У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 30 листопада   2010 р.                                                                              м.Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

                       головуючої :             Павлишиної А.Т.

суддів:                       Меленко О.Є., Девляшевського В.А.  

секретаря :               Довжинської Н.Б.              

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу      за апеляційною скаргою ОСОБА_1    на рішення Тисменицького    районного  суду від   7 жовтня  2010  року, -

в с т а н о в и л а :

30.08.2010р. ОСОБА_2  звернулася в суд з позовом до   ОСОБА_1   про стягнення аліментів на своє утримання. Позовні вимоги мотивувала тим, що з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі з 2006р.  та мають двоє дітей : ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1р.н. та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2р.н.   В зв’язку з доглядом за малолітніми дітьми ніде не працює, потребує матеріальної допомоги, а відповідач, працюючи священником, є    матеріально забезпеченим, то  позивачка просила суд   стягнути  з нього аліменти на її утримання  в розмірі 600 грн. щомісячно до досягнення сином ОСОБА_4 трьох років.

Рішенням  Тисменицького    районного  суду від   7 жовтня  2010  року   частково задоволено позов ОСОБА_2  та стягнуто з ОСОБА_1  аліменти на її  утримання    в розмірі 100 грн.  щомісячно з 30.08.2010р. до досягнення сином ОСОБА_4 2.10.2009р.н.   трьох років.

 В апеляційній скарзі на рішення суду  ОСОБА_1  посилається на неправильну оцінку судом обставин справи.  Зокрема, при постановленні  рішення суд  не врахував, що  він не працює, так як доглядає за батьком – інвалідом першої групи та отримує тільки соціальну допомогу на такий догляд в сумі 12.54 грн., а як священнослужитель заробітної плати не отримує так як   проходить священничу практику при монастирі Святого

_____________________________________________________________________________

Справа № 22- ц-5941/2010 р.               Головуючий у 1 інстанції : Струтинський Р.Р.

Категорія  48                                                         Доповідач : Павлишина А.Т.

 ОСОБА_5, а тому  не  має можливості надавати позивачці  утримання в будь-якому  розмірі, а сама позивачка є достатньо матеріально забезпечена .  Просив рішення суду скасувати  та постановити нове рішення, яким  в позові  відмовити.

Вислухавши доповідача,  доводи апелянта та його представника, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга  не підлягає  до задоволення  з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що  позивачка з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі з   2006р.  та мають двоє дітей : ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1р.н. та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2р.н., і  в зв»язку з доглядом за дітьми позивачка не працює.  

Задовольняючи позов частково, суд прийшов до  висновку, що  позивачка  потребує матеріальної допомоги,  а відповідач    в змозі    надавати таку допомогу в розмірі 100 грн.  

Таке рішення не суперечить вимогам закону, зокрема, ст. 84 СК України, оскільки дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення  дитиною трьох років, незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.  

Судом було встановлено, що  після припинення подружніх стосунків між сторонами  двоє їхніх дітей  ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1р.н.    та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2р.н.   проживають з матір»ю, і   в зв»язку з доглядом за ними   мати не працює та потребує матеріальної допомоги. З представленої довідки управління праці та соціального захисту населення Богородчанської РДА (а.с.17)  вбачається, що відповідач не працює та здійснює догляд за своїм батьком – інвалідом І групи  і отримує компенсаційну виплату в розмірі 12.54 грн.,  однак, апеляційний суд вважає, що   визначений судом першої інстанції  розмір  аліментів в сумі 100 грн.   щомісячно є  посильним для  відповідача - молодої працездатної особи,  те не суперечить   вимогам ч.4 ст.84  СК України, а відсутність у відповідача заробітку через небажання фізично працювати ( а.с. 13)  суд не вважає обставиною, що визначає його  матеріальну неспроможність.

     Таким чином,  рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його обґрунтованості..

    Керуючись ст.ст. 307 , 308 , 313- 315, 317  ЦПК України , апеляційний    суд   -

              У Х В А Л И В  :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1  відхилити, а рішення Тисменицького    районного  суду від   7 жовтня  2010  року    залишити без зміни.

Ухвала   набирає чинності  з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України  з розгляду цивільних та кримінальних справ   протягом  двадцяти днів   з часу  набрання нею законної сили.

Судді  :                                                                                           А.Т.Павлишина

                                                                                                        О.Є.Меленко

                                                                                                        В.А.Девляшевський