УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 грудня 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючої Ясеновенко Л.В.,
суддів: Пнівчук О.В., Бойчука І.В.,
секретаря Сідорука А.О.
з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3 та її представника,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні допоміжними приміщеннями та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про виділ в натурі частки майна, що перебуває у спільній сумісній власності, зобов’язання демонтувати каналізаційні та водопровідні труби та відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 13 жовтня 2010 року,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 13 жовтня 2010 року задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні допоміжними приміщеннями.
Ухвалено зобов’язати ОСОБА_1 не чинити перешкод у користуванні допоміжними приміщеннями: кладовкою, підвальними приміщеннями та приміщенням, що розташоване під сходовою кліткою АДРЕСА_1 в м. Івано-Франківську.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про виділ в натурі частки майна, що перебуває у спільній сумісній власності, зобов’язання демонтувати каналізаційні та водопровідні труби та відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм ________________________________________________________________________________Справа №22-ц-6150/2010р. Головуючий у І інстанції Островський Л.Є.
Категорія 57 Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.
матеріального та процесуального права. Він зазначає, що суд не врахував того, що між ним та ОСОБА_3 була досягнута домовленість щодо користування допоміжними приміщеннями, зокрема: ОСОБА_3 користується горищем та сходовими маршами до нього, а він – рештою підвальних приміщень, які перебувають у спільному користуванні. В такому порядку вони фактично і користувались цими приміщеннями з 2002 року. У 2008 році на вимогу ОСОБА_3 не чинити перешкод у користуванні підвальними приміщеннями площею 27,3 кв.м. він допустив її до цих приміщень, а остання не допустила його до користування горищем.
Апелянт зазначає, що суд безпідставно відмовив йому у виділі в натурі частини допоміжних приміщень, не врахувавши при цьому положень ст. 370 ЦК про те, що співвласники мають право на виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності.
Невірним ОСОБА_1 вважає і висновок суду про те, що ОСОБА_3 приватизувала разом із квартирою підвальне приміщення площею 27,3 кв.м.
Необґрунтованою на думку апелянта є відмова у задоволенні позову про відшкодування шкоди, оскільки факт затоплення належного йому приміщення відповідачка ОСОБА_3 не заперечила в судовому засіданні.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, а у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
На зазначене рішення суду апеляційну скаргу подав також ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Він зазначив, що у 2007 році він за договором купівлі-продажу придбав у ОСОБА_1 24/100 частини приміщення крамниці з підвалом. За договором про поділ майна в натурі від 2 грудня 2008 року він є власником підвальних приміщень, а ОСОБА_1 – власником приміщень першого поверху. Апелянт вказує на те, що при таких обставинах ОСОБА_1 не може бути відповідачем за позовом про усунення перешкод у користуванні допоміжними приміщеннями.
Просить рішення суду скасувати.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 апеляційні скарги підтримали з мотивів, наведених у них.
ОСОБА_3 та її представник апеляційні скарги не визнали.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційних скарг з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Згідно свідоцтва про право власності на житло від 7 серпня 2000 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 передана у власність квартира площею 64,6 кв.м. та комора площею 27,3 кв.м., що розташована у підвалі.
10 червня 2002 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_2. Квартира двокімнатна загальною площею 56,5 кв.м. з коморами площею 14,1 кв.м. та 3,4 кв.м., що розташовані у підвалі. Зазначена квартира була переобладнана ОСОБА_1 під офісне приміщення та фотосалон.
Вказане переобладнання було проведено зі згоди ОСОБА_3, оскільки відповідач зобов’язався встановити решітку на двері до квартири №3 та підвальне приміщення, а кладовка №2 залишиться у користуванні за призначенням.
Встановлено, що підвальні приміщення №1 та №2 відповідно площею 8,5 кв.м. та 3,2 кв.м. не приватизовані і перебувають у спільному користуванні власників квартир.
Також встановлено, що ОСОБА_1 замурував кладовку №2 та закрив вхід в приміщення, яке розташоване під сходовою кліткою, чим створив ОСОБА_3 перешкоди у користуванні допоміжними підвальними приміщеннями. Наведене підтверджено постановою про відмову у порушенні кримінальної справи. (а.с.8).
Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
При таких обставинах справи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у зв’язку із затопленням офісного приміщення, суд виходив з того, що факт затоплення приміщення з квартири №3, яка розташована поверхом вище, мав місце у травні 2008 року, однак проведеною у лютому 2009 року експертизою не встановлено причину затоплення, а вказано на ймовірність несправних каналізаційних труб.
Відповідно до ст. 19 ЗУ "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна.
Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню.
Загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку.
Власники приміщень володіють, користуються і у встановлених цим Законом та цивільним законодавством межах розпоряджаються спільним майном.
При відчуженні приміщення в жилому будинку право на частку неподільного майна підлягає відчуженню разом з приміщенням без виділення частки в натурі.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення у АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу, а не згідно ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду».
Відповідно до офіційного тлумачення, яке дав Конституційний Суд України в Рішенні від 2 березня 2004 р. N 4-рп/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.
Враховуючи вищенаведене, суд правильно відмовив у задоволенні позову про виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду і доводи апелянта ОСОБА_2 про те, що суд розглянув даний спір, не залучивши його, як власника підвальних приміщень, до участі у справі.
З долученого до апеляційної скарги договору від 22 грудня 2008 року про поділ часток майна в натурі вбачається, що ОСОБА_2 є власником підвальних приміщень площею 14,1 кв.м. та 3,4 кв.м. у АДРЕСА_1.
Однак, рішення суду, яким зобов’язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_3 у користуванні підвальними приміщеннями не порушує права ОСОБА_2 як власника підвальних приміщень.
При таких обставинах справи колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 317, ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 13 жовтня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: Л.В. Ясеновенко
О.В. Пнівчук
І.В. Бойчук