Справа  22ц- 7074/ 10 року                     Головуючий 1-ї  інстанції: Агєєва Л.І.

Категорія   30                               Суддя – доповідач апеляційного  суду: Кутова Т.З.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

2010  року  листопада   місяця  10  дня  судова колегія  судової палати  в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

        головуючого:                          Галущенка О.І.,

        суддів:                                   Шолох З.Л.,

                                              Кутової Т.З.,

        при секретарі:                   Кулик О.В.,

        за участю:   позивачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, відповідачів  ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8.  та їх представник ОСОБА_6,  ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_4,  ОСОБА_8, ОСОБА_5  

на рішення    Заводського районного суду м.  Миколаєва   від  17  червня  2010 року   за позовом

ОСОБА_2

до

ОСОБА_4, ОСОБА_8,ОСОБА_5,  ОСОБА_7, третя особа Приватне підприємство «Шалгіс»

 про

  стягнення матеріальної  та  моральної шкоди

В С Т А Н О В И Л А :

     В листопаді  2009 року  ОСОБА_2  звернулася до суду з позовом  до ОСОБА_4  про стягнення майнової та моральної шкоди.

Позивачка зазначала, що  вона є власницею   квартири  АДРЕСА_1.  Вночі  26  вересня 2009 року   в  літній кухні квартири № 5 належній відповідачці  ОСОБА_4  сталася пожежа внаслідок електричного замикання.  У зв’язку з тим, що пожежа не була виявлена одразу,   вогонь перекинувся  на  квартиру позивачки  та знищів  стіну,стелі, меблі, речі домашнього вжитку.

      Оскільки відповідно до акту  вказано, що  джерело запалювання  електричного походження,  тобто несправність електроприладів,  позивачка  просила стягнути з  власниці  квартири, в якій сталося загорання  90029 грн.  майнової шкоди   та 3000 грн. моральної шкоди.

    В судовому засіданні   позивачка  уточнила свої вимоги  та пред’явила їх в тому числі   і до  ОСОБА_8 ,  ОСОБА_5 та  ОСОБА_7

    Рішенням Заводського районного суду  м. Миколаєва   від   17 червня 2010 року   позов задоволено частково. З ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_5,  ОСОБА_7      на користь   позивачки стягнуто  солідарно  90029 грн.  по 22507 грн. 25 коп. з кожного   та 2000 грн. моральної шкоди   по  500 грн. з кожного. Розподілено судові витрати.

    В апеляційній скарзі    відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_5  просять вказане рішення суду скасувати, а по справі ухвалити нове рішення, посилаючись на відсутність своєї вини в заподіянні шкоди.    

    Заслухавши  доповідь судді,  пояснення    осіб, які приймали участь в судовому засіданні, і дослідивши   докази   по   справі,  судова колегія   приходить до висновку, що апеляційна скарга   підлягає  частковому   задоволенню із наступних підстав.

    Районний суд, ухвалюючи рішення про стягнення  збитків,  завданих пожежею, з усіх відповідачів, виходив з положень ст.  319  ЦК України, відповідно до якої   власник  повинен належним чином  здійснювати своє право власності.  Однак, з таким висновком суду погодитись не можна  в повній мірі, оскільки він суперечить добутим доказам по справі.

Так,  з   матеріалів справи  вбачається   і таке встановлено судом,  квартира   АДРЕСА_1     на  підставі договору купівлі-продажу належить   позивачці ОСОБА_2 (а.с. 36-35).

Квартира № 5   в цьому ж будинку   відповідно до свідоцтва про право власності  на праві спільної сумісної власності належить   відповідачці ОСОБА_4 і її донькам ОСОБА_8 та ОСОБА_5 Співвласницею також зазначено  ОСОБА_7., однак, відповідно до свідоцтва про смерть  вона померла 26 березня  2001 року (а.с. 119, 125-127).

В користуванні   співвласників  квартири № 5  перебуває   сарай – літня кухня, яка знаходиться у дворі   вказаного житлового будинку АДРЕСА_1. Вказана обставина підтверджується   рішенням  виконавчого комітету Заводської районної ради   народних депутатів  м. Миколаєва  від   28 червня 1974 року  за № 584  про   зняття з балансу   вказаного приміщення як житлової квартири, в зв’язку з аварійністю та передачу  як підсобного приміщення мешканці квартири № 5 ОСОБА_10 (а.с. 117,118).  В подальшому  вказане приміщення використовувалось  як сарай – літня кухня  наступними   мешканцями квартири, а саме  ОСОБА_7. В зазначеному нежитловому приміщенні   встановлено газові прилади,  які підключені до    відповідного лічильника в квартирі № 5, також  в цьому ж допоміжному  приміщенні встановлено електролічильник   та  ВАТ ЕК «Миколаївобленерго»  відкрито на вказане допоміжне  нежитлове   приміщення окремий особовий рахунок на ім’я  ОСОБА_7.  (а.с. 189-190).

 Після смерті 26 березня 2001 року  співвласниці квартири № 5 ОСОБА_7.,  приміщення сараю - літньої кухні   залишилося в володінні  її дочки ОСОБА_4,  що підтверджується   копією  розрахункової книжки,  по якій ОСОБА_4  сплачувала   спожиту електроенергію за окремим особовим рахунком відкритим   на приміщення сараю-літньої кухні (а.с. 81).  З дозволу  ОСОБА_4  вказаним приміщенням  користувався    її батько ОСОБА_7, що останній підтвердив  в своїх поясненнях, які містяться в матеріалах про відмову в  порушенні кримінальної справи   по факту пожежі (а.с. 195).

    Відповідно до   акту    Заводського РВ м. Миколаєва  ГУМНС   26 вересня 2009 року   виникла  пожежа  в літній кухні АДРЕСА_2 громадянки ОСОБА_4, внаслідок чого   пожежею знищено  крівлю,  речі домашнього вжитку, закопчені стіни в  АДРЕСА_1  за вказаною адресою.   Джерело запалювання,  в даному акті, зазначено, як   електричного походження (а.с. 104).

    З технічного висновку  № 39/В-09  щодо дослідження пожежі, яка сталася  26  вересня 2009 року   в  житловому будинку за адресою:  АДРЕСА_1   слідує, що ймовірною причиною виникнення пожежі  є   аварійний режим  роботи електромережі, в зв’язку з чим  могло відбутися  коротке замикання, таке могло статися, в тому числі і, в наслідок перевантаження електромереж (а.с. 201-213).

    З пояснень   ОСОБА_7   вбачається, що  він   проживав в квартирі № 5, а  літню кухню  використовував додатково. Опалювалась літня-кухня  електричним  обігрівачем електроживленням  220 В.  

    З пояснень  ОСОБА_11 даних  Заводському РВ ГУМНС  слідує, що  в літній кухні ОСОБА_7   частенько обпалював   дроти кабелю,  оскільки в кухні працював турбіною. Аналогічні  пояснення дали також  мешканці цього будинку  ОСОБА_12, ОСОБА_13,  ОСОБА_14  Такі ж пояснення вказані особи  та  ОСОБА_15  надали   в судовому засіданні  як свідки, зазначивши, що ОСОБА_7  постійно використовував літню кухню-сарай як майстерню, випалював метал,  та обігрівав її електрообігрівачем   (а.с.    ).

Наведене свідчить,  що   фактичним користувачем  літньої кухні - сараю був саме  ОСОБА_7, який  в порушення п. 42  Правил користування   електроенергією для населення  не забезпечив   безпечну експлуатацію  побутових електроприладів та не повідомив   енергопостачальника про  збільшення споживання   електричної потужності  та  допустив перевантаження   внутрішніх  електричних мереж, що стало причиною виникнення  короткого замикання та призвело до  пожежі.

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями  чи бездіяльністю  особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода   завдана майну фізичної   або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі   особою, яка її завдала.

    Визначаючи розмір   збитків завданих пожежею, суд вірно   врахував   вартість   відновлюваного ремонту квартири  позивачки, яка   відповідно до висновків   спеціалістів складає  78365  грн.   та вартості   пошкоджених меблів, побутової техніки,  на суму  11764 грн.,  виходячи з  наданих суду квитанцій  про оплату, показів свідків та  даних акту про пожежу.

    В наслідок  пожежі та  порушення майнових прав  позивачки, останній  з вини ОСОБА_7,  завдано моральну шкоду,   розмір якої   вірно визначено судом  в сумі 2000 грн., яка   підлягає відшкодуванню на підставі   ст. 1167 ЦК України.

 Оскільки ж  ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_5   фактично не проживали в АДРЕСА_2  та  не користувалися   літньою кухнею-сараєм,  вказане  нежитлове приміщення не перебувало  в їхній власності,  немає підстав   для застосування положень ст. 319 ЦК України, а також  притягнення їх до цивільно-правової відповідальності, так як   відсутній причинний  зв’язок  їх дій з  виникненням пожежі  та відповідних наслідків.  

     Враховуючи, що висновки суду, щодо кола осіб, на яких  покладається матеріальна  цивільно-правова відповідальність,  не відповідають обставинам справи,   на підставі  положень  п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України,  рішення районного   суду підлягає  скасуванню з ухваленням нового рішення  про стягнення завданих   матеріальних збитків   в сумі  90029 грн.  та моральної шкоди в сумі 2000 грн.  з ОСОБА_7, оскільки останнім не   доведено, що шкода завдана не з його вини, як то передбачено ч. 2 ст. 1166 ЦК України.  А у порядку передбаченому ст. 88  ЦПК України  на   ОСОБА_7 слід покласти також    судові витрати, які складаються з 917 грн. судового збору та 120 грн. витрат на ІТЗ, а всього  1037 грн.

    Керуючись ст. ст.  302, 307, 309  ЦПК України, судова  колегія, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу   ОСОБА_4,  ОСОБА_8,  ОСОБА_5   -   задовольнити частково.

Рішення   Заводського  районного  суду  м.   Миколаєва     від   17    червня     2010 року    – скасувати, по справі ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2  до ОСОБА_4, ОСОБА_8,  ОСОБА_5  та ОСОБА_7 задовольнити частково.

Стягнути  на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_7 90029 грн.   матеріальних збитків, 2000 грн. моральної шкоди, 1037 грн.   судових витрат.

В задоволенні позову до ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_5   відмовити.

Рішення  може бути оскаржено в касаційному порядку  до Вищого спеціалізованого цивільно-кримінального суду України  з розгляду цивільних і кримінальних справ  на протязі двадцяти  дні   з дня  його  проголошення.

Головуючий:

Судді: