РІШЕННЯ

       ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 листопада 2010 року                             м. Івано-Франківськ

    Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду                  Івано-Франківської області в складі:

    Головуючої         Беркій О.Ю.,

    суддів                                 Проскурніцького П.І., Вакарук В.М.,

    секретаря                 Сурмачевської У.С.,

    з участю                    апелянтки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2.,  представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 29 вересня 2010  року, -

в с т а н о в и л а:

В березні 2010 року ОСОБА_3  звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1  про стягнення коштів за договором позики в сумі 173 792 грн. 05 коп.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 27 квітня 2009 року відповідачка позичила у нього 21 000 доларів США, про що нею було видано власноруч написану розписку, в якій вона зобов’язувалася повернути кошти до вересня 2009 року. Однак в порушення взятих на себе зобов’язань відповідачка борг не повернула у визначений строк.

В процесі розгляду справи позивач посилаючись на те, що відповідачкою частково повернуто кошти, позовні вимоги зменшив та просив стягнути з неї суму позики в розмірі 126 280 грн., з врахуванням того, що договором позики розмір процентів не був встановлений, просив виходячи з встановленої облікової ставки НБУ за

________________________________________________________________________________ Справа № 22-ц-5705/2010р.         Головуючий у 1 інстанції     Горейко М.Д.

Категорія 27                             Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

період з 1.09.2009 року по 25.03.2010 року стягнути 9 354 грн. 23 коп. процентів та за невиконання грошового зобов’язання  просив  стягнути 3 %  річних в сумі 2737 грн. 82 коп., а всього просив стягнути 138 372 грн. 05 коп.

Рішенням       Івано-Франківського міського   суду від 29 вересня 2010 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 138 372 грн. 05 коп. заборгованості за договором позики, 1700 грн. витрат по оплаті судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі на рішення суду в частині стягнення процентів від суми позики та трьох процентів річних від простроченої суми ОСОБА_1 посилається на те, що судом невірно витлумачено та застосовано норми матеріального права.

Зокрема зазначає, що судом не враховано, що надання грошових коштів у позику є фінансовою послугою, які надаються фінансовими установами, а також фізичними особами-суб’єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом. В інших випадках надання грошових коштів на умовах позики з сплатою процентів не допускається.

Судом не враховано, що проценти обраховані з суми 161 700 грн., що є всією сумою позики. Однак, нею частково було сплачено суму боргу в розмірі 35 651 грн. Сплата частини боргу відповідно зменшує її боргові зобов’язання  перед кредитором, а тому суд припустився помилки та не зазначив, чому такі проценти підлягають стягнення без врахування зменшеної суми боргу.

У зв’язку з цим невірно обраховано 3% річних  та не враховано повернену позивачу суму боргу.

Просить рішення суду  в частині стягнення процентів за договором позики та в частині стягнення 3% річних від простроченої суми скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2  апеляційну скаргу підтримали по вищенаведених мотивах.

Представник ОСОБА_3 – ОСОБА_4 апеляційну скаргу заперечив, посилаючись на її безпідставність.

    Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів  вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення  з наступних підстав.  

            Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 27 квітня 2009 року укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_3   надав ОСОБА_1   позику у розмірі 21 000 тис. доларів США., а  ОСОБА_1   зобов'язувалася  повернути позику у визначений договором строк, тобто до вересня 2009 року.

           Умовами договору розмір і порядок сплати процентів від суми позики визначено не було.

            Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

             Згідно зі ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу, якщо ним несвоєчасно повернуто суму позики.

             Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК).

             Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3   в частині стягнення боргу за договором позики та 3% річних від простроченої суми, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що між сторонами виникли договірні відносини у вигляді договору позики. Відповідачка ОСОБА_1   у передбачений договором строк не повернула суму позики, що свідчить про невиконання нею умов договору, а тому вона  зобов’язана повернути суму позики в розмірі 126 280 грн. та сплатити  3% річних від простроченої суми в розмірі 2 737 грн. 82 коп.

             Проте висновок суду  у частині стягнення процентів за користування позикою є невірним.

             За змістом ст. 1046 ЦК, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості.

             Частиною 1 ст. 1048 ЦК передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір установлюється на рівні облікової ставки Національного банку.

             Однак п. 5 розд. VIII ’’Прикінцевих положень’’  Закону ’’Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг’’ передбачено, що до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону, якщо інше не передбачено цим Законом.

             Відповідно до п. 6 ст. 4 Закону України ’’Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг’’ надання коштів (грошових) у позику є фінансовою послугою.

             Фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону).

             Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом.

              В інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.

               Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідачки  на користь позивача процентів за користування позикою, суд не звернув уваги на зазначені вище положення Закону ’’Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг’’ і не застосував його до спірних правовідносин.

              Враховуючи наведені обставини та те, що судом першої інстанції в резолютивній частині рішення визначено до стягнення загальну суму заборгованості за договором позики, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення  суду та ухвалення  нового рішення,  яким позов  слід задовольнити частково  та стягнути  з ОСОБА_1  на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики в розмірі 126 280 грн. та 3% річних за прострочення виконання зобов’язання в сумі 2 737 грн. 82 коп.

              В позові про стягнення процентів за користування позикою відмовити.

              Посилання ОСОБА_1 на те, що судом невірно проведено розрахунок  3% річних за прострочення виконання зобов’язання  не заслуговують на увагу, оскільки будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок суду не надано.

              Відповідно  ст. 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

              Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316,  317 ЦПК України, колегія суддів , -

в и р і ш и л а:

              Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.    

              Р ішення Івано-Франківського міського суду від 29 вересня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.

              Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

              Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 126 280 грн. суми боргу за договором позики та 3% річних за прострочення виконання зобов’язання в сумі 2 737 грн.82 коп., а всього 129 017 грн. 82 коп.

              В решті позовних вимог відмовити.

              Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 1 410 грн. понесених судових витрат.

             Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку  безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

    Головуюча                             О.Ю. Беркій

    Судді:                                 П.І. Проскурніцький

                                                                                               В.М. Вакарук