголошує, що постановою про припинення кримінальної справи від 29.12.2006р. припинена кримінальна справа № 7470127, порушене по признакам злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 190 КК України, за відсутністю составу вказаних злочинів. Постановою встановлено, що в діях Кривденко О.В. та Костенко О.І. при оформлені довіреностей, заяв, змін до уставних документів ТОВ "Динамо" ознак шахрайства не вбачається, оскільки вони діяли відповідно з вимогами закону.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а також наступним:
Колегія суддів не приймає до уваги доводи заявника апеляційної скарги про необхідність застосування до спірних правовідносин аналогії закону, в частині визнання недійсними загальних зборів з моменту їх проведення у разі наступного їх визнання недійсними, оскільки акти (рішення загальних зборів) та договори мають різну правову природу, а відтак різний порядок виникнення, скасування та визнання недійсними.
Неправомірним є посилання заявника апеляційної скарги про неправильне незастосування судом першої інстанції п. 26 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Згідно зазначеного пункту нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса. Як вище зазначалось, при зверненні із позовними вимогами, в якості підстави для визнання спірного договору недійсним, позивачем зазначено неправомірні дії сторони за договором. У разі наявності законодавчо встановлених підстав зацікавлена сторона не позбавлена права оскаржити дії нотаріуса у встановленому законодавством порядку.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність законодавчих підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Запорізької області.
Керуючись ст. ст . 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Динамо" м. Оріхів Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 12.07.2010р. по справі № 20/58/09-6/33/10 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 12.07.2010р. по справі № 20/58/09-6/33/10 залишити без змін.
Головуючий суддя Яценко О.М.
судді Яценко О.М.
Зубкова Т.П. Колодій Н.А.