Справа №2 -3540/2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2010 року
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді – Ярош А.І.
при секретарі – Стариш О.І.
розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська охорона» про відшкодування шкоди заподіяної працівнику при виконанні трудових обов’язків та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ «Чорноморська охорона» на його користь витрати на лікування в розмірі 2304,36 грн. та індекс інфляції в сумі 1175,17 грн., недоотримані щомісячні страхові виплати в сумі 2935,71 грн., заборгованість за вимушений прогул в розмірі 12666,66 грн., витрат на правову допомогу в розмірі 2500 грн., стягнути моральну шкоду в розмірі 30 000 грн., та зобов’язати ТОВ «Чорноморська охорона» зробити відповідний запис про звільнення у трудовій книжці, а саме змінити дату звільнення з 26 вересня 2007 року на 09 квітня 2010 року, після виплати компенсації за невикористану відпустку, посилаючись на наступне.
24 березня 2007 року, при виконанні своїх трудових обов’язків, знаходячись на пропускному пункті ТОВ «Чорноморполіграфметал», внаслідок зриву воріт, позивач отримав тілесні ушкодження. За висновком МСК від 26.09.07 року в результаті нещасного випадку його визнано інвалідом 3 групи з втратою 30% професійної працездатності. ТОВ «Чорноморська охорона» відмовилася скласти акт про нещасний випадок на підприємстві, пов'язаний з виробництвом, через що позивач на протязі 2,5 років змушений був у судовому порядку доказувати трудові відносини з відповідачем. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 07.09.2009 року був встановлений факт роботи позивача на даному підприємстві, саме тоді і був складений акт №1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом.
ОСОБА_1 з 01.01.2010 року виплачується щомісячна страхова виплата в розмірі 108,73 грн. Позивач та його представник просять стягнути суму недоотриманої щомісячної страхової виплати у розмірі 2935,71 грн. за 27 місяців, тобто за період з 26.09.07 по 30.12.2009 року, посилаючись на те , що дана страхова виплата повинна була виплачуватися йому після встановлення МСК інвалідності згідно довідки № 049473, а саме – з 26.09.2007 року, однак з вини відповідача ОСОБА_1 був позбавлений права на своєчасне отримання цих щомісячних страхових виплат.
На основі рішення Малиновського районного суду від 27 травня 2009 року, ТОВ «Чорноморська охорона» видала наказ № 37 від 09.09.2009 року про прийняття ОСОБА_1 на роботу від 01.03.2007 року. Згідно наказу № 38 від 14.10.2009 року позивача було звільнено за згодою сторін від 26.09.2007 року, тобто відразу після закінчення лікарняних листів, хоча згоди з боку позивача не було надано. Дане звільнення ОСОБА_1 вважає незаконним і просить суд зобов’язати відповідача змінити дату звільнення з 26 вересня 2007 року на 09 квітня 2010 року, тобто на дату здійснення ТОВ «Чорноморська Охорона» останньої виплати належних при звільненні платежів, а саме компенсації за невикористану відпустку. У зв'язку з цим позивач просить також стягнути з відповідача вимушений прогул за 25 місяців, та 7 днів починаючи з 26.09.2007 р. до моменту отримання трудової книжки, а саме до 03.11.2009 року.
Також позивач просить стягнути моральну шкоду в розмірі 30 000 грн., посилаючись на те, що він знаходився на стаціонарному лікуванні 6 місяців, однак у зв'язку з тим, що акт форми Н-1 з вини відповідача не був складений, Фонд соціального страхування не здійснював страхові виплати. Крім того, у зв’язку з травмою він отримав 3-третю групу інвалідності, тривалий час не мав на руках трудової книжки, через що не міг офіційно працевлаштуватися. На даний час позивач відчуває сильний фізичний біль у суглобах, обмежений і рухах, не можу виконувати роботу на дому, через, що в нього погіршилися відносини з батьками, у зв'язку з чим він почуває себе безпорадним та неповноцінним, що завдає йому особливі страждання.
У судовому засіданні позивач і представник позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги визнала частково, а саме – відповідач погоджується сплатити витрати на лікування в розмірі 2304, 36 грн. та індекс інфляції в сумі 1175 грн. 17 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 2500 грн., моральну шкоду в розмірі 1 000 грн., щодо виплати недоотриманих щомісячних страхових виплат в сумі 2935,71 грн. та заборгованості за вимушений прогул в розмірі 12666,66 грн., представник відповідача вважає, що у нещасному випадку, який стався, є вина позивача, тому ці суми повинні бути зменшені на 45%, в іншій частині позовних вимог - просила відмовити.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27.05.2009 р. задоволено позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська охорона» і встановлено факт знаходження ОСОБА_1 в трудових відносинах з ТОВ «Чорноморська охорона» з 01.03.2007 р. і зобов'язано ТОВ «Чорноморська охорона» скласти акт, пов'язаний з виробництвом (форма Н-1) за фактом отримання позивачем травми 24.03.2007 р.
Відповідно до Акту (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався від 24.03.2007 р. о 7 год. 30 хв. на ТОВ «Чорноморська охорона», складеного 04.09.2009 р., причинами нещасного випадку стали форсмажорні обставини, а саме штормовий вітер до 20 м/с, що призвів до зриву воріт і травмування ОСОБА_1, а також порушення ОСОБА_1 ст. 14 Закону України «Про охорону праці» і п.п. 4.1.г, 4.1.д Правил внутрішнього трудового розпорядку, які виявилися у невиконанні вказівок начальника караулу Черного Н.Д. (не вчиняти дій до його приходу), а також невиявленні турботи про особисту безпеку і здоров'я. Згідно з висновками комісії нещасний випадок з ОСОБА_1 є страховим, пов'язаним з виробництвом. Відповідно до окремої думки члена комісії Кононенко А.І. даний нещасний випадок не є страховим, оскільки ОСОБА_1 не був оформлений у ТОВ «Чорноморська охорона» і роботодавець внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань не здійснював, однак для ТОВ «Чорноморська охорона» даний нещасний випадок пов'язаний з виробництвом, тому підприємство повинно відшкодувати ОСОБА_1 шкоду у зв'язку з отриманою травмою.
Відповідно до Акту № 1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, складеного 07.09.2009 р. основною причиною нещасного випадку від 24.03.2007 р. визначено штормовий вітер до 20 м/с, супутньою причиною – порушення законодавства про охорону праці.
Відповідно до Довідки до Акту огляду МСЕК Серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності, причиною інвалідності визнано трудове ушкодження. Інвалідність встановлена до листопада 2010 р.
У судовому засіданні позивач і представник позивача заперечували наявність вини ОСОБА_1 у нещасному випадку, який стався 24.03.2007 р., і зауважили, що вищезазначений Акт був складений у відсутність самого потерпілого і він з ним не був ознайомлений, з висновками комісії про наявність своєї вини ОСОБА_1 не згоден.
Відповідно до ч. 7 п. 11 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві НПАОП 0.00-6.02-04, потерпілий або особа, яка представляє його інтереси, не включається до складу комісії, але має право брати участь у її засіданнях, висловлювати свої пропозиції, додавати до матеріалів розслідування документи, що стосуються нещасного випадку, давати відповідні пояснення, в тому числі викладати в усній і письмовій формі особисту думку щодо обставин і причин нещасного випадку та одержувати від голови комісії інформацію про хід проведення розслідування.
Крім того, в п. 4 «Проведення навчання та інструктажу з охорони праці» Акту № 1 зазначено, що ОСОБА_1 вступний, первинний, повторний інструктаж не проходив. Однак відповідно до ч. 7 ст. 153 КЗпП України на власника або уповноважений ним орган покладається систематичне проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної охорони. Відповідно до п. 2.4.в. Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Чорноморська охорона» від 25.01.2006 р. при прийнятті робітника чи службовця на роботу, або при переводі його в установленому порядку на іншу роботу керівництво зобов'язано провести інструктаж з правил техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці, протипожежної охорони, охорони навколишнього середовища і інших правил з охорони праці. Таким чином, відповідачем в порушення вимог чинного законодавства про охорону праці і Правил внутрішнього трудового розпорядку не були своєчасно здійснені заходи, спрямовані на запобігання нещасного випадку від 24.03.2007 р.
Представник ТОВ «Чорноморська охорона» не визнаючи позовні вимоги в частині суми недоотриманих щомісячних страхових виплат та заборгованості за вимушений прогул в розмірі, посилається на те, що у нещасному випадку, який стався, є вина позивача в розмірі 45%, тому ці суми повинні бути зменшені на 45%.
У матеріалах справи на а.с. 82 і 119 знаходяться ксерокопія протоколу комісії з питань охорони праці від 12.10.2009 р. і оригінал даного протоколу, які за змістом суперечать один одному.
Згідно з оригіналом Протоколу засідання комісії з питань охорони праці від 12.10.2009 р. у складі виконавчого директора Коган М.І., заступника директора Клінаєва С.Н., охоронців, ОСОБА_8 і ОСОБА_7, члени комісії у своїх виступах відмітили, що комісією з розслідування нещасного випадку з ОСОБА_1 причин даного випадку не встановлено; організаційна причина – особиста необережність потерпілого ОСОБА_1, який грубо порушив ст. 14 Закону України «Про охорону праці» і п.п. 4.1.г, 4.1.д Правил внутрішнього трудового розпорядку. Поступила пропозиція визначити вину ОСОБА_1 за даний нещасний випадок у розмірі 45 %. Комісія постановила рекомендувати ІДФССНСУ в Малиновському районі м. Одеси залишити потерпілого ОСОБА_1 одноразової допомоги в розмірі 45%.
Суд вважає, що висновки комісії з питань охорони праці не відповідають даним вищенаведених актів від 04.09.2009 р. та 07.09.2009 р., а саме в частині встановлення причин нещасного випадку, оскільки в актах порушення законодавства про охорону праці визначено не як основну причину, а як супутню причину, крім того в актах йдеться про порушення ОСОБА_1 законодавства про охорону праці, а не грубе порушення норм, як зазначено в протоколі засідання. Отже, дані висновки є необґрунтованими, односторонніми та такими, що не відповідають дійсності.
Крім того, правове положення комісії з питань охорони праці регламентується ст. 16 Закону України «Про охорону праці», відповідно до якої рішення комісії мають рекомендаційний характер.
Таким чином, доводи відповідача про наявність вини ОСОБА_1 у нещасному випадку, що стався, через порушення ним вимог трудового законодавства і визначення її в розмірі 45 %, що ґрунтуються на висновках засідання комісії з питань охорони праці, спростовуються вищевикладеними обставинами, які були встановлені судом.
Відповідно до ст. 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання від нещасного випадку» страхові виплати проводяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду потерпілому – з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.
Відповідно ч. 1 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання від нещасного випадку» для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються: акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть;
З вини ТОВ «Чорноморської охорони» Акт форми Н-1 про нещасний випадок від 24.03.2007 р. не був одразу складений, тому ОСОБА_1 не міг надати необхідні документи для нарахування йому страхових виплат і тому був позбавлений права на своєчасне отримання щомісячних страхових виплат.
Згідно довідки з ФССНВУ в Малиновському районі від 02.03.2010 року, ОСОБА_1 з 01.01.2010 року виплачується щомісячна страхова виплата в розмірі: 108,73 грн.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача даних страхових виплат, починаючи з 26.09.07 р., тобто після встановлення МСЕК інвалідності згідно довідки № 049473, є правомірною.
Загальна сума недоотриманої щомісячної страхової виплати становить 2935,71 грн. за період прострочення з 26.09.07 по 30.12.2009 року, тобто за 27 місяців, виходячи з наступного розрахунку: 108,73 грн. х 27 місяців = 2935,71 грн.
На виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27.05.2009 р. ТОВ «Чорноморська охорона» видало наказ № 37 від 09.09.2009 року про прийняття ОСОБА_1 на роботу охоронцем з 01.03.2007 року, про що зроблений відповідний у трудовій книжці ОСОБА_1 серія НОМЕР_2.
Наказом ТОВ «Чорноморська охорона» № 38 від 14.10.2009 року на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27.05.2009 р., а також на підставі невиходу на роботу 26.09.2007 р. і усної заяви про небажання продовжувати роботу ОСОБА_1 був звільнений з роботи відповідно до ч. 1 ст. 36 КЗпП України з 26.09.2007 року, про що зроблений відповідний у трудовій книжці. ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом про звільнення 03.11.2009 р., того ж дня він отримав трудову книжку.
Позивач пояснив суду, що своєї згоди на звільнення не надавав, звільнили його заднім числом, в порушення вимог ст. 170 КЗпП України йому не було переведено на легшу роботу за станом здоров'я, тому дане звільнення він вважає незаконним.
Відповідно до проведеної перевірки Територіальної державної інспекції праці в Одеській області з приводу порушення трудових прав ОСОБА_1 адміністрацією ТОВ «Чорноморська охорона» (а.с. 115) встановлено, що при проведенні процедури вивільнення ОСОБА_1 не враховані вимоги ст. 36 КЗпП України щодо підстав припинення трудового договору.
Відповідно до п. 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.
Згідно з ч. 4 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до абз. 1 п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року „Про розгляду судами трудових спорів”, оскільки згідно зі ст.235 КЗпП оплаті підлягає вимушений прогул, вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника. У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.
Позивач і представник позивача просили суд встановити днем звільнення день 09 квітня 2010 року, тобто дату здійснення ТОВ «Чорноморська Охорона» останньої виплати належних при звільненні платежів, а саме компенсації за невикористану відпустку.
Однак це суперечить вищенаведеним вимогам чинного законодавства, тому суд вважає, що днем звільнення ОСОБА_1 має бути визначено 03.11.2009 р., тобто той день, коли він отримав трудову книжку.
Затримка видачі ТОВ «Чорноморська охорона» трудової книжки ОСОБА_1 з 26.09.2007 р. по 3.11.2009 року складає 25 місяців та 7 днів (4 дні у вересні місяці 2007 році, 12 місяців у 2008 році, 10 місяців у 2009 році, та 3 дні у листопаді місяці 2009 році).
Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1, виданої ТОВ «Чорноморська охорона», його щомісячна заробітна плата з березня 2007 р. по вересень 2007 р. складає 500 грн.
Отже, середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, який підлягає виплаті ОСОБА_1, складає 12666,66 грн. на підставі розрахунку, проведеного наступним чином:
500 грн. (середня заробітна плата) х 25 (місяці) = 12 500 грн.
500 (середня заробітна плата) : 30 днів місяця х 7 днів = 116, 66 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати потерпілому додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторного-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вимога позивача про компенсацію відповідачем витрат на лікування та індексу інфляції за період прострочення їх виплати є законними і підлягають задоволенню. Загальна сума витрат на лікування згідно з чеками на придбання ліків, що знаходяться в матеріалах справи, та розрахунку позивача, з яким суд погоджується, складає 2304,36 грн., індекс інфляції у зв'язку з простроченням відповідачем виплати даної суми складає 1175,17 грн., таким чином загальна сума витрат на лікування з урахуванням індексу інфляції, яку відповідач повинен сплати на користь ОСОБА_1, становить 3479, 53 грн. Відповідач проти виплати даних сум, способу їх розрахунку і розміру не заперечував.
Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, утрати життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ч. 1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Згідно з ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 жовтня 2008 року №20-рп/2008 громадяни, які постраждали від нещасного випадку на виробництві чи внаслідок професійного захворювання, відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України, мають право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, п ід моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до абз. 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір моральної шкоди обґрунтовується ОСОБА_1 та його представником тим, що позивач знаходився в стаціонарі на лікуванні 6 місяців, що підтверджується лікарняним листом. Всі матеріальні витрати на лікування і реабілітацію після травми лягли на плечі його батьків, оскільки з вини відповідача не було складено акт Н-1, Фонд соціального страхування не здійснював страхові виплати. Крім того, у зв’язку з травмою він отримав 3-третю групу інвалідності, тривалий час не мав на руках трудової книжки, через що не міг офіційно працевлаштуватися.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Суд вважає, що сам факт відмови відповідача скласти акт про нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 і складення його лише після винесення судового рішення, яким ТОВ «Чорноморська Охорона» було зобов'язано це вчинити, завдало позивачу моральні страждання.
Судом визнається факт заподіяння позивачу моральної шкоди у вигляді фізичних страждань, пов’язаних з вищевикладеним, а також із втратою працездатності та погіршенням здоров'я. Однак, враховуючи принцип співмірності та розумності, суд вважає що вимоги ОСОБА_1 щодо компенсації моральної шкоди у розмірі 30 000 грн., є надмірними і вважає, що її розмір, підлягає визначенню в сумі 10 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Таким чином, підлягають стягненню з відповідача документально підтверджені Квитанцією № 23 від 12.01.2010 р. витрати позивача на юридичну допомогу в розмірі 2500 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Керуючись ст. 153, 173, 235, 237-1 КЗпП України, ст. 23, 625, 1168, 1195 ЦК України, ст. 35, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання від нещасного випадку», ст. 16 Закону України «Про охорону праці», Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві НПАОП 0.00-6.02-04, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 25 серпня 2004 р. N 1112, Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” , Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року „Про розгляду судами трудових спорів”, рішенням Конституційного Суду України від 8 жовтня 2008 року №20-рп/2008, ст. 10, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська охорона» на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої щомісячної страхової виплати в розмірі 2935 (дві тисячі дев’ятсот тридцять п’ять) грн. 71 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська охорона» на користь ОСОБА_1 суму витрат на лікування в розмірі 2304 (дві тисячі триста чотири) грн. 36 коп. та індексу інфляції в розмірі 1175 (одна тисяча сто сімдесят п’ять) грн. 17 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська охорона» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану внаслідок нещасного випадку на виробництві, в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
Зобов’язати Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморську охорону» змінити дату звільнення ОСОБА_1 з 26 вересня 2007 року на 03 листопада 2009 року шляхом внесення відповідного запису до трудовій книжки.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська охорона» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в розмірі 12666 (дванадцять тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 66 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська охорона» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 2500 (дві тисячі п’ятсот) грн. 00 коп..
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська охорона» на користь держави судовий збір у розмірі 8 (вісім) грн. 50 коп., 215 (двісті п'ятнадцять) грн. 82 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
У задоволенні іншої частини позовним вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська охорона» – відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: /підпис/ А.І. Ярош