УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

2007 року   26 квітня     дня колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Безверхого О.М.,

суддів - Голуба М.В., Ященка В.А.,

з участю прокурора - Друченко Т.В.

та адвоката - ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2. на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 25 грудня 2006 року, яким :

ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше двічі судимий, засуджений: за ст. 189 ч. 2 КК України -   на 6 років до позбавлення волі; за  ст. 187   ч. 1 КК України - на 6 років 6 місяців позбавлення волі

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів йому остаточно визначено до відбуття 8 років позбавлення волі.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не

судима засуджена за ст. 189 ч. 2 КК України - на 3 роки позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком протягом двох років та покладенням зобов'язань, зазначених в п.п. 3,4 ст. 76 КК України

ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_3 раніше двічі судимий засуджений за ст. 189 ч.2 КК України з застосуванням ст. 69 КК України - на 2 роки позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_5 - 515 грн. на відшкодування матеріальних збитків та на користь НДЕКЦ УМВС України в Сумській області -70,62 грн. за проведення товарознавчої експертизи.

Згідно з вироком ОСОБА_2. був засуджений за злочини проти власності, вчинені при слідуючих обставинах.

12 серпня 2006 року приблизно о 20 - й годині в м. Суми ОСОБА_2, ОСОБА_4. і ОСОБА_3., діючи за попередньою змовою між собою на вимагання чужого майна, прибули до квартири АДРЕСА_1. Там ОСОБА_4. і ОСОБА_2 витягли з квартири до під'їзду ОСОБА_6., де стали виказувати йому протиправні вимоги про передачу їм грошей в сумі 250 грн., а ОСОБА_3. в цей час знаходилась у вказаній квартирі та тримала вхідні двері для утримання ОСОБА_7.

Надалі з метою подолання волі до опору та примушування потерпілого до виконання вказаних вимог ОСОБА_4. і ОСОБА_2. стали наносити ОСОБА_6. удари в голову та в інші частини тіла, а після побиття завели до квартири, де погрожували йому вбивством і заподіянням тілесних ушкоджень і продовжували виказувати протиправні вимоги про передачу їм 250 грн. При цьому ОСОБА_2. приставляв потерпілому до шиї ножа, відтягував вуха плоскогубцями з погрозами відірвати, й ці погрози ОСОБА_6. сприймались як реальні. В

 

 

Справа № 11-318/2007 р.                                          Головуючий у першій інстанції Хитров Б.В.

Категорія ст. 187 ч. 1 КК України                            Доповідач - Безверхий О.М.

 

2

результаті злочинних дій вказаних осіб потерпілому ОСОБА_6. були заподіяні легкі тілесні ушкодження.

13 серпня 2006 року приблизно о 12 - й годині в м. Суми на перехресті вулиць Шевченка та Засумскій потерпілий ОСОБА_6. передав ОСОБА_4   50 грн. як частину грошей вимагаємих винними особами, а 17 серпня 2006 року в той же час і в тому ж місці ним було передано ОСОБА_4 останню частину вимагаємих грошей в сумі 200 грн., після чого ОСОБА_4. одразу був затриманий працівниками міліції.

28 серпня 2006 року близько 22 - ї години ОСОБА_2., знаходячись в стані алкогольного сп'яніння на вулиці Н. Холодногорській в м. Суми, вчинив напад з метою відкритого заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілої особи, нанісши удар валиком від пральної машини по голові ОСОБА_5. та заподіявши їй легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, після чого заволодів її сумкою, в якій знаходились гаманець з грошима в сумі 150 грн., мобільний телефон та інші речі, завдавши їй матеріальну шкоду на суму 515 грн.

У поданій апеляції ОСОБА_2. - стверджує, що його засуджено незаконно, оскільки він не вчиняв вимагання грошей у ОСОБА_6. та розбійного нападу на ОСОБА_5., а її речей при ньому не було виявлено. Вказав про домагання з нього явки з повинною шляхом застосування психічного і фізичного насильства та порушення його права на захист після затримання й строку затримання . Зазначив, що суд удався до обвинувального ухилу при розгляді справи та постановленні вироку, поклавши в його основу показання свідків, які є родичами потерпілого ОСОБА_6., та інших свідків, котрі в судовому засіданні не допитувались. Попрохав скасувати вирок і в частині засудження його за ст. 187 ч. 1 КК України справу закрити, а за іншим обвинуваченням - передати справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення адвоката ОСОБА_1 на підтримку апеляції засудженого ОСОБА_2., міркування прокурора Друченко Т.В. про відсутність підстав до задоволення апеляції та скасування вироку, а також перевіривши матеріалами кримінальної справи в межах вказаної апеляції, колегія судців не знаходить підстав для її задоволення.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2. у скоєнні злочинних діянь за встановлених у вироку обставин підтверджуються перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими, незважаючи на невизнання ним своєї провини.

З показів самого підсудного ОСОБА_2. слідувало, що він при спілкуванні з ОСОБА_6. у під'їзді ніяких погроз та вимог не виказував, а ударив головою останнього в обличчя після того, як той ліктем задів його. В той же час визнав, що він поїхав з подружжям ОСОБА_3 для розмови з ОСОБА_6. з приводу викрадення тим грошей у ОСОБА_3. та те, що під час розмови ОСОБА_4. застосував насильство до потерпілого, який обіцяв віддати гроші. Заперечуючи будь - яку свою причетність до нападу на ОСОБА_5., пояснив це наклепом з її боку на нього, а свої первісні зізнання - застосуванням до нього незаконних заходів.

Показаннями підсудних ОСОБА_4. і ОСОБА_3. з урахуванням їх же попередніх показів під час досудового слідства підтверджено, що ОСОБА_2. теж при виказуванні вимог щодо передачі грошей одночасно висловлював до ОСОБА_6. погрози насильством та вбивством й вчиняв його побиття.

Показами потерпілого ОСОБА_6. стверджено , що ОСОБА_2. і ОСОБА_4. при вказаних обставинах спільно побили його, примусивши визнати, що він начебто викрав гроші у ОСОБА_3. При цьому ОСОБА_2. приставляв до його шиї ніж, плоскогубцями брав його за вухо та погрожував вбивством, якщо він не віддасть 250 грн. Наступного дня він був вимушений віддати ОСОБА_4 50 грн., потім звернувся до правоохоронних органів і при передачі решти вимагаємих грошей в сумі 200 грн. ОСОБА_4. було затримано. Такі ж свідчення ОСОБА_6. давав і при провадженні досудового слідства, зокрема підтвердив їх і при проведенні очної ставки з ОСОБА_2.

Обставини участі ОСОБА_2. у вимаганні грошових коштів у ОСОБА_6. також підтверджено дослідженими судом та наведеними у вироку показаннями свідків ОСОБА_7., ОСОБА_8. , ОСОБА_9. і ОСОБА_10., а також висновком судово - медичної експертизи про наявність, походження та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, спричинених

 

3

вказаному потерпілому, протоколом огляду та вручення грошей потерпілому, актом виявлення та вилучення цих грошей в сумі 200 грн. у ОСОБА_4.

Показаннями потерпілої ОСОБА_5 в судовому засіданні підтверджено, що саме ОСОБА_2. вчинив на неї напад, наніс по голові удар предметом, який був у нього в руці, вихопив сумку, в якій були мобільний телефон, гаманець, гроші, в сумі 150 грн. та інші речі, а вона одразу впізнала його у той же вечір, коли його було доставлено до відділу міліції. Такі ж покази вона давала і під час досудового слідства, будучи визнаною потерпілою, та при проведенні очної ставки з ОСОБА_2., котрий теж при цьому підтверджував її свідчення.

З явки з повинною ОСОБА_2. вбачається, що 29 серпня 2006 року він власноручно письмово заявив про вчинення ним нападу на ОСОБА_5., в означеному місці нанесення їй удару по голові предметом та заволодіння її сумкою, а також при цьому зазначив, що ніякого фізичного і психологічного тиску на нього не чинилось. Зізнавальні покази він дав і в своїх первинних показах в якості підозрюваного.

З досліджених показів свідків ОСОБА_11., ОСОБА_12. та ОСОБА_13. слідує, що вони як працівники міліції затримали за описаними прикметами і доставили до відділу міліції ОСОБА_2., якого одразу впізнала потерпіла ОСОБА_5. як ту особу, яка скоїла на неї напад і забрала сумку. У ОСОБА_2. було вилучено знаряддя злочину - металевий валик.

Висновком судово - медичної експертизи підтверджено спричинення потерпілій ОСОБА_5. легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад її здоров'я, а висновком товарознавчої експертизи - вартість викраденого у неї майна та завданої матеріальної шкоди.

З постанови про відмову в порушенні кримінальної справи вбачається, що під час досудового слідства було проведено прокурорську перевірку за заявою ОСОБА_2. на дії працівників міліції щодо його затримання за напад на ОСОБА_5. та застосування до нього фізичного насильства і психічного тиску з метою отримання зізнання у скоєнні злочину, якого він не вчиняв, й ця його заява підтвердження не знайшла.

Таким чином, проаналізувавши усі досліджені докази і давши їм належну оцінку у їх сукупності, суд дійшов обґрунтованих висновків щодо встановлення дійсних обставин справи, дав правильну юридичну кваліфікацію злочинним діям ОСОБА_2. за ст. ст. 189 ч. 2, 187 ч. 1 КК України, а також умотивовано спростував у вироку твердження щодо відсутності в його діях вимагання та непричетності до розбою.

Доводи апеляції засудженого ОСОБА_2. щодо незаконності визнання його винним та засудження за вказані злочини колегія суддів вважає безгрунтовними.

В основу вироку було покладено наявні докази у справі, належно оцінені судом з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності та достатності, на підставі яких було стверджено обвинувачення, визнане судом доведеним.

Усі покладені в основу вироку докази були досліджені в судовому засіданні. Зокрема, відповідно до положень ст. 306 КПК України під час судового слідства оголошувались показання тих свідків, явка яких з поважних причин в судове засідання була неможлива.

Тому доводи апеляції про неправильність посилання у вироку на показання свідків, які в суді не були допитані, або являлись родичами потерпілого, є безпідставними.

За наявності у справі достовірних обвинувальних доказів не може спростувати доведеність обвинувачення ОСОБА_2. у розбої сам по собі тільки той факт, що при затриманні у нього не виявлено викрадених речей, оскільки з його ж первісних пояснень слідувало, що він сумку потерпілої викинув, коли утікав.

За встановлених обставин справи ОСОБА_2. з очевидністю для себе усвідомлював, що його інші діяння полягали у явно незаконних вимогах до ОСОБА_6. щодо передачі грошових коштів подружжю ОСОБА_4 , перед якими той не мав ніяких боргових зобов'язань й ці його дії супроводжувались погрозами та застосуванням насильства до потерпілого.

Будь - яких порушень вимог кримінально - процесуального закону щодо ОСОБА_2. під час провадження досудового слідства не вбачається.

Його було затримано слідчим в порядку ст. 115 КПК України 29 серпня 2006 року з роз'ясненням в повному обсягу процесуальних прав підозрюваного, в тому числі й права на захист. Але він не побажав скористатися послугами захисника (а.с. 168 - 175). Вже 5 вересня 2006

 

4

року на вимогу ОСОБА_2. для його захисту було допущено адвоката ОСОБА_1 ( а.с. 185 -193).

Строк затримання слідчим підозрюваного ОСОБА_2., не перевищував 72 години, що узгоджується з вимогами ст. ст. 106,115 КПК України.

Отже, колегія суддів на вбачає підстав для скасування вироку суду.

Разом з тим, на думку колегії суддів при вирішенні питання про призначення покарання ОСОБА_2., суд першої інстанції неповною мірою врахував вимоги ст. ст. 65 - 68, 70 КК України, а тому призначив йому таке покарання, яке за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок суворості.

Зокрема, при призначенні йому покарання за ч. 2 ст. 189 КК України суд не врахував характер і ступінь його участі у вчиненні цього злочину поряд з іншими співучасниками, яким при їх ініціюючій злочинній ролі призначено значно м'якші покарання; при призначенні покарання за ч. 1 ст. 187 КК України недостатньо врахував ступінь тяжкості та наслідки скоєного діяння, а при призначенні за сукупністю цих злочинів остаточного покарання теж визначив його без достатніх підстав в межах майже максимального строку для даного виду покарання за тяжкий злочин.

За таких обставин є підстави для зміни вироку в частині пом'якшення покарання засудженому - ОСОБА_2.

Крім того, колегія суддів звернула увагу на те, що у вироку щодо засудженої ОСОБА_3. при звільненні її від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України суд поза своєї компетенції прийняв зобов'язуюче рішення про встановлення періодичності, а саме один раз на місяць з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи, оскільки відповідно до ст. 13 ч.3 КВК України встановлення періодичності та днів такої реєстрації належить до компетенції не суду, а саме вказаних органів.

Тому, в порядку ч. 2 ст. 365 КПК України вирок суду щодо ОСОБА_3. у зазначеній частині підлягає зміні шляхом виключення з резолютивної частини такого рішення, оскільки це йде на її користь.

Також судом допущено помилки у вироку щодо ОСОБА_4. при написанні в анкетних даних відомостей про судимість від 21 листопада 2000 року з посиланням на ст. 18 КК України та даних про дату року народження його сина. Оскільки ці помилки не стосуються суті вироку і не тягнуть погіршення становища засудженого, то вони підлягають виправленню судом першої інстанції в порядку, передбаченому ст. 411 КПК України.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 362, 365, 366, 367, 373, 377 КПК України, колегія суддів апеляційного суду , -

УХВАЛИЛА:

Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 грудня 2006 року відносно ОСОБА_2 в порядку часткового задоволення його апеляції змінити в частині пом'якшення призначеного його покарання.

Вважати ОСОБА_2. засудженим за ст. 189 ч. 2 КК України - на 3 роки позбавлення волі, за ст. 187 ч. 1 КК України - на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю цих злочинів шляхом частково складання призначених покарань остаточно визначити засудженому ОСОБА_2. 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

Цей же вирок відносно засудженої ОСОБА_3 в порядку ч. 2 ст. 365 КПК України змінити, виключивши з його резолютивної частини рішення щодо встановлення періодичності проведення реєстрації в органах кримінально - виконавчої системи.

Запропонувати суду першої інстанції в порядку, передбаченому ст. 411 КПК України, виправити помилки у вступній частині вироку щодо засудженого ОСОБА_4., вказані у мотивувальній частині цієї ухвали.

В іншій частині даний вирок суду залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_2. - без задоволення.