АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МИКОЛАЇВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа №  11- 669 2010  року                             Категорія: ст. 115 ч. 1 КК України

Головуючий у першій інстанції                     Копейка Т.О.

Доповідач апеляційного суду                       Фаріонова О.М.        

                                    У Х В А Л А

                                      ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

            Колегія суддів судової палати у кримінальних справах  

                          апеляційного суду Миколаївської області

 в складі:  головуючого                   Царюка В.В.

                    суддів          Войтовського С.А.,  Фаріонової О.М.  

    за участю  прокурора     Якименка О.П.

                     потерпілого     ОСОБА_3

                     засудженого                   ОСОБА_4    

                         захисника       ОСОБА_5

          “26” жовтня 2010 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві кримінальну справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 на вирок Баштанського районного суду м.Миколаєва від 18 серпня 2010 року, яким

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець с. Інгулка Баштанського району Миколаївської області, раніше не судимий,

            засуджений за ст. 115 ч. 1 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі.

            За вироком суду, 14 лютого 2009 року після 15 години в АДРЕСА_1 між ОСОБА_4, який перебував в стані алкогольного сп'яніння, та його батьком ОСОБА_6 на побутовому грунті виникла сварка, в ході якої ОСОБА_4, відчуваючи особисту неприязнь і образу, завдав ОСОБА_6 один удар рукою в області голови зліва, внаслідок чого останній не втримався на стільці і впав на правий бік на підлогу, чим завдав потерпілому легкі тілесні ушкодження у вигляді садна за лівим вухом.

Після того у ОСОБА_4 на грунті особистої неприязні виник умисел на заподіяння смерті ОСОБА_6, реалізуючі який, ОСОБА_4 взяв зі столу кухонний ніж, і тримаючи його у правій руці, наблизився впритул до ОСОБА_6, який продовжував лежати на підлозі, та завдав ОСОБА_6 чисельні удари зазначеним кухонним ножем в область грудної клітини, голови та шиї.

Під час нанесення ударів ножем, ОСОБА_6. намагався прикриватись руками, але ОСОБА_4 продовжував наносити удари ножем в життєво-важливі органи – в область тулубу ОСОБА_6, у зв'язку з чим внаслідок ураження вістрям ножа і спричинених цим колото-різаних ран на тілі, у потерпілого виникла гостра крововтрата, на грунті колото-різаних поранень шиї з ушкодженням лівої загальної сонної артерії, від чого настала смерть ОСОБА_6 на місці вчинення злочину.

              В апеляції потерпілий ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати та закрити провадження у справі у зв’язку із недоведеністю вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину.

            На думку апелянта, при постановленні вироку суд дав не правильну оцінку показанням свідків, зокрема свідка ОСОБА_8, не допитав свідків за клопотанням захисника, зокрема свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, не врахував пояснення ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_11 про непричетність ОСОБА_4 до вчиненого злочину. Також суд неправильно поклав в основу вироку показання свідка ОСОБА_12, які є непослідовними.

            Посилається на допущені судом порушення його процесуальних прав при вирішенні питань стосовно виклику та допиту свідків та вказує про неврахування його думки з цих питань.

  В апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_4 просить вирок суду скасувати та направити справу на новий судовий розгляд. Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суд не усунув протиріччя та не врахував докази, які спростовують висновки органу досудового слідства.

Стверджує, що злочин не вчиняв, а явка з повинною та первинні показання надані ним у зв’язку із застосуванням до нього працівниками міліції психологічного тиску. Посилається на те, що показання допитаних у справі свідків слідчим викладені не вірно. В свою чергу, суд не прийняв до уваги показання потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_8, які підтвердили, що він був тверезий, що спростовує висновки суду при вчинення ним злочину в стані алкогольного сп’яніння.  

Просить врахувати, що судом взагалі не прийняті до уваги показання свідка ОСОБА_13 про те, що саме ОСОБА_12 заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_6

Зазначає, що показання свідка ОСОБА_12 непослідовні та неправдиві, однак судом прийняті до уваги. Протиріччя містяться і в показаннях свідка ОСОБА_14 стосовно того, хто саме його викликав на місце події, і чи перебував ОСОБА_4 в стані алкогольного сп’яніння. Не усунені судом й протиріччя в показаннях свідка ОСОБА_8, і крім того, суд не дав оцінку її показанням про те, що вона з ОСОБА_4 вийшла з дому, де залишався потерпілий ОСОБА_6. та ОСОБА_12, а в подальшому виявлений труп потерпілого в будинку.

Оспорює показання свідка ОСОБА_15, посилаючись на те, що перед доставкою в суд працівники міліції вимусили свідка надати показання стосовно обставин проведення відтворення обстановки та обставин події. Посилається на зацікавленість понятих – ОСОБА_10 та ОСОБА_9, при проведенні зазначеної слідчої дії, оскільки останні є подружжям, а ОСОБА_9, крім того, сестрою дільничного інспектора.

Вважає, що суд не перевірив висновки судово-медичної експертизи трупу, не допитавши експерта. А інші письмові докази, на які послався суд в обґрунтування своїх висновків, не містять безперечних фактів на підтвердження його вини у вчиненні злочину.

В апеляції захисник ОСОБА_5  просить вирок суду скасувати та направити справу на новий судовий розгляд. Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. На думку апелянта, викладені у вироку показання допитаних у справі свідків є не повними, що викривило фактичні обставини справи. Апелянт приводить та аналізує показання потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_16, ОСОБА_12 ОСОБА_11, ОСОБА_1, зазначаючи, що суд дав їм невірну оцінку.

Зазначає, що показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 не можна враховувати, оскільки вони є зацікавленими особами. З огляду на показання в суді свідка ОСОБА_15 (статиста), при проведенні відтворення обстановки та обставин події допущені процесуальні порушення, а тому протокол цієї слідчої дії суд безпідставно прийняв як доказ у справі.

Оспорює висновки суду про вчинення ОСОБА_4 злочину в стані алкогольного сп’яніння, посилаючись на те, що медичний огляд останнього проведений через 19 годин після злочину, а ОСОБА_4 оспорює свій підпис в акті медичного огляду.

Заслухавши доповідь судді, потерпілого ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_4 та його захисника на підтримку апеляцій, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши викладені в апеляціях доводи, колегія суддів вважає, що апеляція потерпілого ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а апеляції засудженого ОСОБА_4 та його захисника підлягають  задоволенню з наступних підстав.

    За змістом ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим, а оцінка доказів має ґрунтуватися на всебічному, повному й об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 04.03.2010 року вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 26.11.2009 року стосовно ОСОБА_4 скасований з процесуальних підстав, оскільки при розгляді справи суд безпосередньо не дослідив докази по справі. Як зазначено в ухвалі, при новому судовому розгляді слід було з урахуванням позиції засудженого виконати вимоги ст. 65 КК України стосовно дослідження доказів у справі та їх оцінки.

    Проте, аналіз матеріалів кримінальної справи свідчить, що при повторному розгляді справи в порушення вимог ч. 7 ст. 374 КПК України суд не виконав вказівки апеляційного суду, які є обов’язковими, та не вжив всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи.

Так, з обвинувального висновку слідує, що на обґрунтування вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч.1 КК України, органи досудового слідства послалися, зокрема. на показання ОСОБА_4 в якості обвинуваченого від 03.04.2009 року (т.1, а.с.155). Однак, незважаючи на показання ОСОБА_4 в судовому засіданні про непричетність до вчиненого злочину та твердження про застосування до нього незаконних методів слідства з боку працівників міліції, суд взагалі не дослідив ці показання від 03.04.2009 року та інші протоколи допиту обвинуваченого за участю захисника від 20.02.2009 року (т.1, а.с.89-90) та від 03.04.2009 року (т.1, а.с.155), а оголосив лише протоколи допиту ОСОБА_4 в якості підозрюваного від 15.02.2009 року (т.1, а.с. 37) та від 17.02.2009 року (т.1, а.с.61).

Таким чином, фактично суд не перевірив первинні показання ОСОБА_4, надані ним в ході досудового слідства, не з’ясував причину зміни показань, не дав їм оцінку з огляду на інші докази, що містяться у справі.

Крім того, як вбачається зі змісту пред’явленого ОСОБА_4 обвинувачення, яке визнано судом доведеним, це обвинувачення ґрунтується на показаннях свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_8, наданих останніми в ході досудового слідства.

Проте, при розгляді справи суд обмежився лише допитом свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_8 (т. 2, а.с. 65-68) та в порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 306 КПК України взагалі не дослідив їх показання. Суд не привернув уваги до того, що між показаннями цих свідків в ході досудового слідства та в суді містяться суперечності стосовно обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а саме: чи відбувалася 14.02.2009 року сварка між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, коли саме, за яких обставин останній (за поясненнями ОСОБА_12.) заподіяв тілесні ушкодження потерпілому, а також щодо дій ОСОБА_6 та ОСОБА_12 після виявлення трупу потерпілого.  

    Також з протоколу судового засідання слідує, що суд задовольнив клопотання захисника (т.2, а.с. 83-84) про допит свідка ОСОБА_13, який раніше допитувався судом, надавши пояснення про вчинення вбивства ОСОБА_12, а не ОСОБА_4  (т.1, а.с.209-210).  

    Проте, суд не вжив заходи для виклику та допиту свідка ОСОБА_13, а в подальшому прийняв рішення, яке ніяким чином не мотивоване, про можливість розгляду справи у відсутність цього свідка.

    При цьому, в матеріалах справи міститься довідка головного лікаря Інгульської дільничної лікарні (т.2, а.с.59) про наявність у ОСОБА_13 психічної хвороби та про неможливість допиту в суді в якості свідка. Однак, до компетенції лікаря не відноситься вирішення питання, чи може бути особа допитана як свідок, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 69 КПК України не можуть бути допитані як свідки особи, які саме за висновком судово-психіатричної чи судово-медичної експертизи через свої фізичні або психічні вади не можуть правильно сприймати факти, що мають доказове значення, і давати показання про них.  

    З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд не виконав вказівки апеляційного суду щодо повного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, а також допустив однобічність та неповноту при розгляді справи, оскільки залишилися недослідженими такі обставини, з’ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 КПК України є підставою для скасування даного вироку.

    Крім того, викладене обвинувачення, визнане судом доведеним, ґрунтується на доказах, які судом не перевірені, а наявним доказам не надана оцінка відповідно до вимог ст. 67 КПК України. На думку колегії суддів, зазначене свідчить про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та про допущені судом істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які не можуть бути усунені при апеляційному розгляді справи.

                    Тому колегія суддів вважає, що вирок підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, в ході якого слід всебічно, повно та об’єктивно дослідити докази у справі, надати їм оцінку та прийняти відповідне рішення.

              Відповідно до ч. 3 ст. 374 КПК України, скасовуючи вирок, апеляційний суд не має права вирішувати наперед питання про  доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого кримінального закону та покарання.  

                Тому наведені в апеляціях доводи апелянтів стосовно висновків суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину колегія суддів не обговорює через скасування вироку з процесуальних підстав, але ж вони підлягають перевірці при новому судовому розгляді.

             Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України,  колегія суддів -

                                                 у х в а л и л а :

                Апеляцію потерпілого ОСОБА_3 задовольнити частково, а апеляції засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 задовольнити.

               Вирок Баштанського районного суду м.Миколаєва від 18 серпня 2010 року у відношенні ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому складі суддів.

  Головуючий:    

Судді: