АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-9233/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Галущенко Ю.А.
Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2010 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Осоцького І.І.,
суддів: Давискиби Н.Ф.,
Мануйлова Ю.С.
при секретарі Бурими В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 жовтня 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 в його інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, Військової частини А-1978,треті особи: Шевченківська районної адміністрації Запорізької міської ради, Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, про визнання нечинним та скасування рішення житлової комісії , визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, скасування реєстрації права власності, визнання права користування житлом, вселення, зобов’язання зареєструвати проживання, -
ВСТАНОВИЛА :
У травні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, уточненим у ході розгляду справи, до ОСОБА_4 в його інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ВЧ А-1978, треті особи: Шевченківська РДА ЗМР, Орган опіки та піклування Шевченківської РДА, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, про визнання нечинним та скасування рішення житлової комісії , визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, скасування реєстрації права власності, визнання права користування житлом, вселення, зобов’язання зареєструвати проживання.
У позові зазначив, що з липня 2000 року проходив військову службу у ВЧ А-1978, а з 06 вересня 2000 року з дозволу командира військової частини заселився у кімнату площею 12,3 кв.м. двокімнатної квартири АДРЕСА_1, де і мешкав до вересня 2007 року, при цьому був зареєстрований в гуртожитку по АДРЕСА_3.
В іншій кімнаті двокімнатної квартири АДРЕСА_1 площею 17,3 кв.м. без реєстрації проживав військовослужбовець ОСОБА_4 з дружиною та донькою ІНФОРМАЦІЯ_1
У червні 2007 року рішенням № 8 житлової комісії ВЧ А-1978 позивачеві було надано кімнату 1а площею 12,33 кв.м. у квартирі АДРЕСА_2. Квартира № НОМЕР_1 зазначеного будинку була цілком виділена ОСОБА_4 на сім’ю з трьох осіб з оформленням службового ордеру та без зняття його з квартирного обліку.
Однак, фактично в кімнату 1а площею 12,33 кв.м. у АДРЕСА_2 позивач не вселявся оскільки вона була зайнята іншою родиною, продовжував проживати в кімнаті площею 12,3 кв.м. двокімнатної квартири АДРЕСА_1
У вересні 2007 року з вказаної квартири він був виселений відповідачем ОСОБА_4, який незаконно оформив ордер на свою родину без урахування житлових прав позивача і приватизував її на себе та малолітню доньку.
У зв’язку з вищевикладеним, позивач просив суд визнати недійсним та скасувати рішення ВЧ А-1978 від 05.06.2007 року № 8 щодо надання йому кімнати 1а у квартирі АДРЕСА_2; визнати недійсним та скасувати рішення ВЧ А-1978 від 05.06.2007 року № 8 щодо виділення в цілому АДРЕСА_2 ОСОБА_4 визнати недійсним свідоцтво № НОМЕР_2 про право власності на житло від 06.03.2008 року, видане Шевченківською рай адміністрацією на вказану квартиру ОСОБА_4 та ОСОБА_5; зобов’язати ОП ЗМБТІ скасувати реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 та ОСОБА_5, визнати за ОСОБА_3 право на користування кімнатою площею 12,3 кв.м. в спірній квартирі та вселити його в цю кімнату, зобов’язавши ВГІРФО Шевченківського РВ зареєструвати його у вказаній кімнаті.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 жовтня 2010 року у позові ОСОБА_3 відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_3 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Статтею 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивач не підтвердив доказами наявність у нього права на користування кімнатою площею 12,3 кв.м. у спірній двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 за захистом якого він звернувся, підстави для визнання за ним такого права в судовому порядку, вселення в цю кімнату та реєстрацію проживання, а також скасування рішення про виділення цієї квартири в цілому сім»ї ОСОБА_4 та свідоцтва про право власності відсутні.
На підставі наданих сторонами доказів, з’ясувавши фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що законних підстав для визнання недійсним та скасування рішення ВЧ А-1978 від 05.06.2007 року № 8 про надання позивачу кімнати 1а площею 12,33 кв.м. у квартирі АДРЕСА_2 немає, оскільки житлові права позивача цим рішенням не порушено і обґрунтовано відмовив у задоволенні і в цій частині позову.
Такі висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи, відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону.
Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що право власності на будинок № 35 по вул.. Криворізькій у м. Запоріжжя зареєстроване за Територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради. Рішенням виконкому Запорізької міської ради № 74/1 від 28.02.2008 року квартири у зазначеному будинку було включено до числа службової житлової площі Запорізького гарнізону (а.с.14-16).
Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затверджений Постановою КМ України від 03.08.2006 року за № 1081, передбачає, що службові житлові приміщення надаються військовослужбовцям згідно з рішенням командира військової частини, яке погоджується з квартирно-експлуатаційним органом, за місцем проходження ними військової служби.
На підставі рішення про надання службового житлового приміщення виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради видає спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.
Як видно із матеріалів справи, 06.09.2000 року ОСОБА_3 з дозволу командира в/ч 55 АД вселився в кімнату площею 12,3 кв.м. у двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 в іншій кімнати проживав ОСОБА_4 із членами своєї сім»ї (а.с.10)
Наказом № 466 від 29.10.2005 року та № 52 від 21.11.2005 року позивач був звільнений з військової служби в запас у зв’язку із скороченням штатів з залишенням на квартирному обліку для позачергового одержання житла за рахунок житлового фонду МО України.
Рішеннями житлової комісії ВЧ А-1978 від 05.06.2007 року кімната 1а у квартирі АДРЕСА_2 була оформлена на ОСОБА_3, двокімнатна квартира НОМЕР_1 в цьому будинку оформлена на ОСОБА_4 з видачею ордеру.
Враховуючи те, що рішення про надання позивачу спірної кімнати не приймалося, вселення в кімната площею 12,3 кв.м. в двокімнатній квартирі № НОМЕР_1 було здійснене позивачем без видачі спеціального ордеру, з жовтня 2007 року позивач в кімнаті не проживає, зареєстрований за іншою адресою, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що права користування спірною кімнатою позивач не набув.
Крім того, постанова Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08.08.2007 року та розпорядження голови Шевченківської рай адміністрації від 06.03.2008 року № 466, за якими спірна двокімнатна квартира АДРЕСА_1 передана у спільну часткову власність в рівних частках по 1/2 частині кожному з подружжя ІНФОРМАЦІЯ_2 і зареєстрована на праві власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,та за ОСОБА_4 визнано право на отримання ордеру на постійне проживання в квартирі № НОМЕР_1, в установленому законом порядку не оскаржувалися і на теперішній час не скасовані.
Крім того, за договором купівлі-продажу від 13.02.2010 року спірна квартира продана іншій особі, яка до участі у справі не була залучена, позовні вимоги до неї позивачем не пред’являлися.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає..
Наведені в апеляційній скарзі доводи висновки суду першої інстанції не спростовують
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст.308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 жовтня 2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :