Справа № 22ц- 7037 / 10 Головуючий у 1-й інстанції: Щербини С.В.
Категорія 06 Доповідач апеляційного суду Кутова Т.З.
У Х В А Л А
Іменем України
4 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючої: Кутової Т.З.,
суддів: Шолох З.Л., Яворської Ж.М.,
при секретарі: Меріковій Д.В. ,
за участю: представників позивачки ОСОБА_2 – ОСОБА_3 та ОСОБА_4, представника Миколаївської міської ради – Сакари Ю.В., представника відповідачки ОСОБА_6 – ОСОБА_7, представника Адміністрації Заводського району виконавчого комітету Миколаївської міської ради - Татаринова В.П., представника об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Айланд» Іванішиної Л.С., третьої особи ОСОБА_10,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_6
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 червня 2010 року
за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про покладення зобов’язання усунути перешкоди у користуванні квартирою шляхом знесення самочинно побудованого нерухомого майна;
за позовом
Миколаївської міської ради до ОСОБА_6 про зобов’язання усунути перешкоди у користуванні житловим будинком шляхом знесення самочинно побудованого майна;
за зустрічним позовом
ОСОБА_6 до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2, треті особи адміністрація Заводського району виконавчого комітету Миколаївської міської ради , інспекції Державного будівельно-архитектурного контролю у Миколаївській області (далі – ДАБК), об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі – ОСББ) «Айланд» , ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_10 про визнання права власності на самочинно побудоване нерухоме майно,
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_6 про зобов’язання усунути перешкоди у користуванні житловим будинком шляхом знесення самочинно побудованого майна.
Позивачка зазначала, що їй та ОСОБА_6 на праві власності належать відповідно квартири № 93 та № 82 в АДРЕСА_1, які мають спільну несучу стіну. Відповідачка в своїй квартирі самовільно побудувала надбудови та прибудови з втручанням у загально - будинкові вентиляційні, димохідні канали, які проходять у стіні квартири позивачки, що створює загрозу життю та її власності.
В травні 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 та Миколаївської міської ради про визнання права власності на надбудови та прибудову у квартирі АДРЕСА_1, посилаючись на те, що вказане будівництво здійснено відповідно до вимог чинного законодавства.
У червні 2009 року Миколаївська міська рада звернулася з позовом до ОСОБА_6 про знесення самовільно збудованих споруд.
Ухвалою суду від 16 вересня 2009 року позови об’єднані в одне провадження (а.с. 98).
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 червня 2010 року позов Миколаївської міської ради та ОСОБА_2 задоволено. ОСОБА_6 зобов’язано знести самочинно побудовані в АДРЕСА_1 житлові надбудови літ. А-1 V1 та літ. А-2 V11, прибудову літ. А- V з приведенням конструкцій багатоквартирного будинку до попереднього стану.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на самочинну прибудову та надбудову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить вказане рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог та відмовити в задоволенні позовів заявлених до неї, а її позов про визнання права власності на самовільні прибудови задовольнити, посилаючись на те, що суд не повно з’ясував обставини справи та не вірно застосував норми матеріального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, дослідивши докази по справі судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 24 квітня 2000 року є власницею квартири № 82 в АДРЕСА_1 (а.с. 56). ОСОБА_2 належить в цьому ж будинку суміжна квартира № 93 на підставі договору купівлі-продажу від 25 листопада 1999 року (а.с. 3).
В 2008 році ОСОБА_6 до належної їй квартири прибудувала надбудови літ. А-1 VI площею 64, 4 кв. м. та літ. А-2 VII площею 56, 7 кв. м., прибудову літ. А- V площею 6, 8 кв. м. В зв’язку з чим загальна площа квартири збільшилась до 181, 5 кв. м. відповідно до реєстраційних даних БТІ вказані надбудови та прибудова є самовільно збудованими об’єктами (а.с. 131 - 133).
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 6464 від 29 березня 2010 року вказані самочинно збудовані ОСОБА_6 споруди не відповідають п.п. 6.1, 6.2, 9.1 ДБН «Склад, порядок розробки, погоджень затвердження проектної документації для будівництва», в зв’язку з відсутністю проектної документації і відповідних погоджень, п. 6.38 ДБН «Газопостачання» по встановленню димоходів (а.с. 161 – 169).
Актом № 4341 від 7 березня 2009 року ПП «СантТех 63» встановлено невідповідність технічних умов експлуатації газових приладів у АДРЕСА_1 через будівництво мансарди у квартирі № 82 (а.с. 126).
Відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов’язані брати участь у загальних витратах, пов’язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.
Оскільки, сторони по справі, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_6 є співвласниками допоміжних приміщень будинку АДРЕСА_1, а саме даху будинку, суміжних стін та димоходів, які використовувала відповідачка при здійснення самовільного будівництва, то відповідно до положень ст. 391 ЦК України, власник (співвласник) майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження належним, в тому числі і йому майном. При цьому, захист прав та інтересів, зокрема, може бути здійснено шляхом припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення (ч. 2 ст. 16 ЦК України), в тому числі і шляхом знесення самовільного будівництва.
Згідно з положеннями Закону України «Про основи містобудування», будинки і споруди, їх комплекси, віднесені до об’єктів містобудування (ст. 3), при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені розробка проектів конкретних об’єктів з дотриманням державних стандартів (ст. 5). Державний контроль у сфері містобудування здійснюється, в тому числі і органами місцевого самоврядування, а особи винні у порушенні містобудівного законодавства несуть встановлену законодавством відповідальність (ст. 24, 25).
Враховуючи, що самовільні надбудови до квартири відповідачки, яка розташована на п’ятому поверсі п’яти поверхового будинку, в вигляді двох повноцінних поверхів, які виходять за межі даху багатоквартирного будинку та тим самим змінюють його архітектурну форму, питання щодо контролю за вказаним будівництвом врегульовано нормами наведеного Закону України «Про основи містобудування» та віднесені до компетенції Миколаївської міської ради, як органу місцевого самоврядування. В зв’язку з тим, що спірне будівництво здійснено з порушенням вимог наведеного закону, такі порушення підлягають усуненню.
За такого, районний суд, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 та Миколаївської міської ради та постановив рішення про покладення зобов’язання на ОСОБА_6 знести самочинно побудовані прибудову та надбудову до квартири № 82 в АДРЕСА_1 та відповідно відмовив в задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання права власності на збудовані об’єкти.
Посилання апелянта, в судовому засіданні апеляційної інстанції, на Дозвіл на виконання будівельних робіт виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, як на підставу скасування рішення, не можна прийняти до уваги, оскільки вказаний дозвіл наданий після ухвалення рішення, а тому і не впливає на викладені в ньому висновки.
Також доводи апеляційної скарги на безпідставне посилання в рішенні суду на положення ст. 376 ЦК України, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки це не спростовує вищенаведені висновки суду та не призвело до не вірного вирішення спору.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, судова колегія не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 червня 2010 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку .
Головуюча
Судді