Справа № 2-а-889/10
П О С Т А Н О В А
іменем України
01 грудня 2010 року м. Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі головуючого – судді Гордійчук В.М. розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області про визнання дій відповідача неправомірними, про зобов’язання його перерахувати та виплатити пенсію по інвалідності відповідно до вимог ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,
в с т а н о в и в :
17 листопада 2010 року позивачка звернулася до суду з даним позовом в якому зазначає, що вона є інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС та постраждалою 1 категорії від такої аварії.
Відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закону), їй повинна виплачуватись державна пенсія в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідач в таких розмірах пенсій їй не виплачував і не виплачує, зробити їх перерахунок в сторону збільшення та виплату відмовляється.
Просить суд постановити рішення, котрим визнати його дії неправомірними та зобов’язати його здійснити нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, передбачених ст. ст. 50, 54 Закону за період з 17 травня 2010 року по день постановлення судового рішення.
Відповідач подав до суду письмове заперечення на позовну заяву, в якому позов не визнав та зазначив, що він діяв в межах повноважень, наданих йому законами України, підзаконними нормативно-правовими актами та здійснював нарахування пенсій відповідно до Закону з врахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 та від 16 липня 2008 року № 654, якими починаючи з 01 липня 2008 року пенсії інвалідів другої групи не повинні бути нижчими як 655 грн., а щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до вимог Закону, інвалідам вказаної групи – у розмірі 20 % прожиткового мінімуму.
Крім того, положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо мінімального розміру пенсії за віком не застосовується при призначенні пенсії за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до згаданого Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Зазначає, що Управління не може бути належним відповідачем у даній справі, оскільки не є власником або розпорядником коштів Державного бюджету України та не наділено правом приймати законодавчі акти загальнодержавного значення.
Наполягає на застосуванні шестимісячного строку звернення до суду за захистом порушеного права.
Просить у задоволенні позову відмовити.
Позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 віднесена до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується виданим їй посвідченням НОМЕР_1 (а.с. 1).
Як убачається з довідки до акта огляду МСЕК НОМЕР_2 (а.с. 6), ОСОБА_1 з 15 червня 2009 року довічно встановлена ІІ групу інвалідності, причиною якої визнано захворювання, що пов`язане з проживанням на території, забрудненій внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні та згідно листа відповідача від 12.11.10 №982/Г-01 (а.с. а.с. 8-9) з 15 червня 2009 року отримує пенсію по ІІ групі інвалідності.
Крім отримуваної основної пенсії позивачка відповідно до ст.49 Закону має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Розмір основної пенсії особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІ групи ст.54 Закону визначено у 8 пенсій за віком, додаткової пенсії згідно ст. 50 Закону - у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Однак розміри як основної так і додаткової пенсій по інвалідності зазнали змін, що відбулись відповідно до п.п.12, п.п.15 п.28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року.
Згадані положення бюджетного Закону рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними і такими, що втратили чинність з дня ухвалення вказаного рішення, чим спростовується твердження відповідача про неприйняття Верховною Радою України рішення про відновлення дії Закону у редакції, чинній до внесення змін до нього.
Відповідач згідно поданого заперечення виплачує позивачу основну та додаткову пенсію в менших розмірах, керуючись при цьому постановами Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та від 16 липня 2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».
Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні позивачеві розміру пенсії застосуванню підлягають ст.ст.50, 54 Закону, а не вище названі постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року та від 16 липня 2008 року №654, оскільки останні істотно звужують обсяг раніше встановлених законом прав.
Суд, з огляду на відсутність іншого порядку визначення розміру мінімальної пенсії за віком, ніж передбачений ч.2 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з метою реалізації конституційної гарантії на отримання пенсії, приходить до висновку про необхідність застосування відповідачем згаданої правової норми при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком, що є базовою величиною для розрахунку основної і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, та дорівнює розміру визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Оскільки відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року №80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) саме на управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах покладено обов’язок призначення і виплати пенсії, допомоги на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства, тому суд вважає за необхідне зобов’язати провести перерахунок та виплату пенсії позивачу саме УПФУ в Камінь-Каширському районі.
Не мають правового значення і твердження відповідача про відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом розмірів пенсій як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відповідач, всупереч ст. 71 КАС України, заперечуючи проти позову, правомірності своїх дій в частині виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії у меншому, ніж встановлений Законом, розмірі, не довів.
Таким чином, захисту підлягає право позивачки шляхом зобов’язання Управління перерахувати і виплатити в межах визначеного ч.2. ст.99 КАС України шестимісячного строку позовної давності додаткову пенсію в розмірі передбаченому ст.50 Закону розмірі за період з 17 травня по 17 листопада 2010 року.
Суд не стягує з Управління судового збору, оскільки від його сплати на підставі п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 31 січня 1993 року відповідач звільнений.
Керуючись ст.ст.11, 17, 99, 183-2, 186 КАС України, ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, суд
п о с т а н о в и в :
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі Волинської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок і виплату пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі Волинської області щодо невиплати ОСОБА_1, як особі, віднесеній до категорії І, інваліду ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком за період з 17 травня 2010 року по 17 листопада 2010 року згідно ст. 50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” неправомірними.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1, як особі, віднесеній до категорії І, інваліду ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75 (сімдесяти п’яти) відсотків мінімальної пенсії за віком згідно ст.50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 17 травня 2010 року по 17 листопада 2010 року з урахуванням виплачених сум.
В решті частини позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Камінь-Каширський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня отримання її копії апеляційних скарг.
Головуючий-підпис
Оригіналу відповідає
Суддя Камінь-Каширського
районного суду В.М. Гордійчук