Справа № 1-298/2010 р. 

 В И Р О К 

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И 

28 липня 2010 року                                                             м. Київ 

      Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:  

головуючого судді            Бурбели Ю.С., 

за участю секретаря        Євтушок Ю.О.,  

прокурора                Балійчука Р.І., 

потерпілої                ОСОБА_1, 

представника потерпілої    ОСОБА_2, 

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню  ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Личанка Києво-Святошинського району Київської області, який має середню спеціальну освіту, одруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,  раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, - 

                                ВСТАНОВИВ:                          

   ОСОБА_3 23.02.2010 року, близько 18-ї години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись в гаражному приміщенні на АДРЕСА_1 на грунті раптово виниклих неприязних відносин із ОСОБА_4, разом з яким перед тим вживав спиртні напої, маючи умисел на нанесення останньому тілесних ушкоджень, з підлоги гаражного приміщення підняв сокиру, після чого наздогнав ОСОБА_4, який вийшов з гаражного приміщення на вулицю, та кинув сокиру в напрямку ОСОБА_4, влучивши нею в голову останньому, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження у виді відкритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалася переломом кісток черепа, забоєм - розміжченням головного мозку. ІНФОРМАЦІЯ_2ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень, помер. Відповідно до висновку експерта № 93/Д/82 тр. від 30.03.2010 року, відкрита черепно-мозкова травма відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя та знаходиться в прямому причинному зв'язку із настанням смерті ОСОБА_4 

   Допитаний у судовому засіданні підсудний  ОСОБА_3  винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та показав суду, що 23.02.2010 року він за місцем свого проживання, зустрівся з ОСОБА_4, який попросив у нього мішок картоплі та приїхав до нього на своєму службовому автомобілі, ОСОБА_4 також привіз пляшку горілки і ковбасу. Він допоміг ОСОБА_4 донести мішок з картоплею та завантажити до автомобіля, після чого автомобіль поїхав, а ОСОБА_4 залишився і запропонував вжити пляшку горілки. Далі вони з ОСОБА_4 випили пляшку горілки на двох після чого ОСОБА_4 запропонував придбати ще горілки. Вони пішли до магазину і придбали пляшку горілки. Коли вони підійшли до будинку, то біля воріт знаходився автомобіль марки «Москвич», з якого вийшли два наглядно-знайомих йому чоловіка. ОСОБА_4 запросив тих чоловіків вжити горілки разом із ними, на що ті погодилися. Він вирішив тих чоловіків в будинок не заводити, а вжити горілку в гаражному приміщенні на подвірї біля будинку. Він з будинку на підносі виніс чарки та закуску. Один із тих наглядно-знайомих йому чоловіків горілки не вживав. Після розпиття горілки між ним та ОСОБА_4 виникла сварка. З якого приводу він не памятає, оскільки сильно спянів. Чоловіки залишили їх та пішли. Під час сварки ОСОБА_4 вдарив його кулаком в обличчя, від чого він впав на підлогу. Хотів захиститися від ОСОБА_4 Коли вставав з підлоги, то рукою намацав якусь деревяну палицю. ОСОБА_4 почав вибігати із гаражного приміщення, а він встав за ним і кинув в його напрямку той предмет, який підняв з підлоги. ОСОБА_4, будучи вже на вулиці, після його кидка, присів і похилився на бік. Біля нього лежала сокира і він зрозумів, що кинув у ОСОБА_4 сокирою. Далі він взяв сокиру і заніс у гаражне приміщення, а сам пішов до будинку і ліг спати. Його не цікавило, що сталося з ОСОБА_4, тому що він був сильно пяний. Коли прокинувся, то побачив, що до дому прийшли працівники міліції і повезли до відділку для дачі пояснень. ОСОБА_4 в його подвірї в той час вже не було, як він дізнався пізніше того забрала швидка медична допомога.  Вину свою визнає повністю і у вчиненому щиро кається. Цивільний позов, заявлений до нього дружиною загиблого в частині матеріальної шкоди визнає повністю, в частині моральної шкоди визнає частково, оскільки виходячи з його матеріального стану не спроможний відшкодувати повністю заявлену суму. Бажав відшкодувати частину позову ще під час досудового слідства, але дружина загиблого це не сприймала. 

  Крім власного визнання, винність підсудного у вчиненні інкримінованого йому злочину також підтверджується іншими доказами дослідженими в процесі судового слідства. 

 Так, потерпіла ОСОБА_1, показала суду, що 23.02.2010 року, вона перебувала у м. Києві по справах. Її чоловік - ОСОБА_4 залишився в с. Личанка. Близько 20 год. 30 хв. їй зателефонувала ОСОБА_5 і повідомила, що у її чоловіка розбита голова. Також повідомила, що вже викликали швидку медичну допомогу. Потім їй повідомили що чоловіка відвезли до Боярської ЦРЛ. У Боярській ЦРЛ чоловік без свідомості знаходився у реанімації і 01.03.2010 року помер. Від жителів с. Личанка вона дізналася що тілесні ушкодження її чоловікові наніс ОСОБА_3, якого вона давно знає. Відносини між її чоловіком та ОСОБА_3, раніше були нормальні, вони ніколи не конфліктували, допомагали один одному. Що між ними в той день трапилося вона не знає. Раніше вони з чоловіком товаришували сімями з ОСОБА_3. Внаслідок смерті чоловіка їй заподіяно матеріальну шкоду на суму 5008,2 грн. матеріальної шкоди, яка складається з витрат на лікування та поховання загиблого чоловіка, а також моральна шкода в сумі 500 тис. грн. Саме на цю суму вона заявляє цивільний позов до підсудного. 

  Свідок ОСОБА_6, показав суду, що 23.02.2010 року він знаходився за своїм місцем проживання разом із ОСОБА_7 Їм зателефонував ОСОБА_4 і запросив в с. Личанка. Вони погодилися і на автомобілі «Москвич-412» приїхали до ОСОБА_4 По телефону ОСОБА_4 розповів, що знаходиться у свого товариша і пояснив куди треба їхати. Вони підїхали до воріт одного із будинків в с. Личанка. Побачили ОСОБА_4, разом із підсудним ОСОБА_3 , якого він в той день бачив вперше. Підсудний запропонував пройти до гаражного приміщення, розташованого біля його будинку і там вжили горілки. Потім завів їх до гаражу і хлопці почали пити горілку. Він особисто горілку не вживав, тому просидів із ними близько години і пішов до свого автомобіля. Оскільки ворота до подвіря в якому знаходиться гаражне приміщення були відкриті, то він бачив як приблизно через 40 хвилин із гаражного приміщення вийшов ОСОБА_7 і направився до нього. Далі на подвіря з гаражу вийшов ОСОБА_4, а за ним, на відстані близько 2-3 метри, вийшов ОСОБА_3, який в руці, тримав сокиру. Далі він бачив як ОСОБА_3 кинув сокиру в сторону ОСОБА_4 після чого ОСОБА_4 впав на землю. Він вирішив, що нічого страшного не трапилося і не підходячи до ОСОБА_4 із ОСОБА_7 поїхав додому. Через деякий час зателефонувала дружина ОСОБА_4 і попросила щоб вони терміново приїхали до неї, оскільки їх чекали працівники міліції. Від працівників міліції він дізнався що ОСОБА_4 знаходиться у лікарні в тяжкому стані і що ОСОБА_3 влучив сокирою в голову ОСОБА_4  

  Свідок ОСОБА_7 показав суду, що 23.02.2010 року він разом із ОСОБА_6, після запрошення ОСОБА_4, на автомобілі ОСОБА_6 поїхали до ОСОБА_4 додому. Пізніше ОСОБА_4 зателефонував та повідомив, що знаходиться у свого товариша і запропонував приїхати до них, при цьому пояснив куди треба їхати. Вони з ОСОБА_6 підїхали до будинку, куди пояснив ОСОБА_4 Там побачили ОСОБА_4 разом із підсудним ОСОБА_3 Підсудний запропонував пройти до його гаражу і там вжити горілки. Він погодився. В гаражі горілку пили всі, окрім ОСОБА_6, оскільки той не вживає спритне. Пізніше ОСОБА_6 пішов до автомобіля, а вони втрьох залишилися. Далі між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була розмова про їхні колишні дрібні конфлікти. Під час розмови ОСОБА_3 також показував їм сокиру яку зробив і яка стояла неподалік того місця де вони сиділи, після чого поставив сокиру назад та знову сів за столик. При цьому він не погрожував сокирою ОСОБА_4 Далі він запропонував ОСОБА_4 їхати додому, але той відмовився. Тоді він пішов до ОСОБА_6, який чекав його в автомобілі з метою їхати додому. Коли йшов до машини, назад не обертався і що відбувалося позаду нього він не бачив. ОСОБА_6 розповів йому, що бачив як летіла сокира, але він наполіг їхати звідти, після чого вони з ОСОБА_6 поїхали додому, але через деякий час, зателефонувала дружина ОСОБА_4 і поросила щоб вони терміново приїхали до неї додому. Він з ОСОБА_6 приїхав до неї, де їх чекали працівники міліції. Від працівників міліції він дізнався що ОСОБА_4 знаходиться у лікарні в тяжкому стані і що ОСОБА_3 влучив сокирою в голову ОСОБА_4  

   

  Свідок ОСОБА_8 на підставі ст. 63 Конституції України відмовилася давати свідчення суду стосовно свого чоловіка, у звязку з чим в судовому засіданні були досліджені свідчення, які вона давала під час досудового слідства по справі, згідно яких 23.02.2010 року вона разом із своїм чоловіком ОСОБА_3 знаходилася вдома. В обідній час до чоловіка зателефонував їхній спільний знайомий ОСОБА_4 та запитав чи можна у них взяти картоплі, на що чоловік відповів, щоб той приїжджав. Через деякий час ОСОБА_4 зайшов до будинку та поставив на стіл пляшку горілки, ковбасу та хліб. Після цього чоловік допоміг ОСОБА_4 донести картоплю до автомобіля. Після цього ОСОБА_4 разом із чоловіком повернулися до будинку і почали вживати горілку. Через деякий час чоловік взяв гроші і пішов до магазину. Через годину чоловік попросив щось приготувати на закуску. Вона зрозуміла, що чоловік із ОСОБА_4 вживають горілку в гаражному приміщенні. Вона приготувала закусити, положила на підніс і чоловік вийшов з будинку. Чоловіка не було близько 2-х годин. Далі чоловік прийшов до будинку у стані сильного алкогольного спяніння. Вони з донькою допомогли йому знати верхній одяг, провели до кімнати і положили на диван. Чоловік був настільки пяний, що не міг розмовляти. Далі вона вийшла на подвіря і побачила, що біля гаража на снігу напівсидячи лежав ОСОБА_4, більше нікого на подвірї не було. ОСОБА_4 був без свідомості. На голові у нього була кров. Вона злякалася, забігла до хати і звернулася до доньки, щоб та викликала швидку медичну допомогу. Донька викликала швидку медичну допомогу. Далі до ОСОБА_4 підійшли сусіди і вони всі гуртом занесли того до приміщенні гаражу, де постили покривало, поклали його на покривало і перемотували голову марлею, щоб зупинити кров. Далі чекали поки приїде швидка медична допомога. По приїзду швидка допомога забрала ОСОБА_4 до лікарні. В цей час її чоловік ОСОБА_3 спав у будинку. Через деякий час приїхали працівники міліції, розбудили чоловіка. Від міліції вона дізналася, що її чоловік кинув сокирою в ОСОБА_4 і влучив йому по голові. Працівники міліції здійснили оформлення місця пригоди і забрали її чоловіка до відділку міліції для дачі пояснень (а.с. 53).  

 Свідок  ОСОБА_9 на підставі ст. 63 Конституції України відмовилася давати свідчення суду стосовно свого батька, у звязку з чим в судовому засіданні були досліджені свідчення, які вона давала під час досудового слідства по справі, згідно яких 23.02.2010 року, вона знаходилася на навчанні і проходила практику. Близько 17 години, вона приїхала з м. Києва до с. Личанка і прямувала до себе додому. В центрі с. Личанка вона зустріла свого батька, який був разом із знайомим ОСОБА_4. Вона підійшла до них і побачила, що ті знаходяться у стані алкогольного спяніння. Вона їх привітала з днем захисника вітчизни. Вони їй подякували. По ним вона побачила, що вони були веселі, мали гарний настрій, були усміхнені. Вона з ними далі не розмовляла і пішла до додому, а вони пішли далі в сторону магазину. Близько 18 години до будинку зайшов батько і попросив її, щоб вона йому дала підніс, щоб покласти на нього закуску. Вона чула як мама у нього запитала чому вони не йдуть до хати, на що батько відповів, що їх багато і є незнайомі люди. Далі батько взяв підніс із закускою і пішов на вулицю. Батька не було близько годину. За цей період часу вона на вулицю не виходила і знаходилася в будинку. Далі батько зайшов до будинку, який був у стані сильного алкогольного спяніння. Батько був настільки пяний що не міг триматися на ногах і не міг навіть розмовляти. Вони з мамою зняли із батька верхній одяг і допомогли батькові лягти на ліжко у кімнаті. Далі мама вийшла на подвіря, після чого забігла до будинку, почала кричати, була дуже схвильована і наказала їй щоб вона бігла до бабусі, яка проживає по сусідству з метою викликати швидку медичну допомогу. Вона навіть не запитала що трапилося і відразу побігла до бабусі де через стаціонарний телефон викликала швидку медичну допомогу. Далі вона повернулася додому і мати їй повідомила, що у них на подвірї зі сторони гаражу, лежить ОСОБА_4 на якому була кров. Вона хотіла піти подивитися, але мама їй не дозволила і вона залишилася в будинку. Далі вона чула, що в них на подвірї було багато людей, щось кричали між собою, мама декілька раз забігала до хати брала марлю та ще щось і знову бігла в сторону гаражу. Батько в цей час спав на ліжку в кімнаті будинку. Далі мама їй повідомила, що приїхала швидка медична допомога та забрала ОСОБА_4 до лікарні. Пізно у ввечері до них до будинку прийшли працівники міліції, які розбудили її батька і забрали до відділу міліції для дачі пояснень (а.с.55).  

 Свідок ОСОБА_10, показав суду, що 24.03.2010 року в с. Личанка до нього підійшов працівник міліції та запропонував бути понятим при проведенні слідчої дії відтворення обстановки та обставин події, на що він погодився. Окрім нього, працівник міліції запросив ще одного чоловіка в якості понятого та ще одного в якості статиста. Далі вони з підсудним ОСОБА_3 підійшли до подвіря біля будинку по вул. Шевченка, 79, в с. Личанка. Працівник міліції запропонував ОСОБА_3 розповісти про події, які трапилася 23.02.2010 року. ОСОБА_3 погодився і пояснив, що 23.02.2010 року у гаражному приміщенні він разом із іншими громадянами вживав спиртні напої. Під час вживання спиртних напоїв між ним та ОСОБА_4 виникла конфліктна ситуація, під час якої ОСОБА_4 наніс ОСОБА_3 удар в обличчя, від чого ОСОБА_3 впав на підлогу. Далі ОСОБА_3 пояснив, що він із підлоги підняв палицю і кинув нею в сторону ОСОБА_4, але потім він побачив, що то була сокира. ОСОБА_3 на статистові показав, як та на якій відстані розташовувався ОСОБА_4 в той момент коли ОСОБА_3 кинув в його сторону сокиру. Крім цього, ОСОБА_3 показав на місце де це відбулося, показав на місце де він взяв сокиру, а потім показав на місце куди він її поклав. Слідча дія фіксувалася на цифровий фотоапарат. 

       

Свідок ОСОБА_11 надав суду показання, які аналогічні за змістом показанням ОСОБА_10  

      Винність підсудного у вчиненні злочинів також підтверджується іншими доказами дослідженими в процесі судового слідства: 

 -   даними з протоколу огляду місця події від 24.02.2010 року та фото таблицею до нього, згідно якогооглянуто гаражне приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 та вилучено три сокири, дві пляшки з під горілки, марлі з плямами бурого кольору (а. с. 7-14); 

 -   даними з протоколу відтворення обстановки та обставин події від 24.02.2010 року за участю обвинуваченого ОСОБА_3 з фототаблицею до нього, згідно якого останній розповів та показав на місці події про всі обставини вчинення ним злочину (а.с.92-100); 

 -   даними з протоколу  предявлення предметів для впізнання та фото таблицею до нього від 29.03.2010 року, згідно якого ОСОБА_3 опізнав сокиру, яку він кинув в ОСОБА_4 23.02.2010 року і яка була вилучена в його гаражі під час огляду місця події (а. с. 128-131); 

 -   даними з протоколів огляду речових доказів від 29.03.2010 року, згідно яких оглянуто сокиру та марлі з плямами бурого кольору, вилучені під час огляду місця події в гаражному приміщенні по вулиці Шевченка, 79, в с. Личанка Києво-Святошинського району Київської області (а. с. 132, 134); 

 - даними з висновку експерта № 93/Д/82 тр. від 30.03.2010 року, згідно якого при судово-медичному дослідженні трупа виявлено:  

лінійна рана після хірургічної обробки в лівій скронево-потиличній ділянці, трепанаційний дефект кісток склепіння черепа в лівій скроневій лініями  перелому, що відходять від нього на основу черепа  (результат хірургічної обробки багатоуламкового перелому лівої скроневої ділянки, згідно протоколу операції), пошкодження твердої мозкової оболонки (згідно протоколу операції), забій-розміжчення головного мозку, множинні вторинні крововиливи в стовбур мозку, набряк-набухання головного мозку; 

смерть гр. ОСОБА_4, 1957 р.н., наступила в результаті відкритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалась переломом кісток черепа, забоєм-розміжченням головного мозку; 

відкрита черепно мозкова травма відкосяться до ТЯЖКИХ тілесних пошкоджень за китерієм небезпеки для життя та знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті; 

враховуючи лінійну форму рани та характер пошкодження кісток черепа в її  проекції (багатоуламковий перелом) з пошкодженням твердої мозкової оболонки і розміжченням  головного  мозку,  можливо,  що черепно-мозкова травма могла  утворитись від дії предмету з рубаючими властивостями, а саме від дії сокири; 

черепно-мозкова травма за давністю може відповідати терміну,  вказаному в  постанові слідчого про призначення експертизи; 

згідно історії хвороби смерть ОСОБА_4 була констатована 01.03.2010 о 18 годині хвилин; 

при дослідженні трупа  кров  на судово-токсикологічне дослідження з  метою  виявлення етилового спирту не бралась, через тривале перебування потерпілого в  стаціонарі. В історії хвороби є записи про те, що проба Рапопорта не проводилась  через важкий стан хворого. Взята кров на алкоголь, результати аналізу в історії  хвороби відсутні. При огляді анестезіологом 23.02.10р. - з рота ОСОБА_4  відчувався різкий запах алкоголю (а.с. 110-111);    

-  даними з акту судово-психіатричної експертизи № 230 від 03.03.2010 року, згідно якого ОСОБА_3 в період інкримінованих йому дій і в даний час на психічне захворювання, передбачене ст. ст.19, 20 КПК України не страждав і не страждає. В період інкримінованих йому дій ОСОБА_3 у стані паталогічного спяніння не перебував, а перебував у стані простого алкогольного спяніння. Таким чином ОСОБА_3 в період інкримінованих йому дій і в даний час міг і може усвідомлювати свої дії та керувати ними, рекомендується визнати його осудним. Примусових заходів медичного характеру, передбачених ст. 94 КК України, ОСОБА_3 не потребує. Клінічних ознак хронічного алкоголізму у ОСОБА_3 не виявлено. (а.с. 45-47). 

 Оцінюючи та аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд визнає, що показання, які підсудний, потерпіла та свідки давали суду, підтверджуються іншими дослідженими доказами по справі і свідчать про вчинення ОСОБА_3 умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, оскільки він 23.02.2010 року, близько 18-ї години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в гаражному приміщенні по АДРЕСА_1 на грунті раптово виниклих неприязних відносин із ОСОБА_4, разом з яким перед тим вживав спиртні напої,  маючи умисел на нанесення останньому тілесних ушкоджень, з підлоги підняв сокиру, після чого наздогнав ОСОБА_4, який вже вийшов з гаражного приміщення на вулицю  та кинув сокиру в напрямку ОСОБА_4, влучивши сокирою в голову останньому, спричинив, останньому тяжкі тілесні ушкодження від яких той помер. 

      Доводи потерпілої ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 про те, що на їх думку ОСОБА_3 вчинив умисне вбивство ОСОБА_4, суд вважає безпідставними, оскільки вони суперечать вищенаведеним дослідженим доказами по справі. 

     Так, аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, що мають значення для зясування змісту і спрямованості умислу винного, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки, суд дійшов до висновку, що настання смерті ОСОБА_4 не охоплювалося умислом ОСОБА_3, ставлення винного до її настання в данному випадку характеризується необережністю. Про це свідчить наступне: 

-  померлий ОСОБА_4 та підсудний ОСОБА_3 тривалий час підтримували дружні стосунки, дружили родинами, 23.02.20010 року саме ОСОБА_4 за власною ініціативою звернувся до підсудного за допомогою  просив надати йому мішок картоплі, яку останній тому з готовністю передав, після чого вони спочатку у двох, а потім разом з друзями ОСОБА_4, яких ОСОБА_3 раніше не знав, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відмічали день захисників вітчизни і вжили велику кількість горілки. Зазначене підтверджується показаннями потерпілої, свідків та підсудного та свідчить про відсутність мотиву у підсудного вбивати свого друга ОСОБА_4 та ще й на своєму подвірї, на очах друзів померлого; 

-  перебуваючи в стані алкогольного спяніння, ОСОБА_4 та підсудний посварились. Як причину сварки свідок та очевидець ОСОБА_7 назвав колишні дрібні конфлікти між друзями. В ході сварки ОСОБА_4 вдарив підсудного кулаком в обличчя, від чого той впав, що крім показань останнього підтверджується висновком експерта № 87/Д від 24.03.2010 року, згідно якого при огляді 25.02.2010 року у ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження у виді садна лобної ділянки зліва та садна в лівій скроневій ділянці, які виникли від дії тупого предмету, яким міг бути кулак, за давністю можуть відповідати терміну, вказаному в постанові слідчого та є легкими тілесними ушкодженнями (а.с.105). Вказане підтверджує, що саме ОСОБА_4 першим вдарив підсудного під час сварки, чим викликав у того бажання помститися та спричинити ОСОБА_4 тілесні ушкодження. Після удару сокирою ОСОБА_4Я вже не рухався і не зміг би вдарити ОСОБА_3; 

-  підсудний не підбирав спосіб та знаряддя злочину, оскільки, згідно його показань схопив перше, що попало йому під руку (це підтверджується також протоколом огляду місця події, під час якого в гаражі підсудного в різних місцях виявлено три сокири) та кинув в потерпілого не дивлячись куди і чим влучив; 

-  кількість, характер і локалізація поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій також свідчать про відсутність у підсудного умислу на вчинення умисного вбивства, оскільки з показань підсудного, свідків та висновку судово-медичної експертизи трупа потерпілого слідує, що підсудний наніс потерпілому один удар сокирою в голову і припинив свої дії не поцікавившись, що стало з потерпілим, після чого, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, ліг спати і був розбуджений тільки працівниками міліції. 

 

    Суд визнає, що дії підсудного вірно кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 2 ст. 121  КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. 

     Призначаючи покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що помякшують і обтяжують покарання, а також те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. 

       Обставинами, що помякшують покарання підсудному, суд визнає: 

-  щире каяття, про яке свідчить те, що як під час досудового слідства по справі, так і під час судового розгляду ОСОБА_3 давав критичну оцінку своїй протиправній поведінці, засуджував її, висловлював готовність понести за вчинене передбачену законом відповідальність; 

-  активне сприяння розкриттю злочину, яке виразилося в тому, що підсудний добровільно допомагав правоохоронним органам розкрити злочин, а саме надав слідчому важливі дані стосовно вчиненого злочину  так, згідно протоколу предявлення предметів для впізнання та фототаблицею до нього від 29.03.2010 року, ОСОБА_3 опізнав сокиру, яку він кинув в ОСОБА_4 23.02.2010 року і яка була вилучена в його гаражі під час огляду місця події разом з двома іншими сокирами, на яких були відсутні сліди злочину і без добровільної співпраці з підсудним ідентифікація знаряддя злочину була б значно ускладнена; 

-  вчинення злочину внаслідок неправильної та протиправної поведінки потерпілого, оскільки відповідно до встановлених обставин справи, в ході сварки потерпілий ОСОБА_4 першим вдарив підсудного кулаком в обличчя, від чого той впав, після чого схопив перше, що попало йому під руку  сокиру, та кинув її в потерпілого не дивлячись куди і чим влучив; 

-  вчинення злочину вперше, оскільки у віці 47 років підсудний вперше вчинив злочин та притягується до кримінальної відповідальності; 

-  виключно позитивні характеристики на підсудного з місця проживання, надані органу досудового слідства органом місцевого самоврядування. 

      Всі вказані обставини, суд визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину і впливають на помякшення йому покарання. 

      Обставин, що обтяжують покарання підсудному, судом не встановлено. 

       Суд не визнає обставиною, що обтяжує покарання підсудному вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного спяніння, оскільки, як встановлено в ході судового розгляду справи, саме потерпілому ОСОБА_4 належала ініціатива розпиття спиртних напоїв у ОСОБА_3, оскільки саме він з власної ініціативи завітав до останнього з пляшкою горілки та запропонував її вжити. Саме він наполягав на придбанні іншої пляшки горілки, після того, як скінчилась перша, та саме він запросив до ОСОБА_3 своїх знайомих ОСОБА_7 та ОСОБА_6, з якими підсудний раніше не був знайомий, внаслідок чого розпиття спиртних напоїв було подовжене. 

      Враховуючи, що згідно ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, є тяжким злочином, особу підсудного, який вчинив злочин уперше, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, має на утриманні непрацюючу дружину та дочку  студентку 4-го курсу Коледжу інформаційних технологій та землеупорядкування НАУ, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, а також враховуючи його зрілий вік, законослухняну поведінку до вчинення злочину у побуті, його минуле (відсутність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд, призначаючи покарання, на підставі положень ч.1 ст. 69 КК України, вважає за можливе призначити покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті за цей злочин.        

      Визначаючи розмір відшкодування матеріальної та моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, дослідивши матеріальний стан підсудного, суд прийшов до наступного висновку.          

               

      Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином в сумі 5008, 20 гривень, у відповідності до ст. 28 КПК України, зважаючи на спричинення цієї шкоди внаслідок неправомірних дій підсудного ОСОБА_3 та повне визнання ним позову в цій частині підлягає до задоволення повністю.  

     Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди завданої злочином в сумі 500 гривень, у відповідності до ст. ст. 1167, 1168 ЦК України, зважаючи на обсяг страждань (душевних, психічних тощо), повязаних із загибеллю чоловіка, яких зазнала позивач, підлягає задоволенню частково: в сумі 100 тис. гривень у звязку з тим, що вимогу про стягнення з підсудного 500 тис. грн. суд вважає завищеною та необґрунтованою. 

 

              Судові витрати по справі відсутні. 

          Доля речових доказів вирішується у відповідності зі ст. 81 КПК України.   

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд  

                                  ЗАСУДИВ : 

   ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання за цим законом з застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (пять) років. 

  Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з 28.07.2010 року.    

       Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою  в СІЗО № 13 м. Києва Державного департаменту ПВП України.  Взяти під варту в залі суду. 

  Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5008, 20 гривень у відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином та 100 тис. гривень у відшкодування моральної шкоди завданої злочином, всього стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 105008,20( сто п'ять тисяч вісім) гривень 20 копійок. 

   Речові докази по справі  сокиру та марлі з плямами бурого кольору, вилучені в гаражному приміщенні на АДРЕСА_1 які зберігаються в кімнаті речових доказів Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області. (а.с.133, 135), знищити. 

  

  Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом пятнадцяти діб з дня його проголошення , а засудженим в той же термін з дня отримання копії вироку 

    Суддя                                          Ю.С. Бурбела