Справа № 22ц-8363/10                                                                                            Головуючий у 1-й інстанції крамаренко Т.В.

Категорія 55                                                                                                          Доповідач апеляційного суду Яворська Ж.М.

У Х В А Л А

Іменем  України

26 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого – Базовкіної Т.М. ,

               суддів : Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М. ,

               при секретарі – Бобуйок І.Ф. ,

                        за участю позивачки  ОСОБА_2, її  представника  ОСОБА_3,

                        представника відповідача – ОСОБА_4,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м. Миколаєві  цивільну  справу

                                                      за   апеляційною  скаргою

                                                      ОСОБА_2

               на рішення  Ленінського районного суду  Миколаївської області  від 15 вересня 2010  року  

                                                                    за  позовом  

               ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, третя особа  Миколаївське обласне управління у справах захисту прав споживачів  про стягнення матеріальної та моральної шкоди ,

В С Т А Н О В И Л А:

                У жовтня 2009 р. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, третя особа  Миколаївське обласне управління у справах захисту прав споживачів  про стягнення матеріальної та моральної шкоди про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

                Позивачка зазначала, що 08 квітня 2009 р. вона уклала з відповідачкою договір про надання послуг, відповідно до якого остання повинна була виготовити технічну документацію та надати їй Державний акт на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1. Для виконання зобов’язань за цим договором, вона надала ОСОБА_5 їй рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.10.2008 р., Державний акт про право власності на земельну ділянку на ім’я батька ОСОБА_6 та кошти в сумі 3480 грн. Між тим,  відповідачка порушила  умови даного договору, протягом 14 днів технічну документацію не виготовила та будь-яких доказів неможливості виконання даного договору не надала.

                З врахуванням зазначених обставин просила, стягнути з фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 на її користь 3480 грн. переданих їй коштів, 1440 грн. - пені за невиконання зобов’язань за договором на підставі ст.23 Закону України ”Про  захист прав споживача”, 5000 грн. моральної шкоди та 500 грн.  сплачених нею коштів  на правову допомогу.

                У судовому засіданні, посилаючись на викладені у позові обставини, позивачка уточнила свої позовні вимоги  та просила стягнути з  відповідачки  на її користь 3480 грн. переданих їй коштів, 24300  грн. - пені за невиконання зобов’язань за договором, 5000 грн. моральної шкоди, 500 грн. сплачених нею коштів на правову допомогу та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

               Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 вересня 2010 р. у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

        В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалите нове рішення про задоволення її позову, посилаючись на невірну оцінку судом фактичних обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

        Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивачки, її представника, представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

        З матеріалів справи вбачається та  судом встановлено, що на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 жовтня 2008 р., ухвали цього суду від 26 травня 2009 р. за ОСОБА_2. визнано право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 в порядку спадкування.

        Відповідно до матеріалів справи відповідачка є фізичною особою - підприємцем  з вересня 2008 р. та працює на спрощеній системі оподаткування.

        08 квітня 2009 р. між ОСОБА_2.(замовник) та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_5.(виконавець) був укладений договір №8 про надання послуг. Відповідно до умов договору  виконавець зобов’язалася за завданням замовника, виготовити технічну документацію та надати державний акт на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1. Термін виконання робіт -14 днів, тобто до 22 квітня 2009 р. зі сплатою 3000 грн.

                       Виконувати зобов’язання за даним договором відповідачка припинила, оскільки було з’ясовано, що право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1  зареєстровано не за позивачкою, а за іншою особою. Крім того, позивачем не було сплачено кошти  згідно договору.

        Відповідно до вимог ст.ст.901,903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона ( виконавець) зобов’язується  за завданням другої сторони(замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу в розмірі, у строки та  в порядку,що встановлений   договором.

                 Позивачка в обґрунтування вимог посилалася на те, що передала відповідачці кошти у розмірі 3480 грн., але будь-якого платіжного документу на підтвердження не надала.

                      Згідно п.3, 4.2.2 договору за виконання послуг, замовник сплачує виконавцеві 3000 грн.

                Відмовляючи в позові суд обґрунтовано виходив з недоведеності отримання відповідачем коштів.

                Так, відповідно до роз’яснень абз.2 п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсними» не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину, а й факт його  вчинення, а  також виконання зобов’язань, що виникли з правочину. Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК визначено прямо (ч.2 ст.937, ч.3 ст.949 ЦК),

                Отже, посилання апелянта на сплату коштів на виконання умов укладеного договору не ґрунтуються на письмових доказах, а тому не може бути підтверджено поясненнями свідків.

                      З матеріалів справи вбачається, що  книга обліку та витрат відповідачки була оглянута у судовому засіданні, будь-які записи, щодо реєстрації  даних про оплату позивачкою коштів за вищевказаним договором  відсутні.

             Доводи позивача  в апеляційній скарзі про те, що  відповідачка на її думку не займається підприємницькою діяльністю, не має ліцензії на проведення землевпорядних    робіт  правового значення не мають.

        За такого колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

              Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

                                                    У Х В А Л И Л А:

              Апеляційну скаргу ОСОБА_2  відхилити, а  рішення  Ленінського районного суду  Миколаївської області  від 15 вересня 2010  року  залишити без змін.

     Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але  може бути оскаржена протягом двадцяти днів  в касаційному порядку.

     Головуючий

             Судді