Справа №2-3539/2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2010 року
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Ярош А.І.
при секретарі Стариш О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,
ВСТАНОВИВ:
16.05.2006 р. позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на його користь суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 12 412,88 грн., моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. коп. та судові витрати, посилаючись на наступні обставини.
24.01.2006 р. об 11 годині 30 хвилин ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом «ВАЗ 2105» державний номер НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Середній в м. Одесі, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.11 ПДР «Уступи дорогу», зробив виїзд на головну дорогу – вулицю Балківська, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем, що рухався по головній дорозі, «Ниссан-Премьєра» державний номер НОМЕР_2, під керуванням позивача, в результаті чого автомобіль позивача зробив наїзд на залізобетонну опору міського освітлення. Відповідно до постанови Приморського районного суду м. Одеси відповідач, ОСОБА_2, був визнаний винним у здійсненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КоАП України. Згідно висновку № 02-008 лабораторії експертних досліджень «Пале» від 02.02.2006 р. по визначенню вартості відновлювального ремонту і матеріального збитку автомобіля «Ниссан-Премьєра» в результаті ДТП, сума матеріального збитку пошкодженого автомобіля складає 12000,26 грн. Оплата послуг експерта складає 399,8 грн., телеграма відповідачеві – 11,82 грн. Загальна сума матеріального збитку становить 12412,88 грн. Завдану моральну шкоду позивач обґрунтовує тим, що автомобілем користувалася вся родина, через його відсутність він почуває постійні незручності побутового характеру.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивач зазнав матеріальної шкоди через власну вину, оскільки він не врахував погодні умови, перевищив швидкість, допустив експлуатацію транспортного засобу зі стертим малюнком протекторів і різних розмірів, чим порушив ПДР, та ще до зіткнення з автомобілем ОСОБА_2 втратив контроль над своїм автомобілем. Відповідач зазначив, що про втрату ОСОБА_1 контролю над керуванням автомобілем ще до зіткнення із ним свідчить те, що контактування відбулося не з лівим крилом автомобіля ОСОБА_2 по ходу руху, а з правим переднім крилом. Після незначного контактування з правим переднім крилом автомобіля ОСОБА_2 автомобіль ОСОБА_1 у зв'язку із втратою водієм контролю над ним продовжувало нести на значну відстань, на протилежне узбіччя дороги, де і трапилося зіткнення з опорою.
Ухвалою суду від 21.04.2010 р. у справі була призначена судова автотоварознавча експертиза, на вирішення якої поставлено питання щодо вартості відновлювального ремонту автомобіля «Ніссан Прем'єра» після дорожньо-транспортної пригоди від 24.01.2006 р. Відповідно до Висновку № 5863 судової автотоварознавчої експертизи, проведеної експертом ОНДІСЕ, вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Ниссан-Премьєра» реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1 внаслідок ДТП становить 12 994,08 грн.
У 2006 р. представник відповідача заявив клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи після отримання судом матеріалів адміністративної справи. Матеріали адміністративної справи були отримані судом з Приморського районного суду м. Одеси після багаторазових витребувань, звернень і запитів (а.с. 84, 92, 98, 101, 123) тільки 10.12.2009 р. У задоволенні однойменного клопотання представника відповідача у 2010 р ухвалою суду від 17.11.2010 р. було відмовлено.
У судовому засіданні позивач і представник позивача позовні вимоги підтримали повністю.
Відповідач і представник відповідача позов частково визнали і пояснили, що згодні з відшкодуванням вартості ремонту та покраски правого крила автомобіля ОСОБА_1, з яким відбулося контактування автомобіля ОСОБА_2, однак з відшкодуванням вартості ремонту решти автомобіля не згодні, оскільки ці ушкодження були спричинені наїздом автомобіля ОСОБА_1 на опору внаслідок попередньої, ще до зіткнення з автомобілем ОСОБА_2, втрати ним контролю над керуванням. Відповідач і представник відповідача також зазначили, що у скоєному ДТП має місце взаємна вина сторін, з боку позивача – в тому, що він не врахував погодні умови (ожеледицю, мокрий асфальт), допустив експлуатацію транспортного засобу в технічно неналежному стані, перевищив швидкість, в результаті чого втратив контроль над керуванням автомобілем, з боку відповідача – в тому, що він частково порушив вимоги дорожнього знаку 2.11 ПДР «Уступи дорогу», зупинившись, але заступивши при цьому на 0,7 м проїжджої частини головної дороги.
Судовий експерт Шпак О.В. у судовому засіданні пояснив, що калькуляція ремонтно-відновлювальних робіт була складена на підставі протоколу огляду транспортного засобу від 02.02.2006 р., проведеного оцінювачем лабораторії експертних досліджень «Пале», оскільки на момент проведення судової експертизи автомобіль позивача був відремонтований.
ОСОБА_4, залучений в якості понятого до участі при складанні протоколу огляду місця ДТП від 24.01.2006 р. і допитаний судом в якості свідка, пояснив, що через давність скоєння ДТП не пам'ятає всіх обставин пригоди і зазначив, що під час складання протоколу знаходився біля автомобіля «Ниссан-Премьєра», участі в замірах розташування ТЗ не брав, на даний час не може стверджувати про правильність складання схеми.
ОСОБА_5 та ОСОБА_6, допитані судом в якості свідків за клопотанням представника відповідача, повідомили, що до зіткнення з автомобілем ОСОБА_2 ОСОБА_1 рухався швидко, зі швидкістю приблизно 100 км/г, однак через недостатність часу вони не стали чекати приїзду працівників ДАІ.
Інспектор ДАІ по виїзду на ДТП ОСОБА_6, яким був складений протокол про адміністративне правопорушення від 24.01.2006 р., допитаний судом в якості свідка, підтвердив правильність складеної схеми пригоди та протоколу про адміністративне правопорушення і зазначив, що винним у скоєному ДТП є ОСОБА_2, оскільки він в порушення вимоги дорожнього знаку 2.11 ПДР «Уступи дорогу» не зупинився, виїхав на проїжджу частину головної дороги на 0,7 м. Також ОСОБА_6 повідомив, що підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 в нього не було, зокрема доказів перевищення ним швидкості, а саме відповідних показань вимірювального засобу, не було.
У своїх письмових поясненнях щодо ДТП від 24.01.2006 р. ОСОБА_2 зазначив, що приблизно об 11 годині 30 хвилин він керував автомобілем «ВАЗ 2105» державний номер НОМЕР_1 по вулиці Середній зі сторони вул. Бугаївська в сторону автовокзалу. На дорозі була ожеледиця, сонячний день, видимість не обмежена на даній ділянці дороги. Він під’їхав до перехрестя з вулицею Балківська, подивився направо – машин не було, зліва була машина у далечині. Він рушив, але його понесло по ожеледиці, внаслідок чого він здійснив зіткнення з автомобілем «Ниссан-Премьєра».
Вислухавши сторони та їх представників, показання свідків, дослідивши матеріали справи, письмові докази і висновок експерта, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено у судовому засіданні, згідно з Протоколом про адміністративне правопорушення АГ 174121 від 24.01.2006 р. ОСОБА_2 скоїв адміністративне правопорушення, не виконавши вимоги дорожнього знаку 2.11 ПДР «Уступи дорогу», здійснив виїзд на головну дорогу вул. Балківська, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Ниссан-Премьєра» державний номер НОМЕР_2, який рухався по головній дорозі, внаслідок даного ДТП автомобіль «Ниссан-Премьєра» здійснив наїзд на перешкоду, залізобетонну опору міського освітлення.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 22.03.2006 р. ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення.
Постановою апеляційного суду Одеської області від 08.12.2006 р. вищезазначену постанову Приморського районного суду м. Одеси скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 06.02.2007 р. провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності по ст.124 КУпАП припинено у зв'язку зі спливом строків. У зв'язку з цим питання встановлення вини у ДТП 24.01.2006 р. вирішується судом в межах розгляду даної цивільної справи.
Відповідач і представник відповідача доказів на підтвердження наявності взаємної вини ОСОБА_2 і ОСОБА_1 не надали. На підтвердження своїх доводів про наявність взаємної вини ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у ДТП, відповідач і представник позивача просили суд допитати в якості свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 і провести автотехнічну експертизу у справі.
Суд приймає надані свідками ОСОБА_5, ОСОБА_6 відомості до уваги, однак зауважує, що вони не були зазначені в якості свідків у протоколі про адміністративне правопорушення, а також те, що вони не володіють необхідними спеціальними знаннями і не є компетентними органами для оцінки та визначення швидкості руху автомобіля і встановлення винних осіб.
Щодо клопотання представника відповідача про призначення судової автотехнічної експертизи, то ухвалою суду від 17.11.2010 р. було відмовлено в його задоволенні, оскільки це є не доцільним з огляду на те, що автомобіль позивача відремонтований, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені достатні відомості для дослідження, а саме швидкість руху автомобілей, стан протекторів, стан дорожнього покриття тощо, а також відбулася реконструкція вулиці Балківська. Крім того, проведення судової експертизи на стадії судового розгляду справи порушує вимоги ст. 130 ЦПК України, згідно з якою проведення судової експертизи у справі можливо на стадії провадження у справі до судового розгляду, та ст. 157 ЦПК України щодо розумного строку розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі. Зазначена цивільна справа знаходиться в провадженні суду з 16.05.2006 р.
Тому суд на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, письмових пояснень ОСОБА_2 щодо ДТП, показань інспектора ДАІ по виїзду на ДТП ОСОБА_6, суд приходить до висновку про наявність вини ОСОБА_2 у скоєнні правопорушення 24.01.2006 р., передбаченого ст.124 КУпАП, через не виконання вимоги дорожнього знаку 2.11 ПДР «Уступи дорогу». Вина ОСОБА_1 у ДТП і порушення ним ПДР судом не встановлена.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
При визначенні розміру матеріальних збитків, завданих позивачу, суд не приймає в якості доказу у справі висновок № 02-008 лабораторії експертних досліджень «Пале» від 02.02.2006 р. по визначенню вартості відновлювального ремонту і матеріального збитку автомобіля «Ниссан-Премьєра», зробленого ОСОБА_8 і ОСОБА_9, оскільки ОСОБА_8 і ОСОБА_9 кваліфікація судового експерта МЮУ по спеціальностям 10.1, 10.2, 10.3, 10.4 і 12.2 не присвоювалась і в Реєстрі атестованих судових експертів вони не значаться (а.с. 52), мале підприємство «ПАЛЕ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю є суб'єктом оціночної діяльності.
Відповідно до Висновку № 5863 судової автотоварознавчої експертизи, проведеної експертом ОНДІСЕ, вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Ниссан-Премьєра» реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1 внаслідок ДТП становить 12 994,08 грн.
Відповідно до п. 2.4. Методики товарознавчої експертизи і оцінки колісних транспортних засобів вартість матеріального збитку (реального збитку) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). При цьому фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).
Відповідно до п. 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (С) та величини ВТВ (втрати товарної вартості) за формулою:
У = С р + С м + С с х (1-Ез) + ВТВ.
Таким чином, вартість матеріального збитку, завданого автомобілю «Ниссан-Премьєра» визначається наступним чином: 5915,98 + 1722,45 + 5355,65 х (1-0,7) + 0 = 9 245,12 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
Отже, суд, враховуючи матеріальне становище відповідача, а саме розмір його заробітної плати – 935 грн. і те, що на його утриманні знаходяться вся сім'я із чотирьох чоловік, зокрема малолітній син 2002 р.н. (а.с. 53, 56), а також встановлені Законом України «Про державний бюджет на 2010 р.» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць (з 01.10.2010 р. для працездатних осіб – 907 грн., для дітей віком від 6 років до 18 років – 941 грн.), вважає можливим та необхідним зменшити розмір відшкодування шкоди ОСОБА_2 позивачу з 9 245,12 грн. до 7 000 грн.
Щодо позовних вимог в частині в частині відшкодування моральної шкоди, то позивачем не було надано суду доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, п ід моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до абз. 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином, підлягають стягненню з відповідача документально підтверджені квитанціями у матеріалах справи витрати позивача на оплату вартості експертизи ОНІСЕ в розмірі 837,72 грн., комісії за послуги банку в розмірі 16,75 грн., судового збору у розмірі 70 грн. пропорційно до задоволеної частини вимог, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у розмірі 7,5 грн.
Керуючись ст. 1166-1167, 1188 ЦК України, Методикою товарознавчої експертизи і оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України і Фонду державного майна від 24.11.2003 р. N 142/5/2092, Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, ст. 10, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану дорожньо-транспортною пригодою матеріальну шкоду у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп., витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 837 (вісімсот тридцять сім) грн. 72 коп., витрати зі сплати комісії за послуги банку у розмірі 16 (шістнадцять) грн. 75 коп., судовий збір у розмірі 70 (сімдесят) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у розмірі 7 (сім) грн. 50 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: /підпис/ А.І. Ярош