Справа № 2-4185/2010р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2010 року
Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Ярош А.І.
при секретарі - Стариш О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи ОСОБА_3 про встановлення факту належності заповіту та визнання право власності на спадкове майно та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, за участю третьої особи П'ятої одеської державної нотаріальної контори про визнання заповіту недійсним та визнання права власності в порядку спадкування за законом та за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
В С Т А Н О В И В:
09.06.2009 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, після уточнення і доповнення якого 25.05.2010 р., просить встановити факт приналежності йому заповіту, посвідченого державним нотаріусом П'ятої одеської державної нотаріальної контори за реєстровим № 3-412, складеного 22.02.1996 р. ОСОБА_4, а також визнати за ним право власності на 2/3 частини домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1, що належало ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, посилаючись на наступне.
У 1965 р. позивач звільнився з армії, у 1966 р. одружився. Оскільки власного житла з дружиною він не мав, ОСОБА_4 прийняв їх до себе на проживання у будинок за адресою: АДРЕСА_1. Літом 1967 р. позивач разом з ОСОБА_4 збудували ще одне приміщення, в якому на даний час експлуатується газове обладнання. Згодом позивач отримав власне житло, однак з ОСОБА_4 вони продовжували підтримувати добрі стосунки, коли ОСОБА_4 зводив житловий будинок, позивач надавав йому допомогу шляхом придбання необхідних будівельних матеріалів та надання послуг. За життя ОСОБА_4 передав йому технічний паспорт на будівлю від 18.05.1990 р. та витяг з рішення виконавчого комітету Іллічівської районної ради № 33 від 22.01.1988 р., котрим був затверджений акт комісії про прийняття в експлуатацію належного ОСОБА_4 вищезазначеного домоволодіння. 22.02.1996 р. ОСОБА_4 склав заповіт, яким належне майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось та взагалі все те, що буде належати йому на день смерті, на що він за законом буде мати право, заповідав у рівних долях позивачу, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 При цьому ОСОБА_4 допустив помилку у прізвищі позивача, тому в тексті заповіту замість «ОСОБА_1» зазначено «ОСОБА_1». Про те, що ОСОБА_4 заповідав позивачу частину свого майна було відомо його сестрі ОСОБА_3, сусідам та друзям. Про це свідчить і те, що ОСОБА_3 відмовилась від своєї частки на спадщину на користь позивача. Після смерті ОСОБА_4 позивач своєчасно у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори, однак нотаріус повідомив, що не може видати йому свідоцтво про право на спадщину, оскільки у позивача відсутні правовстановлюючі документи на домоволодіння на ім'я ОСОБА_4
ОСОБА_2, уточнивши і зменшивши розмір позовних вимог 10.11.2010 р., просить суд визнати за нею право власності на 1/3 домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розташоване на земельній ділянці площею 517 кв., в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, обґрунтовуючи позовні вимоги наступним чином.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27.11.2009 р. встановлено, що в самому тексті заповіту було допущено помилку, в результаті якої замість «ОСОБА_2» було написано «ОСОБА_2» та встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4, а саме, що ОСОБА_2 є рідною донькою ОСОБА_6, встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, а саме те, що ОСОБА_6 була рідною донькою ОСОБА_4, встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а саме, що вона є його рідною онукою. ІНФОРМАЦІЯ_4 її матір, ОСОБА_6, померла, не встигнувши прийняти спадщину після смерті свого батька, ОСОБА_4 Відповідач, ОСОБА_2, у встановлений законом строк звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4
У судовому засіданні позивач і його представник підтримали уточнені позовні вимоги і просили їх задовольнити, з уточненим позовом ОСОБА_2 згодні.
Відповідач та її представник позовні вимоги ОСОБА_1 визнали частково.
Вислухавши сторони та їх представників, дослідивши письмові докази та вивчивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до довідки КП «ОМТІ та РОН» від 03.11.2009 р. з 26.02.1988 р. і станом на 02.11.2009 р. в КП «ОМТІ та РОН» домоволодіння по АДРЕСА_1 на праві приватної власності зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки, посвідченого П'ятою одеською державною нотаріальною контора 23.2.1957 р., р. № 11757. Акт прийому в експлуатацію домоволодіння АДРЕСА_1 затверджений рішенням виконавчого комітету Іллічівської районної ради № 33 від 22.01.1988 р., що підтверджується Витягом з рішення (а.с. 13).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер (актовий запис про смерть № 92 від 03 січня 2009 року, зроблений Першим Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції).
22.02.1996 р. ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений нотаріусом П'ятої одеської державної нотаріальної контори Орзіх В.М. 22.02.1996 р. за р. № 3-412, в якому зазначив, що на випадок смерті належне йому майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось та взагалі все те, що буде належати йому на день смерті, на що він за законом буде мати право, він заповідає у рівних долях кожному: ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
15.05.2009 р. ОСОБА_1 звернувся до П'ятої одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус повідомив, що не може видати йому свідоцтво про право на спадщину на частину житлового будинку з надвірними спорудами, оскільки у позивача немає правовстановлюючих документів на домоволодіння по АДРЕСА_1, а також у зв'язку з тим, що у заповіті прізвище спадкоємця «ОСОБА_1», а в паспорті зазначено прізвище «ОСОБА_1».
27.05.2009 р. ОСОБА_3 подала до П'ятої одеської державної нотаріальної контори заяву про відмову від частки на спадщину, що припадає їй згідно заповіту, на користь іншого спадкоємця за заповітом – ОСОБА_1
18.05.2009 р. ОСОБА_2 звернулася до П'ятої одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері, ОСОБА_6, яка померла і не встигла прийняти спадщину після смерті ОСОБА_4, однак нотаріус повідомив, що не може видати їй свідоцтво про право на спадщину, оскільки в документах, які є доказами родинних відносин, та в заповіті ОСОБА_4 є розбіжності.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27.11.2009 р. встановлено, що в самому тексті заповіту було допущено помилку, в результаті якої замість «ОСОБА_2» було написано «ОСОБА_2» та встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4, а саме, що ОСОБА_2 є рідною донькою ОСОБА_6, встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, а саме те, що ОСОБА_6 була рідною донькою ОСОБА_4, встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а саме, що вона є його рідною онукою.
Відповідно до паспорту Серія НОМЕР_1, виданого Приморським РВ УМВС України в Одеській області 23.11.1996 р., прізвище позивача записано як «ОСОБА_1».
ОСОБА_2 підтвердила те, що у заповіті мова йде саме про позивача, ОСОБА_1
Про це свідчить також відмова від частини у спадщині на користь ОСОБА_1 іншою спадкоємицею, ОСОБА_3
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що в тексті заповіту була допущена помилка, в результаті якої замість «ОСОБА_1» записано «Інстінкторову».
Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом.
Відповідно до ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини в цому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися з заявою про прийняття спадщини вчасно в межах встановленого законом шестимісячного строку, що підтверджується матеріалами спадкової справи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 1217, 1223, 1269, 1270, 1274, 1276 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 174, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 та позовні вимоги ОСОБА_2 – задовольнити повністю.
Встановити факт приналежності заповіту ОСОБА_4, посвідченого нотаріусом П'ятої одеської державної нотаріальної контори Орзіх В.М. 22.02.1996 р. за р. № 3-412, ОСОБА_1 в частині успадкування 1/3 частки у спадковому майні.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 2/3 частини домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті, ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на 1/3 частини домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті, ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: /підпис/ А.І. Ярош