Справа № 2-11333/10

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня  2010 р.             Приморський районний суд м. Одеси

у складі:                         головуючого судді –  Науменко А.В.,

 при секретарі -  Коваленко Д.А

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2   про стягнення заборгованості за кредитом, суд, -

                                               В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №11369772000 від 09.07.2008   року. Відповідно умов Кредитного договору цей договір  укладений між банком та ОСОБА_1 строком до 10.07.2023 року, але в наслідок невиконання останнім умов цього договору  виникла заборгованість у розмірі:  120 855,68 доларів США та пені й штрафних санкцій в розмірі 25 302,59 грн., що по курсу НБУ на дату розрахунку 11.06.2010 року разом складає 982 104 грн. 92 коп.  В позові посилаються на те, що відповідач ОСОБА_1  за кредитним договором взяв у кредит грошові кошти у валюті, але не повертає їх позивачеві та не сплачує процент за їх користування, а відповідач ОСОБА_2 не виконує перед позивачем обов’язки поручителя з солідарною відповідальністю.  

Представник позивача Кирик А. А.  в судове засідання не з’явився, звернувся з заявою в якої наполягав на задоволенні позову та просив розглянути справу заочно за його відсутністю.  

Відповідачі по справі про час, дату та місце судового розгляду належним чином повідомлені згідно до положень ст.ст. 74, 76 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи, але без поважних причин до суду не з’явилися, заяв про розгляд справи за його відсутністю суду не надавали, у зв’язку з чим, суд за згодою позивача вважає за можливе ухвалити по справі заочне рішення.

Суд, вислухавши думку, пояснення та доводи представника позивача, ознайомившись та дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає позовні вимоги позивача підлягаючими задоволенню, оскільки вони засновані на вимогах законну та підтверджуються наданими доказами, на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

09 липня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено та підписано кредитний договір №11369772000 про надання кредиту в сумі 100 000,00 доларів США на придбання житлового будинку, на строк до 10.07.2023 року з щомісячною сплатою кредиту рівними частками з нарахуванням процентів на залишок заборгованості, відповідно до графіку платежів (Додаток № 2).

Відповідно до п.1.1 кредитного договору позивач повністю та в строки виконав зобов'язання по даному договору та на підставі заяви на видачу готівки від 09.07.2008   року видав відповідачу через касу відділення готівку в сумі 100 000,00 доларів США, які по курсу НБУ дорівнювали 484 070,00 грн., про що останній власноручно розписався в заяві.

Відповідач ОСОБА_1 не виконав умови п.п. 1.1, 4.1., 4.2. кредитного договору, тобто щомісячно не здійснював часткове погашення кредиту та не сплачував відсотки за користування кредитом.

Наданий ОСОБА_1 кредит забезпечений порукою фізичної особи ОСОБА_2, про що між позивачем та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки  № 216331 від 09.07.2008   року.

 Відповідно до ст. 553 ЦК України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого зобов’язання, а також відповідає перед кредитором за порушення зобов’язань боржником.

Відповідно до ст. 553 ЦК України поручитель ОСОБА_2 поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого зобов’язання, а також відповідає перед кредитором за порушення зобов’язань боржником.

Згідно з пунктом 1.3. Договору поруки поручитель ОСОБА_2  відповідає перед кредитором (позивачем) у тому ж обсязі, що й Позичальник, у тому числі за повернення основної суми боргу, відсотків, комісій за користування кредитом, відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, зазначених в Кредитному договорі. Згідно з пунктом 1.4. Договору поруки відповідальність поручителя і позичальника є солідарною.

Ці пункти Договору поруки цілком відповідають ст. 554 ЦК України, в яких зазначено, що при порушенні боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарний боржник, якщо договором поруки не передбачена додаткова (субсидіарна відповідальність) поручителя.

Відповідно до пункту 2.2 Договорів поруки у випадку невиконання позичальником своїх зобов’язань за Кредитним договором, кредитор має право пред’явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов’язковими до виконання.

Відповідно до п. 5.3. та розділу 12 Кредитного договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому, або у визначеній частині у випадку невиконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором. Зобов’язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено протягом 32 календарних днів з дня одержання відповідної вимоги.

На підставі п. 12.1. договору, в зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань по договору щодо своєчасного погашення кредиту та сплати процентів, позивач направив відповідачу відповідну вимогу від 25.08.2009 року (вих. № 138/26-82/699), яка була отримана відповідачем, що підтверджується поштовим повідомленням. Така ж вимога аналогічного змісту того ж дня за вих. №138/26-82/698, була надіслана та отримана відповідачем ОСОБА_1  В строк передбачений умовами договору до та теперішнього часу, відповідачі вимоги позивача не виконали.

Крім того, відповідно до п. 8.1. кредитного договору за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, позичальник сплачує банку пеню від простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до чинного законодавства неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 610 ЦК України передбачене, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання /неналежне виконання/.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у випадку невиконання зобов’язання боржником настають правові наслідки у виді відшкодування збитків.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України боржник зобов’язаний повернути позивачеві гроші в строк та в порядку, встановленими договором.

Згідно розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем, заборгованість відповідачів за кредитом становить суму 124 051,70 доларів США (у тому числі: заборгованість за кредитом – 99 263,41 дол. США; заборгованість за відсотками по кредиту – 21 592,27 доларів США), а також заборгованість за пенею по несплаті основної заборгованості - 3 737,11 грн. та заборгованість за пенею по несплаті відсотків по кредиту – 21 565,48 грн. Таким чином, загальна заборгованість по кредитному договору на час останнього розрахунку 11.06.2010 року по курсу НБУ становить 982 104,92 грн.

 Суд враховує пояснення представника позивача, що розрахунок заборгованості відповідача по договору кредиту здійсненний за використанням відповідної банківської комп’ютерної програми, що виключає помилку в підрахуваннях.

Наслідками порушення відповідачем зобов’язань щодо повернення суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту, процентів та пені, що вбачається з положень ч. 2 ст.1050 ЦК України та вказаних умов кредитного договору.

Судом враховується, що позивачем надсилалися на адресу відповідачів вимога щодо виконання умов кредитного договору та погашення заборгованості, яка залишилася без уваги зі сторони боржника та не була виконана. Одночасно, судом приймається до уваги, що відповідачу надавалась можливість надавати суду докази, заперечення, обґрунтування, але він своїм процесуальним правом не скористався за власним бажанням та на свій розсуд, на неодноразові виклики суду не реагував, до суду не з’являвся.

Частина 2 ст.192 ЦК України встановлює, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст.193 ЦК України порядок вчинення правочинів з валютними цінностями встановлюється законом.

Відповідно до діючого Декрету КМ України от 19.02.1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю":

ст.5- НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій зокрема: пункт в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті; пункт г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

ст.8- Для валютних операцій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних валют , виражені у валюті України. Зазначені курси встановлюються НБУ за погодженням з КМ України.

Згідно матеріалів справи позивач має Банківську ліцензію за номером 75 видану НБУ 24.12.2001 року, якою зокрема надане право на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, тобто на видачу кредитів у валюті.

Листом № 13-210\7871-22612 від 07.12.2009 року Національний банк України роз’яснив, що у п. 4 ст.5 Декрету КМ України передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземної валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Банк зазначив, що на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум наданняодержання кредитів в іноземної валюті. Таким чином, операція з наданням банками кредитів в іноземної валюті не потребує індивідуальної ліцензії .

Розглянувши справу повно, всебічно, об’єктивно та неупереджено, суд вважає правомірними заявлені позовні вимоги, які є обґрунтованими, тому вважає за можливе їх задовольнити у повному обсязі, стягнувши на користь позивача з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором.

Відповідно умов ч. 1 ст. 224 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних в матеріалів справі доказів, які наданні позивачем по справи під час розгляду справи, що не позбавляє відповідачів звертатися до суду та надати докази та правове обґрунтування проти позову з відповідною заявою про перегляд заочного рішення.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 223-224 ЦПК України, ст.ст. 526, 554, 1049, 1050, 1054 ЦК України ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. 5 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю (1993), суд, -

                                 ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2   про стягнення заборгованості за кредитом - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути солідарно  з ОСОБА_1 та ОСОБА_2   на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11369772000 від 09.07.2008   року   по кредиту, відсоткам та пені  сумі, яка  на дату розрахунку 11.06.2010 року з врахуванням курсу НБУ загально складає 982 104, 92 грн. (дев’ятсот вісімдесят дві тисячі сто чотири грн. 92 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суму державного збору в розмірі 1700.00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів протягом десяти днів з дня його отримання.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів зі дня його проголошення шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду.

           Суддя                                                   А.В.Науменко