Справа № 2-8171/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

19 листопада  2010 р.                   Приморський районний суд м. Одеси

у складі:                        головуючого судді –  Науменко А.В.,

при секретарі -  Коваленко А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа ОСОБА_2, про визнання договору поруки недійсним, суд, -    

В С Т А Н О В И В:

Позивач 09 квітня 2010 року звернувся до Приморського  районного суду м. Одеси з позовом до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки. В позові, ОСОБА_1 зазначив, що в укладеному договорі поруки від його імені з банком від 03 серпня 2007 року він не розписувався, тому у нього не має будь-яких зобов’язань перед відповідачем. Посилаючись на ст. 203 ЦК України  вважає, що оскаржений договір вчинений не у формі встановленої  законом, в зв’язку з чим він підлягає  визнанню недійсним.

В судовому засіданні наполягав на задоволенні позову. Надав суду письмові пояснення по справі з клопотанням про призначення судової експертизи по підписам в його імені в оскарженому договорі поруки. Зазначив, що при оформленні договору поруки 03 серпня 2007 року (у п’ятницю) він був присутнім у банку в кінці робочого дня та поверхово був ознайомлений зі змістом основного кредитного договору та договору поруки.  Також підтвердив, що власноручно зробив запис тексту розписки на останньому аркуші договору, але при цьому документи не прочитав та свій підпис не проставляв.  Крім того, заявив що працівники банку ввели його в оману при здійсненні запису в договорі, тому він вважав, що процедура укладення  договору ще не завершена. В свою чергу  підтвердив, що його ні хто не примушував приходити до банку, ознайомлюватися з договором та робити запис розписки на останньому аркуші.  

Представник відповідача  в судове засідання з’явилася, заперечувала в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи  по справі та  позову. Зазначила, що в позовної заяві та поясненнях позивача є суперечливості, щодо хронології обставин укладення позивачем договору поруки.  Наполягала на тому, що працівниками банку не була порушена процедура й форма укладення договору та самим договором як письмовим доказом підтверджується, що позивач був присутнім при його вчинені. Факт підписання  позивачем договору поруки підтверджується також тим, що  за хронологією договір кредиту укладається тільки при  наявності вже укладеного договору поруки, тобто при його забезпеченні.  Заявила, що позивачем не обґрунтовані та не доведені  підстави для виникнення сумнівів в добровільному укладенні  й підписанні  ним договору поруки та для визнання його недійсним.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання з’явився підтримав позовні вимоги позивача. Пояснив, що йому не відомі обставини укладення позивачем договору поруки, тому як при цьому не був присутнім, але підтвердив факт домовленості з позивачем відносну його виступу у якості поручителя для отримання  кредиту.  

Суд, вислухавши пояснення та доводи сторін, ознайомившись та дослідивши матеріали справи,  надані заперечення й докази, вважає, що позовні вимоги позивача не  підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

 Статтею 212 ч.1,3 ЦПК України передбачене, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів.  Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що 03 серпня 2007 року між позивачем та відповідачем укладений договір поруки  № 014\0030\74\79374\1, згідно якого позивач виступив у якості поручителя перед банком по договору кредиту, укладеному між  банком та ОСОБА_2

Вказаний договір за змістом має   три сторінки та на останньої є наступна запис, яка   згідно пояснень позивача зроблена ним власноручно: « Кредитний договір та договір поруки мною прочитаний. Їх умови та правові наслідки підписання договору поруки мені зрозумілі та я з ними згоден. Підпис під цим договором зроблена мною власноручно та добровільно». Далі по тексу договору позивач підписався під заявою, що другий примірник договору отримав 03.08.2007 року.  

Згідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами.      

Відповідно ч. 1 ст. 218 ЦК України заперечення однією стороною факту вчинення правочину  або оспорювання його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Суд враховує,  пояснення позивача, що у нього не має будь-яких належних та допустимих  доказів ( ст. ст. 58-59 ЦПК України)  у підтвердження введення його в оману працівниками банку щодо процедури укладення договору поруки.  Також, у суду не має підстав вважати, що позивач не розумів наслідків виконання зазначеної власноручної розписки в договорі  в підтвердження його добровільного укладення. Таким чином, суд визнає, що факт вчинення позивачем оскарженого договору підтверджується належним та допустимим письмовим доказом.  

Виходячи з хронології обставин справи в їх сукупності суд погоджується з доводом  представника відповідача,  що позивач  не спростував як письмовий доказ наявну письмову розписку, в якої останній підтверджує підпис договору від свого імені.  В зв’язку з чим, суд дійшов висновку що призначення судової експертизи на предмет встановлення виконання підписів на сторінках договору поруки самим позивачем не призведе до отримання по справі нових доказів в підтвердження вимог позивача та застосування судом положень ст. 203 ЦК України.  Звідси,  в   судовому засіданні 19.11. 2010 року  судом було ухвалено відмовити позивачу в задоволенні клопотання про призначення по справі судової експертизи.  

Матеріалами справи також підтверджується, що в той же день 03 серпня 2007 року між відповідачем та третьою особою ОСОБА_2 був укладений договір кредиту з аналогічною розпискою  боржника, видані кредитні кошти  на придбання нерухомості, укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна  та договір іпотеки. Також по справі  підтверджується, що кредит сплачувався  ОСОБА_2 більше року.    

 Позивач вимагає визнання недійсним договору поруки  з підстав передбачених  ст. ст. 203 ЦК України, а саме в зв’язку з не додержанням вимоги щодо вчинення правочину у формі встановленої законом.

 Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

 Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

 Крім того відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Всі умови договору з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами.

 З вищенаведеного випливає, що позивач та відповідач, уклавши договір поруки встановили факт досягнення згоди між собою, щодо всіх істотних умов кредитного договору.

 Таким чином, розглянувши справу повно, всебічно, об’єктивно та неупереджено, суд вважає неправомірними заявлену позивачем вимогу, тому вважає за необхідне відмовити в її задоволенні в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60,  209, 212-215, 223 ЦПК України, ст.ст. 203, 207, 628, 638, 546, 547 ЦК України  суд, -  

                                 ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа ОСОБА_2, про визнання договору поруки недійсним - відмовити у повному обсязі.

            Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги на рішення до Приморського районного суду м. Одеси протягом десяти днів з дня його  проголошення.            

Суддя                                                 А.В.Науменко