Справа № 2-183/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

29 листопада 2010 року                             м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді – Гуревського В.К.

За секретаря         –  Тимофієнко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договору дарування, визнання права власності, за участю третьої особи: ОСОБА_3, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним договору дарування будинку під АДРЕСА_1, укладеного 11 грудня 2003 року між ним та ОСОБА_2, та повернення відповідачем позивачу житлового будинку. Після остаточного уточнення позивних вимог позивач просив також суд визнати за позивачем та ОСОБА_3 права власності на означений житловий будинок (а. с. 86-87), посилаючись в обґрунтування своїх вимог на такі обставини. Позивачу на підставі рішення Іллічівського районного суду м. Одеси в справі № 2-774/91 від 09.12.1991 року на праві власності належить житловий будинок під АДРЕСА_1. 11.12.2003 року позивач подарував зазначений будинок сину - ОСОБА_2. Даруючи будинок позивач вважав, що укладає з відповідачем договір довічного утримання, згідно якого він буде піклуватися про батьків і доглядати будинок. Згідно договору позивач з дружиною мали залишитись проживати в будинку в якому вони на теперішній час проживають і зареєстровані, але відповідач не утримував батьків, не допомагав матеріально, ухилявся від виконання домовленостей. Відповідач, користуючись правом власника, відрізав воду та енергопостачання в житловий будинок. В зв'язку з тим, що відповідач має намір провести відчуження будинку, про що він позивачу відкрито заявив. Позивач зрозумів, що уклав не той договір, який мав на меті укласти. А саме, він укладав договір довічного утримання згідно якого позивач з дружиною залишаються проживати в будинку як господар, відповідач має піклуватись про них і доглядати будинок, а продати його може лише після смерті батьків. Відповідач є рідним сином, батько йому довіряв і тому коли він запропонував укласти договір позивач щиро вважав, що укладає договір довічного утримання, тобто відповідач фактично ввів його в оману. В момент укладання договору позивач був після важкої травми, отриманої в ДТП і напевно не міг чітко усвідомлювати свої дії, що й спричинило укладення ним договору дарування. Позивач вважає, що договір дарування ним був укладений під впливом істотної помилки якою є нерозумінням ним, під впливом важких обставин, самої природи правочину, прав та обов'язків сторін. У зв’язку з цим позивач звернувся до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

В судове засідання з’явився представник відповідача ОСОБА_2, позовні вимоги не визнав, надав заперечення до позову, вказуючи, що позивач розумів, який договір укладає, позивач впустив в будинок квартирантів, які користуються водопостачанням, електроенергією, що створює відповідачу перешкоди в користуванні власністю. Відповідач заперечив проти того, що в будинку відрізане водопостачання та електроенергія, позивач сам змінив замки до б4удинку і не впускає власника – відповідача – до його помешкання. Відповідач зробив в будинку капітальний ремонт, при цьому позивач не повернув йому кошти, хоча і користується житловим будинком. Крім того, представником відповідача заявлено про пропуск строків позовної давності.

27 січня 2010 року ухвалою суду залучено до участі у справі дружину відповідача - ОСОБА_4, яка проживає разом із позивачем в спірному житловому будинку, у якості третьої особи без самостійних вимог. Третя особа – ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилась, надала до суду заяву, в якій просила справу розглядати за її відсутністю та позовні вимоги позивача підтримала у повному обсязі, вважала обґрунтованою вимогу про визнання договору дарування, укладеного 11 грудня 2003 року між ОСОБА_1, з однієї сторони, і ОСОБА_2, з іншої сторони, - недійсним.

Вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із частковим задоволенням позову. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі пояснень сторін, представлених письмових доказів.

На підставі ухвали Іллічівського районного народного суду м. Одеси від 09.12.1991 року по справі за №2-774/91 року, ОСОБА_1 виділено на праві власності домоволодіння під АДРЕСА_1.  Право власності зареєстровано за позивачем в КП „ОМБТІ та РОН” у реєстровій книзі № 195 на сторінці № 4 під реєстровим № 19436 від 07.02.1998 року.

За станом здоров'я і за віком ОСОБА_1 та ОСОБА_3 потребували сторонньої допомоги, по забезпеченню їх доглядом, харчуванням, утриманням їх домоволодіння в належному стані. Оскільки вони потребували сторонньої допомоги, та є людьми пенсійного віку, ОСОБА_1 звернувся до свого сина ОСОБА_2, відповідача про справі, та запропонував йому укласти договір.

З цією метою 11 грудня 2003 року сторони уклали договір дарування, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою І.І. за реєстровим № 10163. Згідно цього договору ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_2 прийняв в дар житловий будинок АДРЕСА_1 з надвірними та господарськими спорудами. Також в договорі дарування була зазначена умова, згідно якої ОСОБА_1 має право довічно мешкати в будинку АДРЕСА_1.

Даруючи будинок позивач вважав, що укладає з відповідачем договір довічного утримання, згідно якого він буде піклуватися про нього з дружиною (матір'ю відповідача) і доглядати будинок.

01 липня 2008 року був укладений договір оренди, засвідчений агентством нерухомості „Дім ваших мрій”, з метою отримання коштів на проживання ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_9 прийняла у тимчасове оплатне користування об'єкт нерухомості - житловий будинок з адресою: АДРЕСА_1. Строк дії цього договору оренди був визначений з 01 липня 2008 року по 30 червня 2009 року, розмір орендної плати - 500 гривень (або 100 доларів США) щомісячно, з внесенням плати до 10 числа кожного місяця.  На підставі вищезазначеного ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання договору оренди недійсним, усунення перешкод в користуванні нерухомістю та стягнення упущеної вигоди, у зв’язку з тим, що укладений ОСОБА_1 договір оренди є неправомірним, так як він не є власником домоволодіння. 27 травня 2009 року Малиновським районним судом м. Одеси визнано недійсним договір оренди житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 01.07.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_9; зобов'язано ОСОБА_1 усунути та не чинити в майбутньому перешкод у здійсненні ОСОБА_2 права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1; усунути перешкоди в здійсненні ОСОБА_2 права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Незважаючи на досягнуті домовленості відповідач ухиляється від утримання батьків, не допомагає матеріально, ухиляється від виконання домовленостей. Позивач не мав на меті передачу житлового будинку відповідачу за своє життя, а тому помилявся щодо обставин, за яких укладався договір.

Відповідно до акту на опломбування № 62 від 01.09.2008 року, служби „Водозбут” ТОВ „Інфокс” згідно заяви вх. № 339 від 07.08.2008 року ОСОБА_2, відповідача по справі, за адресою: АДРЕСА_1 проведено опломбування вуличного колодязю. В заяві відповідач вказав причиною відключення водопостачання виїзд на невизначений строк за межі України.

Відповідно до завдання від 30.09.2008 року Центрального РЕМ ВАТ „ЕК Одесаобленерго” за заявою абонента ОСОБА_2, відповідача по справі, за адресою: АДРЕСА_1 проведено відключення лічильника. В заяві від 09.09.2008 року відповідач вказав про необхідність відключення електроенергії у зв’язку із захопленням його будинку. В заяві від 07.07.2008 року відповідач вказав про необхідність відключення електроенергії у зв’язку з його виїздом на невизначений строк за межі Одеси.

Відповідно до листа Хмельницького ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 25 березня 2009 року на ім’я відповідача ОСОБА_2, наданого представником відповідача до суду, за адресою: АДРЕСА_1 водопостачання та електроенергія є.

Згідно відповіді № 3302-7 від 06.11.2009 р. ТОВ „Інфокс” на адресу суду підтверджений факт опломбування водопровідного входу 07.08.2008 року. Перевірити наявність водопостачання неможливо у зв’язку з не допуском на територію будинку (а. с. 89).

Згідно відповіді № 32/13-06-1104 від 12.11.2009 р. ВАТ „ЕК Одесаобленерго” на адресу суду підтверджений факт відключення від електромережі будинку АДРЕСА_1 (а. с. 92).

Доказів звернення відповідача із заявою про поновлення водопостачання відповідачем до суду не надано.    

При цьому суд виходить із самого факту дій відповідача щодо перешкоджання в подачі водопостачання та електроенергії до житлового будинку, в якому відповідно до договору дарування позивач мав проживати довічно.

При ухваленні рішення судом враховані матеріальне становище позивача, його стан здоров’я, відмова відповідача в наданні такої допомоги, наявності помилки щодо обставин при укладенні договору.

Позивач та його дружина мали на меті їх довічне утримання з боку сина ОСОБА_2 за умови передачі за їх життя житлового будинку у власність відповідача, а тому вони помилялися щодо обставин, за яких між батьком та сином укладався договір. Ця помилка має істотне значення, оскільки ОСОБА_1 шляхом укладення договору дарування був позбавлений права власності на означений житловий будинок, а його дружина права користування жилим приміщенням, а матеріального утримання, на яке розраховував позивач, він так і не отримав від відповідача.

Згідно ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Відповідно до ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Згідно ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” правочин, вчинений під впли-

вом помилки є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.    

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть також бути визнання права та визнання правочину недійсним.

Щодо посилання відповідача на пропуск позивачем строків позовної давності суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду 09 липня 2008 року після того, коли фактично довідався про порушення його права, а саме здійснення відповідачем дій (подачі заяви) про відключення житлового будинку, де мешкає позивач та його дружина, від електроенергії, тобто 07.07.2008 року (а. с. 96).

Щодо твердження позивача відносно проведення ремонтних робіт за його кошт, то суд виходить з того, що жодних доказів проведення такого ремонту саме відповідачем не представлено. Відповідно до матеріалів справи (а. с. 50 – 51) будівельні матеріали купувалися дружиною позивача ОСОБА_3 При цьому суд роз’яснює відповідачу його право на звернення до суду із позовом про відшкодування понесених на ремонт житлового будинку витрат.    

Задовольняючи позов частково суд виходить з того, що ОСОБА_3 ніколи не була власником житлового будинку і у суду відсутні правові підстави для визнання за нею права власності на спірний житловий будинок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст. 16, 203, 215, 229, 236, 256, 258, 261, 717 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 215 Цивільного процесуального кодексу України, СУД-

В  И  Р  І  Ш  И  В

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати недійсним договір дарування житлового будинку із надвірними та господарчими спорудами АДРЕСА_1, укладений 11 грудня 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Пачевою І.І. та зареєстрований в реєстрі за № 10-163.

Повернути ОСОБА_1 житловий будинок із надвірними та господарчими спорудами АДРЕСА_1, визнавши за ним право власності на житловий будинок із надвірними та господарчими спорудами АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ:                               Гуревський В.К.