УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

"10" квітня 2007 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі: головуючого-судді: Худякова A.M., суддів: Балашкевича С.В., Зарицької Г.В., при секретарі судового засідання: Калинець Т.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 січня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на житло,

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що з відповідачкою він перебував з 2001 року по 2004 рік в зареєстрованому шлюбі. Згідно договору купівлі-продажу від 14.08.2002 року він за власні кошти купив приватизовану квартиру АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 з липня 2004 року у вказаній квартирі не проживає, просив визнати її такою, що втратила право на користування цим житловим приміщенням.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 січня 2007 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням: квартирою АДРЕСА_1.

У апеляційній скарзі відповідачка порушує питання про скасування постановленого по справі рішення та ухвалення нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Справа №22ц/718                                                      Головуючий в суді 1 інст. Ольшевська Н.В,

Категорія 42                                                                Доповідач Худяков A.M.

2

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідачка з 2004 року у спірній квартирі не проживає, оскільки мешкає в іншому населеному пункті, тому є підстави для задоволення позову.

Проте з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки він суперечить вимогам закону та дійсним обставинам справи.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

З матеріалів справи видно, щоОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 2001 року по 2004 рік перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого дітей не мають.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на те, щоОСОБА_2 14.08.2002 року, тобто в період шлюбу, купив квартиру АДРЕСА_1. У вказаній квартирі зареєстрована ОСОБА_1(а.с 15-16).

Крім того, суд не дав оцінку запереченням відповідачки, яка вказувала, що 1/2 частка у спірній квартирі знаходиться у її власності.

Ухвалюючи рішення про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право на житло, суд послався на ст.155 ЖК України, хоча вказана норма передбачає гарантії прав громадян, які мають на праві власності житловий будинок.

Таким чином, підстави для задоволення позову відсутні, тому рішення суду відповідно до ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.307,309,314,316 ЦПК України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну  скаргу  ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 січня 2007 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на житло - відмовити за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців.