Справа №2-795/2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 листопада 2010 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі :
Головуючого судді – Бобровської І.В.,
при секретарі – Яценюк О.А.,
за участю позивача – ОСОБА_1,
представника позивача – ОСОБА_2,
представника відповідача МК№61 та третьої особи – ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Роздільна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Південбудмеханізація» механізованої колони №61, Відкритого акціонерного товариства «Південбудмеханізація», третя особа – начальник Механізованої колони №61 ОСОБА_3, про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації за невиплачену винагороду за вислугу років, компенсації за невиплачену одноразову допомогу на оздоровлення при уході у щорічну відпустку та відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
06.05.2010 року ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до відповідача ВАТ «Південбудмеханізація» механізованої колони №61 та третьої особи - начальника Механізованої колони №61 ОСОБА_3 та просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі і добові при відрядженні в загальній сумі 8 624 грн. 49 коп., середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні за весь час затримки по день розгляду справи в суді; компенсацію за невиплачену допомогу на оздоровлення при уході в щорічну відпустку в сумі 900 гривен; компенсацію за невиплачену винагороду за вислугу років в сумі 2160 гривен; стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в сумі 5000 гривен. До участі у справі судом за клопотанням позивача у якості співвідповідача залучено головне підприємство, яке є юридичною особою, а саме: ВАТ «Південбудмеханізація». Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно наказу №63 від 02.03.1994 року він був прийнятий на посаду машиніста самохідного скреперу до ВАТ «Південбудмеханізація» механізованої колони №61. У 2002 році укладено колективний договір, відповідно до якого винагорода за вислугу років нараховується згідно тарифних ставок та посадових окладів, право на нарахування винагороди виникає у працівника, який відпрацював не менше року, винагорода виплачується щомісячно, а розмір її залежить від безперервного стажу роботи згідно коефіцієнтів: від 1 до 3 років - 0,07 посадового окладу; від 3 до 5 років - 0,1 посадового окладу; від 5 до 10 років - 0,15 посадового окладу; від 10 до 15 років - 0,2 посадового окладу; від 20 до 25 років - 0,38 посадового окладу; понад 25 років - 0,49 посадового окладу. Крім того, колективним договором передбачено, що адміністрація зобов'язана виплачувати одноразову допомогу на оздоровлення при уході у щорічну відпустку в розмірі середньомісячної заробітної плати одного працівника по МК-61 за рік. Адміністрація порушила вимоги колективного договору і не виплатила позивачу ні винагороду за вислугу років, ні одноразову допомогу на оздоровлення при уході у щорічну відпустку протягом року, а саме: до звільнення позивача 15.12.2009 року за угодою сторін. При звільненні відповідач не провів розрахунок з позивачем, зазначений у ст. 116 КЗпП України. Заборгованість по заробітній платі та добовим при відрядженні з липня 2009 року по грудень 2009 року складає 8 624 грн. 49 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку виплати належних сум при звільнення з 15 грудня 2009 року по травень 2010 року (на день подачі позову) складає 6104 гривен із розрахунку 28 грн. (середньоденний заробіток за день) х 218 днів затримки. Фактично на період розгляду справи відповідач не усунув порушення прав позивача на отримання заробітної плати. Затримка у виплаті заробітної плати та невиплата позивачу належних йому при звільненні коштів призвела до того, що фактично протягом року він був позбавлений можливості кормити свою сім’ю, внаслідок чого позивач відчував моральні страждання, які полягають у втраті нормальних життєвих зв’язків, покладенні додаткових зусиль для організації свого життя. Згідно ст.237-1 КЗпП України вважає, що відповідач повинен йому сплатити моральну шкоду у сумі 5000 гривен.
Позивач ОСОБА_1 та його представник на підставі довіреності ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити, стягнувши вищевказані грошові кошти з юридичної особи – ВАТ «Південбудмеханізація», середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні нарахувати з дня звільнення позивача на день ухвалення рішення по справі, підтвердили, що в період розгляду справи судом відповідач частково погасив заборгованість по заробітній платі у сумі 1700 гривен. Вважають незаконним Наказ по ВАТ «Південбудмеханізація» №05 від 08.01.2008р. про скасування виплат за вислугу років та допомоги на оздоровлення незаконним, оскільки цей наказ погіршує стан працівників порівняно з умовами колективного договору, що є неприпустимим. А колективний договір 2002р. є дійсним, оскільки новий колективний договір на підприємстві не укладався.
Представник відповідача ВАТ «Південбудмеханізація» у судове засідання неодноразово не з'явився, будучи належним чином сповіщений про час, дату і місце розгляду справи, письмових заперечень на позов не надав.
Представник відповідача ВАТ «Південбудмеханізація» механізована колона № 61 та третя особа ОСОБА_3 позов визнав частково, не заперечував проти стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 3354 грн. 49 коп. та добових при відрядженні у сумі 3570 гривен з юридичної особи ВАТ «Південбудмеханізація». В іншій частині позову просив відмовити, мотивуючи тим, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується при наявності коштів та за рахунок прибутків, а підприємство в 2009 році спрацювало зі збитками. Наказом №05 ВАТ «Південбудмеханізація» від 08.01.2008 року (п.4,п.5) з метою уникнення нецільового використання коштів ФОП та використання коштів на виплату заробітної плати більше встановлених та затверджених зборами акціонерів нормативів на виплату від вартості реалізованої продукції було скасовано виплату за вислугу років та матеріальну допомогу на оздоровлення в адміністрації та структурах ВАТ «Південбудмеханізація» з 01.01.2008р. Крім того, ОСОБА_3 зазначив, що колективний договір №42 від 09.07.2002 року діяв з 01.07.2002 року по 01.07.2007 року, та втратив свою чинність, а даний спір виник за період 2009-2010 роки, тобто на його думку керуватися та посилатися на даний договір неможливо. Просив застосувати до вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ч.3 ст. 117 КЗпП України, зменшивши розмір компенсації на суму заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи позивача. Також не визнав суму моральної шкоди 5000 гривен, оскільки вважає, що вона не доведена.
Згідно ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, представників, дослідивши всі докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що згідно наказу №63 від 02.03.1994 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду машиніста самохідного скреперу 6 розряду на скрепер Д-357 П до ВАТ «Південбудмеханізація» механізованої колони №61 (а.с.6). У 2002 році між ВАТ «Південбудмеханізація» механізована колона №61 та працівниками було укладено колективний договір, зареєстрований в Управлінні праці та соціального захисту населення Роздільнянської РДА №42 від 09.07.2002, яким, відповідно до ч.2 ст. 13 КЗпП України, встановлено взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин. Вказаний Колективний договір діє з 01.07.2002р. по 01.07.2007р. і до підписання нового. Так, відповідно до п.11 Розділу II колективного договору, винагорода за вислугу років нараховується згідно тарифних ставок та посадових окладів. Відповідно до п.п. 11.2, право на нарахування винагороди за вислугу років виникає у працівника, який відпрацював не менше року. П.п.11.7 Колективного договору встановлено, що безперервний стаж для виплати винагороди визначається відповідно комісією, створеною в МК-61. В п.п.11.8 передбачено, що винагорода виплачується щомісячно, а розмір залежить від безперервного стажу роботи згідно наступних коефіцієнтів: від 1 до 3 років - 0,07 посадового окладу; від 3 до 5 років - 0,1 посадового окладу; від 5 до 10 років - 0,15 посадового окладу; від 10 до 15 років - 0,2 посадового окладу; від 20 до 25 років - 0,38 посадового окладу; понад 25 років - 0,49 посадового окладу. Крім того, колективним договором, а саме п.14 п.п.14.2 Розділу ІІ передбачено, що при наявності коштів працівникам виплачується матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати за минулий рік. Згідно п.1 Розділу У1 Колективного договору адміністрація зобов’язується виплачувати одноразову допомогу на оздоровлення при уході у щорічну відпустку в розмірі середньомісячної заробітної плати одного працівника по МК-61 за рік, виплати проводити за рахунок прибутку. Суд не приймає до уваги твердження представника МК №61 та третьої особи ОСОБА_3, що даний колективний договір втратив чинність 01.07.2007 року, оскільки новий колективний договір на підприємстві не укладався. Крім того, відповідно до ст. 17 ч.2 КЗпП України після закінчення строку чинності колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором.
Але на підприємстві діє Наказ №05 від 08.01.2008 року, виданий ВАТ «Південбудмеханізація» (п.4, п.5) з метою уникнення нецільового використання коштів ФОП та використання коштів на виплату заробітної плати більше встановлених та затверджених зборами акціонерів нормативів на виплату від вартості реалізованої продукції в адміністрації та структурах ВАТ «Південбудмеханізація», яким з 01 січня 2008 року скасовано виплату винагороди за вислугу років, а виплата матеріальної допомоги на оздоровлення проводиться тільки в разі відсутності перевищення використання ФОП понад встановлені нормативи на момент виплати такої допомоги. За підсумками року 2009 головне підприємство ВАТ «Південбудмеханізація» та його структурні підрозділи спрацювали зі збитками. Ця обставина вбачається з декларації на прибуток підприємства за 2009 рік. Також судом встановлено, що 02 липня 2008 року Господарським судом м.Києва порушено провадження по справі №28/212-6 про банкрутство ВАТ «Південбудмеханізація», на сьогоднішній день остаточне рішення з цього приводу не прийнято.
Крім того, враховуючи, що в матеріалах справа відсутня інформація про посадовий оклад позивача, відсутнє рішення комісії МК №61 про визначення позивачу безперервного стажу для обчислення розміру винагороди за вислугу років, а матеріальна допомога взагалі виплачується тільки при наявності коштів, суд вважає, що позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
Згідно Статуту Відкритого акціонерного товариства «Південбудмеханізація» в редакції 2001 року головне підприємство ВАТ «Південбудмеханізація» знаходиться у місті Києві (юридична адреса: м.Київ-49, вул.Богданівська,3); до складу ВАТ входять структурні підрозділи: механізована колона №29 - м.Фастів, Київської області, механізована колона №41 м. Харків, механізована колона №61 - м.Роздільна Одеської області. Дані структурні підрозділи входять до ВАТ без права юридичної особи і здійснюють свою діяльність на підставі «Положень», затверджених загальними зборами акціонерів ВАТ. ВАТ має право нести зобов’язання, бути позивачем та відповідачем в суді. Згідно п.3.13 Статуту, створені ВАТ структурні підрозділи, дочірні підприємства, філії та представництва діють у відповідності з затвердженими Загальними зборами акціонерів «Положеннями» чи Статутом та можуть наділятися основними засобами та обіговими коштами, які належать ВАТ. Керівництво їх діяльністю здійснюється особами, що призначаються Правлінням ВАТ. Механізована колона №61 ВАТ «Південбудмеханізація» діє згідно Положення по механізовану колону №61, затвердженого 17.01.1996 року та не є юридичною особою, самостійно отримує в установах банку по місцю розташування кошти на заробітну плату в рамках затвердженого нормативу, самостійно приймає та звільняє робітників, укладає від імені Товариства колективні трудові договори. В п.17 Положення вказано, що фінансово-господарська діяльність мехколони здійснюється відповідно до планів, які затверджуються Правлінням Товариства. Згідно Довідки АБ №002448 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організації України (ЄДРПОУ): Відкрите акціонерне товариство «Південбудмеханізація», ідентифікаційний код 01380890, має правовий статус юридичної особи. Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, серія АОО №003412, дата проведення державної реєстрації ВАТ «Південбудмеханізація» 15.12.1994 року. Механізована колона №61 ВАТ «Південбудмеханізація» згідно довідки №17243 з ЄДРПОУ, має ідентифікаційний код 01380909, правовий статус суб'єкта - без права юридичної особи, головне підприємство ВАТ «Південбудмеханізація». Суд враховує, що МК-61 ВАТ «Південбудмеханізація», не будучи юридичною особою, не може відповідати за боргами головного підприємства.
15.12.2009 року позивача звільнено із займаної посади за угодою сторін за ст.36 п.1 КЗпП України, наказ №127 від 15.12.2009 року. При звільненні відповідач не провів розрахунок з позивачем, зазначений у ст. 116 КЗпП України. (а.с.6). Заборгованість по заробітній платі та добовим при відрядженні з липня 2009 року по грудень 2009 року складає 8 624 грн. 49 коп., згідно довідки №64 від 24.03.2010 року (а.с.7).
Згідно ст.117 КЗпП України середній заробіток за час затримки виплати належних сум при звільненні з 15 грудня 2009 року по 26 листопада 2010 року (по день постановлення рішення суду включно) вирахувано так: 1251 грн. 89 коп. (сумарна заробітна плата за два повні місяці перед звільненням) : 43 дні = 29,11 гривен (середньоденний заробіток); 29,11 гривен х 238 днів затримки розрахунку = 6 928 грн. 18 коп. Фактично на період розгляду справи відповідач повністю не погасив заборгованість перед ОСОБА_1 по заробітній платі, виплативши позивачу 25.10.2010 року в рахунок вказаної заборгованості 1700 гривен, тому середній заробіток за час затримки розрахунку повинен бути сплачений по день ухвалення рішення суду.
Заборгованість по зарплаті перед позивачем повинна бути зменшена на 1700 грн. і буде складати на день ухвалення рішення суду 5054,49 грн. – 1700 грн. = 3 354 грн. 49 коп., добові при відрядженні 3 570 грн., а всього до сплати належить 6 924 грн. 490 коп.
Суд при розгляді справи також враховує положення Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року №9 та Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».
Оскільки позивач звернувся з позовом 06.05.2010 року, а звільнений з роботи був з 15.12.2009 року, то суд вважає, що він пропустив трьохмісячний строк звернення до суду щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, згідно ст.233, ст.237-1 КЗпП України. Вимога про поновлення строку позовної давності позивачем не заявлена. В задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди йому належить відмовити.
Враховуючи викладене, суд вважає, позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково. Суд не знаходить підстав для стягнення заявлених сум з механізованої колони №61 ВАТ «Південбудмеханізація» та третьої особи - начальника мехколони №61 ОСОБА_3
На підставі ст.ст. 15, 116, 117, 221, 233, 237-1 КЗпП України, керуючись ст..ст.10,11,209, 212,214,215,218 ЦПК України,
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Південбудмеханізація» (юридична адреса: 03049, м.Київ, вул.Богданівська, 3, р/р №2600730:360740 в Залізничному ПІБ м.Києва, МФО 322153, ЄДРПОУ 01380890) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 3354 грн. 49 коп., добові при відрядженні в сумі 3570 грн., а всього в сумі 6924 грн. 49 коп. за період з липня 2009 року по грудень 2009 року.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Південбудмеханізація» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку з 16 грудня 2009 року по 26 листопада 2010 року включно в сумі 6 928 грн. 18 коп.
В іншій частині позову ОСОБА_1 - відмовити.
В позові ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Південбудмеханізація» механізованої колони №61 – відмовити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Південбудмеханізація» на користь держави судові витрати по справі: державне мито в сумі 138 грн. 53 коп. та ІТЗ розгляду справи в сумі 120 грн., а всього 258 грн. 53 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: