справа № 2-616/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

02 грудня 2010 року                                               місто Городня

    Городнянський районний суд Чернігівської області у складі :

головуючого судді Березовського О.Д.,  

при секретарі Швачко О.В.,    

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Виноградської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Агат» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Агат» та просить стягнути з відповідача на її користь компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати в сумі 1717, 84 грн. і середній заробіток за період затримки розрахунку з 01.01.2008 року по 25.06.2010 року в сумі 1328, 65 грн..

У позовній заяві позивач зазначила, що за період з 16.09.2009 року по 25.06.2010 року відділ державної виконавчої служби стягнув з ВАТ «Агат» на її користь заборгованість по заробітній платі згідно виконавчого листа № 2-772 від 31.08.2009 року. Відповідач зобов’язаний нарахувати та виплатити їй компенсацію за затримку виплати заробітної плати в тому самому місяці, в якому виплачувалась заборгованість, однак ВАТ «Агат» компенсацію не виплатило і заяву про надання довідки залишило без відповіді. Дії відповідача вважає незаконними та загальна сума компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати складає 1717, 81 грн..

Починаючи з 01.06.2007 року по 29.12.2007 року вона працювала в ВАТ «Агат» на 0,1 мінімальної заробітної плати гарантованої державою. При звільненні вона не одержала розрахунок у відповідності з ч. 1 ст. 116 КЗпП України. Оскільки у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у зазначені строки, підприємство, згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. На 01.10.2007 року та по 29.12.2007 року включно мінімальна заробітна плата затверджена державою становила 460 грн.. Сума середнього заробітку, який відповідач зобов’язаний сплатити на її користь, на день стягнення заборгованості по заробітній платі згідно платіжного доручення №-720 від 25.06.2010 року складає 1328, 65 грн..

    Ухвалою судді від 01 листопада 2010 року відкрито провадження в зазначеній справі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнила заявлені нею позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на її користь компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати та просила суд стягнути з ВАТ «Агат» компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати за період з 01.12.2004 року по 31.12.2004 року, з 01.07.2005 року по 30.11.2005 року, з 01.03.2006 року по 31.05.2006 року в сумі 1717,81 грн.. В іншій частині позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити, про що надала суду письмову заяву про уточнення позовних вимог від 19.11.2010 року. Підтримала заявлені та уточнені позовні вимоги та просила суд їх задовольнити. Підтвердила обставини викладені нею в позовній заяві. Вказала, що на ВАТ «Агат» вона працювала на різних посадах 37 років. Звільнилась з ВАТ «Агат» 01.06.2006 року. При звільненні остаточного розрахунку з нею не провели і чинний на той час голова правління ВАТ «Агат» сказав, що грошей не має та їй було видано довідку про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Наступний голова правління підприємства попросив трохи почекати з виплатою заборгованості по заробітній платі. Вона продовжувала працювати в ВАТ «Агат» на 0,1 ставки та вела кадри і діловодство до 29.12.2007 року. Однак ніяких записів у її трудовій книжці про цю роботу не має і вона офіційно працювала у цей час на ДП «Сервіс-Агат», про що маються відповідні записи в її трудовій книжці. Оскільки заборгованість по заробітній платі їй не виплатили вона звернулась до суду і рішенням суду від 06.03.2009 року з ВАТ «Агат» на її користь було стягнуто заборгованість по заробітній платі в розмірі 2304,37 грн. за періоди вказані в довідці від 24.12.2008 року, яка була складена управлінням праці та соціального захисту населення Городнянської райдержадміністрації за результатами перевірки додержання законодавства про працю ВАТ «Агат». За виконавчим листом суду вона отримала визначену у рішенні суду заборгованість по заробітній платі, але компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушення термінів її виплати вона від відповідача не отримала. Щодо стягнення з ВАТ «Агат» середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 1328,65 грн., то у 3-х місячний строк після отримання нею останньої суми заборгованості по заробітній платі вона не звернулась, так як у неї не було документів. Після отримання довідки з виконавчої служби, вона письмово звернулась до ВАТ «Агат», де їй сказали, що все виплатять, але так і не сплатили. Вважає, що до вимог про стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за весь час затримки розрахунку строків давності немає.

Представник відповідача Виноградська О.В., яка представляє інтереси ВАТ «Агат» на підставі довіреності від 12.08.2010 року за вих. № 001, у судовому засіданні пред’явлений позивачем позов не визнала у повному обсязі та заперечувала з приводу його задоволення. Обґрунтовуючи свою позицію по суті заявлених позовних вимог представник відповідача Виноградська О.В. послалась на свої письмові заперечення по суті спору, які долучила до позовної заяви, та які оголосила в судовому засіданні. У своїх письмових заперечення представник відповідача Виноградська О.В. вказала, що ч. 2 ст. 233 КЗпП України встановлено тримісячний строк звернення до суду з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права. Необмежений строк звернення встановлюється лише для позовів про стягнення належної працівникові заробітної плати. Натомість суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні, не належать до фонду заробітної плати. Тобто до позовів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, встановлений тримісячний строк позовної давності. Позивачу остаточно заборгованість по заробітній платі була перерахована 25.06.2010 року, тримісячний строк сплинув 25.09.2010 року, тобто на момент подання позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні строк позовної давності сплинув. Просить суд застосувати позовну давність до вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відмовити позивачу в позові в цій частині. Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати здійснюється за рахунок власних коштів підприємства. Однак у ВАТ «Агат» відсутні власні кошти, підприємство перебуває у скрутному матеріальному становищі, на рахунки та касу підприємства ще у 2008 році відділом державної виконавчої служби Городнянського районного управління юстиції був накладений арешт, через що відповідач не може самостійно розпоряджатися грошовими коштами, що іноді надходять на його рахунок.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, встановив наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

    Стаття 116 КЗпП України передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

    Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільнення та визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

З дослідженої в судовому засіданні трудової книжки ОСОБА_1 встановлено, що наказом № 12-к від 31.05.2006 року вона була звільнена з 01.06.2006 року з ВАТ «Агат» та переведена до ДП «Сервіс-Агат» ВАТ «Агат» п. 5 ст. 36 КЗпП України ( а.с. 10-12 ).

    Згідно заочного рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 06.03.2009 року, ухваленого у справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Агат» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати та відшкодування моральної шкоди, встановлено, що суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 частково та стягнув з ВАТ «Агат» на користь останньої заборгованість по заробітній платі в розмірі 2304,37 грн. та 300 грн. на відшкодування моральної шкоди, у задоволенні інших позовних вимог позивачу було відмовлено. Відповідне рішення суду набрало законної сили 21.07.2009 року ( а.с. 37-39 ).

    У вищевказаному рішенні судом було встановлено, що розмір заборгованості ВАТ «Агат» перед ОСОБА_1 по заробітній платі становить 2304, 37 грн. ( станом на грудень 2004 року – 61, 64 грн., за липень – листопад 2005 року – 726, 74 грн., за березень-травень 2006 року – 1515,99 грн. ). Дані про розмір заборгованості по заробітній платі ВАТ «Агат» перед позивачкою, які суд отримав з довідки № 31 від 24.12.2008 року управління праці та соціального захисту населення Городнянської адміністрації ( а.с. 33-36 ), та які були встановлені за результатами перевірки додержання законодавства про працю ВАТ «Агат», суд визнав достовірними та такими, що відображають дійсний розмір заборгованості по заробітній платі ВАТ «Агат» перед позивачкою.

    Частина 3 ст. 61 ЦПК України передбачає, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

    Таким чином, встановлена рішенням суду від 06.03.2009 року сума заборгованості по заробітній платі ВАТ «Агат» перед ОСОБА_1 в розмірі 2304,37 грн., а також встановлені судом періоди за які виникла заборгованість, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

    Згідно довідки відділу ДВС Городнянського районного управління юстиції Чернігівської області від 14.07.2010 року № 5383/03-34/1 встановлено, що при примусовому виконанні виконавчого листа Городнянського райсуду Чернігівської області № 2-272 від 31.08.2009 року про стягнення з ВАТ «Агат» на користь ОСОБА_1 2604, 37 грн. заборгованості по заробітній платі, було стягнуто з ВАТ «Агат» та перераховано на особовий рахунок ОСОБА_1 2604, 37 грн. згідно платіжних доручень : № 590 від 16.09.2009 року – 1330 грн.; № 639 від 30.09.2009 року – 220 грн.; № 31 від 22.01.2010 року – 340 грн.; № 720 від 25.06.2010 року – 714, 37 грн. ( а.с. 3 ).

    З вказаної довідки вбачається, що остаточний розрахунок з ОСОБА_1 при примусовому стягненні з ВАТ «Агат» заборгованості по заробітній платі було проведено 25.06.2010 року.

Частина 1 ст. 233 КЗпП України передбачає, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.  

З позовом до суду щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 звернулась 28.10.2010 року, тобто після спливу визначеного ч. 1 ст. 233 КЗпП України тримісячного строку. При цьому знаючи про порушення своїх прав та звернувшись до суду після спливу строків звернення, ОСОБА_1 не клопотала перед судом про поновлення строків, як таких, що пропущені з поважних причин. Пояснюючи причини звернення до суду після спливу тримісячного строку звернення до суду позивачка не навела суду поважних причин порушення тримісячного строку на звернення з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.  

Посилання позивача на те, що до вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні строки давності відсутні є хибним. Частина 2 ст. 233 КЗпП України передбачає, що лише у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Натомість право працівника на отримання середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку є однією з форм відповідальності підприємства за затримку розрахунку при звільненні, що передбачено ст. 117 КЗпП України, і до цих вимог застосовується тримісячний строк звернення до суду.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ВАТ «Агат» в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 1328,65 грн. задоволенню не підлягають.

Вирішуючи заявлені позивачкою позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на її користь компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.  Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України „Про оплату праці”, додаткова заробітна плата, це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Як зазначалось вище, ч. 2 статті 233 КЗпП України передбачає, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

    Стаття 43 Конституції України проголошує, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

З 01.01.1997 року введена в дію стаття 34 Закону України „Про оплату праці”, якою передбачена компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати, яка проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги та у порядку, встановленому чинним законодавством.

Цей порядок врегульовано законодавством, зокрема Законом України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” від 19 жовтня 2000 року N 2050-III, Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

У судовому засіданні судом встановлено, що відповідачем своєчасно не була виплачена ОСОБА_1 заробітна плата в сумі 2304, 37 грн. за періоди, а саме за грудень 2004 року – 61, 64 грн., за липень – листопад 2005 року – 726, 74 грн., за березень-травень 2006 року – 1515,99 грн.. При здійсненні розрахунку з ОСОБА_1 при примусовому стягненні з ВАТ «Агат» заборгованості по заробітній платі компенсація втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати за вказані періоди нарахована та виплачена не була, і даний факт в судовому засіданні не заперечувала представник ВАТ «Агат».

Приведений позивачкою розрахунок сум компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати за вищевказані періоди на загальну суму 1717, 81 грн. здійснено у відповідності до встановленого вищевказаними нормативними документами порядку розрахунку компенсації, у судовому засіданні стороною відповідача не надано суду доказів та розрахунків, які б спростовували визначену позивачем суму компенсації, а тому суд приходить до висновку, що в цій частині позовні вимоги позивача підлягають задоволенню та з ВАТ «Агат» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 1717 грн. 81 коп. компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати за період з 01.12.2004 року по 31.12.2004 року, з 01.07.2005 року по 30.11.2005 року, з 01.03.2006 року по 31.05.2006 року.  

    Відповідно до ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 116, 117, 233 КЗпП України, ст. 2, ст. 34 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВР, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-III, Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, ст.ст. 10, 11, 60-61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Агат» на користь ОСОБА_1 1717 грн. 81 коп. компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати за період з 01.12.2004 року по 31.12.2004 року, з 01.07.2005 року по 30.11.2005 року, з 01.03.2006 року по 31.05.2006 року.  

У задоволенні інших позовних ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Агат» - відмовити.  

Стягнути з ВАТ «Агат» 25 грн. 50 коп. державного мита на користь держави.

Стягнути з ВАТ «Агат» 60 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи для зарахування на рахунок № 31212259700101 держбюджету Городнянського району, код одержувача 21406290, ГУ ДКУ в Чернігівській області, МФО 853592.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                  О.Д.Березовський