Справа № 22ц-14779 від 2010 року Головуючий в 1 інстанції Шестакова З.С.
Категорія 51 Доповідач Бараннік О.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 рік грудень 06 дня Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - Бараннік О.П.,
суддів - Кіктенко Л.М., Пищиди М.М.,
при секретарі - Коляда О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Дніпропетровського державного аграрного університету на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Нікопольського коледжу Дніпропетровського державного аграрного університету, Дніпропетровського державного аграрного університету про визнання звільнення незаконним, не поновлюючи її на роботі, зміну дати звільнення та формулювання його причин з посиланням на п.6 ст. 36 КЗпП України, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Нікопольського коледжу Дніпропетровського державного аграрного університету та Дніпропетровського державного аграрного університету про визнання звільнення незаконним, зміну дати звільнення та формулювання звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, посилаючись на те, що рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.12.2006 року вона була поновлена на роботі на посаді викладача фізики Нікопольського коледжу Дніпропетровського державного аграрного університету з 28.08.2003 року.
09.04.2008 року позивачка на підставі наказу № 41-к знову була звільнена з займаної посади, на яку вона була також поновлена за рішенням суду на підставі наказу № 106-к від 28.08.2008 року повторно.
В третє, за наказом № 125-к від 26.11.2009 року позивачка була звільнена з займаної посади з 20.11.2009 року по пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин нібито скоєний нею 23.11.2009 року та 25.11.2009 року з відповідним записом до трудової книжки, з чим вона погодитись не може і у зв’язку з чим вимушена була звернутись з даним позовом до суду, оскільки вважає, що звільнення було зроблено без погодження з профспілковим комітетом, на засідання якого її не запрошували, до звільнення за вказаною підставою ніякого пояснення від неї ніхто не вимагав, яких-небудь актів в її присутності не складалося.
В додатковій позовній заяві ОСОБА_1 просила визнати її звільнення незаконним і не поновлюючи її на роботу до відповідача, змінити дату та формулювання звільнення з посиланням на пункт 6 статті 36 КЗпП України, зобов’язавши відповідача внести відповідний запис до трудової книжки, а також стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи з розміру середнього заробітку який складає 2 121 гривню 99 копійок та моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволений частково. Звільнення ОСОБА_1 на підставі наказу № 125-к від 26.11.2009 року визнано незаконним. Змінена дата звільнення ОСОБА_1 та формулювання причин її звільнення без поновлення на роботі. Нікопольський коледж Дніпропетровського державного аграрного університету зобов’язаний внести відповідні зміни в запис про звільнення ОСОБА_1 до трудової книжки і на її користь стягнута заробітна плата за час вимушеного прогулу у розмірі 15 192 гривень та моральна шкоди у розмірі 500 гривень. В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі Дніпропетровський державний аграрний університет, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, просив рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2010 року скасувати, як незаконне та необґрунтоване і ухвалити по справі нове рішення, яким ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог відмовити.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області вважає, що апеляційна скарга Дніпропетровського державного аграрного університету підлягає відхиленню, а рішення суду – залишенню без змін, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку обґрунтовано, згідно з процесуальним і матеріальним законом, постановив рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
Доводи Дніпропетровського державного аграрного університету про те, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про зміни умов праці і продовжувала працювати в змінених умовах, не можуть буди взяті до уваги, оскільки, як видно з матеріалів справи з наказом № 88-к від 12.08.2009 року, згідно якого педагогічне навантаження позивачки було зменшено з 588 годин до 216 годи на рік, позивачка в установленому законом порядку була ознайомлена лише 02.09.2009 року, про що свідчить її підпис на ньому, та у зв’язку з чим вона в послідуючому, за два місяці, попередила директора Нікопольського коледжу Дніпропетровського державного аграрного університету про свій намір припинити трудовий договір на підставі пункту 6 частини 1 статті 36 КЗпП України з 02.11.2009 року.
Крім того, оскільки відповідно до роз’яснень, які містяться в пункті 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про судову практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів по поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин, не можна погодитись і з доводами Дніпропетровського державного аграрного університету про обґрунтованість звільнення ОСОБА_1 за наказом № 125-к від 26.11.2009 року по пункту 4 статті 40 КЗпП України, за яким позивачка була звільнена з 20 листопада 2009 року, але за прогули, які нібито мали місце 23.11. та 25.11.2009 року.
Що стосується посилань Дніпропетровського державного аграрного університету на те, що виплата працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу приймається лише в разі поновлення працівника на роботі, а в даному випадку поновлення позивачки не було, то вони також не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки відповідно до ст. 235 КЗпП України, якщо неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, а звільнення за пунктом 4 статті 40 КЗпП України саме таким і є, орган який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другої вищезазначеної статті.
Таким чином, вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об’ємі з’ясував права та обов’язки учасників спору, обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Суд не допустив порушень матеріального та процесуального права, які могли б тягнути за собою скасування рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 313 – 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів –
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Дніпропетровського державного аграрного університету відхилити.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але на неї може бути принесена касаційна скарга протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: