Справа № 2-3556/2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    18 листопада 2010 року

    Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

    головуючого судді – Ярош А.І.

    при секретарі – Стариш О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи ОСОБА_3, про усунення перешкод у користуванні власністю та визначення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Одеської міської ради, за участю третьої особи, ОСОБА_3, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні власністю,

ВСТАНОВИВ:

16.02.2007 року позивач звернулася до суду із позовом, в якому просить зобов'язати відповідача перенести самочинно збудовану бетонну огорожу та раніше зведені дерев'яні тин і сарай, які є продовженням останньої, на відстань не менш, ніж один метр від будівлі, позначеній у технічному паспорті під літ. «Г», розташованої на території домоволодіння, яке належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності і розташоване за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язати відповідача  не чинити перешкоди у користуванні спільною дорогою і стягнути судові витрати, посилаючись на наступні обставини. Позивач є співвласником 42/150 частин вищезазначеного домоволодіння. Власником іншої частини домоволодіння є відповідач. ОСОБА_2 без дозволу позивача звела бетонну огорожу в безпосередній близькості від будинку позивача, яка місцями розташована на відстань не менш, ніж один метр від будинку під літ. «Г», належного ОСОБА_1 У результаті даної забудови фактично перекрито доступ до частини будинку, що не дозволяє проводити ремонтно-профілактичні роботи стін, прибирати сніг, сміття. На території домоволодіння є спільна дорога, користуватися якою позивачеві перешкоджає відповідач шляхом зведення металевих воріт.

Ухвалою суду від 08.11.2007 р. задоволено заяву позивача про забезпечення позову і заборонено ОСОБА_2 здійснювати державну реєстрацію незаконно зведеної споруди на земельній ділянці, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

22 квітня 2008 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 про зобов'язання ОСОБА_1 знести самочинно збудовані тамбур та навіс, зазначені у технічному паспорті під літ. „д” та „Е”, розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Ухвалою суду від 17 листопада 2008 року зустрічний позов об'єднаний в одне провадження з первісним позовом.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що навіс під літ. «Е» було нею самостійно знесено. У зв'язку з чим ухвалою суду від 18.11.2010 р. зустрічний позов у частині зобов'язання ОСОБА_1 знести самочинно збудований навіс під літ. „Е” за заявою ОСОБА_2 залишено без розгляду.

В ході розгляду справи позивач та її представники неодноразово доповнювали і уточнювали позовні вимоги (а.с. 38, 149, 203, 213), незважаючи на те, що 05.09.2007 р. справа була призначена до розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 130 ЦПК України попереднє судове засідання проводиться з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи. Якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вчиняє процесуальні дії, спрямовані на забезпечення правильного та швидкого вирішення справи, зокрема уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову; вирішує питання про склад осіб,  які братимуть участь у справі; визначає факти, які необхідно  встановити для  вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню; з'ясовує,  які докази подані чи подаються на попередньому судовому засіданні кожною стороною для обґрунтування своїх доводів чи заперечень щодо невизнаних обставин; за клопотанням осіб,  які беруть участь у справі,  вирішує питання про витребування доказів та виклик свідків, про проведення експертизи, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача, особи, яка надає правову допомогу, або про судові доручення щодо збирання доказів; за клопотанням осіб,  які беруть участь у справі,  вирішує питання про вжиття заходів забезпечення позову тощо.

Таким чином, попри вищезазначені вимоги процесуального закону, ОСОБА_1 06.07.2010 р. остаточно уточнила позовні вимоги і просила суд зобов'язати відповідача не перешкоджати їй проводити обслуговування стін та даху будівлі під літ. «Г», не чинити перешкоди їй у користуванні та проході/проїзді шляхом загального користування, визначити порядок землекористування між співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, згідно з ідеальними частками, а також зобов'язати відповідача перенести самочинно збудовану прибудову літ. «Ппп1», паркан та сарай, які є продовженням останньої на відстань не менш, ніж один метр від будівлі.

    У судовому засіданні сторонам було роз'яснено їх обов'язок довести обставини, які підтверджують їх вимоги та право заявити клопотання про витребування доказів у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі.

Ухвалою суду від 15.12.2008 року, 14.07.2010 р. було задоволено клопотання позивача (а.с. 69, 134, 159, 208) і відповідача (а.с. 71) про призначення судової будівельно-технічної експертизи у справі. Однак експертиза по справі, на вирішення якої були поставлені питання, що мають істотне значення для вирішення спору по суті, не була проведена через почергове невиконання сторонами вимог експерта стосовно надання додаткових матеріалів (а.с. 88, 119, 120, 122, 231, 234).

    Зокрема, для виконання експертизи експертом було заявлено клопотання про надання додаткових матеріалів, а саме відомостей про те, якими приміщеннями фактично користуються співвласники домоволодіння. Задля виконання вимоги експерта представником ОСОБА_1 було заявлено письмове клопотання про надання запиту до КП «МБТІ та РОН» (а.с. 89)  22.12.2009 р. суд направив запит до КП «МБТІ та РОН» (а.с. 199) про надання відомостей про те, які приміщення знаходяться у фактичному користуванні співвласників домоволодіння АДРЕСА_1 та які фактичні частки складають ці приміщення відносно домоволодіння в цілому. Відповідно до відповіді КП «МБТІ та РОН» (а.с. 140) виконання робіт підприємство здійснює лише на підставі договорів з власником або уповноваженим органом за умови забезпечення доступу на об'єкт, за рахунок коштів замовника. Виконання даних робіт було оплачено відповідачем, ОСОБА_2, відповідно до квитанції (а.с. 164), однак інженер КП «МБТІ та РОН» зробити перерахунок ідеальних часток не зміг у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 відмовилися підписати акт фактичного користування (а.с. 167).

Отже, суд приходить до висновку, що позивач та її представники своїми діями щодо багаторазових уточнень та доповнень як позовних вимог, так і клопотань про призначення експертиз (арк. спр. 69. 134. 159, 208), неодноразових клопотань про витребування доказів по справі на стадії судового розгляду, зловживаючи тим самим своїми процесуальними правами і порушуючи вимоги ст. 130 ЦПК України, умисно затягують розгляд справи. Крім того, сторони вчасно не виконують  вимоги експертів, не надаючи необхідні документи для проведення експертизи, не сплачуючи вартість експертизи, створюючи, таким чином, перешкоди для всебічного та об'єктивного з'ясування і встановлення судом  всіх обставин справи, що мають істотне значення для вирішення справи по суті, тим самим змушуючи суд, порушувати розумні строки розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

    Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

    Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

    Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України, сторони зобов’язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.

    Відповідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх у випадках, встановлених цим Кодексом.

У судовому засіданні позивач і її представник уточнені позовні вимоги підтримали повністю і просили суд їх задовольнити, зустрічний позов не визнали.

Третя особа на боці позивача, ОСОБА_3, уточнені позовні вимоги підтримала повністю і просили суд їх задовольнити.

Відповідач і представник відповідача первісний позов не визнали і просили задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Представник Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради зазначила, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, огорожа повинна бути перенесена, зустрічний позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, оскільки тамбур під літ. „д” відповідно до геодезії збудований не за червоною лінією.

Залучений до участі у справі спеціаліст, інспектор відділу контролю за забудовою міста Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради Байова Ольга Петрівна, пояснила, що відстань між стіною будівлі під літ. «Г» та огорожею суміжного землевласника ОСОБА_2 складає  від 40 до 60 см, що суперечить будівельним нормам. Однак у зв'язку з чим сталося порушення норм – із зведенням будівлі під літ. «Г» з боку ОСОБА_1 або огорожі з боку ОСОБА_2 – спеціалісту не відомо, також вона зазначила, що у ОСОБА_1 є лише акт про прийом до експлуатації будівлі під літ. «Г», і немає  свідоцтва про право власності, що свідчить про те, що літ «Г» є самовільною.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, представника Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, спеціаліста, дослідивши письмові докази по справі, вивчивши матеріали справи, нормативно-правові акти, відповідно до яких здійснюється правове регулювання спірних правовідносин, що є предметом судового розгляду, суд дійшов до наступного.

Відповідно до пояснень ОСОБА_2 і її представника земельна ділянка площею 560 кв.м була надана її чоловіку, ОСОБА_5, під індивідуальне будівництво за № 875 в районі І Застави по АДРЕСА_1 згідно рішення виконкому Іллічівської районної ради депутатів трудящих від 11.04.1958 р. № 401, де він побудував житловий будинок з надвірними будівлями, який належав йому на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального будинку на праві особистої власності, посвідченого П’ятою Одеською державною нотаріальною конторою 12.11.1958 р. за реєстр. № 9504 та зареєстрованого в Одеському МБТІ та РОН у книзі № 159 на стор. № 199 під реєстр. № 1140. Однак суду зазначене рішення від 11.04.1958 р. № 401 або витяг з нього про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального будинку на праві особистої власності ОСОБА_5 надані не були.

Разом з тим в матеріалах справах є рішення народного суду Іллічівського району м. Одеси у справі за позовом РЖУ Іллічівського району м. Одеси до ОСОБА_7 про розірвання договору про надання земельної ділянки стягнення неустойки, в якому встановлено, що відповідач на підставі договору від 12.02.1958 р. повинен був розпочати будівництво житлового будинку в м. Одесі АДРЕСА_1 на виділеній земельній ділянці № 875, і закінчити його в 1961 році, однак до теперішнього часу до будівництва не приступив. Зазначеним рішенням договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки № 875 по АДРЕСА_1 від 12.02.1958 р. гр. ОСОБА_7 розірваний.

Згідно договору купівлі-продажу від 18.09.1974 р. ОСОБА_5 продав ОСОБА_8 21/50 частину будинку АДРЕСА_1, яка складалася із приміщень, позначених в техпаспорті в літ. “А” – 1-4 житлова кімната пл.18,70 кв.м, 1-3 веранда.    

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину від 04.12.2004 р., зареєстрованого в реєстрі за № 2-1475, ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, 21/150 частин зазначеного житлового будинку з надвірними спорудами, який складається в цілому з одного черепашкового житлового будинку, житловою площею 64,5 кв. м та надвірних будівель: «Б» - сарай, «Г» - літня кухня», «Д» - сарай, «Ж» - гараж, «З» - навіс, «И» - сарай, «К» - убиральня, «Л» - сарай, «М» - убиральня, «Н» - сарай, № І-6 – огорожа, І,ІІ – мостіння, розташованих на земельній ділянці розміром 556 кв. м по фактичному користуванню.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину від 04.12.2004 р., зареєстрованого в реєстрі за № 2-1471, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 успадкували в рівних частках кожна 2/3 частини спадкового майна ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме по 21/50 частин вищезазначеного житлового будинку з надвірними спорудами. Відповідно до вказаних Свідоцтв на самовільно збудовані: «тамбур літ. «д», навіс літ. «Е» - свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину від 31.07.2003 р., зареєстрованого в реєстрі за № 3-1251, ОСОБА_2 успадкувала після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, 29/50 частин зазначеного житлового будинку з надвірними спорудами.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є співвласниками домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду по АДРЕСА_1, виданого 12.08.2004 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3, домоволодіння за вказаною адресою складається з житлового будинку під літ. «А», площею 111,0 кв. м, літньої кухні під літ. «Г», площею 49,5 кв. м, сараю під літ. «Л», площею 6,2 кв. м, сараю під літ. «Д», площею 14,8 кв. м, сараю під літ. «Н», площею 6,7 кв. м, сараю під літ. «И», площею 3,9 кв. м, сараю під літ. «Б», площею 13,0 кв. м, гаражу під літ. «Ж», площею 34,9 кв. м, навісу під літ. «З», площею 3,1 кв. м, убиральні під літ. «М», площею 1,7 кв. м, убиральні під літ. «К», площею 1,2 кв. м, навісу під літ. «Е», площею 3,1 кв. м, огорожі № 1-6, площею 50,7 кв. м, І-ІІ вимощення, площею 126,9 кв. м. При цьому в технічному паспорті тамбур під літ. „д” і навіс під літ. «Е» визначені як самочинно збудовані.

Згідно з технічними паспортами на житловий будинок індивідуального житлового фонду по АДРЕСА_1, виданими ОСОБА_2 26.02.2009 року та ОСОБА_1, ОСОБА_3 19.02.2009 р., домоволодіння за вказаною адресою складається з житлового будинку під літ. «А», площею 153,4 кв. м, житлового будинку під літ. «П», площею 61,1 кв. м, літньої кухні під літ. «Г», площею 49,5 кв. м, сараю під літ. «Л», площею 8,1 кв. м, сараю під літ. «Д», площею 14,8 кв. м, сараю під літ. «Н», площею 3,2 кв. м, навісу під літ. «З», площею 3,1 кв. м, убиральні під літ. «М», площею 1,7 кв. м, огорожі № 1,3-8, площею 71,4 кв. м, І-ІІ вимощення, площею 127 кв. м. Згідно з переліком літер за планом у технічному паспорті тамбур під літ. „д” не значиться, однак у плану земельної ділянки даний тамбур під літ. „д” указаний. Відповідно до даних технічного паспорту реєстрації земельної ділянки немає.

Відповідно до Витягу з рішення Іллічівської районної ради народних депутатів від 16.09.1988 р. № 950 Про збереження самовільних прибудов за ОСОБА_8 було збережено з правом власності кухню, площею 5,0 кв. м, коридор, площею 3,2 кв. м, погреб, під літ. «А1», вбиральню під літ. «М», сараї «Н», «Д», в будинку АДРЕСА_1, тамбур «д» и навіс «Е» виходять за червону лінію і підлягають знесенню.

Водночас відповідно до витягу з Генерального плану м. Одеси – зйомки 2007 р., виданого 01.11.2010 р., тамбур під літ. „д” не виходить за межі червоної лінії (а.с. 247).

Відповідно до Витягу з рішення Іллічівської районної ради народних депутатів від 19.10.1990 р. № 1121, з метою покращення житлових умов ОСОБА_8 збудувала  споруду під літ. «Г» - житлове приміщення, яке складається з двох житлових кімнат, площею 19,9 кв. м, коридору і кухні. Відповідно до Витягу Іллічівська районна рада народних депутатів вирішила затвердити акт комісії виконкому про прийом в експлуатацію домоволодіння під літ. «Г» АДРЕСА_1 і оформити право власності на домоволодіння літ. «Г» АДРЕСА_1 за ОСОБА_8 і видати свідоцтво про право власності замість правовстановлюючих документів.

Відповідно до Витягу з рішення Іллічівської районної ради народних депутатів від 17.05.1991 р. № 583, будівля літ. “Г” по вул. Кленовій, 3 одноповерхова, кам’яна, товщина стін 0,25 м, недостатнє освітлення, поли цегляні, у зв'язку з чим було задоволено прохання ОСОБА_8 про переведення споруди під літ. «Г» АДРЕСА_1 з житлової будівлі у літню кухню.

Однак позивач, ОСОБА_1, пояснила, що свідоцтво про право власності на літню кухню під літ «Г» її матір, ОСОБА_8, не отримувала. Таким чином,  у суду є законні підстави вважати, що будівля літ. “Г” є самочинно зведеною спорудою.

Відповідно до Акту, складеного комісією у складі інспекторів відділу контролю за забудовою міста Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради 17.11.2010 р., протипожежна відстань між стіною літньої кухні під літ. «Г» і огорожею суміжних землевласників складає від 0,60 до 0,40 см, що суперечить ДБН 360-92** с. 13, п. 3.25 ** .3, а саме відстань від стіни до сусідньої межі повинно бути не менше 1,0 м.

Згідно з п. 3.25 * ДБН 360-92** для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до сусідньої межі ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни слід приймати не менше 1,0 м.

Внаслідок проведеної ОСОБА_2 реконструкції сараю під літ. «Б» і гаражу під літ. «Ж» був зведений житловий будинок з прибудовами під літ. «Ппп1».

Рішенням Виконкому Одеської міської ради від 20.09.2007 року № 1031 прийнято в експлуатацію жилий будинок з прибудовами літ. «Ппп1», жилою площею 24,8 кв. м, загальною площею 47,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1.

    Інших доказів по справі суду не надано.

На підставі ст. 319 ЦК України власник  володіє,  користується, розпоряджається   своїм майном на власний розсуд. Власник  має  право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок,  будівля,  споруда,  інше нерухоме майно вважаються  самочинним  будівництвом,  якщо  вони  збудовані   або будуються  на  земельній  ділянці,  що  не була відведена для цієї мети,  або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
             Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України  особа,  яка  здійснила  або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Таким чином, вимога позивача про зобов'язання відповідача перенести самочинно збудовану прибудову літ. «Ппп1», паркан та сарай, які є продовженням останньої, і належать ОСОБА_2 на законних підставах, - на відстань не менш, ніж один метр від будівлі під літ. «Г», яка належить ОСОБА_1 і, в свою чергу, є самочинно зведеною спорудою, як встановлено на підставі існуючих доказів у справі, є незаконною, оскільки зазначена прибудова під літ. «Ппп1», була прийнята до експлуатації згідно з вимогами чинного законодавства.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача не перешкоджати позивачу проводити обслуговування стін та даху будівлі під літ. «Г» і не чинити перешкоди їй у користуванні та проході/проїзді шляхом загального користування, позивачем не було надано суду доказів на підтвердження того, що відповідач чинить їй такі перешкоди, які саме і в чому це виражається. Також позивачем не було надано суду  необхідні докази на обґрунтування і доведення своїх вимог про визначення порядку землекористування між співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, згідно з ідеальними частками, у зв'язку з невиконанням своїх процесуальних обов'язків позивача по доказуванню позовних вимог, як було вище зазначено.

    Враховуючи вищевикладене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів і встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, є не доведеними у судовому засіданні, а тому не підлягають задоволенню, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 також не підлягають задоволенню.

    Керуючись ст. ст. 319, 376 ЦК України, ДБН 360-92**, ст. ст.ст. 10, 60, 131, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

    У задоволенні позовних вимог   ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю та визначення порядку користування земельною ділянкою – відмовити.

    У задоволенні зустрічних позовних вимог за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Одеської міської ради за участю третьої особи, ОСОБА_3, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради про знесення самочинно збудованої споруди – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя:             /підпис/             А.І. Ярош