Справа  22ц-7102/ 10 року                     Головуючий 1-ї  інстанції:   Мадай С.І.

Категорія  20                                 Суддя – доповідач апеляційного  суду:  Кутова Т.З.

У Х В А Л А

Іменем України

2010 року   листопада   місяця 24  дня  судова колегія  судової палати  в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

        головуючого:                        Галущенка О.І.,

        суддів:                                   Шолох З.Л.,

                                            Кутової Т.З.,

        при секретарі:                Поліщук Ю.В.,

        за участю : представників позивачки  ОСОБА_2,   ОСОБА_3  та представника  відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_5

на рішення  Березанського   районного суду  Миколаївської області   від  20  травня   2010  року   постановлене  по справі за позовом

ОСОБА_5

  до

ОСОБА_6  

про

визнання недійсними договорів  купівлі -  продажу  та визнання права власності  на нерухоме майно

В С Т А Н О В И Л А :

    В липні 2009 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовною заявою  до  ОСОБА_6  про визнання договорів купівлі-продажу  недійсними  та визнання права власності на нерухоме майно.

Позивачка  зазначала, що   1 лютого 2001 року вона     уклала зі своїм братом ОСОБА_7  договір купівлі-продажу житлового будинку  АДРЕСА_1. Однак   вказаний договір було укладено лише  з метою надання законної  можливості   проживати в даному будинку  її брату  і намірів щодо передачі вказаного будинку    братові  у власність  не було, в зв’язку з чим  і гроші за даним договором не передавались. Оскільки ОСОБА_7 24 липня 2001 року   продав вказаний будинок  ОСОБА_6  то вказаний договір  також є недійсним, як не відповідаючий вимогам закону.

    Посилаючись на викладене позивачка просила задовольнити її позовні вимоги.

    Рішенням  Березанського районного суду Миколаївської області від 20  травня 2010 року  в задоволені позову відмовлено.

    В апеляційній скарзі  позивачка просить вказане рішення суду скасувати,   а справу повернути до суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд  не повно з’ясував обставини справи  та дав доказам не вірну оцінку, а тому дійшов необґрунтованого висновку.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників  судового процесу, дослідивши докази по справі, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення  апеляційної скарги.

    Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом,   1 лютого 2001 року   між ОСОБА_5 та  ОСОБА_7   укладено договір купівлі-продажу   житлового будинку АДРЕСА_1, який посвідчено   державним нотаріусом Березанської  державної нотаріальної контори (а.с. 13).  

     В подальшому 31 липня 2001 року  вказаний будинок   ОСОБА_7  продав  ОСОБА_6   за нотаріально посвідченим договором (а.с. 4).

Згідно  свідоцтва ОСОБА_7 помер  ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с. 5).

    Відповідно до положень ст. 58 ЦК України (в редакції 1963 року)  угода   здійснена лише  про людське око, без наміру   створити юридичні наслідки, є недійсною.

    Як вбачається зі змісту оскаржуваної угоди   від  1 лютого 2001 року  сторони домовились про  вчинення  продажу   спірного будинку за  11266  грн., які отримані продавцем до укладення договору.

    В запереченнях на позовну заяву  ОСОБА_6   до  ОСОБА_5  про визнання права власності на земельну ділянку, ОСОБА_5 зазначала, що   будинок продала  ОСОБА_7, так як  в зв’язку з сімейними обставинами,  змушена була змінити місце проживання  (а.с 30).

    Виходячи з наведеного,   районний суд  дійшов обґрунтованого висновку  про те, що оспорюваний договір   купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1     цілком відповідав  волі   та намірам сторін, створив юридичні наслідки, а саме  реєстрацію права власності за набувачем, та   розпорядження останнім своєю власністю на свій розсуд  шляхом  укладення наступного  продажу  вказаного будинку.  За такого суд обґрунтовано відмовив в задоволенні  позовних вимог  ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу  житлового будинку  недійсними  та визнання права власності на вказаний будинок.

    Доводи  апелянта   про те, що мнимість  угоди підтверджується   фактом реєстрації права власності    не одразу після укладення договору, а  в липні 2001 року перед укладенням   наступного договору, не можна прийняти до уваги, оскільки законодавцем  не встановлено строк   такої реєстрації  та   відповідних наслідків в разі його порушення.

    Посилання в апеляційній скарзі на   те, що фактично гроші не  передавались за спірним договором   позивачці, також  не впливають на   висновки суду, оскільки    вказані обставини , відповідно до положень  ст. 44 ЦК України  (в редакції 1963 року)  та ст. 218  діючого ЦК України,  можуть бути   доведені лише  письмовими доказами, яких позивачкою не надано.  Тоді як факт передачі грошей   зафіксовано  письмово  в  самому договорі.      

    Інші доводи апеляційної скарги про порушення судом процесуальних та матеріальних норм, також не   можуть бути прийняті до уваги, оскільки   вони не привели до невірного вирішення спору.

    Перевіривши законність та обґрунтованість   оскаржуваного рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що воно відповідає  вимогам норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його  зміни чи скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308    ЦПК України, судова  колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу   ОСОБА_5  -   відхилити.

Рішення   Березанського районного суду  Миколаївської області    від  20 травня   2010  року   – залишити  без змін.

Ухвала  апеляційного суду   може бути оскаржена в касаційному порядку  до Вищого спеціалізованого суду  України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі  двадцяти днів  з дня її  проголошення.

Головуючий:

Судді: