№2-2698/07

                                                                   Р І Ш Е Н Н Я

                                                         І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

   06 листопада  2007 року   Кіровський райсуд   м. Кіровограда  в складі   :

                                              головуючого судді         Дьомич  Л.М.

                                              при секретарі                  Вовкуненко І.В.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні  в м. Кіровограді  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа КРЕП № 3 про заміну договору найму житлового приміщення, вселення, виселення, відшкодування моральної шкоди, усунення перешкод в користуванні квартирою, суд

                                                             В С Т А Н О В И В   :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, яким просить змінити договір найму квартири АДРЕСА_1, визнати її наймачем однієї житлової кімнати площею 16,4 кв. м. з балконом, а ОСОБА_2 наймачем двох кімнат площею 12,2 кв. м. та 10.2 кв. м., побутові приміщення залишити в спільному користуванні, зобов'язати КРЕП № 3  укласти з нею  та ОСОБА_2 договір найму зазначених житлових приміщень. Протягом розгляду справи  позивачка уточнила  та змінила  вимоги,   просить вселити її разом з неповнолітніми  дітьми  у жиле приміщення; усунути перешкоди в користуванні квартирою, зобов'язавши ОСОБА_2 передати їй ключі від спірної квартири; визначити порядок користування квартирою , а саме виділити ОСОБА_2 кімнату площею 12.2 кв. м., кладову під № 3, а  їй  з неповнолітніми дітьми - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити в користуванні кімнату площею 10.2 кв. м. і 16.4 кв. м, кладову під № 2 та № 9; побутові приміщення : кухню, ванну кімнату санвузол, коридор - залишити в спільному користуванні; виселити із спірної квартири ОСОБА_3 разом з проживаючими з нею особами без надання іншого  житлового приміщення; стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на  її користь  моральну шкоду у розмірі по   3000,00 грн. з кожного.

В обґрунтування вказаних вимог позивачка вказала,  що квартира була видана її батькові на сім»ю з п'яти осіб, куди всі вселилися і проживали до часу  поки  вона з сестрами не уклали шлюб і не виїхали на інше місце проживання. З 2002 році в неї реєстрація у вказаній  в квартирі, вселилась зі згоди квартиронаймача і членів його сім»ї. Після вселення в квартиру  сестри ОСОБА_3, мати всіляко стала створювати їй перешкоди в користуванні квартирою,  а влітку коли  вона з дітьми повернулась з відпочинку її речі були виставлені у під'їзд, в жиле приміщення  її не впустили,  були змінені замки.

Також просить відшкодувати моральну шкоду, яка полягає в тому, що повністю змінилося звичайне життя  її  та  неповнолітніх  дітей, а саме викинули їх речі на вулицю та змінили замки на вхідних дверях , не впустили в квартиру. В даний час вона  разом з   неповнолітніми дітьми перебуває в Кіровоградському обласному центрі соціально - психологічної допомоги, так як більше ніякого житла не має. Такі дії ОСОБА_2, ОСОБА_3 привели до того, що вимушена була з дітьми звертатися по медичну допомогу у поліклініку.

Представник позивача  у  судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, надала пояснення.  Вимоги щодо  зміни договору найму, первісно заявлені, ухвалою суду залишені без розгляду, за заявою сторони позивача. 

Сторона відповідача  у судовому засіданні позовні вимоги не визнала  повністю, надала заперечення, згідно з якими ОСОБА_2, як наймач квартири, її донька - ОСОБА_3, яка є членом сім'ї наймача заперечували  обставини, викладені в позовних вимогах, зазначили, що до липня 2007 року у вказаній квартирі проживало 6 осіб : відповідачка, її молодша донька ОСОБА_3 з сином ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1року народження та старша донька ОСОБА_1 з двома дітьми ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2року народження і ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3року народження.

            У 2001 році ОСОБА_3 була вселена у вищевказану квартиру, як член сім'ї, за згодою наймача квартири, яким був її батько ОСОБА_9 та всіх членів, сім'ї, які там проживали. ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_9 помер, після цього наймачем квартири була визнана - ОСОБА_2.  Протягом 2007 року  почали  виникати   конфлікти в сім»ї, підставою до чого стали систематичні порушення загальних норм

моралі та співжиття позивачкою, не сплатою своєї частки  за користування комунальними послугами. Тому,  у липні 2007 року ОСОБА_2 була змушена попросити свою доньку ОСОБА_1 залишити займане нею жиле приміщення. Зазначили відповідачі, що  спірні обставини не передбачають відшкодування моральної шкоди.  

            КРЕП № 3 в засідання суду не з'явився,  надана заява про розгляд справи за їх відсутності /а.с.60/.  

            З'ясувавши обставини справи, вислухавши пояснення сторін, свідків, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судом встановлено,  що ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_9разом з його сім'єю, яка на той час складалася з  п'яти осіб була надана квартира АДРЕСА_1 (буд. 7, корпус 1 згідно рішення міськвиконкому №228 від 16.02.1984 року) в м. Кіровограді відповідно до ордеру № 325.   В квартирі мешкали ОСОБА_9 /наймач/, ОСОБА_2 /дружина наймача/ та їхні дочки: ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_3

             Згодом позивачка та відповідачка ОСОБА_3, після укладення сімейних відносин виїхали на інше місце проживання. 

            Починаючи з 1996 року позивачка  ОСОБА_1 спочатку з донькою, а потім і з сином періодично проживала в квартирі,  зареєстрована в жилому приміщенні  з 2002 року де і проживала з дітьми до липня 2007 року. В суді з пояснень сторін та свідків з'ясовано, що вселилась вона в квартиру з дозволу наймача,  зареєстрована згодом у 2002 році, заперечення сторони відповідача про тимчасову її реєстрацію є необґрунтованими. В ч. 2 ст. 65 ЖК України передбачено, що особи, які вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням. Відповідно  до вказаної норми права такі  особи набувають рівного з наймачем права користування жилим приміщенням.

            Тому, відповідно до вимог даної  норми права підлягають задоволенню вимоги щодо вселення ОСОБА_1 з неповнолітніми дітьми в спірне жиле приміщення.  Матір позивачки  відповідачка по справі ОСОБА_2 не заперечувала того, що не впустила в жиле приміщення доньку з онуками, коли вони повернулися влітку 2007 року з відпочинку, винесла разом з іншою донькою,  її речі на під'їзд. Таким чином,  суд зобов'язує відвідачів усунути перешкоди в користуванні квартирою  позивачці, вселити її в квартиру АДРЕСА_1. Зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні жилим приміщенням  ОСОБА_1 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2року народження і ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3року народження, зобов'язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1  ключі  від квартири.

            Позовні вимоги  ОСОБА_1  щодо виселення з квартири ОСОБА_3 разом з проживаючими   особами,  не підлягають задоволенню з наступного.

            У 2001 році ОСОБА_3 разом зі своїм сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження  вселилася  в  квартиру  АДРЕСА_1,   з дозволу наймача та членів сім»ї. Що доводиться поясненнями сторін та свідченнями  ОСОБА_4 , ОСОБА_11  та  письмовими  поясненнями  завідуючої будинком /а.с.72/.

            В листопаді 2002 році наймач квартири ОСОБА_9 помер, після цього наймачем квартири   визнана - ОСОБА_2, а 15 квітня 2003 року на неї був переоформлений розрахунковий рахунок.

            Відповідно до  Постанови Пленуму Верховного Суду України від  12 квітня 1985 року N 2  «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», суд  вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача,    з'ясовує, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи зареєстровані  вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 1 листопада 1996 р. N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", наявність чи відсутність прописки /реєстрації/ сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Однак,  відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

            В суді достовірно встановлено, що згода на вселення відповідачки ОСОБА_3 була виказана всіма  проживаючими, про що свідчить також той факт, що позивачка починаючи з 2001 року  у встановленому законом порядку з цього приводу  питання не ставила, ОСОБА_3 є членом сім»ї наймача,  веде спільне господарство з матір'ю, що є наймачем квартири. Тому, вона  та її неповнолітній син  набули права користування квартирою АДРЕСА_1 нарівні з іншими членами сім'ї, згідно до ст. 65 ЖК вона  не може бути виселена з квартири, за підстав вказаних у позові.

            З цього приводу надавали також свідчення ОСОБА_11 ОСОБА_12, ОСОБА_4, а саме підтвердили умови, порядок та час вселення  відповідачки в квартиру.

            Не можуть бути задоволені за вищевикладеного і вимоги щодо встановлення порядку користування квартирою, за  умовами  вказаним позивачкою. Суд дійшов висновку, що  в квартирі  проживаючих  шість осіб,  загальна площа 62,0  кв.м., жила площа  38,8 кв.м. з яких 12,2 кв.м.; 10,2 кв.м.; 16,4 кв.м.  /а.с.10/. При визначенні порядку користування,  суд має враховувати вимоги ст. 47 ЖК України, тобто  норми жилої площі, стать проживаючих. В квартирі  мешкають позивачка з двома дітьми  різної статі, її мати та сестра з неповнолітнім сином, враховуючи жилу площу, кількість кімнат, визначити порядок користування є не можливим.

Вимоги  ОСОБА_1  щодо відшкодування моральної шкоди не підлягають. задоволення, так як спірні правовідносини, а саме, підстави виникнення спору, не передбачають  відшкодування моральної шкоди.

Вимоги щодо  сплачених судових витрат сторона позивача не заявила.

            Керуючись ст.ст. 212, 214-215, ст. 294  ЦПК України,  суд -

                                                           В И Р І Ш И В :

            Позовні вимоги  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа КРЕП № 3  про усунення перешкод в користуванні жилою площею, вселенні, встановлення порядку користування, виселенні, стягнення у відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

            Вселити ОСОБА_1 з неповнолітніми дітьми  ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2року народження, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3року народження в квартиру АДРЕСА_1.

            Зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_3  усунути перешкоди  ОСОБА_1 та її неповнолітнім дітям  ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2року народження, ОСОБА_8  ІНФОРМАЦІЯ_3року народження в користуванні квартирою АДРЕСА_1,  зобов'язати  ОСОБА_2 передати ОСОБА_1  ключі від квартири АДРЕСА_1

            В задоволенні позовних вимог про встановлення порядку користування квартирою,  виселенні з квартири ОСОБА_3  зі всіма проживаючими з нею особами без надання іншого житла, стягнення у відшкодування моральної шкоди - відмовити.

            Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня подачі заяви на апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів. Матеріали апеляційного оскарження подаються до суду, який ухвалив оскаржуване судове рішення. 

Суддя     Кіровського 

райсуду м. Кіровограда                                                                                           Дьомич Л.М.