Справа № 2а-1687/2010р
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2010 р. Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді …………………………………………….Дністрян О.М.,
при секретарі ………………………………………………….. Абліцовій М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Шахтарську адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до інспектора ДПС ДАІ м. Торез при УДАІ ГУМВС України в Донецькі області Посторонка Андрія Миколайовича про визнання дій неправомірними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
В с т а н о в и в :
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до інспектора ДПС ДАІ м. Торез при УДАІ ГУМВС України в Донецькі області Посторонка Андрія Миколайовича про визнання дій неправомірними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, мотивуючи свої вимоги тим, що 31 березня 2010 року інспектором було складено протокол на підставі якого винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серія АН № 320753 про притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340 грн. З даною постановою він не згоден, оскільки він дійсно виїхав на пішохідну лінію та залишив на ній свій автомобіль на деякий час, для того, щоб його батько ОСОБА_4, інваліл 2 групи, мав можливість підійти до свого під’їзду, оскільки проїзд до будинку був закритий машиною «Швидкої допомоги», іншим машинам він не створював ніякої перешкоди для проїзду.
Позивач у судове засідання не з’явився, надав суду заяву з проханням справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про отримання судової повістки на 01 жовтня 2010 року. Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України суд вирішує справу на підставі наявних у справі доказів.
Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих особами, які брали участь у справі, доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
31.03.10 р. відносно ОСОБА_2 інспектором ДПС ВДАІ м. Торез Посторонко А.М. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серія АН № 320753 відповідно до якої на позивача накладений штраф в розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме: 31.03.10 р. о 21.00 год. у м. Торез вул.Піонерська водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем VOLKSWAGEN PASSAT, н.з. НОМЕР_1, рухався по пішохідній доріжці, чим порушив п.11.13 ПДР України.
Згідно із п/п 1.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі – Правила), дані Правила у відповідності до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Відповідно до п/п 1.3. Правил учасники дорожнього руху повинні знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил. В п/п 1.9. Правил визначено, що особи, що порушують Правила, несуть відповідальність відповідно до законодавства.
Відповідно до п.п. 16.1. Правил Дорожнього Руху України забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під'їздів і за умови виконання вимог пунктів 26.1-26.3 цих Правил..
Відповідно до п.п. 26.3. у пішохідну зону в'їзд дозволяється лише транспортним засобам, що обслуговують громадян і підприємства, які розташовані у зазначеній зоні, а також транспортним засобам, що належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, чи автомобілям (мотоколяскам), позначеним розпізнавальним знаком "Інвалід", якими керують водії-інваліди. Якщо до об'єктів, розташованих на цій території, є інші під'їзди, водії повинні користуватися лише ними.
Згідно із п.п. 1.5 Правил, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров’ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Як вказує ОСОБА_2, до будинку дійсно є ще однин проїзд, але він був зайнятий автомобілем «Швидкої допомоги», тому проїзд до будинку був неможливий. Його батько є інвалідом другою групи, учасником ЧАЕС, ОСОБА_2 не став турбувати водія «Швидкої» та під’їхав до іншої сторони будинку. Також зазначає, що він по пішохідній дорожці не рухався, ні одному із проїжджаючих автомобілів, а також пішоходам він своїм автомобілем не ускладнював рух.
Згідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і порядку, встановлених законом.
В свою чергу ст. 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
ч. 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав достатніх доказів, які вказували б на вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідачу відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 111 КАС України було встановлено строк для подання доказів для обґрунтування своїх заперечень проти позову. У встановлений судом строк, відповідачем не було додано ніяких доказів та заперечень проти позову. З урахуванням вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, суд вважає, що у відповідача немає заперечень проти адміністративного позову ОСОБА_2
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або а районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим кодексом.
п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та може прийняти рішення у тому числі про скасування постанови і закриття справи.
Таким чином, ОСОБА_2 було неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності, у зв’язку з цим постанова серії АН № 320753 по справі про адміністративне правопорушення від 31.03.2010 року підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 159, 160, 162, 172-2 КАС України, суд -
П о с т а н о в и в :
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати дії інспектора ДПС ДАІ м. Торез при УДАІ ГУМВС України в Донецькі області Посторонка Андрія Миколайовича по винесенню постанови АН №320753 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП від 31.03.10 року щодо ОСОБА_2, неправомірними.
Постанову серії АН № 320753 від 31 березня 2010 р. по справі про адміністративне правопорушення винесену інспектором ДПС ДАІ м. Торез при УДАІ ГУМВС України в Донецькі області Посторонка А.М. відносно ОСОБА_2 скасувати. Провадження по даній справі закрити.
Рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у правах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Дністрян.