Україна АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
24 квітня 2007 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді........................................... Романова О.В.,
суддів.................................................... Ткача С.О. та Яковлєва С.В.,
з участю
потерпілого............................................................. ОСОБА_3
та засуджених...................................... ОСОБА_1 та ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 05 березня 2007 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець села Панфили Яготинського району Київської області, громадянин України, з вищою освітою, працюючий лікарем Житомирської обласної дитячої лікарні, одружений, маючий на утриманні двох неповнолітніх дітей, проживаючий в АДРЕСА_1, раніше несудимий,
Та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженець села Червона Волока Лугинського району Житомирської області, громадянин України, із середньою спеціальною освітою, працюючий бетонярем - арматурником філії „Житомирський ДБД", одружений, маючий на утриманні одну неповнолітню дитину, проживаючий в АДРЕСА_2, раніше несудимий,
засуджені за ст. 125 ч.1 КК України до штрафу у сумі 600 грн. кожен.
Стягнуто із засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному
порядку 3000 грн. на відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди на
Справа № 11-330/2007 Головуючий у суді 1-ої інстанції Мокренький В.І.
Категорія ст.125 ч.1 КК України Доповідач у суді 2-ої інстанції Яковлев С.В.
2
користь потерпілого ОСОБА_3.
Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочину за таких обставин.
Так, 01 січня 2006 року близько 00 год. 30 хв. в під'їзді будинку АДРЕСА_3 разом із ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків умисно нанесли потерпілому ОСОБА_3 удари кулаками по голові, обличчю та тулубу, чим заподіяли останньому тілесні ушкодження у вигляді садна на голові, синців на голові, обличчі та животі, які є легкими тілесними ушкодженнями без короткочасного розладу здоров'я.
У своїх апеляціях засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять змінити вирок суду щодо них, зменшивши розмір моральної шкоди, стягнутої з них на користь потерпілого ОСОБА_3.
В обґрунтування апеляцій їх автори посилаються на те, що судом при вирішенні питання цивільного позову у кримінальній справі зроблено безпідставний висновок, що потерпілим витрачалися зусилля і час на відновлення ушкодженого здоров'я. Згідно ж листка непрацездатності, який наявний у матеріалах справи, ОСОБА_3 було встановлено діагноз - забій грудної клітини справа, тобто у нього мали місце тілесні ушкодження, які не були пов'язані з вчиненим злочином. Більш того, як зазначають апелянти, висновком судово-медичної експертизи було встановлено, що у потерпілого були виявлені тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я і ним не було надано будь-яких документів про понесені витрати на лікування.
Автори апеляцій також звертають увагу на ті обставини, що суд не врахував їх майновий стан та наявність на утриманні неповнолітніх дітей.
Іншими особами, які відповідно до закону мають право на оскарження рішення суду першої інстанції, апеляції не подані.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які підтримали подані апеляції з мотивів, наведених у них, пояснення потерпілого ОСОБА_3, який заперечив проти задоволення апеляції засуджених та вважав вирок обґрунтованим та відповідаючим вимогам закону, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.365 КПК України, обговоривши доводи апеляцій та заперечень потерпілого проти їх задоволення, колегія суддів вважає, що апеляції* засуджених підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.64 КПК України при розгляді кримінальної справи в суді крім інших обставин підлягають доказуванню характер і розмір шкоди, завданої злочином.
Під моральною шкодою як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у частинах 1 та 2 пункту 3 постанови „Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму від 25 травня 2001 року № 5, слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи
3
фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності ( в тому числі інтелектуальної ), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди, згідно роз'яснень, які містяться у частинах 1 та 3 пункту 9 зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань ( фізичних, душевних, психічних тощо ), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо ) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Як вбачається з матеріалів справи та мотивувальної частини вироку суд не врахував у повній мірі дані вимоги закону та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, а тому при визначенні розміру моральної шкоди, заподіяної потерпілому злочином, допустився помилки, яка підлягає виправленню.
Так, згідно скарги ОСОБА_3 в порядку приватного обвинувачення від 09 березня 2006 року йому, як потерпілому, незаконними діями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було спричинено моральні та фізичні страждання - завдано моральну шкоду, яку він оцінив у грошовому еквіваленті в сумі 5000 грн. ( а.с.2 - З ). В судовому засіданні 05 березня 2007 року - під час судових дебатів, потерпілий ОСОБА_3 уточнив, що йому була завдана велика шкода, так як він не зміг допомагати своїй дружині доглядати маленьку дитину ( а.с.52 ).
Задовольняючи частково позовні вимоги потерпілого ( цивільного позивача) ОСОБА_3 у грошовому еквіваленті в сумі 3000 грн., суд виходив з того, що в судовому засіданні було встановлено, що винними діями підсудних потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження, які спричинили йому моральні страждання у вигляді фізичного болю, негативного душевного ставлення до вказаних подій, які до того ж мали місце під час новорічних свят, а також у вигляді витрачання потерпілим зусиль і часу на відновлення пошкодженого здоров'я ( а.с.54зв.).
Відповідно до дослідницької частини Акту № 15 судово-медичного освідування від 03 січня 2006 року у потерпілого ОСОБА_3 було виявлено
4
тілесні ушкодження : в тім'яній ділянці справа садно неправильної овальної форми, вкрите червоно-коричневою кіркою розташованою вище рівня шкіри, розмірами 0,8 х 0,6 см ; в лівій завушній ділянці овальний жовто-фіолетовий синець розмірами 2,3 х 1,5 см ; подібного характеру блідо-жовтий синець, розмірами 2 х 0,8 см, розташований під лівим оком ; в верхній частині живота зліва східного характеру синець розмірами 4,5 х 3 см. Будь-яких інших видимих тілесних ушкоджень не виявлено. Згідно заключения судово-медичного експерта виявлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження є легкими без короткочасного розладу здоров'я ( а.с.5 ).
Дані заключения зазначеного Акту № 15 судово-медичного освідування від 03 січня 2006 року були підтверджені даними Додаткового акту судово-медичного обстеження № 3610 від 04 грудня 2006 року. При цьому судово-медичний експерт послався на дані записів медичної карти ОСОБА_3 від 03 січня 2006 року, згідно яких лікарем травматологом було : встановлено діагноз - забій м'яких тканин правої половини грудної клітки, волосистої частини голови, садна грудної клітки ; відкритий лікарняний лист з 04.01 по 10.01.2006 р.. Явка 10.01.2006 р.. До праці 11.01.2006 р. ; на рентгенографії правої половини грудної клітки в прямій проекції від 01.01.2006 р. травматичних ушкоджень кісткових відділів ребер, видимих на даній рентгенограмі не виявлено ; на рентгенограмі ОГП від 05.12.2006 р. - травматичних ушкоджень, кісткових мозолей, видимих на рентгенограмі відділів ребер, не виявлено ( аркуші відмовного матеріалу 29 - 30 ).
За даними ксерокопії Листка непрацездатності серії НОМЕР_1від 01 січня 2006 року : причина непрацездатності - невиробнича травма ; режим - амбулаторний ; діагноз первинний - забій грудної клітки справа ; діагноз заключний - забій м'яких тканин правої половини грудної клітки, волосистої частини голови ; звільнення від роботи - з 1.01.06 до 03.01.06 p., з 4.01 до 08.01.06 p., з 9.01 до 10.01.06 р.; стати до роботи 11.01.2006 р. ( а.с.6 ).
Таким чином, колегія суддів вважає, що розмір моральної (немайнової) шкоди, завданої потерпілому ОСОБА_3 в результаті вчинення засудженими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 злочину, судом повинен був визначений у меншому розмірі, так як характер та обсяг фізичних і душевних страждань, яких зазнав позивач в результаті отриманих вище вказаних тілесних ушкоджень, нетривалий характер немайнових втрат і відсутність необхідності їх відновлювати, його стан здоров'я. Крім того, слід було врахувати, що потерпілим не було надано суду доказів про час та зусилля для відновлення його попереднього стану.
Суд також мав виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Посилання авторів апеляцій на їх матеріальне становище та інші обставини справи, які на їх думку давали підстави для визначення моральної шкоди у меншому розмірі і які не врахував суд при прийнятті рішення в частині вирішення цивільного позову, безпідставні, так як ч.2 ст.454 ЦК України від 18 липня 1963 року, на яку мається посилання у ч.3 п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 із змінами,
5
внесеними згідно з постановою Пленуму від 25 травня 2001 року № 5, не може бути взято до уваги у зв'язку з тим, що з 01 січня 2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року, частиною 4 ст. 1193 якого передбачено, що суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду, -
Ухвалила:
апеляції засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 05 березня 2007 року щодо засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінити - зменшити визначений розмір завданої злочином моральної ( немайнової ) шкоди, стягнутої в солідарному порядку із засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3, до 1500 (однієї тисячі п'ятисот) грн. 00 коп..
В решті даний вирок залишити без зміни.