Справа № 2-810/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

02 грудня 2010 року                                                                                 м. Вінниця

Староміський  районний суд  м. Вінниці в складі:  

головуючого судді:  Нечипорук Л.Ф.,

при секретарі: Швець Т.В.,

з участю представника позивача: Покоєвича А.О.,

представника відповідача: ОСОБА_2,

та відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ПАТ „УкрСиббанк” до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ПАТ „УкрСиббанк” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 24.05.2006 року між АКІБ „УкрСиббанк” та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №11004311000, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 21 000,00 євро, строком до 21.01.2021 року   зі сплатою 10,8 % річних за користування кредитом. Відповідач отримав кредитні кошти, про що свідчить платіжне доручення. Відповідно до умов кредитного договору відповідач повинен сплачувати позивачу в рахунок погашення кредиту кошти щомісячно.

В порушення вищезазначених умов договору відповідач несвоєчасно виконує свої зобов'язання щодо погашення кредиту, у зв’язку з чим станом на 17.06.2010 року виникла заборгованість по кредиту на загальну суму 22 620,31 євро, що в еквіваленті на національну валюту за курсом НБУ складає 219 748 грн. 77 коп., яка  складається з суми основного боргу 18491,94 євро, що в еквіваленті на національну валюту за курсом НБУ складає 179 643,04 грн.; прострочених процентів – 3 679,48 євро, що в еквіваленті на національну валюту за курсом НБУ складає 35 744,93 грн., пені 448,89 євро, що в еквіваленті на національну валюту за курсом НБУ складає 4 360,80 грн. Відповідачу також нарахована  неустойки в розмірі 500,00 грн.

Відповідач не погашає кредит. Викладене дає підстави вважати, що він грубо порушив ст. 526 ЦК України, не виконуючи належним чином взяті зобов’язання; ст. 530 ЦК України, порушуючи встановлені строки виконання зобов’язань і відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України відповідач зобов’язаний виплатити борг в повному обсязі.

        24.05.2006 року між АКІБ „УкрСиббанк” та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №11376, згідно якого останній зобов’язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником ОСОБА_4  усіх його зобов’язань в повному обсязі.

Позивач п росив с тягнути з відповідачів солідарно на користь ПАТ „УкрСиббанк” заборгованість за кредитним договором №11004311000 від 24.05.2006 року в розмірі 219 748,77 грн. 16 коп., неустойку в розмірі 500 грн., а всього 220 248,77 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи розміром 120,00 гривень.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав за обставин викладених в позовній заяві, просив суд солідарно стягнути заборгованість з відповідачів по кредитному договору в сумі 219 748,77 грн. 16 коп., неустойку в розмірі 500 грн., а всього 220 248,77 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи розміром 120,00 гривень.

    Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що дійсно його довірителем кредитні кошти були отримані, частину заборгованості він повернув, однак даний кредитний договір укладено з порушенням статей 203, 215 ЦК України, а саме: договір укладено про видачу кредитних коштів в іноземній валюті, та без наявності дозволів та ліцензій на здійснення таких операцій, а тому даний договір є нікчемним без доведення цього в судовому порядку. Крім того, при укладанні договору поруки з ОСОБА_3 банком не була отримана згода його дружини, з якою він перебуває у зареєстрованому шлюбі, і на майно якої за рішенням суду про стягнення заборгованості може бути звернуто стягнення. Просив в позові відмовити.

  Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що кошти за даним кредитом він не отримував та не використовував, у зв'язку з чим вважає, що кредит не повинен повертати. Його повинен повернути ОСОБА_4 Просив в позові відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 24.05.2006 року між АКІБ „УкрСиббанк” (в подальшому перейменовано в Публічне акціонерне товариство „УкрСиббанк”) та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №11004311000, відповідно до умов якого банк надав відповідачу ОСОБА_4 кредит в розмірі 21 000,00 євро, строком до 21.01.2021 року   зі сплатою 10,8 % річних за користування кредитом (а.с.9-16). Відповідач ОСОБА_4 отримав кредитні кошти, про що свідчить платіжне доручення (а.с.23).

03.02.2009 року АКІБ „УкрСиббанк” та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду №1 до Договору про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого сторони домовилися про перенесення строків виконання зобов’язань позивальника зі сплати відсотків за договором за встановленим графіком (а.с.106) та цього ж числа уклали додаткову угоду №2 до вказаного договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди про зміну схеми погашення кредиту (а.с.107).

Відповідно до п.п. 1.2.2, 1.3 договору позичальник зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, визначених графіком погашення. Відповідач повинен сплачувати позивачу в рахунок погашення кредиту кошти щомісячно у вигляді ануїтентних платежів у розмірі 252 євро.

Відповідно до п.7.6 Договору за порушення позивальником своїх зобов’язань (в тому числі за порушення термінів виконання зобов’язань), встановлених п.п.4.3, 4.5, 4.7 цього договору, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф (неустойку) в сумі 500,00 грн.

24.05.2006 року між АКІБ „УкрСиббанк” та ОСОБА_3 укладений договір поруки №11376, згідно якого останній взяв на себе обов’язок відповідати по зобов’язанням ОСОБА_4, що випливають з кредитного договору.

В порушення вищезазначених умов договору відповідач ОСОБА_4 несвоєчасно виконує свої зобов'язання щодо погашення кредиту, у зв’язку з чим станом на 17.06.2010 року за ним рахується заборгованість на загальну суму 22 620,31 євро, що в еквіваленті на національну валюту за курсом НБУ складає 219 748 грн. 77 коп., яка  складається з суми основного боргу 18 491,94 євро, що в еквіваленті на національну валюту за курсом НБУ складає 179 643,04 грн.; прострочених процентів – 3 679,48 євро, що в еквіваленті на національну валюту за курсом НБУ складає 35 744,93 грн., пені 4 48,89 євро, що в еквіваленті на національну валюту за курсом НБУ складає 4 360,80 грн. Відповідачу також нарахована  неустойки в розмірі 500,00 грн.

Встановленим фактичним обставинам відповідають відносини, що регулюються главою 71 Розділу ІІІ Книги п’ятої Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти. Розмір процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст.ст. 546, 549, 550 цього кодексу, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

    Відповідно до ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за невиконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

    Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Станом на 17.06.2010 року за ОСОБА_4, згідно наданих позивачем розрахунків, рахується заборгованість на загальну суму 22 620,31 євро, що в еквіваленті на національну валюту за курсом НБУ складає 219 748 грн. 77 коп., яка  складається з суми основного боргу 18 491,94 євро, що в еквіваленті на національну валюту за курсом НБУ складає 179 643,04 грн.; прострочених процентів – 3 679,48 євро, що в еквіваленті на національну валюту за курсом НБУ складає 35 744,93 грн., пені 4 48,89 євро, що в еквіваленті на національну валюту за курсом НБУ складає 4 360,80 грн. Відповідачу також нарахована  неустойки в розмірі 500,00 грн.

Невизнання представником відповідача та відповідачем позову суд оцінює критично, та вважає підстави не визнання ними позову такими, що не ґрунтуються на законі виходячи з наступного.

Право банку здійснювати видачу кредитів в іноземній валюті визначено на законодавчому рівні і регулюється Законом України „Про банки і банківську діяльність”, Законом України „Про Національний банк України”, Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, якими дозволяється зазначена діяльність за наявності виданої Національним банком України ліцензії.

    Враховуючи те, що зустрічний позов про визнання недійсним кредитного договору з підстав відсутності у банку ліцензії НБУ та дозволу на право здійснювати операції з валютними цінностями представником відповідача  не заявлявся, дана обставина судом не досліджувалася, відповідно до ст. 11 ЦПК України.

Доводи ж про необхідність мати індивідуальну ліцензію, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки суперечать положенням ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, оскільки індивідуальні ліцензії видаються на здійснення разової валютної операції і лише на період, необхідний для здійснення такої операції; індивідуальні ліцензії видаються на операції з наданням і одержанням резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Але, на даний час не встановлено обмежень щодо суми і строків кредитів у іноземній валюті. Відповідно до п.5.3 Положення про порядок видачі банками банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.07.2001 р. № 275, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій. Згідно з п.2.3 цього Положення за умови отримання письмового дозволу НБУ банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України.

Не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту і посилання на порушення банком прав відповідача, передбачених Законом України „Про захист прав споживачів” щодо використання банком іноземної валюти, як предмету кредитування за споживчим кредитом, з включенням до договору такої дискримінаційної умови, оскільки кредит є споживчим, банк не міг надати його відповідачеві у Євро через відсутність у нього ліцензії на право здійснення платежів у іноземній валюті на території України. З обставин справи вбачається, що така позиція відповідача та його представника зумовлена зміною курсу гривні до Євро та об’єктивними утрудненнями щодо повернення кредиту, оскільки при укладення договору не виникало будь-яких розбіжностей щодо його умов.  

Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь – яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику. Зазначене положення закріплено і в договорі кредиту, з яким ОСОБА_4 погодився на момент його підписання. А тому невизнання ним та його представником позову з цих підстав є необґрунтованими.

Суд вважає необґрунтованими твердження представника відповідача ОСОБА_2 про те, що укладений кредитний договір та договір поруки є нікчемними через те, що на укладення договору поруки дружина ОСОБА_3 згоди не давала, так як  за підписаним ним договором поруки може бути звернено стягнення на їх спільне майно подружжя.

Так, згідно зі ст. 73 СК України за зобов’язанням одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. На майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, стягнення може бути накладено лише в тому разі, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї і те, що було одержано за договором, використовується на її потреби.  

Однак, факту укладення ОСОБА_3 договору поруки в інтересах сім’ї судом не встановлено. Згідно із змістом договору поруки, його укладено останнім в інтересах банку та ОСОБА_4  

Отже, за укладеним ОСОБА_3 договором поруки стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на виділену йому в натурі частку у майні, яка належить йому та дружині на праві спільної власності. На інше належне їм майно стягнення за договором поруки не може бути накладено. У зв’язку з викладеним суд приходить до висновку про те, що обґрунтування представником відповідача підстав невизнання позову не ґрунтуються за законі.

 Твердження відповідача ОСОБА_3 про те, що договір поруки ним був підписаний формально, а кошти за кредитним договором він не отримував, суд також визнає необґрунтованими.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач ОСОБА_4 в порушення вимог кредитного договору та норм ЦК України, не виконав взятого на себе зобов`язання, а ОСОБА_3, будучи ознайомленим з положеннями кредитного договору, цілком розуміючи його зміст, підписавши договір поруки, дав згоду виступити поручителем за борговими зобов’язаннями ОСОБА_4 перед ПАТ „УкрСиббанк” по кредитному договору, сума заборгованості по кредитному договору підлягає солідарному стягненню з відповідачів - боржника ОСОБА_4 та поручителя ОСОБА_3 в повному обсязі -  в розмірі 220 248,77 грн.

    Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 700 грн. та витрати на ІТЗ в сумі 120 грн. слід стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 546, 549, 550, 551, 553, 554, 610, 611, 612, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -                          

в и р і ш и в :

        Позов задовольнити .

    Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ПАТ „УкрСиббанк” заборгованість за кредитним договором в розмірі 220 248 (двісті двадцять тисяч двісті сорок вісім) грн. 77 коп., з яких:

-   прострочена сума основного боргу в розмірі – 18 491 (вісімнадцять тисяч чотириста дев’яносто один) євро 94 євроценти, що еквівалентно 179 643 (сто сімдесят дев'ять тисяч шістсот сорок три) грн. 04 коп.;

-   прострочені проценти в розмірі 3 679 (три тисячі шістсот сімдесят дев'ять) євро 48 євроцентів, що еквівалентно 35 744 (тридцять п’ять тисяч сімсот сорок чотири) грн. 93 коп.;

-   пеня в розмірі 448 (чотириста сорок вісім) євро 89 євроцентів, що еквівалентно 4 360 (чотири тисячі триста шістдесят) грн. 80 коп.;

-   неустойка в розмірі 500 (п’ятсот) грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ПАТ „УкрСиббанк” судові витрати в розмірі 1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами протягом десяти днів після проголошення рішення суду.

       Суддя: