Справа № 2-3554/2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2010 року
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді – Ярош А.І.
при секретарі – Стариш О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третіх осіб Одеської міської ради та Малиновської райдержадміністрації про розподіл житлового будинку, збереження реконструкції і добудови та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл житлового будинку,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, в якій просить визнати за ним право власності на 1/3 частину від 2/5 частин житлового будинку АДРЕСА_1, визнати за відповідачем право власності на 2/3 частини від 2/5 частин зазначеного житлового будинку, а також зберегти реконструкцію і добудову другого поверху даного житлового будинку, посилаючись на наступні обставини.
21.05.2002 р. він з ОСОБА_2, з якою вони фактично перебували у шлюбних відносинах, придбали 2/5 частини житлового будинку за АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу був оформлений та зареєстрований на відповідача. 14.02.2002 р. позивач з ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. За період з 2002 р. по 2004 р. позивач здійснив реконструкцію будівлі, а саме: добудував другий поверх та переобладнав перший поверх, після чого загальна площа 2/5 частини будинку збільшилася з 39,5 кв.м до 106,2 кв.м. У 2004 р. шлюб за ініціативи відповідача був розірваний. 23.12.2004 р. ухвалою Малиновського районного суду м. Одеса затверджена мирова угода між сторонами, відповідно до якої за позивачем визнано право спільної часткової власності на 1/3 частини домоволодіння, за відповідачем – на 2/3 частини домоволодіння.
Остаточно уточнивши позовні вимоги 10.06.2010 р. (а.с. 154), позивач просить визнати за ним та ОСОБА_2 право власності на самовільно реконструкцію та забудову - житловий будинок АДРЕСА_1, поділити в натурі зазначений житловий будинок між ним та ОСОБА_2, визнати за ним право користування наступними приміщеннями: в прибудові літ. «а» - 3-3а вітальня, площею 5,8 кв.м, в жилому будинку літ. «А» - 3-1 а коридор, площею 2,9 кв.м, в прибудові літ. «А3 – 1 поверх» - 3-4 коридор, площею 5,3 кв.м, 3-5 санвузол, площею 4,5 кв.м, 3-6 кухня, площею 6.9 кв.м, 3-7 жила кімната, площею 5,8 кв.м, навісом літ. «а2-а», площею 10,7 кв.м., а також визнати за ОСОБА_2 право користування наступними приміщеннями: в прибудові літ. «а» - 3-3б вітальня, площею 5,7 кв.м, в жилому будинку літ. «А» - 3-1 б коридор, площею 2,9 кв.м, 3-2 жила кімната, площею 17 кв.м, в прибудові літ. «А – 2 поверх» - 3-12 коридор, площею 1,5 кв.м, 3-13 жила кімната, площею 14,9 кв., в прибудові літ. «А3 – 2 поверх» - 3-8 коридор, площею 8,9 кв.м, 3-9 жила кімната, площею 9,1 кв.м, 3-10 жила кімната, площею 7,2 кв.м, 3-11 санвузол, площею 3,5 кв.м, в прибудові літ. «А3 – 1 поверх» - 3-4б коридор, площею 4,3 кв.м, навіс літ. «а2-б», площею 5,8 кв.м, балкон літ. «А3», площею 3 кв.м.
19.10.2007 р. відповідач звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про розподіл житлового будинку за АДРЕСА_1. Ухвалою суду від 18.11.2010 р. зустрічний позов залишено без розгляду за заявою представника відповідача.
У судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримав повністю і просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав і просив відмовити в його задоволенні.
Представник Одеської міської ради та Малиновської райдержадміністрації у судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлялися належним чином.
Вислухавши пояснення позивача та представників відповідача, дослідивши письмові докази по справі, висновок експерта, вивчивши матеріали справи, нормативно-правові акти, відповідно до яких здійснюється правове регулювання спірних правовідносин, що є предметом судового розгляду, суд дійшов до наступного.
Як встановлено судом, відповідно до Договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Тюменцевою Л.І. 21.05.2002 р., зареєстрованого в реєстрі за № 2-1605, ОСОБА_2 купила 2/5 частини житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться у м. Одесі, по вул. Платановій, 34-г та складається в цілому з кам’яної житлової будівлі, загальною житловою площею 39,5 кв.м та надвірних споруд: «В» сарай, № 1-4 огорожа, І – мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 515 кв.м. В користування ОСОБА_2 відповідно до договору перейшли наступні приміщення: в літ. «А» - 3-1 житлова, 3-2 житлова, загальною житловою площею 23,6 кв.м, 3-3 кухня, 2/5 частини огороджень № 1-4, 2/5 частини мостіння – І.
Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду по АДРЕСА_1, виданого 10.05.2002 року (а.с. 31), на момент купівлі-продажу 2/5 частин зазначеного житлового будинку загальна площа квартири № 3 в будинку під літ. «А» становила 33 кв.м.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 23.12.2004 р. затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання житлового будинку загальною сумісною власністю і визначення частки у спільній сумісній власності, на наступних умовах: 2/5 житлового будинку по АДРЕСА_1 знаходиться у спільній частковій власності сторін; ОСОБА_1 належить 1/3 частина від 2/5 житлового будинку, ОСОБА_2 належить 2/3 частини від 2/5 житлового будинку; сторони домовилися про рівні права щодо користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок.
Однак у судовому засіданні позивач і представник відповідача пояснили, що право власності на підставі вищезазначеної ухвали суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не було зареєстровано та ОСОБА_2 передумала. Отже, у суду є законні підстави вважати, що позивач не набув право власності на 1/3 частина від 2/5 даного житлового будинку.
Також судом встановлено, що відповідно до технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду по АДРЕСА_1, виданого 28.07.2005 року (а.с. 44), загальна площа квартири № 3 в будинку під літ. «А» збільшилася з 33 кв.м до 106,2 кв.м, із схематичного плану видно, що, зокрема, було добудовано другий поверх., загальною площею 45,1 кв.м.
Відповідно до плану поверхів будівлі під літ. «А» від 28.07.2008 р. (а.с. 78, 79) як самовільно переобладнане з житлової у коридор приміщення зазначено приміщення 3-1, площею 5,8 кв.м, як самовільно збудовані позначено приміщення 3-3, площею 2,1 кв.м, 3-4, площею 9,6 кв.м, 3-5, площею 4,5 кв.м, 3-6, площею 6,9 кв.м, 3-7, площею 5,8 кв.м, 3-8, площею 8,9 кв.м, 3-9, площею 9,1 кв.м, 3-10, площею 7,2 кв.м, 3-11, площею 3,5 кв.м, 3-12, площею 1,5 кв.м, 3-13, площею 14,9 кв.м.
Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього.
Разом з тим, у матеріалах справи є копії накладних та квитанцій на придбання будівельних матеріалів ОСОБА_1 на суму 4141,20 грн. та 14480 грн. (а.с. 19, 20).
Відповідно до ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Як було зазначено вище, самовільно зведені та реконструйовані приміщення під літ. «А» не були введені до експлуатації і не є об’єктом права власності. В такому випадку, суд роз'яснює позивачу його право на звернення до суду з вимогами щодо відшкодування вартості придбаних ним будівельних матеріалів відповідачем у встановленому законом порядку в разі доказування даної обставини.
Відповідно до Висновку № 323 судової будівельно-технічної експертизи (а.с. 109), зокрема, запропоновано варіант розділу спірної частини домоволодіння, виходячи із загальної площі житлового будинку з урахуванням площі самовільно реконструйованих та самовільно зведених приміщень, відповідно до 1/3 частини ОСОБА_1 та 2/3 частин ОСОБА_2 від 2/5 частин у житловому будинку.
Однак відповідно до п. 2.3. Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об’єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства № 55 від 18.06.2007 р. не підлягають поділу об’єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані об’єкти нерухомого майна.
Питання щодо поділу об'єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.
Тому суд, керуючись положеннями ст. 212 ЦПК України, яка передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів і що жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення, відхиляє як доказ у справі даний висновок судової будівельно-технічної експертизи з вищезазначених підстав.
Враховуючи вищевикладене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів і встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача про визнання за ним та ОСОБА_2 право власності на самовільно реконструкцію та забудову - житловий будинок АДРЕСА_1, поділ в натурі зазначеного житлового будинку між ним та ОСОБА_2, визнання за ним право користування є незаконними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 331, 376 ЦК України, Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об’єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства № 55 від 18.06.2007 р., ст. ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл житлового будинку, збереження реконструкції – відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: /підпис/ А.І. Ярош